ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"03" грудня 2025 р. справа № 300/426/25
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Боршовський Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
Стислий виклад позицій сторін. Процесуальні дії суду:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просить суд: визнати протиправними дії відповідача щодо виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи у меншому розмірі, ніж передбачено статтею 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 № 367-ХІV з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 № Юрп/2008); зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи у меншому розмірі, ніж передбачено статтею 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 № 367-ХІV з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 № Юрп/2008) виходячи із восьми мінімальних пенсій за віком.
Позивач є особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є особою з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи та має підстави для отримання у 2024 році разової грошової допомоги до 24 серпня відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком станом на 01 січня 2024 року, з огляду на рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 у справі №1-247/2018 (3393/18), проте отримав таку виплату лише в сумі 2900 грн. З таким розміром разової грошової допомоги позивач не погоджується та вважає, що вказана виплата має виплачуватися у розмірі, встановленому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою суду від 27.01.2025 позовну заяву залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України та надано строк для усунення недоліків. Представник позивача у вказаний в ухвалі строк усунув недоліки.
Ухвалою від 04.02.2025 суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні)
20.02.2025 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву
Ухвалою від 25.02.2025 суд зупинив провадження в цій справ до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 440/14216/23.
Ухвалою від 28.11.2025 суд поновив провадження у справі у зв'язку із набранням рішенням в зразковій адміністративній справі № 440/14216/23 законної сили.
Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що виплата позивачу щорічної грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік проведена на підставі Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі, що встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 02 квітня 2024 року № 369. Вказує, що 05.08.2024 року позивачу було проведено виплату разової грошової допомоги до Дня незалежності в сумі 2900 грн, як особі з інвалідністю ІІ групи, відповідно до норм чинного законодавства.
Обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:
ОСОБА_1 є особою з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи і має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 753073 від 12.01.2022 (а.с. 9).
У 2024 році позивач отримав щорічну допомогу до Дня Незалежності України, передбачену частиною 5 статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (далі Закон № 3551-XII) в розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 02 квітня 2024 року № 369 «Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»» і «Про жертви нацистських переслідувань», що для інвалідів ІІ групи становила 2900 грн.
Позивач звернувся до ГУ ПФУ у Івано-Франківській області із заявою, просив здійснити перерахунок як особі з інвалідністю ІІ групи разової грошової допомоги до Дня Незалежності України в 2024 році виходячи з розміру восьми мінімальних пенсій за віком. ГУ ПФУ в Івано-Франківській області листом від 08.11.2024 повідомило заявника, що при призначенні щорічної грошової допомоги до Дня Незалежності України пенсійний керувався Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про Державний бюджет на 2024 рік», постановою Кабінету Міністрів України від 02 квітня 2024 року № 369. Відповідач зазначив, що законодавством України передбачено нарахування та виплату щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України у розмірі більшому, ніж передбачено згаданою постановою Кабінету Міністрів України.
При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами та мотивами:
При вирішенні цього спору суд враховує, що в постанові Великої Палати Верхвного Суду в зразковій справі № 440/14216/23 від 14.05.2025, Верховний Суд вказав такі обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права:
- позивачі є особами з інвалідністю внаслідок війни (ветеранами війни) та мають право на отримання разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2023 рік;
- позовні вимоги заявлені до органу, уповноваженого здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до Дня Незалежності;
- спірні відносини стосуються визначення розміру разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2023 рік та урегульовані одними й тими самими нормами права, а саме: статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2023 № 754 «Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань»;
- позивачами у зазначених справах заявлено тотожні позовні вимоги - допомога повинна бути виплачена у розмірі, визначеному Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону від 25.12.1998 № 367-ХІV, кратно до розміру мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст.ст. 290, 291 КАС України:
- якщо у провадженні одного або декількох адміністративних судів перебувають типові адміністративні справи, кількість яких визначає доцільність ухвалення зразкового рішення, суд, який розглядає одну чи більше таких справ, може звернутися до Верховного Суду з поданням про розгляд однієї з них Верховним Судом як судом першої інстанції. У рішенні суду, ухваленому за результатами розгляду зразкової справи, Верховний Суд додатково зазначає: 1) ознаки типових справ; 2) обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права та порядок застосування таких норм; 3) обставини, які можуть впливати на інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі.
- при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Суд порівняв ознаки зразкової справи № 440/14216/23 (наведені у цьому рішенні вище по тексту) та ознаки цієї справи та дійшов висновку, що ця адміністративна справа є типовою. Хоча зразкова справа № 440/14216/23 стосувалася виплати разової грошової допомоги до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни за 2023 рік на підставі статті 13 Закону № 3551-XII, правові принципи, викладені Великою Палатою Верховного Суду, є повністю застосовними до цієї справи, яка стосується здійснення виплати такої ж разової грошової допомоги до Дня Незалежності України й за 2024 рік на підставі цієї ж частини п'ятої статті 13 Закону № 3551-XII.
Оскільки суд визнав цю справу типовою, то при її вирішенні враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи (ці висновки наведені в оприлюднених рішенні Великої Палати Верховного Суду за посиланнями (https://reyestr.court.gov.ua/Review/127680293), тому не потребують дослівного цитування), що зводяться до такого:
- щорічна разова грошова виплата, передбачена Законом № 3551-XII, є видом державної соціальної допомоги, має допоміжний характер і не є складовою конституційного права на соціальний захист (ст. 46 Конституції), яка не може бути скасована законом;
- в умовах війни пріоритетним є спрямування обмежених фінансових ресурсів держави на фінансування Збройних Сил України та інших військових формувань, які безпосередньо беруть участь у бойових діях (членів їхніх сімей), а відповідно, на захист суверенітету і територіальної цілісності України, а не на інші цілі, що може вплинути на збалансованість державного бюджету. За таких обставин зменшення розміру одноразової грошової виплати, передбаченої Законом № 3551-ХІІ, викликане об'єктивними причинами, а саме: прагненням збалансувати державний бюджет з метою належного фінансування Збройних Сил України та інших військових формувань, які своїми безпосередніми діями здійснюють захист суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України;
- Верховна Рада України, прийнявши Закон № 2983-IX про внесення змін до Закону № 3551-XII (зокрема, до статей 12, 13 та ін.), яким делегувала Кабінету Міністрів України право визначати порядок та розміри разової грошової виплати, діяла в межах своїх повноважень. Ці законодавчі зміни є чинними та неконституційними не визнавалися;
- положення статті 22 Конституції України щодо недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод не поширюються на визначення розміру цієї конкретної допомоги, оскільки її розмір не є безпосередньо гарантованим Конституцією, а встановлюється законом;
- Кабінет Міністрів України, встановлюючи розміри допомоги відповідними постановами (для 2023 року Постанова № 754, для 2024 року Постанова № 369), діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом;
- попередні редакції Закону № 3551-XII, які встановлювали розмір допомоги у кратному відношенні до мінімальної пенсії за віком, втратили чинність з набранням чинності Законом № 2983-IX;
- органи Пенсійного фонду України, здійснюючи виплату допомоги у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України на підставі чинної редакції Закону № 3551-XII, діють правомірно.
Розглядаючи спір по суті, суд враховує висновки Верховного Суду у зразковій справі, викладені у постанові від 14.05.2025 у справі №440/14216/23.
Суд враховує, що Верховна Рада України делегувала Кабінету Міністрів України право встановлювати порядок та визначати розмір разової грошової виплати до Дня Незалежності України, яка здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, що узгоджується з повноваженнями уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.
Тому виплата позивачу разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік у розмірі 2900 грн. (як для особи з інвалідністю ІІ групи), здійснена в порядку та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, зокрема Законом № 3551-XII та Постановою КМУ від 02 квітня 2024 року № 369.
Аргументи позивача щодо застосування рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020, яким було визнано неконституційним пункт 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, є помилковими та суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду. Фактично позивач просить суд застосувати при оцінці обставин цієї справи приписи частини п'ятої статті 13 Закону № 3551-ХІІ у редакції Закону № 367-XIV, яка на момент виникнення спірних правовідносин та момент розгляду цієї справи втратила чинність, та не застосовувати чинний закон. Такі аргументи позивача є очевидно помилковими та суперечать приписам статті 7 КАС України щодо джерел права, які застосовує суд при вирішенні спору.
Підсумовуючи, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні позову повністю.
Щодо розподілу судових витрат у справі:
Суд не здійснює розподіл судових витрат відповідно до норм статті 132 КАС України, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, а сторони не надали суду доказів понесення інших видів судових витрат.
Керуючись статтями 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Судові витрати не розподіляти.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.