ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"03" грудня 2025 р. справа № 300/5322/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гомельчука С.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,-
ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо відмови у звільненні з військової служби ОСОБА_1 відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» з підстав, що зазначені в аб. 16 п. 3 ч. 12 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу»;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) прийняти рішення про звільнення з військової служби ОСОБА_1 згідно з пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» з підстав, що зазначені в аб. 16 п. 3 ч. 12 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до відповідача із рапортом про звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 3 ч.5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Проте, Військова частина НОМЕР_1 повідомила про відсутність правових підстав для звільнення з військової служби. Підставою для відмови слугувало те, що в долучених документах не зазначено інформації про те, що неповнорідний брат позивача ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , не загинув під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану, а помер від гострої коронарної смерті в лікарні м. Запоріжжя. На думку позивача така відмова відповідача є протиправною, оскільки його неповнорідний брат ОСОБА_2 у період з 01.02.2024 по 11.02.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Отже, ОСОБА_2 помер під час виконання заходів необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Запорізькій області під час дії воєнного стану. Відтак, просить позов задовольнити.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.08.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
18.08.2025 на адресу суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечив щодо задоволення позовних вимог. Зазначено, що позивачем 04.07.2025 подано рапорт про звільнення з військової служби в запас ЗСУ через сімейні обставини на підставі пп. «г» п. 3 ч.5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану. При цьому представник зауважує, що буквальний зміст відповідної норми для звільнення з військової служби говорить про загибель близького родича під час безпосередньої участі у антитерористичній операції здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану. Водночас. ОСОБА_2 здійснював безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони до 11.02.2024 та помер в лікарні м. Запоріжжя, а не загинув під час безпосередньої участі у таких заходах. Вказано, що документів, які б свідчили про факт загибелі під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оброни, а не смерті військовослужбовця ОСОБА_2 - неповнорідного брата позивача, немає, а це зокрема довідки ВЛК, матеріали службового розслідування за фактом загибелі військовослужбовця. Отже, підстав для звільнення позивача з військової служби немає.
Ухвалою суду від 03.12.2025 у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясував таке.
ОСОБА_1 проходить службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу в лавах Державної прикордонної служби України на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії - інструктора кінологічного відділення відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б).
04.07.2025 ОСОБА_1 подано командиру військової частини НОМЕР_2 рапорт про звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме через сімейні обставини або інші поважні причини, а саме якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану (а.с.10-11).
ІНФОРМАЦІЯ_4 листом від 14.07.2025 повідомив про відсутність правових підстав для звільнення позивача із військової служби. Підставою відмови, зокрема зазначено, що з лікарського свідоцтва про смерть №1147 від 23.02.2024 Комунальної установи «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради смерть ОСОБА_2 настала у стаціонарі КНП «ОКЗ НПД» ЗОР 22.02.2024, причина смерті гостра коронарна смерть. З довідки про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України від 14.04.2024 №1193 військової частини НОМЕР_3 , ОСОБА_2 дійсно в період з 01.02.2024 по 11.02.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Запорізькій області та н.п. Копані, Роботине, Ільченкове, Новопрокопівка Запорізької області.
При цьому вказано , що буквальний зміст норми для звільнення з військової служби говорить про загибель близького родича під час безпосередньої участі у антитерористичній операції,здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану (а.с. 12-14).
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач, звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 17 Конституції України встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно підпункту «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час проведення мобілізації та дії воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Пунктом 3 частини 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» передбачено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначений у Положенні про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджений Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008).
Згідно з пунктом 260 Положення №1153/2008 під час дії особливого періоду військовослужбовці звільняються з військової служби з підстав, визначених статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 26-2 названого Закону.
Порядок звільнення врегульований пунктами 233-243 Положення №1153/2008.
Пунктом 233 Положення №1153/2008 закріплено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Відповідно до пункту 1.5 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 (далі - Інструкція №170) для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об'єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, (далі - військові частини), оформляються: подання (додаток 1), рішення колегіальних органів, утворених і діючих відповідно до законодавчих актів і актів Міністерства оборони України, Резерв кандидатів для просування по службі (додаток 2), План переміщення військовослужбовців на посади номенклатури посад (далі - План переміщення на посади) (додаток 16) на військовослужбовців крім тих, які проходять строкову військову службу, зокрема щодо звільнення з військової служби.
Додатком 19 Інструкції №170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.
Так, відповідно до пункту 5 вказаного Переліку встановлено, що через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються:
копія аркуша бесіди;
копія рапорту військовослужбовця;
копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років);
документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме:
22) у разі наявності дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати:
документ, що підтверджує родинні зв'язки (копія свідоцтва про шлюб, копія свідоцтва про народження особи або дружини (чоловіка));
один із документів, що підтверджує інвалідність дружини (чоловіка) батьків особи чи її дружини (чоловіка): довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної
30) якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану:
документи, що підтверджують родинні зв'язки;
копія посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці або копія посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, в якому проставляється відмітка про норму Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на підставі якої особі надано статус або витяг із Єдиного державного реєстру ветеранів війни, копія свідоцтва про смерть особи, документи, які підтверджують факт загибелі (смерті) під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану або копія рішення суду про оголошення особи померлою у порядку, визначеному Цивільним кодексом України;
витяг із Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин або рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою чи померлою у порядку, визначеному Цивільним кодексом України.
Отже документом, який підтверджує підставу для звільнення з військової служби, у даному випадку, може бути або документ, який підтверджує факт загибелі (смерті) під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану, або копія рішення суду про оголошення особи померлою у порядку, визначеному Цивільним кодексом України, або витяг із Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, або рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою чи оголошення померлою у порядку, визначеному Цивільним кодексом України.
Аналіз вказаних норм встановлює, що у спірних правовідносинах визначальною обставиною для звільнення позивача з військової служби є необхідність встановлення документального підтвердження того, що близький родич позивача (його неповнорідний брат) загинув під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
На підтвердження вказаних обставин для звільнення з військової служби позивач надав сповіщення сім'ї №151, свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 , лікарське свідоцтво про смерть №1147 від 23,02.2024, довідка про причину смерті форми №106/о №1147, довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України від 14.04.2024 №1193, свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 від 28.12.1993, свідоцтво про народження від 06.03.2003 серії НОМЕР_6 , витяги від 20.06.2025, свідоцтво про одруження від 20.03.1999 серії НОМЕР_7 .
Відповідно до сповіщення сім'ї №151 солдат ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в лікарні м. Запоріжжя, обставини з'ясовуються (а.с.18).
Довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України від 14.04.2024 №1193 підтверджено, що ОСОБА_2 дійсно у період з 01.02.2024 по 11.02.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Запорізькій та н.п. Копані, Роботине, Ільченкове, Новопрокопівка Запорізької області (а.с.21).
При цьому, у довідці про причини смерті до форми №106/0 №1147 зазначено причину смерті ОСОБА_2 «гостра коронарна смерть» (а.с. 20).
Однак, на переконання суду, вказаних доказів недостатньо для можливості встановити, що брат позивача загинув під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Суд наголошує, що у спірних правовідносинах визначальною обставиною є саме загибель особи, під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану, в той час, як у наданих позивачем документах відсутня така інформація.
Суд звертає увагу, що лише сам факт участі брата позивача ОСОБА_2 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, є недостатнім для звільнення військовослужбовця за пп. "г" п. 3 ч. 5, абз. 16 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232-XII.
При цьому, позивач не надав жодного доказу, який б підтверджував факт загибелі (смерті) ОСОБА_2 під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану, а тому відповідачем правомірно відмовлено у задоволенні його рапорту про звільнення з військової служби.
Суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права у разі наявності підстав, пердбачених статтею 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" повторно звернутися із рапортом про звільнення його з військової служби.
Проаналізувавши наведене вище в сукупності та в контексті встановлених обставин у справі, суд дійшов висновку, що дії та рішення відповідача відповідаютьвимогам чинного законодавства та не порушують прав позивача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 90 КАС України).
Системний аналіз наведеного вище дає підстави дійти висновку, що дії відповідача правомірні та узгоджуються з вимогами, встановленими частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Гомельчук С.В.