02 грудня 2025 рокум. Ужгород№ 260/5371/25
Закарпатський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Луцович М.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - військова частина НОМЕР_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) та ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_7 , в якому просить:
1. Визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_7 , яка проявляється у непідготовці документів для звільнення солдата ОСОБА_1 , механіка-водія 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_7 , невиключенні його зі списків особового складу військової частини та ненаправленні витягів із цих наказів, а також усіх його документів персонального обліку та приписів до ІНФОРМАЦІЯ_2 для виключення з військового обліку протиправною.
2. Зобов'язати військову частину НОМЕР_7 підготувати документи для звільнення солдата ОСОБА_1 , механіка-водія 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_7 та виключення його зі списків особового складу військової частини.
3. Зобов'язати військову частину НОМЕР_7 направити витяги із наказів про звільнення солдата ОСОБА_1 , механіка-водія 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_7 та виключення його зі списків особового складу військової частини, а також усі його документи персонального обліку та приписи до ІНФОРМАЦІЯ_2 для виключення з військового обліку.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_7 отримав тяжке поранення та постановою ВЛК від 13.06.2023 №1002 був визнаний непридатним до військової служби з виключення з військового обліку, тому має право на звільнення з військової служби на підставі підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», однак відповідачем не проведено таке звільнення. Зазначає, що подавав рапорт на звільнення з військової служби, проте станом на час подання позовної заяви до суду відомостей про звільнення позивача не надходило. Вважає, що відповідачем допущено бездіяльність щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі пп. «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та (або) виклику учасників справи та залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - військову частину НОМЕР_4 та ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому щодо позову заперечує у повному обсязі з підстав його необґрунтованості. Зазначає, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_7 (по стройовій частині) №230-ОД від 10.04.2024, військовослужбовець військової частини НОМЕР_7 солдат ОСОБА_1 вважається таким, що самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_7 з 16.08.2023 по теперішній час. Також по теперішний час солдат ОСОБА_1 не прибув до місця проходження служби в військову частину НОМЕР_7 та не надав жодних підтверджуючих документів, а також не прибув безпосередньо до ТЦК та СП для взяття на військовий облік або виключення з військового обліку. Таким чином, Військова частина НОМЕР_7 не може звільнити позивача, так як останній самовільно залишив військову частину і звільнення таких військовослужбовців не передбачено законом. За наведених обставин, просить суд відмовити у задоволенні позову.
Позивачем подано відповідь на відзив, відповідно до якого вважає наведені відповідачем доводи необґрунтованими, а тому просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року замінено відповідача військову частину НОМЕР_7 на її правонаступника - військову частину НОМЕР_2 .
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
Судом встановлено та сторонами не заперечується, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_7 .
Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №1297 від 06.02.2023 ОСОБА_1 16.11.2022 одержав: МВТ. Вогнепальне осколкове проникаюче поранення грудної клітки справа, гемо пневмоторакс, осколкове поранення с/3 лівої гомілки, виконуючи бойове завдання в м. Бахмут Донецької області.
Відповідно до свідоцтва про хворобу №1002 12 Регіональної військово-лікарської комісії від 13.06.2023 №1061 ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби з виключення з військового обліку (Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини).
Після отримання свідоцтва про хворобу позивачем 21.08.2023 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , був поданий рапорт про звільнення з військової служби у відставку за станом здоров'я разом з копією свідоцтва про хворобу №1002 12 Регіональної військово-лікарської комісії від 13.06.2023 №1061, що підтверджується описом вкладення до листа, накладною № 8801501961525 від 21.08.2023, фіскальним чеком ПАТ Укрпошта від 21.08.2023, які згідно листа ІНФОРМАЦІЯ_3 від 02.10.2023 № 17893 були направлені до військової частини НОМЕР_7 фельд'єгерською поштою вих. № 16001 від 30.08.2023.
Листом №502/2/1/2/1819 від 30.08.2023 військова частина НОМЕР_4 повідомила позивача щодо неможливості вирішення питання його звільнення, посилаючись на розділ Х Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 № 280, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.11.2022 за № 1407/38743 та пункти 233, 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153. Також вказаним листом позивача було повідомлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_7 (по стройовій частині) від 16.08.2023 року № 233 він вважається таким, що самовільно залишив військову частину, що має ознаки кримінального правопорушення, та запропоновано негайно повернутися до військової частити задля припинення безпідставної відсутності, надання пояснень за даним фактом та виконання вимог керівних документів, оскільки чинними нормативно-правовими актами не передбачено процедури звільнення (переведення) та виключення зі списків особового складу військовослужбовців, які відсутні у військовій частині без законних на те підстав.
В подальшому представник позивача звертався з адвокатськими запитами та скаргами до Міністерства оборони України, щодо вирішення питання про звільнення ОСОБА_1 з військової служби.
Листом військової частини НОМЕР_7 №446 від 20.02.2024 позивача повідомлено, що для проходження процедури звільнення та вирішення питань озвучених у скарзі, що стосуються порушення прав дійсного військовослужбовця військової частини НОМЕР_7 , солдат ОСОБА_1 має з'явитися до розташування військової частини для розгляду рапорту щодо звільнення на виконання вимог Інструкції №170 щодо бесіди та оформлення відповідного аркуша бесіди, уточнення даних, а також надання оригіналів документів, що підтверджують підставу звільнення.
Судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_7 (з адміністративно-господарської діяльності) № 759 від 16.08.2023 «Про призначення службового розслідування» відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 року № 608 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 року за № 1503/31371 та на підставі рапорту №7148 від 16.08.2023 командира механізованої роти військової частини НОМЕР_7 капітана ОСОБА_2 наказано провести службове розслідування з метою уточнення причин та умов по факту самовільного залишення військової частини колишнього механіка-водія 3 механізованого відділення 3 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_7 ОСОБА_1 .
За результатами проведеного службового розслідування складено акт службового розслідування від 10.04.2024.
Наказом командира військової частини НОМЕР_7 № 230-од від 10.04.2024 «Про результати проведення службового розслідування факту відсутності солдата ОСОБА_1 » за результатами проведеного службового розслідування наказано: 1. Службове розслідування вважати завершеним. 2. Вважати, що солдат ОСОБА_1 самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_7 з 16.08.2023 року по теперішній час. 3. Відповідно до п. 4 ст. 85 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, помічнику командира батальйону з правової роботи військової частини НОМЕР_7 підготувати матеріали щодо неправомірних дій солдата ОСОБА_1 , в діях якого вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального Кодексу України, та направити до Рівненської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Об'єднаних сил та ІНФОРМАЦІЯ_4 . 4. За порушення військової дисципліни, самоусунення від виконання своїх службових обов'язків: порушення вимог статей 1 та 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, вимоги статей 11, 12, 16, 49, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовця солдата ОСОБА_1 , у відповідності до ст. 45, пункту «в» ст. 48, ст. 54 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення «Сувора догана».
Вважаючи, що військовою частиною НОМЕР_7 допущено бездіяльність, що полягає у не звільненні позивача з військової служби на підставі пп. «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» за станом здоров'я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, не виключення його зі списків особового складу військової частини та не направленні витягів із цих наказів, а також усіх його документів персонального обліку та приписів до ІНФОРМАЦІЯ_2 для виключення з військового обліку, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання щодо даних правовідносин передбачені Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з частиною 2 статті 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Частиною 3 статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частиною 5 статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
За приписами частин 1, 3 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ (надалі - Закон №3543-ХІІ) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
За приписами статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Згідно пункту 3 цього Указу мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Указами Президента України неодноразово продовжувався воєнний стан та строк проведення мобілізації.
Так, Указом Президента України від 28 жовтня 2024 року № 740/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України 29 жовтня 2024 року № 4024-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб.
На час розгляду цієї справи воєнний стан в Україні триває.
Частиною 1 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється: а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби; б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі та у військовому резерві або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби з виключенням з військового обліку.
Відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час воєнного стану: за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначений в Положенні про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі Положення № 1153/2008)
Пунктом 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі по тексту - Положення №1153/2008) встановлено, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.
За приписами пункту 5 Положення №1153/2008 громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.
Згідно з пунктами 6, 7 Положення №1153/2008 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Згідно п. 12 розділу І Положення № 1153/2008, встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України (абз 1). Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України (абз 2). Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України (абз 4).
Звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду регламентовано п. 225 Положення № 1153/2008. Так, в п.п. 2 п. 225 зазначено, що під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу»: у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Приписами ст. 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV передбачено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153 визначено в Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженій наказом Міністра оборони України № 170 від 10.04.2009 року, (далі Інструкція №170).
В розділі XII Інструкції №170 передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення (п.12.1).
Суд зазначає, що у відповідності до приписів частини 10 статті 2 Закону №2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі - Положення № 402).
Згідно пункту 1.1 глави 1 розділу І Положення № 402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення №402, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення №402, медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.
Медичний огляд проводиться військово-лікарською комісією з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).
Згідно з пунктом 1.2 глави 1 розділу ІІ Положення №402, постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 3).
Пункт 6.10 глави 6 розділу ІІ Положення №402, медичний огляд військовослужбовців, які отримали захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії), з метою визначення ступеня придатності до військової служби проводиться при визначеному лікарсько-експертному наслідку (результаті) захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії).
Визначений наслідок (результат) захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва - це такий стан здоров'я, коли результати обстеження та лікування дають підстави ВЛК (ЛЛК) винести постанову про ступінь придатності до військової служби (служби за військовою спеціальністю), а подальше лікування не призведе до відновлення придатності до військової служби.
Пункт 6.12 глава 6 розділу ІІ Положення №402 передбачає, що у разі коли є незаперечні дані, що здатність до проходження військової служби за станом здоров'я не відновиться, постанова ВЛК про потребу військовослужбовців у відпустці за станом здоров'я не приймається, а вирішується питання про придатність їх до військової служби.
Як встановлено судом, відповідно до свідоцтва про хворобу №1002 12 Регіональної військово-лікарської комісії від 13.06.2023 №1061 ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби з виключення з військового обліку (Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини).
За змістом пункту 22.3 глави 22 розділу II Положення № 402 постанови ВЛК, які не підлягають затвердженню (контролю) штатною ВЛК, оформляються в день медичного огляду і видаються на руки особі, що пройшла медичний огляд, або в установленому порядку направляються у військову частину. Свідоцтво про хворобу (довідка ВЛК) з постановою, які підлягають затвердженню (контролю) штатною ВЛК, направляються на затвердження (контроль) не пізніше 5-денного терміну після медичного огляду. Свідоцтво про хворобу, довідка ВЛК із затвердженою постановою не пізніше ніж через два дні після їх затвердження та одержання із штатної ВЛК висилаються командиру військової частини, у якій проходить службу військовослужбовець, що пройшов медичний огляд, або начальнику, який направив його на медичний огляд, або видаються на руки представникам військових частин за наявності у них підтверджуючих документів.
Також, суд враховує, що відповідно до пункту 22.12 глави 22 розділу II Положення №402 постанови ВЛК щодо військовослужбовців, які визнані непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку або непридатними до військової служби у мирний час, обмежено придатними у воєнний час, повинні бути реалізовані негайно.
З огляду на викладені норми Положення №402, постанови ВЛК щодо військовослужбовців, які визнані непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку в обов'язковому порядку надсилаються командиру військової частини, у якій проходить службу військовослужбовець, що пройшов медичний огляд, які в свою чергу підлягають негайній реалізації.
Відтак, твердження відповідача щодо відсутності у нього оригіналу висновку ВЛК суд не приймає, оскільки такі повинні були бути надіслані до військової частини де проходить службу позивач.
З матеріалів справи вбачається та відповідачем не заперечується, що постанова Регіональної військово-лікарської комісії від 13.06.2023 №1061 негайно не реалізована, звільнення позивача з військової служби та виключення його з військового обліку негайно не здійснено.
У матеріалах справи відсутні накази відповідача про звільнення позивача з військової служби та виключення його зі списків особового складу частини, такі на час розгляду справи відповідачем не прийнято.
Крім того, суд враховує, що позивачем 21.08.2023 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , був поданий рапорт про звільнення з військової служби у відставку за станом здоров'я разом з копією свідоцтва про хворобу №1002 12 Регіональної військово-лікарської комісії від 13.06.2023 №1061, що підтверджується описом вкладення до листа, накладною № 8801501961525 від 21.08.2023, фіскальним чеком ПАТ Укрпошта від 21.08.2023, які згідно листа ІНФОРМАЦІЯ_3 від 02.10.2023 № 17893 були направлені до військової частини НОМЕР_7 фельд'єгерською поштою вих. № 16001 від 30.08.2023.
Листом №502/2/1/2/1819 від 30.08.2023 військова частина НОМЕР_4 повідомила позивача щодо неможливості вирішення питання його звільнення, посилаючись на розділ Х Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 № 280, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.11.2022 за № 1407/38743 та пункти 233, 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153. Також вказаним листом позивача було повідомлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_7 (по стройовій частині) від 16.08.2023 року № 233 він вважається таким, що самовільно залишив військову частину, що має ознаки кримінального правопорушення, та запропоновано негайно повернутися до військової частити задля припинення безпідставної відсутності, надання пояснень за даним фактом та виконання вимог керівних документів, оскільки чинними нормативно-правовими актами не передбачено процедури звільнення (переведення) та виключення зі списків особового складу військовослужбовців, які відсутні у військовій частині без законних на те підстав.
В подальшому представник позивача звертався з адвокатськими запитами та скаргами до Міністерства оборони України, щодо вирішення питання про звільнення ОСОБА_1 з військової служби.
Листом військової частини НОМЕР_7 №446 від 20.02.2024 позивача повідомлено, що для проходження процедури звільнення та вирішення питань озвучених у скарзі, що стосуються порушення прав дійсного військовослужбовця військової частини НОМЕР_7 , солдат ОСОБА_1 має з'явитися до розташування військової частини для розгляду рапорту щодо звільнення на виконання вимог Інструкції №170 щодо бесіди та оформлення відповідного аркуша бесіди, уточнення даних, а також надання оригіналів документів, що підтверджують підставу звільнення.
Таким чином, рапорт позивача від 21.08.2023 року про звільнення з військової служби всупереч закону не був розглянутий по суті, але було повідомлено зокрема щодо необхідності з'явитися до Військової частини.
Крім того, відповідно до пункту 260 Положення № 1153/2008, під час дії особливого періоду військовослужбовці звільняються з військової служби з підстав, визначених статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 26-2 названого Закону.
Військовослужбовці, які перебувають на військовій службі та визнані військово-лікарською комісією непридатними до неї з виключенням з військового обліку, підлягають звільненню у відставку за станом здоров'я, а визнані тимчасово непридатними до військової служби з повторним медичним обстеженням через 6 або 12 місяців - звільненню в запас за станом здоров'я із зазначенням у наказі про звільнення, що ці особи підлягають повторному медичному обстеженню після закінчення відповідного строку.
Військовослужбовці, які згідно з висновком (постановою) військово-лікарської комісії визнані непридатними за станом здоров'я до військової служби, направляються до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для отримання переданих з військової частини документів щодо звільнення з військової служби.
Громадяни, звільнені з військової служби, у п'ятиденний строк після виключення зі списків особового складу військової частини зобов'язані прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття їх на військовий облік.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки не пізніше наступного дня після взяття на військовий облік громадян, звільнених з військової служби, письмово повідомляють державні органи, підприємства, заклади, установи і організації, в яких до призову на військову службу ці громадяни працювали, навчались або були зареєстрованими як безробітні, про підставу звільнення з військової служби, строк військової служби, що зараховується до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, стажу державної служби, а також про день взяття їх на облік, у тому числі про причини перевищення строків взяття на військовий облік.
Здійснивши аналіз вищенаведених правових норм, суд доходить до висновку, що законодавством передбачено два види звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби за станом здоров'я: у запас для визнаних військово-лікарською комісією тимчасово непридатними до військової служби, та у відставку для визнаних військово-лікарською комісією непридатними до неї з виключенням з військового обліку.
Відповідно до пункту 240 Положення № 1153/2008, військовослужбовці, які визнані непридатними до військової служби за станом здоров'я, підлягають звільненню з військової служби за станом здоров'я, крім військовослужбовців, визнаних військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров'я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов'язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (за винятком розумових, сенсорних, психологічних вад та інших захворювань, визначених Міністерством оборони України), які виявили бажання проходити військову службу та стосовно яких прийнято рішення про залишення на військовій службі за контрактом. Військовослужбовці, які були визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров'я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов'язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, та яким згідно з прийнятими рішеннями дозволено проходити військову службу за контрактом на визначених посадах, можуть бути звільнені з військової служби до закінчення строку контракту в порядку, визначеному пунктом 35 цього Положення.
Після отримання військовою частиною відповідного висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність військовослужбовця до військової служби за станом здоров'я документи про його звільнення з військової служби оформлюються та надсилаються посадовій особі, яка видає наказ про звільнення негайно.
Також, відповідно до пункту 22.3 Положення № 402, ВЛК, які не підлягають затвердженню (контролю) штатною ВЛК, оформляються в день медичного огляду і видаються на руки особі, що пройшла медичний огляд, або в установленому порядку направляються у військову частину. Свідоцтво про хворобу (довідка ВЛК) з постановою, які підлягають затвердженню (контролю) штатною ВЛК, направляються на затвердження (контроль) не пізніше 5-денного терміну після медичного огляду. Свідоцтво про хворобу, довідка ВЛК із затвердженою постановою не пізніше ніж через два дні після їх затвердження та одержання із штатної ВЛК висилаються командиру військової частини, у якій проходить службу військовослужбовець, що пройшов медичний огляд, або начальнику, який направив його на медичний огляд, або видаються на руки представникам військових частин за наявності у них підтверджуючих документів.
Свідоцтво про хворобу у воєнний час складається: на всіх військовослужбовців, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.
В свою чергу, про наявність даного висновку та визнання позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, відповідачем не заперечується.
Таким чином, за наслідками розгляду даної справи по суті суд прийшов висновку, що позивач у відповідності до наявного Свідоцтва про хворобу №1002 був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку має право на звільнення з військової служби на підставі ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», тобто за станом здоров'я: на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби.
В свою чергу, відповідач за наслідками розгляду рапорту позивача про звільнення не прийняв вмотивованого рішення про відмову у звільненні/або звільненні.
Пунктом 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального Штабу Збройних Сил України від 31 січня 2024 року № 40, визначено, що у Збройних Силах України створюються такі види документів: наказ, директива, розпорядження, бойовий наказ, бойове розпорядження, окреме доручення (доручення), рішення, протокол, положення, постанова, інструкція, історичний формуляр, формуляр, правила, план, звіт, доповідь, донесення, доручення, акт, звуко- та відеозаписи, програма, алгоритм, рапорт, заява, телеграма, телефонограма, факсограма, службовий лист, довідка, методичні рекомендації, доповідна та пояснювальна записки, протокол, припис, посвідчення про відрядження, відпускний квиток, графік відпусток, обхідний лист та інші документи, розроблені в установленому порядку.
Рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів із моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ (пункт 3.11.6. Інструкції).
Верховний Суд у постанові від 02 квітня 2025 року у справі № 280/7446/24 вказував на те, що за результатами розгляду рапорту військовослужбовця про його звільнення з військової служби посадові особи, які мають право на його звільнення з військової служби, зобов'язані видати наказ по особовому складу про звільнення такого військовослужбовця з військової служби чи надати обґрунтовану відмову у задоволенні рапорту (заяви).
Розглянутим вважається рапорт, по якому прийнято рішення та це рішення (відповідь) доведена до військовослужбовця належним чином.
Праву військовослужбовця на звернення до безпосереднього командира для вирішення питання службового чи особистого характеру кореспондує обов'язок військового командира відреагувати на поданий рапорт.
Наслідком написання рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про його звільнення чи відмова у задоволенні рапорту.
Отже, суд вказує на те, що наслідком подання та розгляду рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи відмова у задоволенні рапорту, тоді як повідомлення про повернення до військової частини не може трактуватись судом як рішення суб'єкта владних повноважень, оскільки таке чинним законодавством не передбачено.
Належні та допустимі докази того, що рапорт позивача розглянуто відповідно до вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та за наслідками розгляду такого прийнято відповідне рішення в матеріалах справи відсутні.
На підставі матеріалів справи встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_7 № 230-од від 10.04.2024 «Про результати проведення службового розслідування факту відсутності солдата ОСОБА_1 » за результатами проведеного службового розслідування наказано: 1. Службове розслідування вважати завершеним. 2. Вважати, що солдат ОСОБА_1 самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_7 з 16.08.2023 року по теперішній час. 3. Відповідно до п. 4 ст. 85 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, помічнику командира батальйону з правової роботи військової частини НОМЕР_7 підготувати матеріали щодо неправомірних дій солдата ОСОБА_1 , в діях якого вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального Кодексу України, та направити до Рівненської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Об'єднаних сил та ІНФОРМАЦІЯ_4 . 4. За порушення військової дисципліни, самоусунення від виконання своїх службових обов'язків: порушення вимог статей 1 та 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, вимоги статей 11, 12, 16, 49, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовцям солдату ОСОБА_1 , у відповідності до ст. 45, пункту «в» ст. 48, ст. 54 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення «Сувора догана».
Суд звертає увагу, що наведені обставини внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань стосовно ухилення позивача від військової служби та призупинення військової служби, не впливають на встановлений вимогами чинного законодавства обов'язок відповідача щодо розгляду рапорту позивача, оскільки позивач, попри призупинення військової служби, залишається у списках особового складу частини та розпорядженні командира військової частини.
З урахуванням вказаного, посилання відповідача на вищевказані обставини (самовільне залишення частини), як на підставу для не здійснення розгляду рапорту позивача, суд вважає необґрунтованими та протиправними.
Статтею 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами чинного законодавства, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Враховуючи встановлені у справі обставини та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, а також те, що рапорт позивача від 21.08.2023 року відповідачем отриманий, однак відсутні належні докази прийняття відповідачем рішення за наслідками розгляду поданого позивачем рапорту (наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи відмова у задоволенні рапорту), суд доходить висновку, що належним способом захисту прав позивача у спірній ситуації є зобов'язання відповідача розглянути рапорт позивача про звільнення з військової служби відповідно до вимог Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та прийняти рішення по суті.
Що стосується позовної вимоги про зобов'язання відповідача звільнити позивача з військової служби, виключити його зі списків особового складу та направити витяги із наказів про звільнення солдата ОСОБА_1 та виключення його зі списків особового складу військової частини, а також усі його документи персонального обліку до ІНФОРМАЦІЯ_2 для виключення з військового обліку, то суд вказує на те, що таке не підлягає задоволенню, так як в даному випадку відповідачем рапорт позивача про звільнення його з військової служби не розглядався по суті.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та, відповідно, наявність правових підстав для задоволення позову частково, із зазначених у рішенні підстав.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч.1 ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином з урахуванням вищенаведеного, позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
Питання про розподіл судових витрат за приписами статті 139 КАС України суд не вирішує, оскільки позивач згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору та не надавав суду доказів понесення інших видів судових витрат.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 173-183, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - військова частина НОМЕР_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) та ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо нерозгляду рапорту про звільнення з військової служби ОСОБА_1 .
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби від 21.08.2023 року відповідно до вимог Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та прийняти рішення по суті, з врахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМ.М. Луцович