03 грудня 2025 року м. Житомир
справа № 240/2939/25
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Горовенко А.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Лятошинського Бориса, 5, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просить:
- визнати неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку, оформлену рішенням №063550005612 від 27.11.2024 у відповідності до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити пенсію як потерпілому від аварії на ЧАЕС 4-ї категорії із зниженням пенсійного віку на 5 років у відповідності до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з моменту звернення до відповідача - 15.01.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернулася до органу Пенсійного фонду України із відповідною заявою про призначення пенсії за віком на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зі зниженням пенсійного віку згідно зі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Однак, згідно з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області їй відмовили у призначенні пенсії у зв'язку відсутністю необхідної кількості років проживання (4 роки) у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 1 січня 1993 року, підтвердженого в установленому законодавством порядку, а також у зв'язку з не зарахуванням періоду навчання відповідно до диплому НОМЕР_1 .
Вважаючи дану відмову незаконною, а своє право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - порушеним, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 11.02.2025 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвала про відкриття провадження була направлена позивачу та відповідачам за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вказана ухвала отримана відповідачами.
26 лютого 2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшла заява про надання можливості для ознайомлення з матеріалами справи, зокрема, з проханням додати матеріали адміністративної справи №240/2939/25 до підсистеми "Електронний суд".
На виконання клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, судом відскановано та додано матеріали адміністративної справи №240/2939/25 до підсистеми "Електронний суд", однак станом на день винесення рішення у даній справі, відзиву від зазначеного суб'єкта владних повноважень до суду не надійшло.
04 березня 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області через систему "Електронний суд" надіслало відзив (за вх. №15944/25), у прохальній частині якого просить відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі у зв'язку з безпідставністю та необґрунтованістю.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що згідно з рішенням Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/4042/24 від 29.07.2024, яке залишено без змін відповідно до постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2024, позов ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.01.2024 про призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням висновків суду.
На виконання вказаного судового рішення, Головне управління Пенсійного фронду України в Одеській області повторно розглянуло заяву та надані документи щодо призначення пенсії за віком та прийняло рішення від 29.07.2024 №063550005612, про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв'язку з не підтвердженням факту постійного проживання/роботи в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 1 січня 1993 року - 4 роки.
Вважає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській є правомірними та вмотивованими, а позов є необґрунтованим, у зв'язку з чим просить відмовити в задоволені позовних вимог.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 має посвідчення серії НОМЕР_2 громадянки, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4), видане 10.12.1996.
Згідно з копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого Овруцьким РС УДМС України в Житомирській області, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .
15.01.2024 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області та 19 січня 2024 року прийнято рішення №063550006112 про відмову у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки не підтверджено проживання заявниці в зоні посиленого радіологічного контролю 4 роки до 01.01.1993, та до страхового стажу не зараховано період навчання згідно з дипломом Серії НОМЕР_1 , оскільки у свідоцтві про шлюб невірно вказана дата народження, свідоцтво про народження дитини, так як відсутні дані про дату видачі паспорта.
Згідно з рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29.07.2024 №240/4042/24 позов ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.01.2024 про призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням висновків суду.
На виконання зазначеного рішення, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області 27.11.2024 повторно розглянуло заяву ОСОБА_1 від 15.01.2024 та прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії.
Вказано, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано період навчання диплом НОМЕР_1 , оскільки в свідоцтві про шлюб не вірно вказана дата народження, та свідоцтво про народження дитини НОМЕР_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , так як відсутні дані про дату видачі паспорта.
Крім цього, зазначено, що період роботи (проживання) заявниці відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в зоні посиленого радіоактивного контролю до 01.01.1993 - 3 роки 8 місяців 9 днів.
Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення №063550005612 від 27.11.2024 про відмову у призначенні пенсії.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з ч.2 ст.5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З наведеного випливає, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.
Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Суд зазначає, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право.
Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Вказаний висновок відповідає такому принципу права як правосуддя, який за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Судом встановлено, що згідно з рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 19.01.2024 №063550005612 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.01.2024 про призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням висновків суду.
Відповідно до постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29.07.2024 у справі №240/4042/24 залишено без змін.
Відповідно до мотивувальної частини рішення суду від 29.07.2024 у справі №240/4042/24, 15.01.2024 позивач звернулась до Управління з заявою з питання призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та за результатами розгляду вказаної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області 19.01.2024 прийнято рішення №063550005612 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Підставою для відмови слугувало наступне:
- не підтверджено проживання заявниці в зоні посиленого радіологічного контролю 4 роки до 01.01.1993.
- не зараховано період навчання згідно диплому НОМЕР_1 , оскільки у свідоцтві про шлюб невірно вказана дата народження та свідоцтво про народження дитини, оскільки відсутні дані про дату видачі паспорта.
Як встановлено у рішенні суду від 29.07.2024 у справі №240/4042/24, відповідачем - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, зокрема, протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період навчання згідно з дипломом НОМЕР_1 .
Отже, судом надано оцінку даним обставинам.
Водночас, у резолютивній частині рішення суду від 29.07.2024 у справі №240/4042/24 судом зобов'язано Головне управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду наданих у вказаному рішенні.
Частиною 4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на вказане, суд наголошує, що протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не зарахування періоду навчання відповідно до диплому серії НОМЕР_1 , оскільки в свідоцтві про шлюб не вірно вказана дата народження, та свідоцтво про народження дитини НОМЕР_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки відсутні дані про дату видачі паспорта, підтверджується судовим рішенням у справі №240/4042/24, яке набрало законної сили.
У своїй позовній заяві позивач не погоджується з тим, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не врахувало висновків суду у справі №240/4042/24 та вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області на власний розсуд трактує законодавство, протиправно та незаконно не призначає пенсію та навмисно ігнорує рішення суду.
Як свідчать матеріали справи, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, на виконання рішення суду у справі №240/4042/24, повторно розглянуло заяву позивача від 15.01.2024 та прийнято рішення від 27.11.2024 №063550005612 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796 у зв'язку з не підтвердженням факту постійного проживання/роботи в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 1 січня 1993 року - 4 роки.
Зазначено, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, не зараховано період навчання згідно з дипломом НОМЕР_1 , оскільки у свідоцтві про шлюб невірно вказана дата народження, та свідоцтво про народження дитини НОМЕР_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , так як відсутні дані про дату видачі паспорта, а також вказано, що період роботи (проживання) заявниці відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в зоні посиленого радіоактивного контролю до 01.01.1993 - 3 роки 8 місяців 9 днів.
Отже, відповідно до рішення суду від 29.07.2024 у справі №240/4042/24 судом визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову в призначенні пенсії від 19.01.2024 №063550005612, відповідно якого до страхового стажу позивача не зараховано період навчання згідно з дипломом НОМЕР_1 , що стало підставою для його скасування, та зобов'язано повторно розглянути заяву позивач,а з урахуванням висновків суду викладених у вищезазначеному рішенні.
Однак, як встановлено судом та підтверджено матеріалами даної справи, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не прийняло до уваги висновків суду наданих у рішенні від 29.07.2024 у справі №240/4042/24 та не зарахувало до страхового стажу позивача період її навчання згідно з дипломом серії НОМЕР_1 від 18.07.1987.
Відтак, суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області протиправно не зарахувало до страхового стажу позивача період її навчання згідно з дипломом серії НОМЕР_1 від 18.07.1987.
Щодо не підтвердження позивачем періоду проживання у зоні посиленого радіологічного контролю 4 роки до 01.01.1993, суд зазначає наступне.
У своїй позовній заяві позивач вказує, що з моменту аварії на ЧАЕС, тобто з 26.04.1986 по 22.04.1990 була зареєстрована в м. Гомель, Республіки Білорусь, однак надати відповідні докази на підтвердження місця реєстрації в м. Гомель не має можливості через збройний конфлікт.
Водночас, вказує, що з 01.09.1985 по 17.07.1987 навчалася в Гомельському середньому ПТУ-17 на підтвердження чого надає диплом серії НОМЕР_1 від 18.07.1987.
Суд зазначає, що м. Гомель згідно із Законом Республіки Білорусь «Про соціальний захист громадян, потерпілих від катастрофи на ЧАЕС» відноситься до зони проживання з періодичним радіоекологічним контролем.
Так, відповідно до Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про спільні дії з мінімізації та подолання наслідків чорнобильської катастрофи від 12.05.1997, яка набрала чинності для України 25.06.1997, громадяни України та Республіки Білорусь, що постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи у разі переїзду на постійне місце проживання на територію держави іншої Сторони користуються пільгами, передбаченими відповідно Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Законом Республіки Білорусь «Про соціальний захист громадян, що постраждали від катастрофи на Чорнобильській АЕС».
Співвідношення зон радіоактивного забруднення, визначеного законодавствами України та Республіки Білорусь, при присвоєнні особам статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи і видачі відповідних посвідчень, було звичайною практикою, яка відповідала нормам діючого на той час законодавства.
Про це свідчить, зокрема, позиція Вищого адміністративного суду України, викладена в ухвалі від 04.11.2010 у справі №К-18803/08, Сьомого апеляційного адміністративного суду, викладена в постанові від 26.05.2021 у справі №240/19477/20.
Таким чином, проживання в місті Гомель Республіки Білорусь прирівнюється до проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю і надає право на отримання статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується, зокрема тим, що позивачу було видано посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4).
Оскільки позивач у період з 01.09.1985 по 17.07.1987 навчалась на денній формі в навчальному закладі, що знаходиться в місті Гомель (підтверджується дипломом серії НОМЕР_1 від 18.07.1987), то відповідно проживала протягом всього періоду навчання у місті Гомель.
Отже, з моменту аварії на Чорнобильській АЕС та до 17.07.1987 позивач проживала в зоні посиленого радіоекологічного контролю, що становить 1 рік 2 місяці 22 дні.
Відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 29.07.2024 №063550005612 період роботи (проживання) заявниці відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в зоні посиленого радіоактивного контролю до 01.01.1993 - 3 роки 8 місяців 9 днів.
Таким чином, з моменту аварії на Чорнобильській АЕС та до 01.01.1993 позивач у зоні посиленого радіологічного контролю проживала не менше 4 років, у встановленому порядку віднесена до четвертої категорії осіб, постраждалих від Чорнобильської катастрофи, що відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що надає їй право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 27.11.2024 №063550005612 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку у відповідності до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у зв'язку з чим, воно підлягає скасуванню.
Щодо часу з якого слід призначити позивачу пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
За таких обставин, враховуючи дату звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком - 15.01.2024, суд дійшов висновку, що така пенсія повинна бути призначена з 15.01.2024.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із ч.3 ст.245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
В спірному випадку заява позивача про призначення пенсії за віком розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області та за результатом її розгляду прийнято рішення від 27.11.2025 №063550005612.
З метою належного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу позивача період її навчання згідно з дипломом НОМЕР_1 від 18.07.1987 та призначити пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ч.1 ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 15.01.2024.
Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
В силу приписів ч.1 ст.139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.
Керуючись статтями 4, 6-9, 32, 77, 90, 139, 242-246, 255, 262, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідн. номер НОМЕР_7 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м.Одеса, Одеська обл., Одеський р-н, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.Ольжича, буд.7, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії,- задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 27.11.2024 №063550005612 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку у відповідності до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її навчання згідно з дипломом НОМЕР_1 від 18.07.1987 та призначити пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ч.1 ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 15.01.2024.
У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 (двадцять) коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено в повному обсязі 03 грудня 2025 року.
Суддя А.В. Горовенко