03 грудня 2025 рокуСправа №160/10797/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 134850007299 від 17.02.2025, в частині відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до страхового стажу періодів роботи на території російської федерації з 09.11.1991 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 09.10.1997, з 16.02.1999 по 27.10.1999, з 05.12.1999 по 04.07.2000, з 14.11.2000 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 14.05.2001, з 14.11.2001 по 31.12.2001;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи на території російської федерації: з 09.11.1991 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 09.10.1997, з 16.02.1999 по 27.10.1999, з 05.12.1999 по 04.07.2000, з 14.11.2000 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 14.05.2001, з 14.11.2001 по 31.12.2001.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він 10.02.2025 звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії. 17.02.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області винесено рішення №134850007299, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком. Відмова вмотивована недостатністю страхового стажу. Відповідач зазначив, що до страхового стажу не враховано періоди: з 09.11.1991 по 31.12.1991, оскільки відповідно до ст. 24-1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди; у разі неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення пенсії; з 01.01.1992 по 09.10.1997, з 16.02.1999 по 27.10.1999, з 05.12.1999 по 04.07.2000, з 14.11.2000 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 14.05.2001, з 14.11.2001 по 31.12.2001, оскільки відповідно до листа Мінсоцполітики № 37/0/2-23/41 від 03.01.2023 з 01.01.2023 року росія припиняє участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, тобто до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території рф по 31.12.1991 рік. Позивач категорично не погоджується з таким рішенням відповідача та вказує, що спірні періоди трудової діяльності належним чином підтверджуються трудовою книжкою та відповідними довідками. Крім того, на час набуття вказаного трудового стажу Угода від 13.03.1992 була чинною для України, тому підлягає застосування до даних правовідносин. З огляду на викладене, рішення відповідача №134850007299 від 17.02.2025 є протиправним, тому просить його скасувати, а порушені права відновити у спосіб, що заявлений.
Ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №160/10797/25; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Цією ж ухвалою суду було витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області засвідчену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ); розрахунок страхового стажу станом на дату звернення 10.02.2025.
Сторони належним чином повідомлені про судовий розгляд справи, що підтверджується доказами, наявним в матеріалах справи.
На виконання вимог ухвали суду відповідачем долучено матеріали з пенсійної справи позивача.
Відповідач своїм правом подати відзив на позов не скористався.
За приписами частини шостої статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до частини п'ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Згідно з частиною п'ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 КАС України. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 05.09.2012 Миколаївським РС ГУДМС України у Львівській області; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
10.02.2025 позивач звернувся до Миколаївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності органом призначення визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
17.02.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення №134850007299 від 17.02.2025 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.
Означене рішення обґрунтоване наступним.
Вік заявника 63 роки 05 місяців. Страховий стаж заявника складає 11 років 09 місяців 21 день. За доданими документами до страхового стажу не враховано періоди: з 09.11.1991 по 31.12.1991, оскільки відповідно до ст.24-1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу PCP зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України. У разі неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії. З 01.01.1992 по 09.10.1997, з 16.02.1999 по 27.10.1999, з 05.12.1999 по 04.07.2000, з 14.11.2000 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 14.05.2001, з 14.11.2001 по 31.12.2001, оскільки відповідно до листа Мінсоцполітики №37/0/2-23/41 від 03.01.2023 з 01.01.2023 росія припиняє участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 1.3.03.1992, тобто до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території ррфср по 31.12.1991.
Додатковий коментар: відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Відповідно до роздруківки розрахунку стажу з урахуванням особливостей трудової діяльності та перетину періодів (форма РС-право) номер ПС: 134850007299 на дату звернення 10.02.2025 страховий стаж позивача становить 11 років 09 місяців 21 день, до якого зараховано наступні періоди: з 01.12.1981 по 21.10.1991 - 9 років 10 місяців 21 день; з 27.10.1997 по 27.04.1998 - безробіття - 0 років 6 місяців 1 день; з 01.08.1998 по 27.01.1999 - безробіття - 0 років 5 місяців 27 днів; з 14.09.2010 по 28.02.2011 - 0 років 0 місяців 6 днів; з 06.12.2011 по 14.08.2012 - безробіття - 0 років 8 місяців 10 днів; з 14.09.2012 по 29.11.2012 - безробіття - 0 років 2 місяці 16 днів.
Не погодившись з рішенням №134850007299 від 17.02.2025 в частині не зарахування до страхового стажу періодів роботи з 09.11.1991 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 09.10.1997, з 16.02.1999 по 27.10.1999, з 05.12.1999 по 04.07.2000, з 14.11.2000 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 14.05.2001, з 14.11.2001 по 31.12.2001, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (в редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин).
За змістом статті 4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 1 Закону №1058-ІV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 26 Закону №1058-ІV визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Згідно із частиною другою статті 26 Закону №1058-ІV, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.
Згідно з частиною третьою статті 26 Закону №1058-IV, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).
Відповідно до статті 2 Закону №1788-XII за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Згідно зі статті 3 вказаного Закону право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом: а) особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів*, гіг-спеціалісти, які залучені резидентами Дія Сіті за гіг-контрактами відповідно до Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні», - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Відповідно до статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
До стажу роботи зараховується також: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Згідно з приписами статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Відповідно до пунктом 23 Порядку №637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).
Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналогічна правова позиція неодноразово виснувалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29 березня 2023 року у справі №360/4129/20, від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а, від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17.
В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач у віці 63 роки звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою від 10.02.2025 про призначення пенсії за віком.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за результатами розгляду його заяви прийнято рішення від 17.02.2025 №134850007299 про відмову в призначенні пенсії за віком, яке обґрунтовано відповідачем єдиною підставою: відсутністю станом на дату звернення необхідного страхового стажу.
За розрахунком, наведеного в оспорюваному рішенні, тривалість страхового стажу станом на дату звернення (10.02.2025) становить 11 років 09 місяців 21 день.
У межах спірних правовідносинах позивачем заявлено позовні вимоги щодо не зарахування відповідачем до страхового стажу періодів трудової діяльності з 09.11.1991 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 09.10.1997, з 16.02.1999 по 27.10.1999, з 05.12.1999 по 04.07.2000, з 14.11.2000 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 14.05.2001, з 14.11.2001 по 31.12.2001.
За розрахунком стажу (форма РС-право) номер ПС: 134850007299 станом на дату звернення (10.02.2025), наявного в матеріалах справи, спірні періоди роботи не зараховані до страхового стажу.
Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_3 від 16.01.1986, позивач у спірні періоди працював на таких посадах та у таких підприємствах:
з 09.11.1991 по 09.10.1997 - електрозварником на старательській артелі «Восток» (запис №№10-12);
з 16.02.1999 по 27.10.1999 - помічником бурильника ТОВ Науково-виробнича фірма «Компас Геосервіс» (запис №17-18);
з 30.11.1999 по 31.12.2001 - помічником машиніста бурильної установки на геологорозвідникову дільницю ТОВ «Рос-ДВ» Хабаровський край (записи №№19-20).
Отже, записами трудової книжки позивача підтверджено трудову діяльність з 09.11.1991 по 09.10.1997, з 16.02.1999 по 27.10.1999, з 30.11.1999 по 31.12.2001, трудова книжка в частині спірних періодів оформлена у відповідності до вимог законодавства, вказані записи містять номери та дати наказів (приказів, протоколів, рішень) про прийом на роботу, переведення, звільнення з роботи, а також підписи уповноважених працівників та печатки підприємств.
В якості підстави для відмови в зарахуванні спірних періодів трудової діяльності до страхового стажу відповідачем в оскаржуваному рішенні зазначено, що період з 09.11.1991 по 31.12.1991 не зарахований, оскільки необхідно підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат, а періоди з 01.01.1992 по 09.10.1997, з 16.02.1999 по 27.10.1999, з 05.12.1999 по 04.07.2000, з 14.11.2000 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 14.05.2001, з 14.11.2001 по 31.12.2001 не зараховані, оскільки Росія припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Суд критично ставиться до означеної позиції відповідача.
Відповідно до частини другої статті 24-1 Закону №1058-ІV періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України.
У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.
Суд зазначає, що на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії (10.02.2025) Кабінетом Міністрів України не прийнято відповідний Порядок. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 № 562.
Разом з цим, Законом №1058-ІV на час спірних відносин чітко зазначено, що у разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення.
У спірному випадку у заяві від 10.02.2025 позивач особисто зазначив, що пенсія йому не призначалась.
Крім того, частиною третьою статті 24-1 Закону №1058-ІV чітко встановлено, що не зараховуються до страхового стажу періоди трудової діяльності за межами України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та на тимчасово окупованих територіях України після 19 лютого 2014 року особі, яка після 19 лютого 2014 року проходила військову службу (службу) у збройних силах, органах внутрішніх справ, органах державної безпеки, поліції, інших військових формуваннях, перебувала на посадах державної служби, на посадах в органах місцевого самоврядування у відповідних органах (формуваннях) Російської Федерації, добровільно займала посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, утворених на тимчасово окупованій території України, зокрема в окупаційній адміністрації держави-агресора, у незаконних судових або правоохоронних органах, а також добровільно брала участь у незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях, утворених на тимчасово окупованій території України, та/або у збройних формуваннях держави-агресора.
Отже, до страхового стажу не зараховуються періоди трудової діяльності за межами України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 5 Угоди визначено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.
Частинами другою та третьою статті 6 Угоди передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і РФ, які працюють за межами кордонів своїх країн, від 14.01.1993, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтва та інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.
Частиною другою статті 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів» від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, рф, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема і стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
За таких обставин, оскільки наразі відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в РФ, а тому відповідно до вимог частини третьої статті 24-1 Закону №1058-ІV, Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992, періоди роботи позивача в РФ до 01.01.1992 підлягають врахуванню з метою обчислення пенсії позивачу.
Щодо зауважень відповідача про припинення участі РФ в Угоді в обґрунтування підстав для відмови у зарахуванні спірних періодів трудової діяльності з 01.01.1992, суд зазначає наступне.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією держави-терориста РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому, Указами Президента України строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався та на час спірних відносин і розгляду справи не припинений та не скасований.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві. Ця постанова набрала чинності 02.12.2022.
Разом з цим, в силу положень частини другої статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Тож, позиція відповідача суперечить принципу верховенства права.
Припинення участі РФ в Угоді, так само, як і прийняття постанови Кабінетом Міністрів України від 29.11.2022 №1328 про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, не може бути підставою для відмови позивачу в зарахуванні стажу, набутого особою до ухвалення відповідних рішень.
За таких обставин, право позивача на обрахунок стажу при призначенні пенсії, набутого на території країни-учасниці Угоди, не може пов'язуватись з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з такою країною, оскільки у період роботи позивача в РФ вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав. При цьому, суд зазначає, що за наявності чинних, у період роботи позивача, положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивач не має нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні періодів роботи на території РФ до стажу, що надає право на пенсійне забезпечення.
Крім того, частина друга статті 13 Угоди містить пряму вказівку, що пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
За таких обставин, відмовляючи позивачу в зарахуванні періодів роботи з 09.11.1991 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 09.10.1997, з 16.02.1999 по 27.10.1999, з 05.12.1999 по 04.07.2000, з 14.11.2000 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 14.05.2001, з 14.11.2001 по 31.12.2001 до страхового стажу, відповідач діяв протиправно, тому з метою відновлення порушеного права суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивачу вказані періоди його роботи.
Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи викладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 17.02.2025 №134850007299 не відповідає критеріям, визначених частиною другою статті 2 КАС України, тож є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом положень частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірності свого рішення у спірних правовідносинах.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору за подання до суду цієї позовної заяви на підставі клопотання від 12.04.2025 та наданих доказів відповідно до положень підпункту «г» пункту 2) частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір останнім сплачено не було, а отже відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 73-78, 90, 139 241-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.26) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.26) від 17.02.2025 №134850007299 про відмову в призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.26) зарахувати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до страхового стажу наступні періоди його роботи: з 09.11.1991 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 09.10.1997, з 16.02.1999 по 27.10.1999, з 05.12.1999 по 04.07.2000, з 14.11.2000 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 14.05.2001, з 14.11.2001 по 31.12.2001.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.М. Бухтіярова