03 грудня 2025 рокуСправа №160/19366/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
03.07.2025 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 17.04.2025 року №442977-2413-0417-UА1202027000063450;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 17.04.2025 року №442978-2413-0417-UА1202027000063450.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.04.2025 №442977-2413-0417-UА1202027000063450 та №442978-2413-0417-UА1202027000063450 за 2025 рік, за якими визначено податкове зобов'язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб в сумі 75 287,94 грн та 79 127,62 грн відповідно. Вважає вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки відповідач при визначенні податкового зобов'язання не врахував суми сплаченої орендної плати за 2025 рік на час прийняття рішень. При цьому, відповідачем у детальному розрахунку визначено податкове зобов'язання на одну і ту ж земельну ділянку за адресою: Дніпропетровська область, смт. Солоне, вул. Шевченка, 28, площею 0,33 га двічі. Крім того, у прийнятих податкових повідомленнях-рішеннях зазначено код класифікації видів цільового призначення земель (код 0307), який означає «Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі», тоді як згідно договору оренди земельної ділянки від 12.06.2018 року №15-2018, позивачем отримано у користування земельну ділянку з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємства переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка згідно класифікації видів цільового призначення земель має код 1102, згідно Класифікатора. При цьому, до діючого договору зміни та доповнення станом на червень 2025 року не вносились в тому числі стосовно істотних умов, як орендна плата. Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.07.2025 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 06.08.2025, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
24.07.2025 представником відповідача через систему «Електронний суд» подано письмовий відзив на позов, у якому у задоволенні позову просила відмовити повністю, посилаючись на те, що позивач є орендарем земельної ділянки площею 0,33 га (кадастровий номер 1225055100:03:005:0007), у зв'язку з чим є платником орендної плати за цю земельну ділянку, на підставі договору оренди від 12.06.2018, укладеного з Солонянською селищною радою, терміном на 25 років. На виконання вимог рішення Солонянської селищної ради, та керуючись пунктом 286.5 ст. 286 та з урахуванням ст. 269 та ст. 270 ПК України, контролюючим органом в автоматичному режимі сформовано дві ППР (форма Ф) щодо податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2024 ППР №442977-2413-0417-UA12020270000063450 на суму 75287,94 грн. та за 2025 рік ППР №442978-2413-0417-UA12020270000063450 на суму 79127,62 грн. Таким чином, на думку відповідача, ГУ ДПС у Дніпропетровській області під час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяло у спосіб та в порядку, визначеному чинним законодавством України. Щодо твердження позивача, що контролюючим органом здійснено повторне нарахування податкового зобов'язання за 2025, представник зазначила, що при формуванні в автоматичному режимі ППР за 2024 засобами інформаційно-комунікаційної системи ДПС України не застосовано підсистему «формування ППР за минулі роки», у подальному на підставі розгляду заяви платника податків ППР №442977-2413-0417-UA12020270000063450 на суму 75287,94 грн відкликано та сформовано нове ППР за 2024 рік від 16.07.2025 за №1863078-2413-0462-UA12020270000063450 на суму 75287,94 грн. На підставі викладеного у задоволенні позову просила відмовити.
28.08.2025 від відповідача до суду через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що при формуванні в автоматичному режимі ППР засобами інформаційно-комунікаційної системи ДПС України було виявлено невідповідності, а саме: сума орендної плати за 2024 рік по ППР №1863078-2413-0417-UA12020270000063450 від 16.07.2025 становить 75287,94 грн, але згідно умов договору №15-2018 від 12.06.2018, повинна складати 79127,52 грн; сума орендної плати за 2025 рік по ППР №442978-2413-0417-UA12020270000063450 від 17.04.2025 становить 79127,62 грн, але згідно умов договору №15-2018 від 12.06.2018, повинна складати 63567,37 гривень; відсутнє нарахування податкового зобов'язання за 2023 рік. У зв'язку з виявленими невідповідностями, вказані податкові повідомлення-рішення були відкликані та здійснено нарахування за новими ППР, а саме: за 2024 - ППР №2025611-2413-0462-UA12020270000063450 від 14.08.2025 на 79127,62 грн; за 2025 - ППР №2025652-2413-0436-UA12140290000032227 від 14.08.2025 на 63567,37 грн; за 2023 - ППР №2025156-2413-0462-UA12020270000063450 від 14.08.2025 на 75287,94 грн.
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 12.06.2006 між ОСОБА_1 та Солонянською селищною радою в особі Виконавчого комітету Солонянської селищної ради в особі селищного голови Копейка М.М. було укладено договір оренди земельної ділянки №15-2018.
Відповідно до умов договору ОСОБА_1 отримала на 25 років земельну ділянку площею 0,3300 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1225055100:03:005:0007 для обслуговування виробничого будинку станції технічного обслуговування.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 28.09.2018 №139475972 за ОСОБА_1 24.09.2018 зареєстровано речове право оренди вказаної земельної ділянки з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємства переробної, машинобудівної та іншої промисловості.
17.04.2025 Головним управлінням ДПС в Дніпропетровській області прийняті податкові повідомлення-рішення №442977-2413-0417-UA12020270000063450 про зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб в сумі 75 287,94 за 2025 рік та №442978-2413-0417-UA12020270000063450 про зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб в сумі 79 127,62 за 2025 рік.
Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 17.04.2025 форми «Ф» №442977-2413-0417-UA12020270000063450 та №442978-2413-0417-UA12020270000063450.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України. Цей кодекс, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).
У розумінні підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України.
Відповідно до підпунктів 269.1.1 та 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
У силу вимог підпункту 270.1.1 та 270.1.2 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Таким чином, обов'язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.
При цьому, для цілей оподаткування земельним податком особа повинна мати статус землевласника/землекористувача, набутого в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
За статтями 125 та 126 Земельного кодексу Ураїни, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України від 01.07.2004 №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 377 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п. 287.1 ст. 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Пунктом 271.1 ст. 271 ПК України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Пунктом 288.1 статті 288 ПК України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
За змістом приписів п.288.4 та п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім випадків консервації таких земельних ділянок або визнання земельних ділянок забрудненими (потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами). Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку:
для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;
для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.
Відповідно абз.1 до п.289.1 ст.289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
При цьому, п.288.7 ст.288 ПК України передбачено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.
Так, відповідно до п.285.1 ст.285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.
Згідно з п.286.1 ст.286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є: а) дані державного земельного кадастру; б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю); г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї); ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв); д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї); е) дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
У разі подання платником податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельну ділянку, земельну частку (пай), відомості про які відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, нарахування податку фізичним особам здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом інформації про перехід права власності на об'єкт оподаткування
Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У разі подання платником податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельну ділянку, відомості про яку відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, сплата податку фізичними та юридичними особами здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом інформації про перехід права власності на об'єкт оподаткування.
За приписами абз.1 п.286.5 ст.286 ПК України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.
Аналіз наведених норм права дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об'єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов'язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.
Зокрема, платником земельного податку є власник або землекористувач земельної ділянки, а підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Під час розгляду справи судом встановлено, що між позивачем та Солонянською селищною радою укладено договір оренди земельної ділянки №15-2018 строком на 25 років, площею 0,3300 га за адресою: Дніпропетровська область, с. Солоне, вул. Шевченка, буд. 28, кадастровий номер 1225055100:03:005:0007 для обслуговування виробничого будинку стації технічного обслуговування, зареєстрований 24.09.2018.
Керуючись п. 286.5 ст. 286, контролюючим органом в автоматичному режимі сформовані податкові повідомлення-рішення (форма Ф) щодо податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб №442977-2413-0417-UA12020270000063450 в сумі 75 287,94 за 2025 рік та №442978-2413-0417-UA12020270000063450 в сумі 79 127,62 за 2025 рік.
У ході розгляду справи судом встановлено, що при формуванні в автоматичному режимі податкового повідомлення-рішення за 2024 засобами Інформаційно-комунікаційної системи Державної податкової служби України не застосовано підсистему «формування ППР за минулі роки», у зв'язку із чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення за 2025 рік №442977-2413-0417-UA12020270000063450 на суму 75 287,94 грн. було відкликано та сформовано нове податкове повідомлення-рішення за 2024 рік від 16.07.2025 №1863078-2413-0462-UA12020270000063450 на суму 75 287,94 грн.
Отже, спірне податкове повідомлення-рішення від 17.04.2025 року №442977-2413-0417-UА1202027000063450 у сумі 75 287,94 за 2025 рік є таким, що скасовано (відкликано) податковим органом.
Суд враховує, що нове податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання, яке сформовано 16.07.2025 №1863078-2413-0462-UA12020270000063450 у сумі 75 287,94 грн за 2024 рік, в межах цієї справи позивачем не оскаржується.
При цьому, судом встановлено, що позивач оскаржила прийняте податковим органом нове податкове повідомлення-рішення від 16.07.2025 №1863078-2413-0462-UA12020270000063450 у сумі 75 287,94 грн за 2024 рік, звернувшись до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з іншою позовною про визнання його протиправним та скасування, за якою 05.08.2025 відкрито провадження у справі №160/22112/25.
Також, з документів, наявних в матеріалах справи вбачається, що у подальшому відповідачем виявлено наступні невідповідності:
1) сума орендної плати за 2024 рік за податковим повідомленням-рішенням №1863078-2413-0417-UA12020270000063450 від 16.07.2025 становить 75287,94 грн, але згідно умов договору №15-2018 від 12.06.2018, повинна складати 79127,52 грн;
2) сума орендної плати за 2025 рік за податковим повідомленням-рішенням №442978-2413-0417-UA12020270000063450 від 17.04.2025 становить 79127,62 грн, але згідно умов договору №15-2018 від 12.06.2018, повинна складати 63567,37 грн;
3) відсутнє нарахування податкового зобов'язання за 2023 рік,
у зв'язку з чим, інформацію в ІКП приведено у відповідність до вимог чинного законодавства шляхом виведення (скасування) з ІКП наступних нарахувань:
- за 2024 рік за податковим повідомленням-рішенням №1863078-2413-0417-UA12020270000063450 від 16.07.2025 у сумі 75287,94 грн;
- за 2025 рік за податковим повідомленням-рішенням №442978-2413-0417-UA12020270000063450 від 17.04.2025 у сумі 79127,62 грн.
Отже, спірне податкове повідомлення-рішення від 17.04.2025 форми «Ф» №442978-2413-0417-UA12020270000063450 у сумі 79127,62 грн за 2025 рік також є таким, що скасовано (відкликано) податковим органом.
У подальшому, податковим органом здійснено нарахування за новими податковими повідомленнями-рішеннями, а саме:
1) за 2024 рік - податкове повідомлення-рішення №2025611-2413-0462-UA12020270000063450 від 14.08.2025 у сумі 79127,62 грн;
2) за 2025 рік - податкове повідомлення-рішення №2025652-2413-0436-UA12140290000032227 від 14.08.2025 у сумі 63567,37 грн;
3) за 2023 рік - податкове повідомлення-рішення №2025156-2413-0462-UA12020270000063450 від 14.08.2025 у сумі 75287,94 грн,
які є предметом оскарження у іншій справі №160/25059/25, та в межах цієї справи позивачем не оскаржуються.
Таким чином, враховуючи, що спірні податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 17.04.2025 форми «Ф» №442977-2413-0417-UA12020270000063450 та №442978-2413-0417-UA12020270000063450 є відкликаними (скасованими), відтак не є такими, що порушують права та законні інтереси позивача, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні підстави для вирішення питання стосовно повернення судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-а, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець