02 грудня 2025 р.Справа №160/34115/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Тулянцева І.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - торгівельної - посередницької фірми «ЕСКО» про забезпечення адміністративного позову, -
01 грудня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - торгівельної - посередницької фірми «ЕСКО» до Південно- Східної митниці, у якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Південно - Східної митниці № 480 від 17.11.2025 року «Про проведення документальної планової виїзної перевірки дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо - торгівельної - посередницької фірми «ЕСКО» вимог законодавства України з питань митної справи»
Разом із позовною заявою до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - торгівельної - посередницької фірми «ЕСКО» про забезпечення позову, у якій позивач просить:
- зупинити дію наказу Південно - Східної митниці № 480 від 17.11.2025 року «Про проведення документальної планової виїзної перевірки дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо - торгівельної - посередницької фірми «ЕСКО» вимог законодавства України з питань митної справи» до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
В обґрунтування заяви позивачем зазначено, що у разі, якщо наказ Південно - Східної митниці № 480 від 17.11.2025 року «Про проведення документальної планової виїзної перевірки дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо - торгівельної - посередницької фірми «ЕСКО» вимог законодавства України з питань митної справи» є предметом спору за поданим позивачем позовом, буде реалізовано контролюючим органом шляхом його застосуванням (фактичне проведення перевірки), то його подальше оскарження буде неможливим. Таким чином, проведення перевірки у період оскарження у судовому порядку рішення про її призначення та до вирішення питання про законність цього рішення є нівелюванням вищезазначеного права позивача щодо оскарження в суді наказу про призначення такої перевірки.
Розглянувши заяву про забезпечення позову та перевіривши додані до неї матеріали, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Суд вважає за можливе розглянути заяву позивача про забезпечення адміністративного позову без повідомлення учасників справи.
Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, доводи заявленого клопотання, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову з наступних підстав.
Частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України).
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому, заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Таким чином суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Доводи позивача про існування визначених у статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України обставин для вжиття заходів забезпечення позову у даному випадку є безпідставними, з огляду на таке.
Як встановлено судом, наказом Південно - Східної митниці № 480 від 17.11.2025 року «Про проведення документальної планової виїзної перевірки дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо - торгівельної - посередницької фірми «ЕСКО» вимог законодавства України з питань митної справи» заплановано провести документальну планову виїзну перевірку позивача тривалістю 30 робочих днів з 28.11.2025.
Позивач зазначає, що станом на 01.12.2025 року перевірка згідно наказу Південно - Східної митниці № 480 від 17.11.2025 року, не проводилася та її проведення не розпочиналось.
Позивач зазначає про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у зв'язку з настанням для позивача негативних наслідків в разі проведення перевірки на підставі оспорюваного наказу, тоді як норма статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України пов'язує підстави забезпечення позову не з негативними наслідками, які настали або можливо настануть для позивача, який оскаржує рішення, дії (бездіяльність) суб'єкта владних повноважень, а з реальною можливістю виникнення таких обставин, які унеможливлять ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Суд акцентує увагу на тому, що очевидні ознаки протиправності рішення та порушення ним прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що рішення відповідача явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності рішення відповідача та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивачів до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.
Згідно з п.17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06 березня 2008 року "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Суд зауважує, що безумовно, рішення, дії та/чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень справляють певний вплив на правовий статус особи, щодо прав, свобод та/чи законних інтересів якої прийнято рішення, вчинена (невчинена) дія. Рішення, дії (бездіяльність) суб'єкта владних повноважень можуть мати наслідки, які особа оцінює щодо себе негативно. Водночас, позивачем не наведено будь-яких прийнятних та переконливих обґрунтувань, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та/або витрат, що виключає можливість застосування заходів забезпечення позову в межах спірних правовідносин.
Суд також звертає увагу, що за своєю сутністю саме лише проведення перевірки не створює незворотних наслідків, не зупиняє господарську діяльність позивача. У разі виявлення у ході такої перевірки порушень платник не позбавлений права захистити свої права у випадку їх порушення, зокрема, шляхом судового оскарження наслідків такої перевірки із зазначенням, в тому числі, обставин про процедурні порушення при призначенні перевірки.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 01 липня 2025 року у справі № 160/25408/24.
Отже, суд уважає, що позивачем не доведено, у передбаченому процесуальним законом порядку наявності підстав для застосування заходів забезпечення позову.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення даної заяви, з огляду на те, що на підтвердження своїх доводів, позивачем не надано достатніх доказів в обґрунтування заявленого клопотання та достатніх доказів наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі та неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись статями 150, 151, 152, 153, 154, 241, 243, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - торгівельної - посередницької фірми «ЕСКО» про забезпечення адміністративного позову - залишити без задоволення.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева