02 грудня 2025 рокуСправа №160/12035/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
28.04.2025 року ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 11.02.2025 року №045550013950;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу за Списком 1 (підземний) ОСОБА_1 період військової служби згідно військового квитка серії НОМЕР_1 з 20.06.1990 року по 07.05.1992 року та період роботи з 06.07.1992 року по 31.12.1997 року згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 , здійснивши перерахунок пенсії з моменту звернення, тобто з 05.02.2025 року, з урахуванням норм ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
В обгрунтування позовних вимог позивач вказав про протиправність спірного рішення, так як воно порушує конституційне право позивача на пенсійне забезпечення.
Ухвалою від 05.05.2025 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, належним чином посвідчені копії пенсійної справи ОСОБА_1 .
15.05.2025 року від ГУ у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву, яким заперечується проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, так як пенсійний орган при прийняті оскаржуваного рішення діяв у відповідності до вимог чинного законодавства. Період роботи з 19.06.1990 року по 23.06.1990 року при призначенні Позивачу пенсії до пільгового стажу роботи за Списком №1 не зараховувався. Рішення про призначення пенсії позивачем не оскаржувалось. Враховуючи вищезазначене в Головного управління відсутні законні підстави для зарахування до пільгового стажу за Списком №1 періодів військової служби згідно військового квитка серії НОМЕР_1 з 20.06.1990 року по 07.05.1992 року.
04.06.2025 року ГУ ПФУ в Дніпропетровській області долучило матеріали пенсійної справи та відзив на позовну заяву.
05.06.2025 року позивач подав відповідь на відзив, де зазначив про обгрунтованість позовних вимог та про безпідставність аргументів відповідачів.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.
Рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області №045550013950 від 11.02.2025 року відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії.
Дата призначення пенсії - 11.11.2021 року.
Дата звернення з заявою щодо перерахунку пенсії - 05.02.2025 року.
Вік заявника - 53 роки.
Неможливо зарахувати період роботи по Списку №1 у Відокремленому підрозділі шахта «Княгинівська», так як у пільговій довідці відсутні дата та номер реєстрації, відтиск печатки не придатний для сприйняття змісту, відсутні накази про атестацію робочих місць.
Рішенням від 11.02.2025 року відмовлено у здійсненні перерахунку - зміна надбавки ОСОБА_1 , з огляду на відсутність підстав для перерахунку.
У листі ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №7698-4872/С-01/8-0400/25 від 12.02.2025 року зазначено таке.
Період проходження військової служби зарахований при обчисленні пенсії до страхового стажу на загальних підставах та складає 1 рік 10 місяців 13 днів.
Оскільки до заяви від 05.02.2025 року надавалась позивачем довідка, яка не не відповідає вимогам п. 20 Порядку №637, а саме: відсутність дати та номеру реєстрації, відбиток печатки не придатний для сприйняття змісту, відсутність виписки з наказу по підприємству (організації) про проведення атестації на робочих місць, для зарахування періоду до стажу роботи за Списком №1 підстави відсутні, про що було винесено рішення про відмову у перерахунку пенсії від 11.02.2025 року №045550013950.
Позивач, зважаючи на вищевикладене, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також регулювання порядку формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Щодо зарахування періоду військової служби згідно військового квитка серії НОМЕР_1 з 20.06.1990 року по 07.05.1992 року до пільгового стажу.
Відповідно до пункту 6 Порядку №637 для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв'язку приймаються: військові квитки; довідки військових комісаріатів, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС; довідки архівних і військово-лікувальних установ.
У матеріалах справи наявна копія військового квита позивача серії УН №0541326, з якого встановлено, що у період з 26.06.1990 року по 07.05.1992 року позивач проходив військову службу.
Відповідно до п.п. "в" абзацу 3 статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується також: військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
У відповідності до статті 2 Закону України від 02.06.2005 №2636-IV "Про внесення змін до деяких Законів України, щодо зарахування до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах, часу проходження строкової військової служби", час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення", або на пенсію на пільгових умовах до набрання чинності Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.
Згідно з абзацом 2 частини першої статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
З аналізу вимог статті 8 вищезазначеного Закону встановлено, що час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Згідно із записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 :
- запис №5: 19.06.1990 року - прийнято електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею на шахту «Знамя комунізму» (наказ №60к від 19.06.1990 року);
- запис №6: 23.06.1990 року звільнено відповідно до п. «з» ст. 36 до Радянської армії (наказ №67к від 05.07.1990 року);
- записи №7-8: з 26.06.1990 року по 07.05.1992 року служба в Радянській армії;
- запис №9: 06.07.1992 року прийнятий електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею на шахту «Знамя комунізму».
Водночас, як встановлено судом із розрахунку пенсії позивача період його роботи з 19.06.1990 року по 23.06.1990 року не зараховано пенсійним органом ані до страхового, ані до пільгового стажу позивача.
Згідно з приписами статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).
Згідно з пунктом 1 Порядку №637 (тут і надалі в редакції на момент виникнення спірних відносин) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Так, у матеріалах справи наявна довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, з якої вбачається, що у період з 19.06.1990 року по 23.06.1990 року позивач працював повний робочий день підземним електрослюсарем підземної ділянки №5, що передбачено Списком №1, розділ 1, підрозділ 1.
Тож, суд з урахуванням ч. 2 ст. 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати пенсійний орган зарахувати до страхового та пільгового стажу роботи період роботи з 19.06.1990 року по 23.06.1990 року.
Отже, період служби позивача в Радянській Армії саме з 26.06.1990 року (а не з 20.06.1990 року) по 07.05.1992 року повинен бути зарахований до пільгового стажу.
Щодо зарахування періоду роботи з 06.07.1992 року по 31.12.1997 року відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 до пільгового стажу.
Згідно із записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 :
- запис №9 від 06.07.1992 року - прийнятий електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею на шахту «Знамя комунізму»;
- запис №10 від 28.06.1994 року переведений гірничим майстром з повним робочим днем у шахті;
- запис №11 від 09.11.1993 року містить відомості про атестацію робочого місця та його відповідність Списку №1 (наказ №583 від 09.11.1993 року);
- запис №12 від 08.10.1998 року переведений помічником начальника дільниці підземної з повним робочим днем під землею.
У відповідності до довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданих ВП «Шахта «КНЯГИНІВСЬКА» ДП «ДОНБАСАНТРАЦИТ», позивач працював повний робочий день на підземних роботах у шахті Знамя комунізму:
- з 06.07.1992 року по 11.03.1994 року -за професією підземний електрослюсар підземної ділянки №2, що передбачено Списком №1, розділ 1, підрозділ 1.1010100а;
- з 11.03.1994 року по 28.06.1994 року - за професією підземний електрослюсар підземної ділянки №2, що передбачено Списком №1, розділ 1, підрозділ 1.1010100а;
- з 28.06.1994 року по 08.10.1998 року - за професією підземний електрослюсар підземної ділянки №2, що передбачено Списком №1, розділ 1, підрозділ 1.1010100а;
Суд вказує, що трудовою книжкою та довідкою підтверджено пільгових характер роботи позивача з 06.07.1992 року по 31.12.1997 року.
У оскаржуваному рішенні відповідач зазначив, що неможливо зарахувати період роботи по Списку №1 у Відокремленому підрозділі шахта «Княгинівська», так як у пільговій довідці відсутні дата та номер реєстрації, відтиск печатки не придатний для сприйняття змісту, відсутні накази про атестацію робочих місць.
Суд вказує, що уточнююча довідка є офіційним документом, форма якої затверджена постановою Кабінету Міністрів України №637, і роботодавець за правильність відомостей зазначених у ній несе відповідальність, у зв'язку з чим підприємство не може на власний розсуд відкликати або скасовувати видану довідку.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.02.2019 року (справа №362/7962/15).
Суд також зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Висновки аналогічного характеру викладені в постановах Верховного Суду від 29.03.2019 року у справі №548/2056/16-а та від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а.
Вирішуючи спір по суті, суд також зважає на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.11.2020 року у справі №677/831/17, де Верховний Суд звернув увагу на те, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. При цьому витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу.
Відтак, враховуючи наведене вище, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих позивачем документів, відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності, а також зобов'язаний письмово повідомляти заявника про надання додаткових документів.
Пенсійні органи, маючи низку повноважень, визначених ч.1 ст. 64 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», жодних дій спрямованих на дотримання конституційного права на пенсію не вчинили, поклавши весь тягар відповідальності на позивача.
З огляду на вищезазначені норми права, слід дійти висновку, що реалізовуючи обов'язок держави щодо забезпечення реалізації права особи на соціальний захист, територіальний пенсійний орган в межах наданих йому повноважень та відповідно до пенсійного законодавства повинен сприяти такій особі у реалізації права на призначення їй пенсії, зокрема, шляхом перевірки правильності оформлення заяви, відповідності викладених у ній відомостей, змісту і належності оформлення, а у випадку їх невідповідності, роз'яснювати такій особі її права, а також надавати строк для усунення вказаних недоліків.
Варто зауважити, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком, на загальних підставах.
Відсутність посилання чи неточність записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займала позивачка у той чи інший період її роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивачки, що дає їй право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17 та від 16.04.2020 року у справі №159/4315/16-а .
Суд вказує, що позивачем належними документами підтверджено пільговий характер його роботи у період з 06.07.1992 року по 31.12.1997 року, а тому наявні підстави для зарахування вказаних періодів до пільгового стажу позивача за Списком №1.
Таким чином, рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 28.02.2025 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а період роботи з 19.06.1990 року по 23.06.1990 року підлягає зарахуванню до страхового та пільгового стажу роботи, періоди з 19.06.1990 року по 23.06.1990 року та з 06.07.1992 року по 31.12.1997 року - до пільгового стажу позивача за Списком №1.
Щодо позовних вимог про здійснення перерахунку пенсії з моменту звернення, тобто з 05.02.2025 року, з урахуванням норм ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Згідно із преамбулою Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02.09.2008 року №345-VI (далі - Закон №345-VI), цей Закон спрямований на підвищення престижності шахтарської праці, надання додаткових гарантій у виплаті та підвищенні заробітної плати і розв'язанні соціально-побутових проблем шахтарів.
Статтею 1 Закону №345-VI передбачено, що дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.
Згідно із абзацом 3 частини першої статті 28 Закону №1058-IV, мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Статтею 8 Закону №345-VI визначені особливості пенсійного забезпечення шахтарів, відповідно до яких мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що мінімальний розмір пенсії у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, є додатковою гарантією для шахтарів, які працювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком №1, яка встановлена на випадок, коли після розрахунку у встановленому законом порядку розміру відповідної пенсії за віком, в тому числі, з урахуванням понаднормового стажу, встановленого статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» така пенсія буде менша ніж три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, до кола працівників, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та встановлені пільги, належать тільки працівники, зазначені у Списку №1, які були зайняті на підземних роботах повний робочий день. Тобто, державою встановлено додаткову соціальну гарантію отримання пенсійної виплати особам, на яких поширюється дія Закону №345-VI, і застосовується такий механізм безпосередньо під час розрахунку розміру пенсії.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі №200/591/19-а (провадження №К/9901/19494/19), який підлягає врахуванню судом відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
У постанові Верховного Суду від 26 травня 2020 року по справі №205/8712/16-а, зазначено: - «43. Колегія суддів зауважує, що статтею 8 Закону України «Про підвищення шахтарської праці» передбачено не окремий вид пенсії, а додаткову соціальну гарантію. При цьому розмір пенсії обчислюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і під час такого обчислення враховуються відповідні доплати і підвищення, передбачені цим Законом.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №345/763/17.».
Слід зазначити, що відповідач при обрахунку пенсії позивача має встановити чи відноситься він до осіб на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як зокрема 15 років для чоловіків за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Встановивши, що позивач має необхідний стаж за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України на якого поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», відповідач має обрахувати його пенсію з урахуванням приписів абзацу 3 ч.1 ст.28 Закону України №1058-ІV та ст.8 Закону України №345-VI.
Суд зауважує, що на даний час, підтверджений пільговий стаж позивача за Списком №1 складає 13 років 04 місяці 25 днів (відповідно до наявної в матеріалах справи копії перерахунку пенсії станом на 02.02.2022 року). Водночас, за результатами розгляду даної справи судом зобов'язано зарахувати додаткові періоди роботи позивача за Списком №1, що свідчить про наявність у позивача стажу роботи за Списком №1 більше 15 років.
Зважаючи на те, що судом зобов'язано пенсійний орган зарахувати до страхового та пільгового стажу позивача за Списком №1 період роботи з 01.04.2023 року по 19.01.2024 року, то у позивача наявний необхідний пільговий стаж за Списком №1 для здійснення перерахунку пенсії з урахуванням ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» саме з 19.01.2024 року (дати подання заяви про перерахунок).
Суд зазначає, що задоволення позовної заяви у даний спосіб буде ефективним та таким, що забезпечить відсутність необхідності подальшого звернення до суду.
Водночас згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 08.02.2024 року по справі №500/1216/23, дії зобов'язального характеру щодо призначення пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У силу ч. 3 ст. 90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід задовольнити частково з викладених вище підстав з одночасним виходом за межі позовних вимог.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. 8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, 22, код ЄДРПОУ 13322403), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 11.02.2025 року №045550013950, яким відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового та пільгового стажу роботи ОСОБА_1 за Списком №1 період роботи з 19.06.1990 року по 23.06.1990 року; період служби позивача в Радянській Армії з 26.06.1990 року по 07.05.1992 року - до пільгового стажу Списком №1; період роботи з 06.07.1992 року по 31.12.1997 року до пільгового позивача за Списком №1, здійснивши перерахунок пенсії з моменту звернення, з 05.02.2025 року, з урахуванням норм ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1211,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко