02 грудня 2025 рокуСправа № 215/7801/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Серьогіна О.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
24.10.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради, в якому просить суд встановити наявність компетенції (повноважень) виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради при отриманні заяви від 10.05.2024 року вх. С-181-П створювати штучні перешкоди для проведення службової перевірки дій посадових осіб і надання правової оцінки цим діям та визнати такі перешкоди протиправною бездіяльністю, а таку процедуру протиправною діяльністю та зобов'язати надати правову оцінку їх діям.
Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24.09.2025 року адміністративну справу № 215/7801/25 передано за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2025 року адміністративна справа № 215/7801/25 передана для розгляду судді Серьогіній О.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 було залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали суду для усунення недоліків, а саме: надати до канцелярії суду докази сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Копію ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 року на адресу ОСОБА_1 було направлено засобами поштового зв'язку за адресою зазначеною позивачем у позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1 та отримано ним 19.11.2025 року, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу суду.
27.11.2025 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява про відкриття провадження у справі після усунення недоліків, в якій просить суд звільнити від сплати судового збору.
Дослідивши подану заяву позивача про звільнення від сплати судового збору, суддя зазначає наступне.
Відповідно до частини 5 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі необхідності до позовної заяви додаються, зокрема, клопотання про звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору.
В заяві про відкриття провадження у справі після усунення недоліків позивач просить суд звільнити його від сплати судового збору у зв'язку з доходами 2250 грн., який менше рівня прожиткового мінімуму 3028 грн. і з захистом соціальних прав ст. 46 Конституції України.
Питання звільнення від сплати судового збору як складової судових витрат, зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення його сплати регулюються частиною першою статті 133 КАС, відповідно до якої суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з частиною другою статті 132 КАС розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Слід зауважити, що Законом України “Про судовий збір» визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.
З аналізу ж статті 8 Закону України “Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію “суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Отже, частина перша статті 133 КАС визначає право суду на звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору виходячи із майнового стану сторони, водночас стаття 8 Закону України “Про судовий збір» конкретизує порядок, умови такого звільнення та коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 року у справі № 0940/2276/18 (провадження № 11-336апп20).
З урахуванням наведених норм права підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, звільнення від сплати судового збору на підставі ч.1 ст. 8 Закону України “Про судовий збір», є врахування судом майнового стану сторони.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі ст. 133 КАС України, ст. 8 Закону України "Про судовий збір" повинна навести доводи і надати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
На підтвердження свого матеріального стану, позивачем долучено до вказаної заяви відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 03.03.2025 року, згідно з якими ОСОБА_1 за період з 1 кварталу 2024 року по 4 квартал 2024 року отримав дохід в загальному розмірі 27344,19 грн.
Таким чином, суддею встановлено, що дохід позивача за попередній календарний рік, що передує року звернення до суду з позовом, становить 27344,19 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Абзацом 4 ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" від 19.11.2024 року № 4059-IX, визначено, що у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3028,00 грн.
Розміри ставок судового збору визначені у ст. 4 Закону України "Про судовий збір".
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України “Про судовий збір» за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який сплачується фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1211,20 грн.
Отже, позивач мав сплатити судовий збір за похідні вимоги немайнового характеру у розмірі 1211,20 грн.
Враховуючи викладене, дохід позивача за попередній календарний рік, який встановлено із матеріалів позовної заяви, у сумі 27344,19 грн. не підтверджує скрутного майнового стану позивача, оскільки розмір судового збору не перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік (27344,19 грн. х 5% = 1367,21 грн.).
Отже, ненадання позивачем достатніх доказів на підтвердження свого скрутного фінансового становища, зумовлює відсутність підстав для звільнення його від сплати судового збору.
Аналогічна правова позиція була викладена в ухвалах Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду за результатами розгляду касаційних скарг (разом із клопотанням про звільнення від сплати судового збору) ОСОБА_1 у справі № 215/3786/19 від 17.10.2019 року, справі № 160/7077/19 від 16.10.2019 року, у справі № 215/3329/19 від 10.10.2019 року, у справі № 215/2132/19 від 23.09.2019 року, у справі № 215/2169/19 від 21.08.2019 року, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.11.2020 року у справі №9901/77/20.
З огляду на викладене, суддя приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про звільнення від сплати судового збору.
Також суддя вважає за необхідне зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі “Креуз проти Польщі» “право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Таким чином, недоліки зазначені в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 року про залишення адміністративного позову без руху позивачем не усунуто.
Згідно з ч. 5 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Таким чином, враховуючи невиконання позивачем вимог ухвали суду та не усунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, адміністративний позов слід повернути позивачеві.
Керуючись ст.ст. 169, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
У задоволені заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Серьогіна