02 грудня 2025 рокуСправа №160/9285/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
31.03.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , щодо відмови у звільненні військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з військової служби за власним бажанням на підставі підпункту ґ пункту 3 частини 5 статті 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , звільнити військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з військової служби за власним бажанням на підставі підпункту ґ пункту 3 частини 5 статті 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу».
В обґрунтування позовних вимог представником позивача зазначено, що позивач 03.02.2025 року звернувся з рапортом до керівництва військової частини НОМЕР_1 для звільнення щ військової служби за власним бажанням відповідно до підпункту ґ пункту 3 частини 5 статті 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу». Ця підстава надає право військовослужбовцям із числа іноземців на звільнення зі служби за власним бажанням. На позивача як на іноземця не поширюється військовий обов'язок, передбачений статтею 65 Конституції України, і він не належить до категорії військовозобов'язаних чи резервістів у розумінні Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Ухвалою від 01.04.2025 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
05.05.2025 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, яким заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки позивач є військовослужбовцем Збройних Сил України, що проходить військову службу за контрактом укладеним як з громадянином України, під час мобілізації на особливий період, строк військової служби в календарному обчисленні встановлений діючим законодавством складає - до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.
06.05.2025 року представником відповідача подано клопотання про долучення доказів.
Ухвалою від 23.05.25 року витребувано у Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області необхідні докази та зупинено провадження в адміністративній справі № 160/9285/24 до отримання витребуваних доказів судом.
14.10.2025 року представником Головного управління ДМС у Дніпропетровській області подано до суду витребувані докази.
Ухвалою від 17.10.2025 року суд поновив провадження у справі №160/9285/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 уклав з Міністерством Оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_3 контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України від 26.09.0219 року.
03.02.2025 року позивачем було подано рапорт про звільнення з військової служби на підставі пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», оскільки він є громадянином республіки Вірменія.
За результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 , у відповіді № 3201 від 27.02.2025 командування військової частини НОМЕР_1 відмовило в задоволенні його рапорту про звільнення з військової служби на підставі того, що контракт на проходження ОСОБА_1 військової служби у Збройних Силах України складений як з громадянином України і через це військова частина НОМЕР_1 не може прийняти законного рішення щодо звільнення ОСОБА_1 .
Вважаючи протиправними дії відповідача позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Нормами ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів визнано обов'язком громадянина України. Громадяни відбувають на військову службу відповідно до закону.
Вказане кореспондується також з положеннями ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі Закон №2232) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому було продовжено та наразі триває.
Воєнний стан в розумінні положень ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Згідно ч. 2 ст. 1 Закону №2232 військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Ч. 3 ст. 1 Закону №2232 передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до ч. 6 ст. 1 Закону №2232, військовий обов'язок не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні.
У випадках, передбачених законом, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, можуть у добровільному порядку (за контрактом) проходити військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.
Нормами ч. 1 ст. 2 Закону №2232 встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно ч. 2 ст. 2 Закону №2232 проходження військової служби здійснюється, в тому числі, іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями (ч. 3 ст. 2 Закону №2232).
Особливості прийняття на військову службу та проходження військової служби у Збройних Силах України іноземцями та особами без громадянства регламентується нормами голови ІІІ-1 Закону №2232.
Так, ст. 21-1 Закону №2232 передбачено, що іноземці та особи без громадянства можуть бути прийняті на військову службу до Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України за контрактом на посади рядового, сержантського і старшинського складу.
На військову службу за контрактом приймаються раніше не судимі іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах і відповідають таким вимогам проходження військової служби:
-мають вік, передбачений статтею 22 цього Закону;
-придатні до військової служби за станом здоров'я;
-пройшли професійно-психологічний відбір;
-мають достатній рівень фізичної підготовки.
Для прийняття на військову службу іноземці та особи без громадянства звертаються до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем їх проживання або безпосередньо до військової частини, в якій вони мають бажання проходити службу за контрактом.
Процедура прийому та професійно-психологічного відбору, форма, порядок і правила укладення контракту, припинення (розірвання) контракту та наслідки його припинення (розірвання), порядок присвоєння військових звань іноземцям та особам без громадянства визначаються відповідними положеннями про проходження військової служби іноземцями та особами без громадянства, якщо інше не передбачено законом.
Отже, нормами чинного законодавства України передбачена можливість проходження військової служби іноземцями виключно на добровільних засадах шляхом укладення контракту.
Позивач у позовній заяві зазначає, що він не є громадянином України, а має тільки посвідку на постійне проживання в Україні.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні регламентується нормами Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 №3773-VI (далі Закон №3773).
Відповідно до положень п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону №3773, іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - це іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.
В розумінні п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону №3773 іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, - це іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на постійне проживання, якщо інше не встановлено законом.
Іноземці та особи без громадянства, які тимчасово проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на тимчасове проживання, або якщо строк їх тимчасового проживання на території України продовжено в установленому порядку, якщо інше не встановлено законом (п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону №3773).
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону №3773 іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах першій та сімнадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на постійне проживання.
Отже, правовий статус особи іноземця, яка постійно проживає в Україні, посвідчуються посвідкою на постійне проживання.
З метою перевірки заявлених позивачем тверджень щодо відсутності громадянства України, суд ухвалою від 23.05.2025 року витребував у Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (вул. В. Липинського, буд. 7, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 37806243) наступні інформацію та належним чином завірені документи (за наявності):
- чи є ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянином України;
- чи звертався є ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 за прийняття громадянства України.
На виконання вимог ухвали суди Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області повідомлено, що станом на 13.10.2025 року відомості щодо позитивного прийняття рішення за клопотанням щодо прийняття ОСОБА_1 до громадянства України відсутні.
За таких обставин, суд зазначає, що ОСОБА_1 не є громадянином України.
Відповідно до підпункту ґ пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється під час мобілізації та дії воєнного стану за власним бажанням (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України), але не раніше шести місяців проходження ними безперервної військової служби.
Як встановлено судом з матеріалів справи, ОСОБА_1 склав рапорт на ім'я командира Військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби у зв'язку з наявністю в нього підстав встановлених статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідачем було відмовило в задоволенні його рапорту про звільнення з військової служби на підставі того, що контракт на проходження ОСОБА_1 військової служби у Збройних Силах України складений як з громадянином України.
Натомість, як було встановлено судом під час розгляду справи, позивач не є громадянином України, а тому суд зазначає, що така відмова відповідача у задоволенні рапорту позивача є протиправною.
Щодо вимоги відповідача про винесення окремої ухвали, та направлення її до правоохоронних органів, щодо відкриття кримінального провадження, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Із змісту наведеної норми слідує, що постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду.
Також суд зазначає, що відповідачем заявляючи клопотання про винесення судом окремої ухвали жодним чином не було обґрунтовано необхідності вчинення таких дій, а тому суд не вбачає підстав для винесення окремої ухвали.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , щодо відмови у звільненні військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з військової служби за власним бажанням на підставі підпункту ґ пункту 3 частини 5 статті 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу».
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , звільнити військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з військової служби за власним бажанням на підставі підпункту ґ пункту 3 частини 5 статті 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко