01 грудня 2025 рокуСправа №160/16847/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
09.06.2025р. через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та, з урахуванням уточненої позовної заяви від 07.07.2025р., просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформлене у вигляді протоколу №84 від 23.04.2025 року в частині відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- зобов'язати комісію для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.9 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, за результатами вирішення викладених у цьому рішенні.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 15.04.2025р. він засобами поштового зв'язку звернувся до відповідача із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п.9 ч.1 ст.23 Закону №3543-ХІІ (здійснення постійного догляду за своїм хворим батьком, який потребує догляду згідно висновку ЛКК) до якої додав, зокрема, копію свідоцтва про своє народження, копію паспорту та посвідчення його батька, а також оригінал висновку №53 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися, і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 25.03.2025р. За результатами розгляду згаданої заяви відповідачем було прийняте рішення у формі протоколу №84 від 23.04.2025р. та направлено на його адресу повідомлення за №10/4217 від 24.04.2025р. за змістом якого йому було відмовлено у наданні відстрочки з підстав, а саме: згаданий висновок №53 містить посилання на те, що батькові позивача необхідний догляд вдома, тоді як законодавець визначає потребу в постійному догляду; під час подання заяви військовозобов'язаний пред'являє військово-обліковий документ, а позивачем такий документ не був доданий до вищезгаданої заяви. Позивач не погоджується з даним рішенням, вважає його незаконним та таким, що прийняте з грубим порушенням норм закону, оскільки воно порушує його права та інтереси, з огляду на те, що Закон №3543-ХІІ, який має вищу силу по відношенню до Порядку №560, для визначення права на відстрочку від призову, такої вимоги як обов'язкове надання військово-облікового документу (далі - ВОД) не містить; єдиною підставою для надання відстрочки є наявність таких обставин як «зайняття постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїм батьком», що, у даному випадку, було підтверджено згаданим вище висновком ЛКК №53 від 25.03.2025р., який за формою та змістом відповідає Наказу МОЗ від 09.03.2021р. №407 та ним був долучений до заяви згідно до вимог Додатку 5 до Порядку №560. На переконання позивача, не пред'явлення ВОД не може та не є самостійною підставою для відмови у наданні відстрочки, оскільки всі обставини, наведені ним у заяві, комісія мала вивчити при розгляді його заяви про надання відстрочки та підтвердних документів, а за потреби, мала підготувати запити до відповідних державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку або використати дані з публічних електронних реєстрів згідно абз.1 пункту 60 Порядку №560. За таких обставин, позивач вказав на те, що належним способом захисту буде зобов'язання відповідача повторно розглянути його заяву від 15.04.2025р. про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п.9 ч.1 ст.23 згаданого Закону №3543-ХІІ з прийняттям відповідного рішення з урахуванням висновків суду згідно до вимог ч.4 ст.245 КАС України. У відповіді на відзив представник позивача послався на ті ж самі обставини та підстави, які наведені у позові, додатково вказав на те, що потреба догляду вдома є однією з форм постійного догляду, тому відповідач до розгляду його заяви підійшов формально, чим завдав шкоди інтересам та правам позивача.
Ухвалою суду від 20.06.2025р. відкрито провадження у даній адміністративній справі, розгляд даної справи було призначено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 18 липня 2025 року та зобов'язано відповідача протягом 15 днів з дня отримання цієї ухвали надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст.162,261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати докази правомірності прийняття оспорюваного рішення, з урахуванням з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зазначена ухвала суду була отримана відповідачем у його електронному кабінеті 09.06.2025р., що підтверджується змістом довідки про доставку електронного листа, яка наявна в матеріалах справи, та є належним повідомленням відповідача про дату та час розгляду справи у відповідності до вимог ст.18 КАС України.
На виконання вимог зазначеної ухвали суду, через систему «Електронний суд» 30.06.2025р. від відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній просив у задоволенні позовних вимог позивачеві відмовити у повному обсязі з обставин, викладених у відзиві на позов, посилаючись на те, що позивачем була подана заява про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, дану заяву було зареєстровано та розглянуто, за результатами її розгляду було прийняте рішення про відмову у наданні відстрочки та комісією позивачу було надіслане 24.04.2025р. відповідне повідомлення за №ю/4217. Підставами для відмови були ті обставини, що позивачем до заяви не було додано копії ВОД, що передбачено п.58 Порядку №560, а також на підтвердження у потребі особи в постійному сторонньому догляді надано висновок ЛКК №53 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги на непрофесійній основі від 25.03.2025р., у якому підкреслено: догляд вдома, тоді як законодавець визначив «потребу в постійному догляді» згідно Додатку 5 до Порядку №560. Представник відповідача зазначив, що згідно роз'яснення Міністерства соціальної політики України щодо соціальної послуги - «догляд вдома», яка визначена як короткочасна дія особи, що здійснюється в інтересах особи, яка її потребує. На переконання представника відповідача, постійний сторонній догляд означає безперервну допомогу та підтримку, яку надає інша особа людині, яка не може самостійно виконувати основні життєві функції через стан здоров'я, похилий вік або інвалідність. Це може бути допомога у побутових справах, медичний нагляд, супровід до лікаря, придбання ліків та продуктів. Така допомога може надаватися як членами сім'ї, так і професійними доглядальниками. А оскільки у згаданому висновку підкреслено про догляд вдома, то відповідач вважає, що в діях комісії та при прийнятті нею оспорюваного рішення відносно позивача ознаки протиправності відсутні, тому оспорюване рішення є законним та скасуванню не підлягає.
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
У зв'язку з великим навантаженням та перебуванням судді Конєвої С.О. у щорічних відпустках, ухвалою суду від 01.12.2025р. розгляд даної справи було продовжено до 01.12.2025р. згідно до вимог ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладене, дана справа вирішується 01.12.2025р., тобто у межах строку, визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до вимог ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Із наявних в матеріалах справи копій документів, судом встановлені наступні обставини у даній справі.
Громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 про що свідчить зміст копії паспорту позивача серії НОМЕР_1 від 20.07.2000р., наявної у справі.
15.04.2025р. позивач особисто засобами поштового зв'язку звернувся до голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п. 9 ч. 1 статті 23 Закону № 3543-ХІІ, у зв'язку із зайнятістю постійним доглядом за своїм хворим батьком, який потребує постійного догляду за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я. Просив розглянути його заяву та оформити йому згідно Порядку № 560 довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, про результати розгляду заяви та прийняте рішення просив повідомити його письмово за адресою, що зазначена у заяві.
До вказаної заяви позивачем були додані наступні документи, а саме:
- нотаріально засвідчена копія паспорту ОСОБА_1 ( позивача у справі);
- нотаріально засвідчена копія довідка про присвоєння ідентифікаційного номера позивача;
- нотаріально засвідчена копії свідоцтва про народження позивача;
- оригінал висновку №53 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися, і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 25.02.2025р.;
- копія паспорту батька заявника - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
- копія картки фізичної особи-платника податків ОСОБА_2 ;
- копія посвідчення серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 .
За результатами розгляду вказаної вище заяви позивача, комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 було направлено повідомлення №ю/4217 від 24.04.2025р. за змістом якого позивача повідомлено, що протоколом від 23.04.2025р. №84 комісія ухвалила рішення про відмову позивачеві у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
У згаданому повідомленні зазначено, що причинами відмови є: до заяви на відстрочку позивачем не додано військово-облікового документу військовозобов'язаного, що передбачено п.58 Порядку №560; у Висновку №53 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги на непрофесійній основі від 25.03.2025р. підкреслено: догляду вдома, в той час, як законодавець визначає: потребу в постійному догляді згідно Додатку 5 до Порядку №560.
Не погоджуючись із вказаним рішенням комісії відповідача, оформленим протоколом від 23.04.2025р. №84 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, позивач звернувся з даним адміністративним позовом за захистом своїх прав.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, виходячи з наступного.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року, введено воєнний стан, оголошено та проводиться загальна мобілізація із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
На момент розгляду адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно, під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.93 №3543-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №3543-XII).
Згідно із статтею 1 Закону №3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно із ч. 2 ст. 4 Закону України встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу», Закон України «Про оборону України», Закон України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України № 3543-XII, громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України; за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом.
Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Поряд з цим, підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації визначені ст. 23 Закону №3543-ХІІ.
Так, відповідно до пункту 9 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ передбачено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю (батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду.
Згідно з положеннями частин 7-9 статті 23 Закону України № 3543-XII перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.
Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів забезпечується неможливість надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації більше ніж одному військовозобов'язаному з підстав, зазначених у пунктах 9-14 частини першої цієї статті.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, яка набрала чинності 18.05.2024 року, затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560).
Відповідно до п. 56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Відповідно до п. 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов'язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Під час подання заяви військовозобов'язаний пред'являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації в день її подання.
Згідно пункту 58-1 Порядку №560 військовозобов'язані, зайняті постійним доглядом за хворим батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), у випадках, передбачених пунктом 9 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зазначають у заяві, зазначеній у пункті 58 цього Порядку (додаток 4), про відсутність інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати постійний догляд за хворим батьком чи матір'ю дружини (чоловіка). Військовозобов'язані, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю, не зазначають у заяві, зазначеній у пункті 58 цього Порядку (додаток 4), інформацію про інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати постійний догляд.
Районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ за місцем перебування на військовому обліку військовозобов'язаного, який відповідно до закону зобов'язаний утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, або здійснює постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, під час прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації перевіряє перебування такого військовозобов'язаного на військовому обліку, родинні зв'язки військовозобов'язаного та особи, яку відповідно до законодавства зобов'язаний утримувати військовозобов'язаний або за якою здійснює постійний догляд, наявність інших осіб, місце проживання яких задекларовано/зареєстровано за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання військовозобов'язаного або особи, яка перебуває на утриманні або потребує постійного догляду, з використанням відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну.
Відповідно до п. 60 Порядку №560 Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п'яти робочих днів з дати його отримання.
Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов'язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв'язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Відповідно пункту 61 Порядку №560 військовозобов'язані, які здійснюють постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та не отримують компенсації (допомоги, надбавки) на догляд за ними, для розгляду питання надання їм відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації звертаються за встановленням факту здійснення постійного догляду із заявою у довільній формі на ім'я керівника виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її утворення) ради, районної у м. Києві військової адміністрації за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання особи, зазначеної у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за якою здійснюється догляд. У заяві повинні бути зазначені такі відомості про військовозобов'язаного, який здійснює постійний догляд: прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання, контактні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті); відомості про особу, за якою здійснюється постійний догляд (прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), адреса зареєстрованого/задекларованого місця проживання, контактні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті).
Військовозобов'язані, які здійснюють постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», до заяви, зазначеної в абзаці першому цього пункту, додають документи, визначені у підпунктах 9 і 14 додатка 5 (крім акта про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).
Районні, міські держадміністрації (військові адміністрації), виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад для розгляду документів щодо встановлення факту здійснення військовозобов'язаним постійного догляду за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», утворюють постійно діючу комісію із встановлення факту здійснення особою постійного догляду.
Під час своєї роботи комісія із встановлення факту здійснення особою постійного догляду:
- відвідує місце проживання особи, за якою здійснюється постійний догляд, зазначене у заяві військовозобов'язаного, для встановлення факту здійснення постійного догляду;
- перевіряє відомості щодо наявності/відсутності інших осіб, які здійснюють постійний догляд за особою, зазначеною в заяві, зокрема інформацію щодо наявних прийнятих структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, міських держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад рішень про надання соціальних послуг з догляду за особою, за якою здійснює догляд військовозобов'язаний, за її задекларованим/зареєстрованим місцем проживання.
За результатами роботи комісія із встановлення факту здійснення особою постійного догляду складає та надає військовозобов'язаному акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).
Отже, Порядком №560 визначено чіткий алгоритм вчинення дій військовозобов'язаним та прийняття рішень територіальним центром комплектування та соціальної підтримки щодо питання надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Відтак, військовозобов'язаний має право на особисте подання на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяви за встановленою формою з доданими до неї документами, які підтверджують право на відстрочку.
Разом з цим, суд звертає увагу на наступне.
Додатком 5 Порядку №560 передбачено перелік документів, що підтверджують право на відстрочку.
Так, у випадку подання заяви про відстрочку на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII документами, що підтверджують право на відстрочку, зокрема, є:
- для особи, яка потребує постійного догляду, - довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ;
- для особи, яка зайнята постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю, - документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про шлюб або свідоцтво про народження дитини, або свідоцтво про народження особи, яка здійснює постійний догляд);
- для особи, яка зайнята постійним доглядом за батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), - документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про шлюб та свідоцтво про народження дружини (чоловіка), документи, що підтверджують неможливість здійснення постійного догляду дружиною (чоловіком) або іншим працездатним членом сім'ї (висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу іншого працездатного члена сім'ї в постійному догляді або свідоцтво про смерть такого члена сім'ї, або витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, або рішення суду про визнання безвісно відсутнім або рішення суду про оголошення його померлим), документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).
Із наведеного вище слідує, що під час мобілізації військовозобов'язані, які зокрема, зайняті постійним доглядом за своїм хворим батьком, який за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, потребує постійного догляду, не підлягають призову на військову службу, а для набуття права на відстрочку такій особі достатньо надати (пред'явити) військово-обліковий документ (ВОД в електронній формі) згідно до вимог п.58 Порядку №560, документ, який підтверджує родинні зв'язки, а для особи яка потребує догляду - довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді згідно до вимог Додатку 5 до Порядку №560.
При цьому, при вирішенні питання щодо надання військовозобов'язаному відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, РТЦК та СП або його відділ має обов'язок перевірити чи перебуває такий військовозобов'язаний на військовому обліку у такому РТЦК та СП.
Так, як встановлено судом зі змісту копії повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 24.04.2025р. №ю/4217 одною із причин для відмови у наданні позивачеві відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації комісією відповідача були обрані ті обставини, що до заяви про відстрочку позивачем військово-облікового документу не було додано.
Разом з тим, як свідчить вищенаведений правовий аналіз змісту п.58 Порядку №560, ним передбачено, що під час подання заяви про відстрочки військовозобов'язаним лише пред'являється ВОД (ВОД в електронній формі), а відтак, вказана норма не містить вимог долучення вказаного ВОД до відповідної заяви.
Правовий аналіз змісту Додатку 5 до Порядку №560 також свідчить про те, що наведений у ньому перелік документів, необхідних для підтвердження права позивача на відстрочку на підставі п.9 ч.1 ст.23 Закону №3543-ХІІ, не містить обов'язку позивача долучення до такої заяви саме ВОД.
Таким чином, подаючи заяву до відповідача засобами поштового зв'язку, позивач обов'язку долучити до неї ВОД не мав.
Обов'язок перевірити за наявними базами даних перебування військовозобов'язаного на військовому обліку покладено саме на ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно п.58-1 Порядку №560.
Разом з тим, на виконання вищенаведених вимог відповідачем жодних доказів, які б свідчили про те, що позивач не перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 суду не надано.
Навпаки, матеріалами справи підтверджено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву позивача про надання йому відстрочки від 15.04.2025р. було зареєстровано та розглянуто, що підтверджено змістом копії повідомлення від 24.04.2025р. №ю/4217.
За таких обставин та враховуючи, що відповідач мав обов'язок перевірити перебування позивача на військовому обліку, встановлені судом факти розгляду відповідачем заяви позивача про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняття відповідного рішення, оформленого протоколом №84 від 23.04.2025р. про відмову у наданні відстрочки, направлення позивачеві відповідного повідомлення від 24.04.2025р. №ю/4217, фактично свідчить про перебування позивача на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , тому суд приходить до висновку, що не додання позивачем до заяви про відстрочку ВОД не може бути підставою для відмови у наданні такої відстрочки військовозобов'язаному в силу наведених вище приписів.
Що стосується відмови відповідача у наданні позивачеві відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з причин того, що у наданому позивачем Висновку №53 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги на непрофесійній основі від 25.03.2025р., в якому підкреслено: догляд вдома, в той час як законодавець визначає: потребу в постійному догляді, суд зазначає про таке.
Як встановлено судом із матеріалів справи, позивачем до заяви про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 15.04.2025р. було додано оригінал Висновку №53 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги на непрофесійній основі від 25.03.2025р., виданою ЛЛК ТОВ «МЕДІКОМ КРИВБАС», за формою №080-4/о, затвердженою наказом МОЗ України від 09.03.2021р. №407.
Порядок видання та заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму через, які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі" визначає Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму через, які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі", яка затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України 09.03.2021 №407, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.04.2021 за №510/36132 ( далі - Інструкція №407)..
Висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги - п.2 Інструкції №407.
Відповідно до п.3 Інструкції №407, Висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації № 025/о «Медична карта амбулаторного хворого №_____», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 лютого 2012 року № 110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974.
Відповідно до Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України 09.03.2021 №407, висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №859 - п.4 Інструкції №407.
Згідно пункту 7 Інструкції №407 передбачено, що у пункті 4 Висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома; отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
За пунктом 8 згаданої Інструкції, установлено, що Висновок підписується членами лікарської комісії, із проставленням дати видачі, після чого завіряється печаткою закладу охорони здоров'я.
Висновок призначений для надання до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчих органів міської, міста обласного значення, районної в місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, або до структурного підрозділу, що визначений договором про співробітництво територіальних громад для вирішення питання призначення особі соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі - пункт 9 Інструкції №407.
Згідно пункту 11 Інструкції №407 встановлено, що особам, яким встановлено інвалідність безстроково, висновок видається безстроково. Особам, яким інвалідність встановлена на певний строк, висновок видається на строк не більше ніж до завершення строку встановлення їм інвалідності, але не менше ніж на 12 місяців. Іншим категоріям осіб висновок видається на 12 місяців з дати видачі.
Із аналізу згаданих вище приписів слідує, що у наведеному переліку прав та обов'язків медико-соціальної експертної комісії відсутнє поняття «постійного догляду», а вказано лише право визначати рекомендації по наданню таких соціальних послуг: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома; отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Верховний Суд у постанові від 12 квітня 2024 року у справі №420/16689/23 зазначив про недосконалість та неузгодженість термінів та понять в нормативно-правових актах стосовно питання, яким документом підтверджується необхідність здійснення постійного догляду та який орган має право видавати цей документ.
Верховний Суд зауважив, що поняття «сторонній догляд» не є тотожним поняттю «постійний догляд», позаяк перше говорить про те, ким надається догляд, а друге - тривалість такого догляду. Поняття "постійний догляд" передбачає безперервний догляд, який надається особі, яка не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження, безперервно, постійно.
Водночас, Верховний Суд дійшов висновку про те, що медико-соціальна експертна комісія визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.
Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров'я нездатні до самообслуговування і потребують постійного стороннього догляду, то Верховний Суд вважає, що такі повноваження можуть бути віднесені до лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, які також мають право приймати висновки, зокрема, про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг.
Зі змісту наведеної постанови Верховного Суду слідує, що при наданні оцінки належності та достатності доказів судам необхідно дослідити рішення ЛЛК на предмет того, чи відповідає вказане рішення встановленій формі, чи віднесено до компетенції уповноваженого на це чинним законодавством органу, чи містить інформацію про строк, на який воно видане.
Як уже було зазначено вище, позивач, для підтвердження підстав для надання йому відстрочки, надав Висновок №53 від 25.03.2025р. за формою первинної облікової документації №080-4/о про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.
Аналізуючи поданий висновок, суд вважає, що такий висновок не може підтверджувати необхідності здійснення постійного стороннього догляду, з огляду на наступне.
Як свідчить зміст пункту 9 ч.1 ст.23 Закону №3543-ХІІ підставами для надання військовозобов'язаному відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, є зокрема, зайнятість такою особою «постійним доглядом за хворим своїм батьком».
Також і Додаток 5 до Порядку №560 у переліку документів, які надаються військовослужбовцем, передбачено надання висновку ЛЛК закладу охорони здоров'я про потребу саме в постійному догляді, затвердженою МОЗ.
А отже, із аналізу наведених приписів, слід дійти висновку, що поняття «постійний догляд», зазначене у п.9 ч.1 ст.23 Закону №3543-ХІІ та Додатку 5 до Порядку №560 та «отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи», зазначене в Інструкції №407, не є тотожними та не є взаємозамінними.
При цьому, як свідчить проаналізований судом зміст вищенаведеного Висновку №53 від 25.03.2025р., останній не містить жодного посилання на безтермінову необхідність здійснення постійного догляду, а навпаки, вказує на обмежену часовими межами компетенцію ЛКК з цього питання.
Як зазначено у згаданому Висновку №53 від 25.03.2025р., він дійсний до 25.03.2026р., тобто є строковим.
У зазначеному висновку вказано лише про те, що ОСОБА_2 рекомендовано таку соціальну послугу як "отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи" та підкреслено «догляд вдома» лише на один рік. Крім того, його видано для одержання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.
Таким чином, згаданий Висновок №53 від 25.03.2025р. не підтверджує необхідність здійснення постійного догляду, оскільки він таких посилань не містить.
Аналіз наведених вище нормативно-правових актів та актуальних правових висновків Верховного Суду, свідчить про те, що наданий позивачем Висновок №53 від 25.03.2025р. не є належним документом, який підтверджує потребу ОСОБА_2 (батька позивача) у постійному сторонньому догляді та допомозі. Жодного слова про систематичність, чи іншу періодичність такого догляду, у висновку, наданого позивачем, немає. Саме по собі поняття «потребує соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи» не є тотожним поняттю «постійний догляд», позаяк останнє передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що долучений позивачем висновок №53 від 25.03.2025 не може бути визнаний належною підставою для застосування п. 9 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" і, як наслідок, надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
За таких обставин, за наданими відповідачу документами позивач не мав права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 9 частини першої статті 23 Закону №3543-XII, оскільки вони не підтверджували потребу хворого батька позивача у постійному догляді медичними документами за формою, затвердженою МОЗ, а відтак, суд приходить до висновку, що підстави для визнання протиправним та скасування оспорюваного рішення, оформленого протоколом №84 від 23.04.2025р. про відмову позивачеві у наданні відстрочки від призову на військову службу з наведених причин, у адміністративного суду відсутні.
Тому, у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення, оформленого протоколом №84 від 23.04.2025р. про відмову у наданні позивачеві відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, позивачеві слід відмовити.
У відповідності до вимог ч.1, ч.4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання - ст.76 наведеного Кодексу.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, ч.1 ст.77 наведеного Кодексу, покладає обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
Разом з тим, у ході судового розгляду справи протиправність оспорюваного рішення, оформленого протоколом №84 від 23.04.2025р. про відмову позивачеві у наданні відстрочки від призову на військову службу, з урахуванням встановлених судом обставин та аналізу чинного законодавства, позивачем та його представником не доведена.
При цьому, слід зазначити, що не можуть бути покладені в основу даного судового рішення, тому відхиляються судом, додані до відповіді на відзив копії огляду сімейного лікаря на дому від 24.03.2025р. та Висновку ЛКК №53 від 25.03.2025р. форма, якого МОЗ не затверджувалась (таких доказів до нього не надано), де уже міститься інформація про те, що ОСОБА_2 (батько позивача) потребує постійного стороннього догляду, з огляду на те, що вказані копії документів до заяви про надання відстрочки від 15.04.2025р. позивачем не долучались, та, як наслідок, комісією РТЦК та СП не вивчались, а відтак, не можуть бути належними та достатніми доказами на підтвердження протиправності оспорюваного рішення в розумінні ст.73 Кодексу адміністративного кодексу України.
Є безпідставними та необґрунтованими і посилання позивача на те, що висновок, який був наданий позивачеві медичною установою, визначає що батько позивача потребує догляду вдома, яка є однією з форм постійного догляду, тому відповідач мав зробити відповідні запити до державних органів, що, на переконання позивача, свідчить про те, що до розгляду його заяви відповідач підійшов формально, оскільки, у даному випадку, саме на позивача покладено обов'язок додання до заяви про відстрочку підтвердних документів на підтвердження здійснення ним саме постійного догляду за своїм хворим батьком та таку інформацію за будь-якими реєстрами перевірити є неможливим через її відсутність (відомості з таких реєстрів позивачем суду не надані).
Всі інші аргументи та доводи позивача і його представника уважно вивчені судом, проте, до уваги не беруться, оскільки висновків суду не спростовують.
Також слід зазначити, що у даних правовідносинах судом були враховані і правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12.02.2024р. у справі №120/1909/23 та від 12.04.2024р. у справі №420/16689/23, які є релевантними і до правовідносин у даній справі, які мають бути застосовані в обов'язковому порядку адміністративним судом в силу ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, які позивачем жодними іншими висновками не спростовані.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вимог ч. 2 ст.2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність прийняття оспорюваного рішення, оформленого протоколом №84 від 23.04.2025р. в частині відмови позивачеві у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, з урахуванням встановлених судом обставин у даній справі, суд приходить до висновку, що у ході судового розгляду даної справи протиправність прийняття відповідачем наведеного оспорюваного рішення судом не встановлена, а позивачем не доведена.
А відтак, у задоволенні згаданих вище позовних вимог позивачеві слід відмовити.
Що стосується позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.9 ч.1 ст.23 Закону №3543-ХІІ та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, то, з урахуванням того, що судом не встановлено протиправності прийняття оспорюваного рішення, оформленого протоколом №84 від 23.04.2025р. про відмову позивачеві у наданні відстрочки, зазначені вище похідні позовні вимоги також задоволенню не підлягають.
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах Проніна проти України (пункт 23) і Серявін та інші проти України (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява №22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
За викладених обставин, у задоволенні даного позову позивачеві слід відмовити повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору понесених позивачем згідно платіжної інструкції № 0.0.4398638303.1 від 07.06.2025р. в сумі 968,96 грн., суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову такі судові витрати покладаються на суб'єкта владних повноважень.
Однак, виходячи з того, що у суду відсутні підстави для задоволення даного позову, то і судові витрати позивача по сплаті судового збору не підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб'єкта владних повноважень, тому такі судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 52, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, п.1 ч.1 ст.238, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Судові витрати покласти на позивача згідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва