01 грудня 2025 рокуСправа №160/11698/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач-1, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - відповідач-2), в якій позивач просить:
-визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 046450008960 від 28.02.2025 року щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу при призначенні пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 трудової діяльності відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_1 , дата заповнення 30.07.1979, з 12.12.1993 по 17.08.1997; з 24.08.1999 по 21.05.2001, з 29.07.2003 по 09.02.2004, з 10.11.1983 по 26.04.1992 року;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 період роботи відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_1 , дата заповнення 30.07.1979, з 12.12.1993 по 17.08.1997; з 24.08.1999 по 21.05.2001, з 29.07.2003 по 09.02.2004, з 10.11.1983 по 26.04.1992 року;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області переглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про призначення пенсії від 21.02.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він 21.02.2025 звернувся до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії. Рішенням Головного управління пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 046450008960 від 28.02.2025 було відмовлено у призначенні пенсії за віком. Відмова була вмотивована недостатністю страхового стажу. До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.07.1979 року, оскільки трудова книжка оформлена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, а саме: з 12.12.1993 по 17.08.1997 - відсутнє повне найменування підприємства, на яке зараховано особу; з 24.08.1999 по 21.05.2001 - відтиск печатки, якою засвідчено запис про роботу, непридатний для сприйняття змісту; період роботи з 29.07.2003 по 09.02.2004 не підтверджується відомостями в Індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Крім того, до страхового стажу не врахований період роботи з 10.11.1983 по 31.12.1991, оскільки робота проходила на території інших держав. Позивач категорично не погоджується з таким рішення відповідача-2 та вказує, що його страховий стаж належним чином підтверджується записами в трудовій книжці. Зауваження органу пенсійного фонду на окремі недоліки, допущені при заповненні трудової книжки, безпідставні, оскільки обов'язок ведення трудових книжок покладається роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначення пенсії, у недоліках таких записів трудової книжки. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві. Крім того, відповідач не вчинив усіх необхідних дій на перевірку відомостей в трудовій книжці. З огляду на викладене, наполягає, що має достатній страховий стаж для призначення пенсії, рішення відповідача-2 від 28.02.2025 № 046450008960 є протиправним, тому просить його скасувати, а порушені права відновити у спосіб, що заявлений.
Ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №160/11698/25, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.
Цією ж ухвалою суду було витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області засвідчену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ); розрахунок страхового стажу на дату звернення 21.02.2025.
Сторони належним чином повідомлені про судовий розгляд справи, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області подано відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовна заява є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. 21.02.2025 позивачем подано до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заяву про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV, яку розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням та прийнято рішення від 28.02.2025 № 046450008960 про відмову в призначенні пенсії у зв'язку з недостатньою кількістю страхового стажу. Відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, в період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років. У разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону № 1058-ІV, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу в період з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років; після досягнення віку 65 років - за наявності страхового стажу з 01 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 року. Вік позивача становить - 63 роки. Страховий стаж - 10 років 10 місяців 07 днів. До страхового стажу не зараховані періоди трудової діяльності згідно трудової книжки ( НОМЕР_3 ), оскільки трудова книжка оформлена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: з 12.12.1993 по 17.08.1997 - відсутнє повне найменування підприємства, на яке зараховано особу; з 24.08.1999 по 21.05.2001 - відтиск печатки, якою засвідчено запис про роботу, непридатний для сприйняття змісту. Крім того, період роботи не підтверджується відомостями в Індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; з 29.07.2003 по 09.02.2004 - період роботи не підтверджуються відомостями в Реєстрі. Також, до страхового стажу не врахований період роботи з 10.11.1983 по 31.12.1991 згідно трудової книжки ( НОМЕР_3 ), оскільки робота проходила на території інших держав (росія), але в заяві особа не повідомила про нездійснення (або призначення) іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди. За наданими документами до страхового стажу не зараховані періоди трудової діяльності в росії: з 01.01.1992 по 26.04.1992 та з 01.10.1993 по 29.11.1993, згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 від 30.07.1979. Позивач у періоди з 10.11.1983 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 26.04.1992 та з 01.10.1993 по 29.11.1993 працював у російській федерації, при цьому дійсно з заробітної плати здійснювалися відрахування податків, які направленні до бюджету російської федерації. Міністерство оборони російської федерації фінансується за рахунок бюджетних коштів, тобто кошти в вигляді податків позивача надходили в тому числі на фінансування російської армії та підготовку до нападу на Україну. Позивач свідомо працював на території російської федерації. Відрахування коштів в бюджет ворожої країни здійснювалися за вказані періоди. Оскільки позивач просить суд, щоб даний стаж був зарахований на території російської федерації, відповідач вважає, що ця позиція позивача є об'єктивно недопустимою.
Відповідач-1 відзив не подав. Не виконав ухвалу суду про витребування доказів. Обґрунтувань причин не подання витребуваних доказів у вказаний судом строк не зазначив.
Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив відповідача-2 не скористався.
Відповідно до частини п'ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Згідно з частиною п'ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 КАС України. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_4 , виданого 17.07.2001 Мар'їнським РВ УМВС України в Донецькій області; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки від 11.04.2022 №1215-5001246548, ОСОБА_1 має статус внутрішньо переміщеної особи, фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .
21.02.2025 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності органом призначення визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 28.02.2025 №046450008960 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.
Означене рішення від 28.02.2025 №046450008960 обґрунтоване наступним.
Вік заявника - 63 роки. Страховий стаж особи становить 10 р. 10 м. 7 д.
За результатами розгляду документів, до страхового стажу не зараховані періоди трудової діяльності згідно трудової книжки ( НОМЕР_3 ), оскільки трудова книжка оформлена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: з 12.12.1993 по 17.08.1997 - відсутнє повне найменування підприємства, на яке зараховано особу; 24.08.1999 по 21.05.2001 - відтиск печатки, якою засвідчено запис про роботу, непридатний для сприйняття змісту. Крім того, період роботи не підтверджується відомостями в Індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; з 29.07.2003 по 09.02.2004 - період роботи не підтверджуються відомостями в Реєстрі. Разом з тим, до страхового стажу не врахований період роботи з 10.11.1983 по 31.12.1991 згідно трудової книжки ( НОМЕР_3 ), оскільки робота проходила на території інших держав (росія), але в заяві особа не повідомила про нездійснення (або призначення) іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди. Згідно з Закону України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, з російською федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 № 240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, вчиненого від імені України у м. Москві 28.03.1997 і ратифікованого Законом України від 03.03.1998 №140/98-ВР. У зв'язку з цим при призначенні пенсій громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) та території російської федерації по 31 грудня 1991 року. Враховуючи викладене, за наданими документами до страхового стажу не зараховані періоди трудової діяльності в росії: з 01.01.1992 по 26.04.1992 та з 01.10.1993 по 29.11.1993, згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.07.1979.
Вирішено: на підставі статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відмовити в призначенні пенсії за віком в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Відповідно до роздруківки розрахунку стажу з урахуванням особливостей трудової діяльності та перетину періодів (форма РС-право) номер ПС: 046450008960 на дату звернення 21.02.2025 страховий стаж позивача становить 10 років 10 місяців 7 днів, до якого зараховано наступні періоди: з 24.07.1979 по 27.03.1980 - 0 років 8 місяців 4 дні; з 28.03.1980 по 25.04.1980 - 0 років 0 місяців 28 днів; з 05.05.1980 по 26.05.1982 - військова служба - 2 роки 0 місяців 22 дні; з 14.06.1982 по 12.10.1983 - 1 рік 3 місяці 29 днів; з 02.09.1992 по 06.09.1993 - 1 рік 0 місяців 5 днів; з 28.08.1997 по 14.08.1999 - 1 рік 11 місяців 17 днів; з 17.08.1999 по 20.08.1999 - 0 років 0 місяців 4 дні; з 20.02.2004 по 05.10.2004 - безробіття - 0 років 7 місяців 15 днів; з 07.05.2012 по 31.12.2012 - 0 років 8 місяців 0 днів; з 30.01.2013 по 01.02.2013 - 0 років 1 місяць 0 днів; з 01.12.2017 по 31.12.2017 - 0 років 1 місяць 0 днів; з 01.09.2018 по 31.12.2018 - 0 років 3 місяці 29 днів; з 01.06.2019 по 02.06.2019 - 0 років 0 місяців 3 дні; з 01.07.2019 по 19.07.2019 - 0 років 0 місяців 22 дні; з 21.04.2021 по 30.04.2022 - 1 рік 0 місяців 12 днів; з 05.03.2024 по 31.12.2024 - 0 років 9 місяців 27 днів.
Не погодившись з рішенням про відмову в призначенні пенсії від 28.02.2025 №046450008960, а також з не зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 10.11.1983 по 26.04.1992, з 12.12.1993 по 17.08.1997, з 24.08.1999 по 21.05.2001, з 29.07.2003 по 09.02.2004, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (в редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин).
За змістом статті 4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 1 Закону №1058-ІV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 26 Закону №1058-ІV визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Згідно із частиною другою статті 26 Закону №1058-ІV, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.
Згідно з частиною третьою статті 26 Закону №1058-IV, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).
Відповідно до статті 2 Закону №1788-XII за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Згідно зі статті 3 вказаного Закону право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом: а) особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів*, гіг-спеціалісти, які залучені резидентами Дія Сіті за гіг-контрактами відповідно до Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні», - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Відповідно до статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
До стажу роботи зараховується також: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Згідно з приписами статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Відповідно до пунктом 23 Порядку №637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).
Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналогічна правова позиція неодноразово виснувалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29 березня 2023 року у справі №360/4129/20, від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а, від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17.
В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач у віці 63 роки звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою від 21.02.2025 про призначення пенсії за віком.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області за результатами розгляду його заяви прийнято рішення від 28.02.2025 №046450008960 про відмову в призначенні пенсії за віком, яке обґрунтовано відповідачем-2 єдиною підставою: відсутністю станом на дату звернення необхідного страхового стажу.
За розрахунком, наведеного в оспорюваному рішенні, тривалість страхового стажу станом на дату звернення (21.02.2025) становить 10 років 10 місяців 7 днів.
У межах спірних правовідносинах позивачем заявлено позовні вимоги щодо не зарахування відповідачем до страхового стажу періодів його трудової діяльності з 10.11.1983 по 26.04.1992, з 12.12.1993 по 17.08.1997, з 24.08.1999 по 21.05.2001, з 29.07.2003 по 09.02.2004.
Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_3 від 30.07.1979, у спірні періоди позивач працював на наступних посадах та на таких підприємствах:
з 10.11.1983 по 24.12.1990 - вантажником 2-го розряду в Управлінні виробничо-технологічної комплектації треста «Ямалгеолстрой» (записи №№7-8);
з 25.12.1990 по 26.04.1992 - майстром-бригадиром в Управлінні виробничо-технологічної комплектації треста «Ямалгеолстрой» (записи №№8-9);
з 12.12.1993 по 17.08.1997 - робітником по виготовленню шлакоблоку на підприємстві «м. Стандарт» Мар'їнський район Донецька область (записи №№14-15);
з 24.08.1999 по 21.05.2001 - механіком по ремонту машин в КМП «Апіс» (записи №№19-20);
з 29.07.2003 по 09.02.2004 - механіком по ремонту автомобілів в Приватному підприємстві «ПРОМРЕСУРС» (записи №№23-24).
Суд зазначає, що трудова книжка в частині спірних періодів оформлена у відповідності до вимог законодавства, записи містять номери та дати наказів про прийом на роботу, переведення та звільнення, підписи уповноважених працівників та печатки підприємств.
В якості підстави для відмови у зарахуванні вказаних періодів до страхового стажу відповідачем-2 в оскаржуваному рішенні та у відзиві зазначено, що трудова книжка серії НОМЕР_3 від 30.07.1979 належним чином не оформлена, в частині періоду з 12.12.1993 по 17.08.1997 - відсутнє повне найменування підприємства, на яке зараховано особу, в частині періоду з 24.08.1999 по 21.05.2001 - відтиск печатки не придатний для сприйняття змісту, період з 29.07.2003 по 09.02.2004 не підтверджується відомостями з Реєстру, а період роботи з 10.11.1983 по 31.12.1991 не зарахований, оскільки період роботи на території іншої країни.
Суд критично ставиться до означеної позиції відповідача-2.
Обов'язок щодо заповнення трудових книжок (внесення відповідних записів, в тому числі наказів про прийняття, переведення, звільнення та їх засвідчення з проставленням печатки підприємства або відділу кадрів, внесення виправлень та/або змін до записів) законодавцем покладено на адміністрацію підприємств (власника або уповноваженого ним органу).
За загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права. Тож працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві та, у свою чергу, за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані відповідачем обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 30.09.2021 у справі №300/860/17 (адміністративне провадження № К/9901/2537/20).
Поряд з цим, суд звертає увагу, що законодавець пов'язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.
Водночас, трудова книжка позивача в частині спірних періодів роботи не містить неправдивих або недостовірних відомостей, жодних неточностей, виправлень, підчисток та/або наведень, зворотнього відповідачем-2 не доведено. Тому зазначені відповідачем-2 зауваження, як-то відсутні відсутнє повне найменування підприємства, відтиск печатки не чіткий, відомості в трудовій книжці не підтверджуються відомостями з Реєстру, не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні вказаних періодів трудової діяльності позивача до стажу роботи, що враховується у призначенні пенсії.
Суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є наявність необхідного страхового стажу, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність заповнення всіх граф трудової книжки.
Крім того, відсутність інформації в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, зокрема, щодо сплати роботодавцем страхових внесків не може бути підставою для висновку про непідтвердження страхового стажу.
У спірний період з 29.07.2003 по 09.02.2004 позивач працював в механіком по ремонту автомобілів в Приватному підприємстві «ПРОМРЕСУРС», що документально підтверджено записами в трудовій книжці, обов'язок щодо сплати страхових внесків із заробітної плати позивача лежить саме на роботодавцеві, позивач не має нести відповідальність у виді позбавлення права на включення вказаних періодів роботи до страхового стажу, оскільки згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, тому позивач має право на врахування до його страхового стажу спірних періодів
Щодо періоду з 10.11.1983 по 26.04.1992.
В якості підстави для відмови позивачу в зарахуванні вказаних спірних періодів до стажу роботи відповідачем-2 зазначено, що періоди роботи на території РФ згідно з трудової книжки не зараховано, оскільки Законом України від 01.12.2022 № 2783-IX зупинено дію та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, тому пенсії громадянам, які працювали на території російської федерації призначаються на умовах, визначених Законом України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР до 31 грудня 1991 року.
Суд відхиляє такі доводи відповідача-2, з огляду на наступне.
Частиною першою статті 4 Закону № 1058-IV встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається, зокрема, з міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 5 Угоди визначено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.
Частинами другою та третьою статті 6 Угоди передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, від 14.01.1993, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтва та інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.
Частиною другою статті 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів» від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому, Указами Президента України строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався та на час спірних відносин і розгляду справи не припинений та не скасований.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві. Ця постанова набрала чинності 02.12.2022.
Разом з цим, в силу положень частини другої статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Тож, позиція відповідача-2 суперечить принципу верховенства права.
Припинення участі РФ в Угоді, так само, як і прийняття постанови Кабінетом Міністрів України від 29.11.2022 №1328 про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення не може бути підставою для відмови у зарахуванні стажу, набутого особою до ухвалення відповідних рішень.
За таких обставин, право позивача на обрахунок стажу при призначенні пенсії, набутого на території країни-учасниці Угоди, не може пов'язуватись з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з такою країною, оскільки у період роботи позивача в РФ вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав. При цьому, суд зазначає, що за наявності чинних, у період роботи позивача, положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні періодів роботи на території РФ до стажу, що надає право на пенсійне забезпечення.
Крім того, частина друга статті 13 Угоди містить пряму вказівку, що пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
За таких обставин, відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 10.11.1983 по 26.04.1992, з 12.12.1993 по 17.08.1997, з 24.08.1999 по 21.05.2001, з 29.07.2003 по 09.02.2004, відповідач-2 діяв протиправно, тому з метою відновлення порушеного права суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача-2 зарахувати до страхового стажу позивачу вказані періоди.
За змістом частин першої, другої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
З огляду на викладене, рішення про відмову в призначенні пенсії №046450008960 від 28.02.2025 не відповідає критеріям, визначених частиною другою статті 2 КАС України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо іншої частини позовних вимог в частині, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4 частини другої статті 245 КАС України).
Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Нормами частини другої статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).
Як вбачається з матеріалів справи, спір стосується правомірності прийняття відповідачем-2 рішення №046450008960 від 28.02.2025, яке скасовано судом як протиправне.
При цьому, судом зроблено висновок про неправомірність відмови відповідача-2 у зарахуванні періодів роботи з 10.11.1983 по 26.04.1992, з 12.12.1993 по 17.08.1997, з 24.08.1999 по 21.05.2001, з 29.07.2003 по 09.02.2004, до страхового стажу та зобов'язано відповідача-2 зарахувати позивачу до страхового стажу вказані періоди його роботи.
Суд зазначає, обрахунок стажу, що враховується у призначенні пенсії, є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Оскільки відповідачем-2 було протиправно відмовлено позивачеві в призначенні пенсії за віком, що встановлено судом, поряд з цим на час судового розгляду матеріали справи не містять доказів обрахунку страхового стажу з урахуванням зобов'язальних вимог суду, зважаючи також на дискрецію пенсійного органу в питаннях обрахунку стажу, необхідного для призначення пенсії, суд з метою належного та ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву позивача від 21.02.2025 про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом положень частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем-2 не доведено правомірності свого рішення у спірних правовідносинах.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Частиною першої статті 139 КАС України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на викладене, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою у розмірі 1211,20 грн., підлягають стягненню з відповідача-2 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача, оскільки рішенням саме цього суб'єкта владних повноважень порушені права та інтереси позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 73-78, 90, 139 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26), Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 25009, місцезнаходження: 25009, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Соборна, буд.7А) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 25009, місцезнаходження: 25009, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Соборна, буд.7А) від 28.02.2025 №046450008960 про відмову в призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 25009, місцезнаходження: 25009, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Соборна, буд.7А) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) наступні періоди його роботи: з 10.11.1983 по 26.04.1992, з 12.12.1993 по 17.08.1997, з 24.08.1999 по 21.05.2001, з 29.07.2003 по 09.02.2004.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 25009, місцезнаходження: 25009, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Соборна, буд.7А) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) про призначення пенсії від 21.02.2025 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 25009, місцезнаходження: 25009, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Соборна, буд.7А) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.М. Бухтіярова