02 грудня 2025 рокуСправа №160/21645/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Царікової О.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
25.07.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати дії Головного управління. Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, пов'язані з відмовою у перерахунку і виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 01.06.2024 року і довічно, непрамовірними та зобов'язання вчинити певні дії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розрахувати та виплатити ОСОБА_1 - судді у відставці, щомісячне довічне грошове утримання, починаючи з 01.06.2024 року і довічно з урахуванням 29 (двадцяти дев'яти) років суддівського стажу, що становить 68% (шістдесят вісім) суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді на підставі частини 3, статті 142 закону 1402-VIII Закону України "Про судоустрій статус суддів" від 02.06.2016 року, згідно довідки № Б.с. - 423 Територіального управління ДСА України в Дніпропетровській області від 27.02.2020, починаючи з 01.06.2024 року, з урахуванням вже фактично виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправними діями відповідача щодо відмови у розрахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання з 01.06.2024 згідно з довідкою №Б.с-423 Територіального управління ДСА України в Дніпропетровській області від 27.02.2020 з урахуванням 29 років робочого стажу, що становить 68% складових суддівської винагороди судді.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 означену позовну заяву залишено без руху. Позивачеві встановлено строк - п'ять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду оригіналу документа про доплату судового збору у розмірі 1211,20 грн.
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв'язку від позивача надійшло клопотання про долучення оригіналу документа про доплату судового збору у розмірі 1211,20 грн.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем повністю усунуто недоліки позовної заяви та у строк, встановлений в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху.
27.08.2025 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
Однак, відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Обґрунтувань неможливості подання відзиву у строк, встановлений судом, клопотань про продовження строку на подання відзиву надано не було.
За приписами частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до частини п'ятої та восьмої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Поряд з цим, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ухвалою суду продовжено строк розгляду справи до 02.12.2025.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 у віці 65 роки вийшов у відставку на підставі постанови Верховної Ради України №2536-VI від 07.04.2005 «Про звільнення суддів» з посади судді Петриківського районного суду Дніпропетровської області згідно з наказом №42-К від 04.05.2005 року про відрахування зі штату суду.
З матеріалів справи встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 у справі №160/3746/21 позов ОСОБА_1 задоволено: визнано дії головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, пов'язані з не перерахуванням щомісячного довічного грошового утримання з 19.02.2020 року неправомірними; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розрахувати та виплатити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці починаючи з 19.02.2020 в розмірі 90 відсотків суддівської винагороди, яка зазначена в довідці № Б-с-423 від 27.02.2020 територіального управління ДСА в Дніпропетровській області, згідно із Законом № 1402 - VIII в редакції Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.11.2021 у справі №160/3746/21 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 в адміністративній справі №160/3746/21 задоволено частково: рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 в адміністративній справі №160/3746/21 в частині зобов'язання відповідача провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, скасовано та в цій частині прийнято нове судове рішення; у задоволенні позову в цій частині відмовлено; в іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 в адміністративній справі №160/3746/21 залишено без змін.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.08.2022 у справі №160/7540/22, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.12.2022, позовну заяву ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, пов'язані з відмовою в розрахунку і виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно кількості робочого стажу 29 років за період з 19.02.2020 по теперішній час на підставі ч.3. ст. 142 Закону 1402-VІІІ Закону України “Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016, незаконними.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розрахувати і виплатити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання за період з 19.02 по 20.05 (включно) 2020 року, з 01.09.2020 року по 31.12 (включно) 2021 року, 01.01.2022 по теперішній час, на підставі ч.3. ст. 142 Закону 1402-VІІІ Закону України “Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016, з урахуванням 29 років робочого стажу, що становить 68 % складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно з довідкою №Б.с-423 територіального управління ДСА України в Дніпропетровській області від 27.02.2020 року, починаючи з 19.02.2020 з урахуванням вже фактично виплачених сум.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 заяву Південного міжрегіонального управління Міністерство юстиції (м. Одеса), в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області про роз'яснення рішення від 30.08.2022 у справі №160/7540/22 задоволено. Роз'яснено судове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.08.2022 у справі №160/7540/22, а саме: зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розрахувати і виплатити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання за період з 19.02 по 20.05 (включно) 2020 року, з 01.09.2020 року по 31.12 (включно) 2021 року, 01.01.2022 року до дати набрання судового рішення законної сили, а саме: до 08.12.2022, з урахуванням проведених раніше виплат.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.08.2022 по справі № 160/7540/22 ОСОБА_1 проведено відповідний перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та нараховано доплату за період з 19.02.2020 по 20.05.2020, з 01.09.2020 по 31.12.2021 та з 01.01.2022 по 08.12.2022 в сумі 541 461,92 грн.
Вказаний розрахунок було здійснено по дату набрання рішенням суду законної сили - 08.12.2022, як вказано в ухвалі про роз'яснення судового рішення.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.04.2025 по справі №160/12621/24 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у розрахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно кількості робочого стажу 29 років за період з 09.12.2022 по 15.05.2024 на підставі ч.3. ст. 142 Закону України Про судоустрій і статус суддів.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розрахувати і виплатити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання за період з 09.12.2022 по 15.05.2024 на підставі ч.3. ст. 142 Закону України Про судоустрій і статус суддів, з урахуванням 29 років робочого стажу, що становить 68 % складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно з довідкою №Б.с-423 Територіального управління ДСА України в Дніпропетровській області від 27.02.2020, з урахуванням раніше виплачених сум.
Позивач вважає, що такий розрахунок та виплата повинні здійснюватися і в подальшому, а не лише до 15.05.2024, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і законами України. Підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
З метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян, статус суддів визначався Законом України «Про статус суддів» від 15.12.1992 №2862-ХІІ (далі - Закон №2862-ХІІ в редакції, що діяла на момент виходу позивача у відставку).
Відповідно до ч.2 ст.43 Закону №2862-ХІІ за суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді і такі ж гарантії недоторканності та соціального захисту, як і до виходу у відставку.
Суддя, який вийшов у відставку, при наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу». Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок - 50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі, або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу». (ч.4 ст.43 Закону №2862-ХІІ).
Постановою Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 №2863-ХІІ передбачалося, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, передбаченого статтею 43 Закону України «Про статус суддів», поширюється також на суддів, які до введення цього Закону в дію вийшли на пенсію з посади судді за віком, по інвалідності, за вислугою років, з іншої роботи, на яку вони перейшли з посади судді у зв'язку із закінченням строку повноважень або за власним бажанням, за умови наявності у них стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання. Суддям, яким не присвоєно кваліфікаційні класи, розмір щомісячного довічного грошового утримання обчислюється з урахуванням посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді в даний час, премії, надбавки за вислугу років та інших надбавок. Щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці виплачується в суді за останнім місцем роботи або, за їх вибором, у суді за місцем їх проживання. В разі зміни заробітної плати суддів розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці обчислюється виходячи з нового розміру заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді.
Абзацом 2 частини 4 статті 43 Закону України «Про статус суддів» № 2862-XII від 15.12.1992, чинного на час роботи позивач на посаді судді було передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів", чинної на час роботи позивач на посаді судді, було передбачено, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Рішенням суду у справі №160/7540/22 встановлено, що загальний стаж роботи ОСОБА_1 , що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання становить 29 років 29 днів, а тому дані обставини в даному адміністративному процесі доведенню та встановленню не підлягають.
Абзацом 4 пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій та статус суддів» № 1402-VIIІ (далі - Закон №1402- VIIІ) із змінами, визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи і посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання) та звільнення відставку.
Суд також виходить з того, що неправомірним є позбавлення судді набутого статусу (статусу особи, яка має стаж роботи на посаді судді у конкретному кількісному вимірі), оскільки це не узгоджується з принципом правової визначеності.
Відповідно, стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним та незмінним, оскільки пенсійний орган не наділений повноваженнями зменшувати обрахований для прийняття рішення про відставку стаж роботи позивача на посаді судді, виходячи з якого і встановлювалося щомісячне довічне грошове утримання позивача.
Правовідносини стосовно перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці регулюються частиною 4 статті 142 Закону №1402-VIII, відповідно до якої перерахунок проводиться у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, але з урахуванням частини 3 статті 142 Закону № 1402-VIII, яка не вказує на необхідність зміни обчисленого раніше стажу позивача, але чітко визначає, що щомісячне довічне грошове утримання має виплачуватися судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, із збільшенням на два відсотки грошового утримання судді за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання.
При цьому, суд наголошує на тому, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі статті 142 Закону №1402-VIII, не порушує права позивача, оскільки за рахунок збільшення розміру суддівської винагороди станом на 18.02.2020, що враховується при перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, значно збільшується і розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який підлягає перерахунку згідно з частиною 3 статті 142 Закону № 1402-VIII та виплаті позивачу виходячи із 68 відсотків винагороди працюючого судді на відповідній посаді (29 років стажу судді, з яких 20 років - 50%; і 9 років по 2% за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років, що становить 18%).
Інше застосування положень частини 4 статті 142 Закону № 1402-VIII призведе до нерівності суддів, які вийшли у відставку до 30.09.2016, та суддів, які після проходження кваліфікаційного оцінюванню, відпрацювали на посаді судді щонайменше три роки.
Щодо вимоги зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розрахувати та виплатити щомісячне довічне грошове утримання, починаючи з 01.06.2024 року і довічно, то суд доходить висновку, що така вимога задоволенню не підлягає, оскільки стягненню підлягають лише суми, які нараховано, але не виплачено з будь-яких підстав.
Оскільки щомісячне грошове утримання позивача з 01.06.2024 з урахуванням 29 років робочого стажу в розмірі 68 % складових суддівської винагороди згідно з довідкою №Б.с-423 територіального управління ДСА України в Дніпропетровській області від 27.02.2020 позивачу на виконання даного рішення суду ще не нараховано, то відсутні підстави для стягненню відповідної суми.
В даному випадку належним способом захисту буде зобов'язання відповідача розрахувати та виплатити щомісячне довічне грошове утримання з 01.06.2024 по 25.07.2025 (дату звернення до суду з даним позовом).
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Враховуючи положення статті 139 КАС України та часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних відшкодувань відповідача в розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст. ст. 241-246, 257 - 262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у перерахунку і виплаті щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 судді у відставці за період з 01.06.2024 по 25.07.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розрахувати та виплатити ОСОБА_1 - судді у відставці, щомісячне довічне грошове утримання, за період з 01.06.2024 року по 25.07.2025, з урахуванням 29 (двадцяти дев'яти) років суддівського стажу, що становить 68% (шістдесят вісім) суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді на підставі частини 3, статті 142 закону 1402-VIII Закону України "Про судоустрій статус суддів" від 02.06.2016 року, згідно довідки № Б.с. - 423 Територіального управління ДСА України в Дніпропетровській області від 27.02.2020, починаючи з 01.06.2024, з урахуванням вже фактично виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; ЄДРПОУ 21910427) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 02.12.2025.
Суддя О.В. Царікова