03 грудня 2025 рокуСправа №160/27169/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турлакової Н.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду за допомогою підсистеми "Електронний суд" надійшов позов ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо нездійснення у встановленому законом порядку розгляду скарги ОСОБА_1 від 06.06.2025р. на постанову 20 регіональної військово-лікарської комісії від 31.03.2025р.;
- зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 06.06.2025 на постанову 20 регіональної військово-лікарської комісії від 31.03.2025р., з прийняттям постанови, в порядку, встановленому Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 було направлено на проходження військово-лікарської комісії. Відповідно до Свідоцтва про хворобу №233/6217/15, за результатами огляду спеціалістів, було виявлено наявність хвороби передбаченої ст. 38-а графи ІІІ розкладу хвороб Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затвердженого Наказом Міноборони від 14.08.2008 № 402, у зв'язку із чим було прийнято рішення про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку. Постановою від 31.03.2025 р. 20 регіональної військово-лікарської комісії висновок ВЛК зазначений у Свідоцтві про хворобу №233/6217/15 висновок не затверджено, прийнято рішення про направлення на дообстеження та повторне ВЛК. З даним висновком не погодившись, в порядку п.п. 2.4.10. Положення про військово- лікарську експертизу в Збройних Силах України, позивач звернувся із скаргою до ЦЕНТРАЛЬНОЇ ВІЙСЬКОВО-ЛІКАРСЬКА КОМІСІЇ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ. 04.08.2025 р. позивач отримав листа від ЦВЛК щодо розгляду скарги №598/9/18030 від 30.07.2025р. Цим листом повідомлено, про обґрунтованість прийнятої постанови від 31.03.2025 р. 20 регіональної військово-лікарської комісії про незатвердження Свідоцтві про хворобу №233/6217/15, відсутність підстави для скасування постанови ВЛК і застосування пункту «а» статті 38 Розкладу хвороб. Із таким висновком позивач не погоджується, вважає, що дії ЦВЛК не відповідають вимогам Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України. Вважає, що ЦВЛК при розгляді скарги на рішення підпорядкованих ВЛК свій висновок повинна оформлювати не листом, а вмотивованою постановою з викладенням всіх обставин та аргументів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
Згідно довідки про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді "ст.169 ч.3 "Ухвала про відкриття після без руху від 06.10.25 №160/27169/25 було надіслано одержувачу Центральна ВЛК ЗСУ в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету 07.10.2025 01:27
Відзив від Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України на адресу суду не надходив.
Статтею 261 КАС України визначенні особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні, а саме відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі (ч.1). Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі (ч.2).
Відповідно до положень ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи обставини ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк (протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі) та законодавчу встановлену послідовність надання письмових заяв по суті, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
На підставі викладеного вище, суд зазначає, що останній вжив заходи, щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, у порядку визначеним КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.
Згідно копії Свідоцтва про хворобу №233/6217/15, 24.09.2024 року ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 за розпорядженням начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 24.09.2024 №233/6217/15 проведено медичний огляд з метою визначення ступеня придатності до військової служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4
п.13 Свідоцтва про хворобу №233/6217/15 - постанова про придатність до військової служби, служби за військовою спеціальністю: на підставі статті 38-а графи ІІІ розкладу хвороб: непридатний до військової служби в виключенням з військового обліку.
31.03.2025 року постановою ВЛК 20 Регіональної ВЛК затверджено Свідоцтво про хворобу №233/6217/15 із зазначенням: Потребує дообстеження (Холтер - ЕКГ), консультація спеціаліста, повтор ВЛК.
06.06.2025 року ОСОБА_1 подано до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України скаргу, в якій просив на підставі викладеного та наданих документальних доказів скасувати постанову 20 регіональної ВЛК від 31.03.2025 року та затвердити висновок ВЛК у Свідоцтві про хворобу №233/6217/25. До заяви долучені копії медичних документів.
Листом від 30.07.2025 №598/9/ НОМЕР_1 Центральною ВЛК ЗСУ розглянуто скаргу позивача щодо скасування постанови 20 регіональної ВЛК від 31.03.2025 року про незатвердження свідоцтва про хворобу від 24.09.2024 №233/6217/15 ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 та повідомило зокрема наступне.
"Військово-лікарська експертиза у Збройних Силах України організована згідно вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800, зі змінами (далі - Положення). Відповідно до підпункту 20.2 глави 20 розділу II Положення, постанови ВЖ згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, контролюються, а за необхідності переглядаються відповідною штатною ВЛК. Відповідно до підпункту 2.4.4 пункту 2.4 глави 2 розділу І Положення, на ВЛК регіону покладаються: організація військово-лікарської експертизи, керівництво підпорядкованими ВЖ, контроль за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності; контроль за організацією та проведенням медичного огляду осіб, визначених у пункті 1.2 розділу І Положення. При розгляді постанов позаштатних ВЛК, які надходять на затвердження, обов'язково вивчаються всі наявні медичні документи за весь період виникнення, прогресування, лікування, динамічного спостереження кожного захворювання. Крім того, перевіряється обґрунтованість встановленого діагнозу та постанови ВЖ про ступінь придатності до військової служби. Відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу II Положення, постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1 до Положення), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2 до Положення) (далі - Пояснень) ти таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (додаток 3 до Положення). Вивчивши надані на розгляд Ваші медичні документи враховуючи проведене лікування та стабілізації клінічного стану 20 регіональна ВЛК прийшла до висновку, що підстав для застосування пункту “а» статті 38 Розкладу хвороб в даному випадку немає. Ураховуючи зазначене, керуючись підпунктом 2.4.5 пункту 2.4. глави 2 розділу І Положення, 20 регіональна ВЛК, в межах повноважень, обґрунтовано прийняла постанову від 31.03.2025 про незатвердження свідоцтва про хворобу від 24.09.2024 № 233/6217/15 ВЖ ІНФОРМАЦІЯ_5 . Згідно Пояснень статті 38 Розкладу хвороб: порушення серцевого ритму та провідності повинні бути зафіксовані на ЕКГ, холтерівському моніторуванні ЕКГ, при функціональних пробах або електрофізіологічних дослідженнях. До стійких порушень ритму серця належать аритмії тривалістю більше 7 діб, які потребують анти аритмічної терапії та відновлюються після припинення лікування. До стійких порушень провідності належать постійні АV-блокади І та II ступенів, повні внутрішньошлуночкові блокади. Ураховуючи зазначене, підстав для скасування постанови 20 регіональної ВЛК від 31.03.2025 та затвердження постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 згідно свідоцтва - про хворобу від 24.09.2024 № 233/6217/15 у ЦВЖ ЗС України на теперішній час немає. Відповідно до пункту 2.1 глави 2 розділу І Положення, постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання. У разі не проведення Вам дообстеження та не проходження повторного медичного огляду ВЛК, з метою визначення ступеня придатності до військової служби, на виконання рішення ВЛК, Вам пропонується звернутись до ІНФОРМАЦІЯ_5 , в якому Ви перебуває на військовому обліку. Повідомляється, що в разі Вашої незгоди з даним рішенням, відповідно до вимог частини другої статті 55 Конституції України, частини першої статті 16 Закону України “Про звернення громадян» та підпункту 2.3.5 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення, Ви маєте право на його оскарження у суді."
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо нездійснення у встановленому законом порядку розгляду скарги, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склалися, суд зазначає про таке.
За змістом статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Відповідно до статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2232).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно із частинами другою, третьою статті 1 Закону № 2232 військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частини п'ятої статті 1 Закону № 2232 від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Згідно з частиною сьомої статті 1 Закону № 2232 виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2232 військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Отже, військова служба передбачає професійну діяльність саме придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України.
Відповідно до частини десятої статті 2 Закону № 2232, та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно із пунктами 1.1, 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це:
- медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України);
- визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом;
- установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.
Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 глави 2 Розділу І Положення, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії, штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Пунктом 2.4.5 розділу І Положення № 402 визначено, що ВЛК регіону має право: приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК.
У разі незгоди з рішенням ВЛК регіону таке рішення може бути оскаржено до ЦВЛК.
У силу пункту 2.3.4. глави 2 Розділу І Положення, ЦВЛК має право:
- оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення;
- перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи;
- перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у закладах охорони здоров'я (установах), військових частинах;
- перевіряти організацію та стан лікувально-діагностичної роботи у закладах охорони здоров'я (установах), медичних підрозділах військових частин та ВВНЗ у цілях військово-лікарської експертизи;
- запитувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв'язок, а саме:
- виписки (витяги) з матеріалів службового (спеціального) розслідування, матеріалів дізнання, досудового розслідування, а також витяги з наказів, актів;
- особові та пенсійні справи, медичні документи (у разі запиту оригіналів зазначених документів вони повертаються за належністю після складання протоколу);
- архівні довідки, характеристики та інші документи, необхідні для прийняття постанови (у разі надання копій зазначених вище документів копії підшиваються до складеного протоколу та передаються до архіву зі строком зберігання 50 років);
- залучати головних медичних фахівців Збройних Сил України, лікарів-спеціалістів Національного військово-медичного клінічного центру та інших закладів охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України, спеціалістів інших спеціальностей, начальників медичної служби та представників командування (керівництва) військових частин, де проходить службу військовослужбовець, що оглядається, для вирішення питань військово-лікарської, лікарсько-льотної експертизи;
- перевіряти у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦК та СП) і закладах охорони здоров'я (установах) організацію, стан та результати лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників та призовників, медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, осіб, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних, резервістів;
- направляти у заклади охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження, медичний огляд, повторний медичний огляд, військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби), військовозобов'язаних, резервістів;
- запитувати від закладів охорони здоров'я (установ), військових частин, ТЦК та СП і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи;
- надавати до Генерального штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, керівникам органів місцевої адміністрації результати медичного огляду військовослужбовців, членів їх сімей, призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних, резервістів та інших осіб;
- розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України;
- надавати роз'яснення щодо формулювання постанов ВЛК (ЛЛК).
Рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку (підпункт 2.3.5 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402).
Таким чином, постанова 20 регіональної військово-лікарської комісії від 31.03.2025р. може бути оскаржена до Центральної військово-лікарської комісії.
При цьому, суд звертає увагу, що приписи наведених вище нормативних актів, а також приписи КАС України щодо розгляду по суті спорів в адміністративних справах, у яких оспорюються рішення лікарських комісій, свідчать відсутність у суду повноважень на оцінку обґрунтованості прийняття певного медичного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері.
Відтак, оцінка медичних висновків ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд вправі перевіряти законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Відповідно до позовних вимог, ОСОБА_1 просить суд, визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо нездійснення розгляду скарги ОСОБА_1 від 06.06.2025р. на постанову 20 регіональної військово-лікарської комісії від 31.03.2025р.
За результатом розгляду скарги позивача голова ЦВЛК ЗС України без складання постанови (прийняття рішення) листом від 30.07.2025 за №598/9/18030 повідомив позивача про те, що підстав для скасування постанови 20 регіональної ВЛК від 31.03.2025 та затвердження постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 згідно свідоцтва - про хворобу від 24.09.2024 № 233/6217/15 у ЦВЖ ЗС України на теперішній час немає, і порекомендував, у разі незгоди з цим рішенням звернутись до суду.
З огляду на визначений позивачем предмет спору у цій справі, суд наголошує, що скарга позивача з запереченнями на постанову ВЛК була розглянута відповідачем без винесення постанови та без медичного обстеження позивача, тобто розглянута у порядку, визначеному Законом України "Про звернення громадян".
Таким чином, ЦВЛК було розглянуто скаргу позивача відповідно до Закону України «Про звернення громадян» №393/96-ВР.
Суд зазначає, що заява (скарга) позивача не є зверненням у розумінні норм Закону № 393/96-ВР з питань військово-лікарської експертизи, а є скаргою, в якій ОСОБА_1 , не погодившись постановою 20 регіональної ВЛК від 31.03.2025, оскаржує її в порядку передбаченому Положенням № 402.
Разом з тим, Положенням № 402 визначено, що процедура розгляду такої заяви повинна проводитись у відповідності до цього нормативного акту, а не у відповідності до Закону № 393/96-ВР.
Так, відповідно до пп. 2.3.4. п. 2.3 Положення № 402, ЦВЛК (серед іншого) має право розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.
Відповідно до п. 2.1, п. 2.2 Положення № 402 ЦВЛК є штатною військово-лікарською установою яка приймає постанови що є обов'язковою для штатних та позаштатних ВЛК.
Згідно із п. 2.3.5 Положення № 402, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Системний аналіз вищенаведених приписів Положення № 402 вказує на те, що ЦВЛК при розгляді заяви/скарги на рішення ВЛК свій висновок повинна оформлювати не листом, а вмотивованою постановою з викладенням всіх обставин та аргументів. Відсутність належним чином оформленої постанови ЦВЛК про перегляд постанови ВЛК свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за Законом.
Отже, у спірному випадку має місце протиправна бездіяльність відповідача, оскільки саме постанова ЦВЛК є актом індивідуальної дії, який, у подальшому, заявник має право оскаржити у відповідності до п. 2.3.5. Положення № 402 та є підставою для перегляду її в судовому порядку.
Таким чином, суд дійшов висновку, що скарга ОСОБА_1 розглянута відповідачем не у порядку, передбаченому Положення № 402.
Таким чином, Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України не здійснила, як того вимагає Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, що затверджено наказом Міністра оборони України 14.08.2008 №402, належного розгляду скарги позивача на постанову 20 регіональної військово-лікарської комісії від 31.03.2025р., що свідчить про її протиправну бездіяльність.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача буде зобов'язання Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України повторно розглянути скаргу позивача від 06.06.2025р. на постанову 20 регіональної військово-лікарської комісії від 31.03.2025р., з прийняттям постанови відповідно до підпунктів 2.3.3 - 2.3.5 глави 2 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402.
За приписами ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1, ч. 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, на користь позивача сплачену ним суму судового збору у розмірі 968,96 грн.
Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (код ЄДРПОУ 08356179, 01133, Україна, місто Київ, вулиця Госпітальна, будинок 16) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо нездійснення, у встановленому законом порядку, розгляду скарги ОСОБА_1 від 06.06.2025р. на постанову 20 регіональної військово-лікарської комісії від 31.03.2025р.
Зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 06.06.2025р. на постанову 20 регіональної військово-лікарської комісії від 31.03.2025р., з прийняттям постанови відповідно до підпунктів 2.3.3 - 2.3.5 глави 2 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (код ЄДРПОУ 08356179, 01133, Україна, місто Київ, вулиця Госпітальна, будинок 16) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.В. Турлакова