01 грудня 2025 рокуСправа № 160/32858/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Олійник В.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
17 листопада 2025 року ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, в якій просить:
визнати протиправними дії 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні щорічних відпусток за 2003, 2011, 2012 роки;
зобов'язати 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за всі невикористані дні щорічних відпусток за 2003, 2011, 2012 роки, а також середнього заробітку за весь час затримки виплати компенсації за невикористані дні відпустки 2003, 2011, 2012 років, починаючи з 17 березня 2025 року по день фактичного розрахунку компенсації.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 листопада 2025 року для розгляду адміністративної справи №160/32858/25 визначено суддю Олійника В.М.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 - залишено без руху та для усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 необхідно було надати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом з зазначенням обставин та наданням належних доказів на підтвердження поважності причин його пропуску.
26.11.2025 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від ОСОБА_1 надійшла заява вх.№63456/25, в якій позивач просить поновити строк звернення до суду з цим позовом та відкрити провадження в справі №160/32858/25, враховуючи наступні доводи.
До 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Спірні правовідносини щодо нарахування та виплати компенсації за невикористані щорічні відпустки виникли в період з 2003 року по 2012 роки.
Крім того, відповіді на звернення про нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічних основних відпусток було надано 14.10.2025 року та 05.11.2025 року.
А отже, оскільки позивач не одержував письмове повідомлення про суми нараховані та виплачені йому при звільненні, останній вважає, що моментом, коли йому стало відомо про порушене право на отримання всіх належних виплат при звільненні, є дата отримання відмови у виплаті грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки 1 державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області - 14.10.2025.
Враховуючи те, що на момент виникнення спірних правовідносин діяла редакція частини 2 статті 233 КЗпП України, яка передбачала право на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, то строк звернення позивача до суду підлягає поновленню.
Вирішуючи питання щодо поновлення строку звернення до суду з цим позовом, суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 5 статті 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
У практиці Верховного Суду, а саме в постанові від 31.03.2021 року у справі №240/12017/19, сформовано наступні висновки щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, зокрема щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України у спорах цієї категорії.
Так, у згаданому рішенні зазначено наступне:
« 1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.
У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Відтак, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що отримання позивачем листа відповідача від 08.11.2019 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 5 років після отримання пенсії за серпень 2014 року»
ОСОБА_1 в позовній заяві просить суд:
визнати протиправними дії 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо не невиплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні щорічних відпусток за 2003, 2011, 2012 роки;
зобов'язати 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за всі невикористані дні щорічних відпусток за 2003, 2011, 2012 роки, а також середнього заробітку за весь час затримки виплати компенсації за невикористані дні відпустки 2003, 2011, 2012 років, починаючи з 17 березня 2025 року по день фактичного розрахунку компенсації.
Суд звертає увагу, що з проханням здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні щорічних відпусток за 2003, 2011, 2012 роки, позивач звернувся до 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області лише 15.09.2025 року.
Крім того, з проханням здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні щорічних відпусток за 2003, 2011, 2012 роки, позивач звернувся до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області лише 22.10.2025 року.
Суд зазначає, що отримання позивачем листа 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області №49-101-4136/49-10104 від 14.10.2025 року та лиcта Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області №49-101-1110/4911 від 05.11.2025 року у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав за 2003, 2011, 2012 роки, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
Суд звертає увагу, що з початку виникнення спірних правовідносин минуло 22 роки, а доводи наведені в заяві позивача про поновлення строку звернення до суду з цим позовом є ідентичними з доводами, якій були надані до позовної заяви, оцінка яких вже наведена судом в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 року.
Суд враховує посилання позивача на редакцію частини 2 статті 233 КЗпП України, яка діяла на час виникнення спірних правідносин, та передбачала право на звернення до суду з позовом про стягнення заробітної плати без обмеження будь-яким строком, однак, розгляд справи щодо стягнення частини заробітної плати через 22 роки після виникнення спірних правідносин знаходиться поза межами розумних строків та не відповідає задачам та принципам, на яких побудовані. КЗпП України та КАС України.
Таким чином, станом на 01.12.2025 року ОСОБА_1 недоліки позовної заяви, визначені в ухвалі суду від 24.11.2025 року, не усунув, не підтвердив також й поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами починаючи з 2003 року.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Згідно частини 6 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.
Керуючись статтями 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачеві.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М. Олійник