26 листопада 2025 рокуСправа №160/33332/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду
Врона О.В.,розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів у справі №160/33332/25 за позовом ОСОБА_1 до 1- Військової частини НОМЕР_1 , 2- Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до 1- Військової частини НОМЕР_1 , 2- Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
Разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про витребування в порядку забезпечення доказів у військових частинах додаткових документів. При цьому позивач посилається на ст. 80 КАС України.
При вирішенні заяви, суд виходить з наступного.
За визначенням, наведеним у ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За ч. 2 ст. 72 КАС України ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до частин 1-3 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Частиною 1ст. 114 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
У ст. 115 КАС України визначено, що суд забезпечує докази допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом доказів, у тому числі за місцем їх знаходження, забороною вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язанням вчинити певні дії щодо доказів.
Згідно з ч. 1 ст. 116 КАС України, у заяві про забезпечення доказів зазначаються: докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів (п. 4, п. 5).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі №9901/845/18вказала, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування та заборони вчиняти певні дії щодо них, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.
Тобто, забезпечення доказів - це механізм не лише здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, а й насамперед запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
За вимогами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Положеннями ч. 1 ст. 80 КАС України передбачено, щоучасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Відповідно до ч. 2 вказаної статті у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Наведені заявником у заяві про забезпечення доказів доводи не містять жодних підстав припускати, що засіб доказування може бути втрачений або їхнє витребування судом під час судового розгляду справи стане неможливим або утрудненим.
Процедура витребування доказів не є тотожною процедурі забезпечення доказів, що не було враховано позивачем при зазначенні у заяві про неможливість самостійного отримання доказів, про забезпечення яких вона просить у заяві.
Заява позивача по суті є клопотанням про витребування доказів, адже обставини справи вказують на те, що заявник не може самостійно отримати ці відомості, а не те, що такі відомості у майбутньому не вдасться отримати взагалі.
З огляду на вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача.
Керуючись статтями 72,73, 77, 80,114-117, 242, 248, 256 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів у справі №160/33332/25 за позовом ОСОБА_1 до 1- Військової частини НОМЕР_1 , 2- Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії -відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 КАС України.
Суддя О.В. Врона