01 грудня 2025 рокуСправа №160/13917/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ" до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA110150/2025/000015/2 від 27.03.2025р., -
13.05.2025р. (згідно відомостей Нова Пошта) Товариство з обмеженою відповідальністю "АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ" звернулося з адміністративним позовом до Дніпровської митниці та просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів відповідача №UA110150/2025/000015/2 від 27.03.2025р.;
- стягнути з відповідача на користь позивача всі документально підтверджені судові витрати.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ним до митного оформлення товару було подано ЕМД №25UA110150004010U5.001 від 27.03.2025р., із зазначенням митної вартості товару за ціною договору, до якої додані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог ст.53 Митного кодексу України. За результатами здійснення контролю митної вартості товарів митницею не було визнано заявлену декларантом митну вартість товарів та прийнято оспорюване рішення №UA110150/2025/000015/2 від 27.03.2025р. про коригування митної вартості товарів із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості - резервного, за яким митна вартість товару скоригована в сторону збільшення. Позивач вважає наведене оспорюване рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а тому звернувся до суду з даним позовом. В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на постанови Верховного Суду.
Ухвалою суду від 02.06.2025р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов'язано відповідача надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст.162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України та виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується змістом відповідної ухвали суду.
18.06.2025р через систему «Електронний суд», на виконання вимог вищенаведеної ухвали суду, від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні адміністративного позову позивача у цій справі в повному обсязі посилаючись на те, що за результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації №25UA110150004010U5.001 від 27.03.2025р., з урахуванням положень статті 337 Кодексу, встановлено, що документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (п. 3 ст. 53 МКУ), а саме: 1) відповідно до електронного інвойсу, виробником товару є «MTO FURNITURE MATERIALS CO., LTD OF FOSHAN» (Китай). Проте, у наданих до митного оформлення комерційних та товаросупровідних документах відсутні відомості щодо виробника товарів; 2) відповідно до пункту 2.3. зовнішньоекономічного контракту від 21.03.2018 №3/18, умови оплати - передоплата. До митного оформлення надані банківські платіжні документи Swift від 10.01.2025 на суму 56 991,49 дол. США, в призначенні платежу якого вказано виключно реквізити контракту від 21.03.2018 №3/18, тому наданий платіжний документ неможливо ідентифікувати з оцінюваною партією товару, а тому всупереч положенням статей 54, 58 МКУ, відсутнє документальне підтвердження відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) у митних деклараціях країни відправлення від 23.01.2025 № 531620250160293336 відсутні посилання на коносамент від 27.01.2025 № BW25010867 та вказано реквізити транспортного перевізного документу А2501236732, проте такі дані не відповідають наявній інформації у графі 44 ЕМД та до митного оформлення такий документ не наданий. Вартість всіх товарів за копією декларації країни відправлення складає 36 516,37 дол. США , що не кореспондується з заявленою партією товару та рахунком інвойсом від 21.01.202 № MD20241212-1 - на суму 43 429,66 дол.США; 4) надана довідка на транспортні витрати № 18450 від 24.03.2025 не містить відомості про протяжність маршруту перевезення у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту; 5) рахунок на ТЕО від 24.03.2025 № TG240325014 на суму 231 213,00 грн, довідка про транспортні витрати №18450 від 24.03.2025 на суму 158 260,55 грн, заявка на перевезення № TG018450 від 16.01.2025 на суму 5550 дол. США не кореспондуються між собою. У рахунку від 24.03.2025 №TG240325014 зазначені дані щодо експедиційної винагороди лише на території України, що викликає обґрунтовані сумніви щодо повноти включення витрат на транспортування оцінюваної партії товару є складовими митної вартості. Відповідно до п.3.1 договору від 16.07.2021 №16.07.2021/853ОД клієнт оплачує рахунки експедитора протягом 5 календарних днів з дати здійснення митного оформлення, згідно декларацій країни відправлення №№531620250160293336, 531620250160293340 митне оформлення відбулось 23.01.2025, тобто рахунок повинен бути сплачений. З метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням п. 3 ст. 53 МКУ, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів ; 4) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 5) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 6) виписку з бухгалтерської документації; 7) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. 27.03.2025 декларантом додатково надіслано лист від 27.03.2025 № б/н, в якому було повідомлено, що до ЕМД від 27.03.2025 №25UA110150004010U5 усі документи надано, додаткові документи у 10-ти денний термін надати немає можливості. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст.57 МКУ, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59- 63 МКУ. Митна вартість товарів скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-ґ - резервний метод, згідно з положеннями ст. 64 МКУ, та ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товару, враховуючи країну виробництва та експорту, опис товару, обсяги ввезення, призначення: товару № 1 до рівня ЕМД від 25.02.2025 №25UA209230017313U7 за ціною - 4,01 дол. США/кг; товару № 2 до рівня ЕМД від 14.02.2025 № 25UA209130001537U7за ціною - 4,4602 дол. США/кг; товару №3 до рівня ЕМД від 21.02.2025 № 25UA100390703298U6 за ціною - 4,6336 дол. США/кг; товару №4 до рівня ЕМД від 05.02.2025 № 25UA209230010149U5 за ціною - 4,4609 дол. США/кг. У зв'язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, з урахуванням вищезазначеного прийнято Рішення про коригування митної вартості від 27.03.2025 №UA110150/2025/000015/2. Щодо витрат понесених на правничу допомогу, то відповідач зазначає, що відсутність детального опису робіт та послуг не дає можливості упевнитись у обґрунтованості та співмірності наданих послуг в розмірі 7 000,00 грн., до того ж, дана справа є типовою справою в категорії «митні спори» та не передбачає великих затрат ні за об'ємом документів, ні за витраченим часом; рівень витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000 грн за одну справу є значно завищеним, необґрунтованим та таким, що не підлягає відшкодуванню; послуги, в розмірі 7 000,00 грн не містять обґрунтувань які саме правові послуги надані, оскільки Додаткова угода № 1 до договору про надання правничої допомоги № 53 від 07.05.2025 року зазначає лише про юридичне супроводження процесу оскарження в судовому порядку оскаржуваного рішення в суді першої інстанції; представником позивача не надано детального розрахунку наданих послуг, відтак, оцінюючи зміст даного позову, митний орган і суд позбавлені можливості перевірити обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількості витраченого часу, розміру гонорару, співмірності послуг категорії складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та зазначенню справи.
Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідно до ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 01.12.2025р. було продовжено строк розгляду даної справи до 01.12.2025р.
Отже, рішення у даній адміністративній справі приймається 01.12.2025р. у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до вимог ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Із наданих суду документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю "АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ" зареєстроване як юридична особа за адресою: 28000, Кіровоградська обл., м. Олександрія, Звенигородське шосе, буд.1, що підтверджується копією Виписки з ЄДРПОУ, наявною у справі.
21.03.2018 року між ТОВ «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» (Україна), як Покупцем, та компанією MTO FURNITURE MATERIALS CO, LTD OF FOSHAN (Китай), як Продавцем, укладено зовнішньоекономічний контракт № 3/18, відповідно до якого Продавець продає, а Покупець купує: товари широкого споживання, надалі за текстом «Товар», з якістю згідно сертифікату якості виробника Товару (п.1.1 Контракту).
Товар постачається в кількості (партіями) та на умовах узгоджених Сторонами в додаткових угодах (специфікаціях) до цього контракту, що є невід'ємною частиною цього контракту (п. 1.2. Контракту).
Відповідно п. 2.2 та п. 2.3 Контракту, ціна та умови оплати товару, що постачається узгоджується сторонами у додаткових угодах (специфікаціях).Сторони погоджуються, що форма оплати по цьому контракту для здійснення поставок товарів передоплата шляхом банківського переказу на рахунок Продавця.
Згідно п. 3.3. Контракту, поставка товару здійснюється морським і автомобільним транспортом. Поставка товару здійснюється на умовах FOB Shenzhen (Сhіnа) (ІНКОТЕРМС 2011), узгоджених Сторонами в специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього контракту на кожну окрему партію товару.
Згідно із Специфікацією № 20 від 21.01.2025 року до контракту №3/18 від 21.03.2018 року, сторонами Контракту погоджено поставку відповідної номенклатури товару, кількістю 667 одиниць на загальну суму 43429,66 дол. США.
На підставі вищенаведеного контракту №3/18 від 21.03.2018, на адресу позивача від вказаного вище постачальника надійшов товар згідно специфікації №20 від 21.01.2025р. та комерційного інвойсу від 21.01.2025р., а саме: товар №1: Металеві конструктивні частини меблів для сидіння, що перетворюються або не перетворюються на ліжка: ніжки металеві в асортименті - 7930 шт. Конструктивні характеристики ніжок і їх дизайн дозволяє використовувати їх лише у виробництві диванів; товар №2: Арматура кріпильна, з недорогоцінних металів, що використовується для меблів: Петля для функціювання дивану: Sofa Function Hinge: Model: FH-001 - 1950 пар.; товар №3: Вузькі тканини у вигляді стрічки із синтетичних волокон полотняного переплетення, з вмістом гумових ниток більше 5 мас. %, з тканими пругами з обох боків, пас еластичний:Elastic Webbing Model: 150B - 18620 м.п., Elastic Webbing Model: 80C001 - 14700 м.п., Elastic Webbing Model: 350B - 7150 м.п., Elastic Webbing Model: 360B# - 20090 м.п., Elastic Webbing Model: 460B - 20090 м.п., Small elastic webbing Width: 10mm - 20000 м.п., Small elastic webbing Width: 20mm - 36000 м.п., Small elastic webbing Width: 40mm - 55900 м.п.; товар №4: Пневматичні циліндри лінійної дії: Gas spring 22mm*10mm 360mm/145 iron head 250N - 200 шт; Gas spring 22mm*10mm 360mm/145 iron head 350N - 3000 шт;Gas spring 22mm*10mm 360mm/145 iron head 450N - 3000 шт; Gas spring 22mm*10mm 360mm/145 iron head 750N - 3000 шт; Gas spring 22mm*10mm 360mm/145 iron head 1000N - 3800 шт; Gas spring 22mm*10mm 360mm/145 iron head 1100N - 3000 шт; Gas spring 22mm*10mm 360mm/145 iron head 1200N - 3000 шт; Gas spring 22mm*10mm 360mm/145 iron head 1500N - 1000 шт; Gas spring 22mm*10mm 385mm/155 color grey glue head 500N - 100 шт; Gas spring 22mm*10mm 385mm/155 color grey glue head Документ сформований в системі «Електронний суд» 18.06.2025 3 700N - 100 шт; Gas spring 22mm*10mm 385mm/155 color grey glue head 900N - 100 шт; Gas spring 22mm*10mm 385mm/155 color grey glue head 1000N - 100 шт; Gas spring 22mm*10mm 385mm/155 color grey glue head 1200N - 100 шт; Gas spring 22mm*10mm 385mm/155 color grey glue head 1500N - 100 шт. Призначення: використовуються у меблевому виробництві, а саме: в механізмах трансформації м'яких меблів., що підтверджується змістом копій відповідних специфікації, рахунку та митної декларації, наявними у справі.
Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості товару разом із митною декларацією ним були надані всі документи, що підтверджують митну вартість ввезеного товару, які не містять розбіжностей у числових значеннях складової митної вартості товару, містять повні відомості про ціну товару, що підтверджується змістом графи 44 ЕМД №25UA110150004010U5.001 від 27.03.2025р.
З метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням п.3 ст. 53 МКУ, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта було зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів ; 4) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 5) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 6) виписку з бухгалтерської документації; 7) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
27.03.2025 декларантом додатково надіслано лист від 27.03.2025 № б/н, в якому було повідомлено, що до ЕМД від 27.03.2025 №25UA110150004010U5 усі документи надано, додаткові документи у 10-ти денний термін надати немає можливості, що не заперечується учасниками справи.
За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації та додатково наданих на повідомлення митного органу, Митницею було встановлено наступне: 1) відповідно до електронного інвойсу, виробником товару є «MTO FURNITURE MATERIALS CO., LTD OF FOSHAN» (Китай). Проте, у наданих до митного оформлення комерційних та товаросупровідних документах відсутні відомості щодо виробника товарів; 2) відповідно до пункту 2.3. зовнішньоекономічного контракту від 21.03.2018 №3/18, умови оплати - передоплата. До митного оформлення надані банківські платіжні документи Swift від 10.01.2025 на суму 56 991,49 дол. США, в призначенні платежу якого вказано виключно реквізити контракту від 21.03.2018 №3/18, тому наданий платіжний документ неможливо ідентифікувати з оцінюваною партією товару, а тому всупереч положенням статей 54, 58 МКУ, відсутнє документальне підтвердження відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) у митних деклараціях країни відправлення від 23.01.2025 № 531620250160293336 відсутні посилання на коносамент від 27.01.2025 № BW25010867 та вказано реквізити транспортного перевізного документу А2501236732, проте такі дані не відповідають наявній інформації у графі 44 ЕМД та до митного оформлення такий документ не наданий. Вартість всіх товарів за копією декларації країни відправлення складає 36 516,37 дол. США , що не кореспондується з заявленою партією товару та рахунком інвойсом від 21.01.202 № MD20241212-1 - на суму 43 429,66 дол.США; 4) надана довідка на транспортні витрати № 18450 від 24.03.2025 не містить відомості про протяжність маршруту перевезення у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту; 5) рахунок на ТЕО від 24.03.2025 № TG240325014 на суму 231 213,00 грн, довідка про транспортні витрати №18450 від 24.03.2025 на суму 158 260,55 грн, заявка на перевезення № TG018450 від 16.01.2025 на суму 5550 дол. США не кореспондуються між собою. У рахунку від 24.03.2025 №TG240325014 зазначені дані щодо експедиційної винагороди лише на території України, що викликає обґрунтовані сумніви щодо повноти включення витрат на транспортування оцінюваної партії товару є складовими митної вартості. Відповідно до п.3.1 договору від 16.07.2021 №16.07.2021/853ОД клієнт оплачує рахунки експедитора протягом 5 календарних днів з дати здійснення митного оформлення, згідно декларацій країни відправлення №№531620250160293336, 531620250160293340 митне оформлення відбулось 23.01.2025, тобто рахунок повинен бути сплачений, що підтверджується копією оспорюваного рішень про коригування митної вартості товарів, наявною у справі.
Враховуючи виявлені недоліки за результатами розгляду поданих декларантом документів, Митницею було прийнято оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів №UA110150/2025/000015/2 від 27.03.2025р., за яким митна вартість ввезеного товару скоригована митницею згідно ст.64 МК України та ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товару, враховуючи країну виробництва та експорту, опис товару, обсяги ввезення, призначення: товару № 1 до рівня ЕМД від 25.02.2025 №25UA209230017313U7 за ціною - 4,01 дол. США/кг; товару № 2 до рівня ЕМД від 14.02.2025 № 25UA209130001537U7за ціною - 4,4602 дол. США/кг; товару №3 до рівня ЕМД від 21.02.2025 № 25UA100390703298U6 за ціною - 4,6336 дол. США/кг; товару №4 до рівня ЕМД від 05.02.2025 № 25UA209230010149U5 за ціною - 4,4609 дол. США/кг., що підтверджується копією відповідного рішення.
Позивач не погоджується із вищевказаним оспорюваним рішенням відповідача, просить визнати його протиправним та скасувати посилаючись на те, що ним були надані митному органу всі документи, які підтверджують митну вартість ввезеного товару, визначені ст.53 Митного кодексу України та розбіжності вказані митним органом не впливають на визначення митної вартості товару та не можуть бути підставою для витребування додаткових документів у декларанта за приписами ст.ст.52, 53 МК України.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову повністю, виходячи з наступного.
За приписами ч.1 ст.49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У відповідності до вимог ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом УІІ цього Кодексу та цією главою.
Частина 2 ст.53 Митного кодексу України визначає, що документами, які підтверджують митну вартість товарів є: 1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено,- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У відповідності до вимог ч.5 ст.53 наведеного Митного Кодексу України встановлено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені у цій статті.
Згідно до ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
У відповідності до вимог ч.3, ч.4 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості - ч.1 ст.54 Митного кодексу України.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу - ч.3 ст.54 Митного кодексу України.
Згідно до п.2, п.3 ч.4 ст.54 наведеного Кодексу, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, а саме:
- надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;
- надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування.
При цьому, у відповідності до вимог ч.7 ст.54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
У відповідності до положень ч.1, ч.2 ст.256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Таким чином, тлумачення вищенаведених норм у їх системному зв'язку між собою та з положеннями п.2 ч.4 ст.54, ст. 256 Митного кодексу України дозволяє дійти висновку, що повідомлення про надання додаткових документів, які надсилаються на адресу декларанта, а в подальшому - і рішення про коригування митної вартості повинні містити причини (сумніви) неможливості визначення заявленої митної вартості, а надання зазначених у них документів повинно усувати такі причини, при цьому, відмова у митному оформленні повинна бути аргументованою невиконанням вимог, що пов'язані саме з тими причинами, у зв'язку з якими органом доходів і зборів були витребувані додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вищенаведений правовий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постановах від 09.04.2019р. у справі №826/10733/15, від 24.04.2019р. у справі №810/2878/16, від 05.03.2021р. у справі №823/1461/17, від 18.03.2021р. у справі №820/3736/16, від 19.03.2021р. у справі №820/5525/16, яка є обов'язковою до застосування судом першої інстанції згідно до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Разом з тим, зі змісту оспорюваного рішення про коригування митної вартості товарів від 27.03.2025р. видно, що воно не містить будь-яких конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви саме у числових значеннях складових митної вартості ввезених товарів, у них не наведено причин неможливості визначення митної вартості імпортованих товарів на підставі поданих декларантом документів, не наведено обґрунтування, які саме відомості у наданих документах містять розбіжності, які не дозволяють підтвердити числові значення складових митної вартості імпортованого товару.
В той же час, зі змісту проаналізованих судом доданих до митної декларації документів, які були подані для підтвердження визначення декларантом митної вартості ввезеного товару, а також і додатково наданих за результатами консультації документів, вбачається, що вони не містили жодних розбіжностей у числових значеннях складової митної вартості товарів, що підтверджується змістом наявних у справі копій відповідних документів.
Оскільки під час митного оформлення митницею не було висловлено жодних обґрунтованих сумнівів щодо розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товарів у вищенаведених поданих декларантом документах щодо ціни товару, про що свідчить аналіз змісту повідомлення від митниці та оспорюваного рішення про коригування митної вартості товарів від 27.03.2025р., а тому слід дійти висновку, що наведені документи не містили розбіжностей саме у числових значеннях складових митної вартості товарів.
Отже, у зв'язку з тим, що митний орган не навів жодних обґрунтованих сумнівів щодо неможливості визначення митної вартості товару за поданими декларантом документами, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не мав правових підстав для витребування додаткових документів у декларанта.
За викладених обставин та з урахуванням аналізу змісту наведених документів та норм митного законодавства, можна дійти висновку, що оспорюване рішення про коригування митної вартості ввезеного товару від 27.03.2025р. є протиправним, так як наведене оспорюване рішення суб'єкта владних повноважень не містить обґрунтованих сумнівів того, що надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх (повних) відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; оспорюване рішення не містить причин неможливості визначення заявленої митної вартості за ціною договору, у ньому також не наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, що передбачено положеннями ч.1, ч.2 ст.256 Митного кодексу України.
Так, відповідачем, в оспорюваному рішенні, було повідомлено позивача про те, що у поданих до митного оформлення документах було виявлено відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме: 1) відповідно до електронного інвойсу, виробником товару є «MTO FURNITURE MATERIALS CO., LTD OF FOSHAN» (Китай). Проте, у наданих до митного оформлення комерційних та товаросупровідних документах відсутні відомості щодо виробника товарів; 2) відповідно до пункту 2.3. зовнішньоекономічного контракту від 21.03.2018 №3/18, умови оплати - передоплата. До митного оформлення надані банківські платіжні документи Swift від 10.01.2025 на суму 56 991,49 дол. США, в призначенні платежу якого вказано виключно реквізити контракту від 21.03.2018 №3/18, тому наданий платіжний документ неможливо ідентифікувати з оцінюваною партією товару, а тому всупереч положенням статей 54, 58 МКУ, відсутнє документальне підтвердження відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) у митних деклараціях країни відправлення від 23.01.2025 № 531620250160293336 відсутні посилання на коносамент від 27.01.2025 № BW25010867 та вказано реквізити транспортного перевізного документу А2501236732, проте такі дані не відповідають наявній інформації у графі 44 ЕМД та до митного оформлення такий документ не наданий. Вартість всіх товарів за копією декларації країни відправлення складає 36 516,37 дол. США , що не кореспондується з заявленою партією товару та рахунком інвойсом від 21.01.202 № MD20241212-1 - на суму 43 429,66 дол.США; 4) надана довідка на транспортні витрати № 18450 від 24.03.2025 не містить відомості про протяжність маршруту перевезення у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту; 5) рахунок на ТЕО від 24.03.2025 № TG240325014 на суму 231 213,00 грн, довідка про транспортні витрати №18450 від 24.03.2025 на суму 158 260,55 грн, заявка на перевезення № TG018450 від 16.01.2025 на суму 5550 дол. США не кореспондуються між собою. У рахунку від 24.03.2025 №TG240325014 зазначені дані щодо експедиційної винагороди лише на території України, що викликає обґрунтовані сумніви щодо повноти включення витрат на транспортування оцінюваної партії товару є складовими митної вартості. Відповідно до п.3.1 договору від 16.07.2021 №16.07.2021/853ОД клієнт оплачує рахунки експедитора протягом 5 календарних днів з дати здійснення митного оформлення, згідно декларацій країни відправлення №№531620250160293336, 531620250160293340 митне оформлення відбулось 23.01.2025, тобто рахунок повинен бути сплачений, що підтверджується копією оспорюваного рішень про коригування митної вартості товарів, наявною у справі.
Разом з тим, як вбачається зі змісту графи 44 ЕМД №25UA110150004010U5 від 27.03.2025р., позивачем було надано митному органу всі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості ввезеного товару, вичерпний перелік яких визначено у ч.2 ст.53 Митного кодексу України, при цьому, митним органом не вказано яким саме чином вищезазначені виявлені розбіжності впливають на визначення числових значень складової митної вартості товару, з урахуванням надання для митного оформлення товару всіх встановлених законодавством необхідних документів.
Зазначення ж відповідачем у рішенні про коригування митної вартості товару про те, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності не можна вважати належним обґрунтуванням правомірності коригування митної вартості товарів та подальшої відмови у митному оформленні товарів відповідно до вимог п.2 ч.4 ст.54 Митного кодексу України.
З цього приводу Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 20.10.2011р. у справі “Рисовський проти України» у п.70, п.71 якого Суд підкреслив особливу важливість принципу “належного урядування», який, зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. Суд зазначив, що на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини у відповідності до вимог ч.2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, Резолюцією Комітету Міністрів Європи 77 (31) від 28.09.1977 “Про захист особи відносно актів адміністративних органів» урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до резолюції. Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).
Такими принципами, згідно з додатком до Резолюції, зокрема, є:
- право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акта, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред'явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть враховані адміністративним органом;
- виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.
Перелічені принципи частково імплементовані у нормах Митного кодексу України, які передбачають проведення консультацій між митним органом та декларантом, вимогами цього кодексу щодо належного мотивування при витребуванні додаткових документів під час контролю правильності визначення митної вартості, щодо вичерпного роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів.
Втім, обставини даної справи свідчать про відсутність практичної реалізації вказаних принципів в діяльності відповідача.
Відповідна правова позиція узгоджується і з позицією Верховного Суду, яка висловлена у його постанові від 12.04.2018р. у справі №820/2014/17 (адміністративне провадження №К/9901/448/17).
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте, відповідачем не було надано суду жодних доказів та не наведено жодних підстав щодо правомірності не зазначення в оспорюваному рішенні обґрунтованих сумнівів, які б перешкоджали митниці визначити митну вартість товару за заявленою позивачем ціною - ціною договору з урахуванням аналізу наданих документів та наведених норм митного законодавства.
Судом відхиляються посилання відповідача в оспорюваному рішенні на те, що відповідно до електронного інвойсу, виробником товару є «MTO FURNITURE MATERIALS CO., LTD OF FOSHAN» (Китай). Проте, у наданих до митного оформлення комерційних та товаросупровідних документах відсутні відомості щодо виробника товарів, оскільки митницею не зазначено, яким чином наведене впливає саме на числові значення формування митної вартості товарів.
Є безпідставними та відхиляються судом аргументи відповідача про те, що відповідно до пункту 2.3. зовнішньоекономічного контракту від 21.03.2018 №3/18, умови оплати - передоплата. До митного оформлення надані банківські платіжні документи Swift від 10.01.2025 на суму 56 991,49 дол. США, в призначенні платежу якого вказано виключно реквізити контракту від 21.03.2018 №3/18, тому наданий платіжний документ неможливо ідентифікувати з оцінюваною партією товару, а тому всупереч положенням статей 54, 58 МКУ, відсутнє документальне підтвердження відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, виходячи з наступного.
За правилами 15 Положення № 216 від 28.07.2008 затвердженого постановою Правління Національного банку України, платник заповнює реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України. При цьому, чинним законодавством України не встановлено обов'язку здійснювати посилання в платіжному документі на комерційний інвойс. Тому, сама по собі відсутність у вказаному платіжному документі посилання на комерційний інвойс, за умови наявності вказівки на контракт згідно комерційного інвойсу, який оплачується та має посилання на Контракт, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару, а у сукупності з іншими документами, що стосуються поставки оцінюваного товару, дозволяють ідентифікувати платіж з оцінюваним товаром.
Аналогічний правовий висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 22.08.2019 у справі №810/2784/18.
Крім того, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Аналогічна позиція наведена у Постанові Верховного Суду від 12.03.2019 року по справі №803/3649/15.
Отже, надані митному органу документи є достатніми для підтвердження митної вартості товару, а наведені відповідачем обставини щодо змісту платіжного свіфта від 10.01.2025 року не свідчать про неможливість його врахування при визначенні числового значення митної вартості яка зазначена декларантом для митного оформлення товару.
Судом критично надається оцінка доводам відповідача в оспорюваному рішенні про те, що надана довідка на транспортні витрати № 18450 від 24.03.2025 не містить відомості про протяжність маршруту перевезення у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту; 5) рахунок на ТЕО від 24.03.2025 № TG240325014 на суму 231 213,00 грн, довідка про транспортні витрати №18450 від 24.03.2025 на суму 158 260,55 грн, заявка на перевезення № TG018450 від 16.01.2025 на суму 5550 дол. США не кореспондуються між собою. У рахунку від 24.03.2025 №TG240325014 зазначені дані щодо експедиційної винагороди лише на території України, що викликає обґрунтовані сумніви щодо повноти включення витрат на транспортування оцінюваної партії товару є складовими митної вартості. Відповідно до п.3.1 договору від 16.07.2021 №16.07.2021/853ОД клієнт оплачує рахунки експедитора протягом 5 календарних днів з дати здійснення митного оформлення, згідно декларацій країни відправлення №№531620250160293336, 531620250160293340 митне оформлення відбулось 23.01.2025, тобто рахунок повинен бути сплачений, оскільки наявні в матеріалах справи, подані митному органу документи щодо транспортно-експедиторських послуг місять всю необхідну інформацію щодо визначенням вартості перевезення вантажу до кордону з Україною та після перетину кордону по території України, та не містять розбіжностей.
При цьому, за правовим висновком Верховного Суду у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, оскільки Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Судом відхиляються і доводи відповідача про те, що у митних деклараціях країни відправлення від 23.01.2025 № 531620250160293336 відсутні посилання на коносамент від 27.01.2025 № BW25010867 та вказано реквізити транспортного перевізного документу А2501236732, проте такі дані не відповідають наявній інформації у графі 44 ЕМД та до митного оформлення такий документ не наданий. Вартість всіх товарів за копією декларації країни відправлення складає 36 516,37 дол. США , що не кореспондується з заявленою партією товару та рахунком інвойсом від 21.01.202 № MD20241212-1 - на суму 43 429,66 дол.США, оскільки декларація країни відправлення не є джерелом інформації про митну вартість товару та цей документ не передбачений переліком документів, визначених статтю 53 МК України, що підтверджують митну вартість товару.
Окрім того, судом враховується і те, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 815/3451/16, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16, які є обов'язковими для врахування адміністративним судом за приписами ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши з дотриманням вимог ч.2 ст.2 наведеного Кодексу, правомірність прийняття суб'єктом владних повноважень вищенаведеного оспорюваного рішення, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару відповідачем прийняте не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
За таких обставин, суд приходить до висновку, що при прийнятті оспорюваного рішення про коригування митної вартості від 27.03.2025р. відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, були порушені права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування наведеного рішення, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача у наведеній частині підлягають задоволенню.
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю.
При прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на сплату судового збору, суд виходить із того, що згідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати сплачуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
За таких обставин підлягають стягненню з бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Дніпровської митниці на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн. 00 коп. понесені позивачем згідно платіжної інструкції №11377 від 08.05.2025р.
Щодо стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 7000,00 грн., то такі судові витрати на правничу допомогу підлягають зменшенню судом до 2000,00 грн., виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи - ч.3 ст.132 наведеного Кодексу.
За приписами ч.3, ч.4 та ч.5ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значення справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом для справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами ч.6 наведеної статті.
Так, зі змісту наданих суду копій договору про надання правничої допомоги №53 від 07.05.2025р., додаткової угоди №1 до договору від 07.05.2025р., рахунку на оплату №81 від 08.05.2025р., ордеру про надання правничої (правової) допомоги від 08.05.2025р. вбачається, що між ТОВ «АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ» та Адвокатським бюро «Майя Сергєєва та Партнери» був укладений договір предметом якого є оскарження рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці №UA110150/2025/000015/2 від 27.03.2025р.
При цьому, згідно додаткової угоди №1 до договору гонорар адвоката є фіксованим та складає 7000,00 грн.
Факт сплати позивачем наведеної суми підтверджується копією платіжної інструкції №11378 від 08.05.2025р.
Проаналізувавши вищенаведені норми процесуального законодавства, умови договору про надання правової допомоги, зміст наданих послуг за вищенаведеними документами, а також і враховуючи незгоду відповідача із розміром витрат на професійну правничу допомогу, що викладена у відзиві та фактично є його клопотанням про зменшення цих витрат, суд приходить до висновку, що обсяг і розмір наданих адвокатом послуг в межах даної справи у загальній сумі 7000,00 грн. не відповідає критеріям розумності та обґрунтованості, оскільки предмет позову не є складним з урахуванням наявної сталої правової позиції, зокрема і Верховного Суду, з даного питання, тому розмір гонорару адвоката є завищеним, а відповідно, не є співмірним із предметом позову, виконаних адвокатом послуг без зазначення детального опису робіт, тому такі судові витрати на правову допомогу підлягають зменшенню судом до 2000,00 грн.
При цьому, слід зазначити, що посилання в додатковій угоді №1 на фіксований розмір гонорару адвоката (тобто, незалежність його від обсягу та витраченого адвокатом часу), порушує вимоги ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Наведена правова позиція узгоджується із правовою позицією Третього апеляційного адміністративного суду, викладеною у його постанові від 20.09.2022р. у справі №160/4007/22.
Також, зменшуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 2000 грн., судом враховується і те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Тобто, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постанові від 27.11.2019р. у справі №160/3114/19, яка підлягає застосуванню адміністративним судом відповідно до положень ч.5ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Приймаючи до уваги все вищевикладене, суд приходить до висновку, що саме сума судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн. підлягає відшкодуванню позивачеві за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб'єкта владних повноважень згідно до вимог ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 134, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ" до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA110150/2025/000015/2 від 27.03.2025р. - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці №UA110150/2025/000015/2 від 27.03.2025р.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Ольги княгині, 22; код ЄДРПОУ ВП 43971371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АППАРЕЛЬ ДЕ ФЕРНІЧЕ" (28000, Кіровоградська обл., м. Олександрія, Звенигородське шосе, буд.1; код ЄДРПОУ 38524231) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн. 00 коп. (три тисячі двадцять вісім грн. 00 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн. 00 коп. (дві тисячі гривень 00 копійок).
У частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва