Справа № 991/12243/25
Провадження 1-кс/991/12334/25
28 листопада 2025 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 про продовження строку дії обов'язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні №52023000000000154 від 03.04.2023,
До Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) надійшло вказане клопотання, в якому прокурор просив продовжити на два місяці строк дії покладених на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду; не відлучатись за межі м. Києва та Київської області, без дозволу детектива, прокурора, слідчого судді або суду; повідомляти детектива, прокурора, слідчого суддю та суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади усі наявні паспорти для виїзду за кордон, в т.ч. паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 23.06.2018, а також інші документи, що дають право на виїзд за межі України, окрім паспорта громадянина України; утримуватися від спілкування (як особисто, так і через третіх осіб) з іншими підозрюваними у цьому кримінальному провадженні, а саме з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 щодо обставин кримінального провадження; утримуватись від спілкування (як особисто, так і через третіх осіб) з такими особами: ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 щодо обставин кримінального провадження.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання та просив його задовольнити повністю з викладених у ньому підстав.
Захисник ОСОБА_5 та підозрюваний ОСОБА_4 , заперечували щодо клопотання прокурора, вважали його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки дії ОСОБА_4 кваліфіковано не вірно, відсутній склад кримінального правопорушення та відсутні докази його причетності до дій, що інкриміновані. Крім того, зазначені прокурором ризики не доведені та не підтверджені належними доказами. Також, просили слідчого суддю врахувати належну процесуальну поведінку ОСОБА_4 , сумлінне виконання ним покладених обов'язків та надати йому можливість виїздити за межі міста Києва та Київської області.
Заслухавши думки учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання про продовження строку дії обов'язків, покладених на підозрюваного, слідчий суддя зазначає наступне.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
В силу приписів ч.ч. 5, 7 ст. 194 КПК України, обов'язки покладаються на підозрюваного у випадку, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри, ризиків кримінального провадження та неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу. Обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку дії обов'язків згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Частиною 1 ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У відповідності до змісту ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
З наданих матеріалів вбачається, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000154 від 03.04.2023, в рамках якого 06.02.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255 (в редакції Закону № 971-IX від 04.06.2020), ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 28- ч. 5 ст. 191 КК України.
Так, органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 , будучи заступником директора КП «Київблагоустрій» виконавчого органу КМР (КМДА), у 2019-2023 роках входив до злочинної організації, яку створив ОСОБА_7 з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, пов'язаних із оберненням майна та активів територіальної громади м. Києва на користь членів злочинної організації, підкупу службових осіб органу місцевого самоврядування.
За версією слідства ОСОБА_4 використовував повноваження заступника директора КП «Київблагоустрій» виконавчого органу КМР (КМДА) для надання учасникам злочинної організації інформації про вільні від капітальної забудови земельні ділянки, на яких розміщувалися об'єкти дрібної торгівлі (МАФ). Відносно таких земельних ділянок учасники ухвалювали рішення щодо реалізації механізму їх відведення поза процедурою земельних торгів для будівництва на них об'єктів торгівлі.
Отже, серед низки вчинених злочинною організацією у період з листопада 2023 року по грудень 2024 року кримінальних правопорушень під керівництвом ОСОБА_7 орган досудового розслідування виділяє, зокрема, незакінчений замах на протидію законній господарській діяльності приватного підприємства «Колібріс». Метою таких дій було захоплення земельної ділянки, яку орендувало вказане підприємство, по АДРЕСА_1 для використання її у власному комерційному проєкті. Разом з тим, вчинено шість незакінчених замахів на заволодіння земельними ділянками територіальної громади м. Києва.
Слідчий суддя вбачає, що повідомлена ОСОБА_4 підозра станом на час розгляду цього клопотання повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», яка відображена у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», зокрема термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрювану особу з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990). Тобто стандарт «обґрунтована підозра», який використовується на стадії вирішення питання про застосування запобіжного заходу, є значно нижчим, аніж на стадії вирішення судом питання про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення після отримання обвинувального акта.
При цьому слідчий суддя зауважує, що правильність кваліфікації дій підозрюваної особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу злочину вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.
Слід враховувати, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, тому суд лише на підставі розумної та об'єктивної оцінки отриманих доказів визначає чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходу забезпечення кримінального провадження.
Дослідивши надані стороною обвинувачення докази, слідчий суддя приходить до переконання, що вони є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою, оскільки з розумною достатністю та вірогідністю пов'язують підозрюваного ОСОБА_4 з кримінальними правопорушеннями на даному етапі досудового розслідування.
Водночас, доводи сторони захисту про те, що в матеріалах кримінального провадження існують суттєві прогалини, що вказують на необґрунтованість повідомленої підозри, не є достатньо вагомими для спростування висновку про вірогідність вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень за наведених у повідомленні про підозру обставин.
Отже, повідомлена ОСОБА_4 підозра ґрунтується на зібраних в ході досудового розслідування та досліджених доказах, тож слідчий суддя вважає підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255 (в редакції Закону № 971-IX від 04.06.2020), ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 28- ч. 5 ст. 191 КК України, обґрунтованою, докази можливої причетності ОСОБА_4 до вчинення вищезазначених кримінальних правопорушень достатніми.
Ухвалою слідчого судді ВАКС від 07.02.2025 у справі № 991/10763/25, з урахуванням ухвали Апеляційної палати ВАКС від 17.03.2025, до ОСОБА_4 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, з одночасним визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави у розмірі 9 992 400 грн та, у випадку внесення застави, покладені обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, строк дії яких судом визначено на два місяці з моменту звільнення з-під варти внаслідок внесення застави.
У подальшому, ухвалами слідчого судді ВАКС строк дії покладених на ОСОБА_4 обов'язків неодноразово продовжувався, востаннє - ухвалою від 03.10.2025 строк обов'язків, передбачених п.п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, продовжено до 03.12.2025.
Оскільки 03.12.2025 строк дії покладених на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язків закінчується, виникла необхідність у зверненні прокурора до слідчого судді з клопотанням про їх продовження.
Водночас прокурор зазначає, що наразі в кримінальному провадженні наявні обставини, які перешкоджають спрямуванню обвинувального акта до суду до закінчення строку дії вказаних обов'язків, а тому встановлена необхідність у вчиненні ряду процесуальних дій для об'єктивного, повного завершення досудового розслідування.
Ухвалою слідчого судді ВАКС від 28.12.2025 у справі № 991/11916/25 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000154 від 03.04.2023 продовжено до дванадцяти місяців, тобто до 06.02.2026.
Так слідчим суддею встановлено, що у кримінальному провадженні для неухильного виконання вимог ст. 2 КПК України необхідно провести всі слідчі та процесуальні дії, які мають значення для судового розгляду, виконати вимоги ст. 290 КПК України, скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.
Виконання зазначених дій необхідне для забезпечення прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожен, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Таким чином, досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні не може бути закінчено у межах строку дії покладених на підозрюваного обов'язків.
При цьому, як стверджує прокурор, встановлені під час досудового розслідування ризики, передбачені п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати, тим самим виправдовуючи застосування до підозрюваного запобіжного заходу та покладення на нього відповідних обов'язків.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Водночас, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Так, зокрема, слідчий суддя визнав, що ризик переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та/або суду продовжує існувати. Такий ризик обумовлюється серед іншого можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання за вчинення кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 . Співставлення можливих негативних наслідків для підозрюваного у вигляді його можливого ув'язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»). Наведені обставини в сукупності дають підстави дійти до висновку щодо існування ризику можливого вчинення ОСОБА_4 дій, направлених на переховування від органу досудового розслідування та суду.
Крім того, слідчий суддя при встановленні даного ризику враховує існування інших факторів, зокрема, наявність паспорта громадянина України для виїзду за кордон, оскільки організатор злочинної організації (за версією слідства) ОСОБА_7 виїхав за межі території України поза офіційними пунктами пропуску через державний кордон України та без проходження митного контролю вже після початку проведення слідчих дій та повідомлення йому про підозру. Відтак, враховуючи роль та функції ОСОБА_4 у діяльності злочинної організації, існує вірогідність, що ОСОБА_7 , за рахунок власного майнового стану, доходів та належного йому майна зможе фінансувати витрати, необхідні для забезпечення можливого переховування підозрюваного, у т.ч. за межами України.
Таким чином, наведені вище обставини дають достатні підстави вважати про наявність ризику втечі підозрюваного ОСОБА_4 з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду як на території України, так і за кордоном.
Тож, загалом такий ризик не втратив своєї актуальності.
На підтвердження продовження існування ризику знищення, приховування або спотворення речей та документів, які мають істотне значення для цього кримінального провадження, слідчий суддя враховує, що механізм вчинення інкримінованих ОСОБА_4 злочинів передбачав підписання та використання документації із внесенням до неї недостовірних відомостей (технічні паспорти, договори купівлі-продажу тощо), а також оформлення на третіх осіб права власності на неіснуючі об'єкти нерухомості. Поряд з тим, участь ОСОБА_4 у злочинній діяльності передбачала, у т.ч. зловживання ним повноваженнями та можливостями, пов'язаними з його посадою, а тому підозрюваний, зокрема, через своїх колишніх колег/підлеглих, має доступ до документації, що використовувалась для реалізації злочинних намірів підозрюваних та підтверджують механізм вчинення розслідуваних злочинів. Тож, враховуючи, що досудове розслідування ще триває і сторона обвинувачення не завершила збирання доказів у провадженні, наведені обставини вказують на подовження існування вказаного ризику.
У той же час, слідчий суддя визнав цілком підтвердженим і ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, який ґрунтується на зацікавленості підозрюваного у відверненні негативних наслідків, спричинених притягненням його до кримінальної відповідальності.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України). Так, відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 7 КПК України, безпосередність дослідження показань є загальною засадою кримінального провадження та повинна застосовуватися за загальним правилом, можливість використання показань, зафіксованих за допомогою технічних засобів відеофіксації, передбачена ч. 11 ст. 615 КПК України, застосовується лише як виключення. При цьому, показання свідків, безпосередньо досліджені в суді, мають пріоритет над показаннями, отриманими у порядку ч. 11 ст. 615 КПК України. За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Поряд з цим під час досудового розслідування, як стверджує прокурор, від ряду свідків отримано викривальні показання про те, що саме підозрюваний ОСОБА_4 залучав довірених осіб для реєстрації права власності на нежитлові будівлі (у т.ч. неіснуючі) і подальшу передачу їх до статутного капіталу товариств, які так само були засновані і керувались залученими ним довіреними особами. Враховуючи викривальний зміст показань таких осіб, а також характер та роль підозрюваного у реалізації злочинного механізму, який передбачав залучення та контроль діяльності ряду довірених осіб, очевидно, що ОСОБА_4 з метою уникнення кримінальної відповідальності може здійснювати безпосередній вплив на таких осіб з тим щоб примусити їх до зміни показань чи до відмови від їх надання. Тому, слідчий суддя вважає, що ризик незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні продовжує існувати.
Крім того, слідчий суддя дійшов висновку, що продовжує існувати ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки інкриміновані ОСОБА_4 кримінальні правопорушення вчинені у співучасті з іншими особами, зокрема, і з не встановленими наразі особами, тому ОСОБА_4 може координувати свою процесуальну поведінку з такими особами, іншими підозрюваними у даному провадженні таким чином, щоб перешкодити провадженню задля уникнення кримінальної відповідальності.
У той же час продовжує існувати ризик продовження вчинення розслідуваних кримінальних правопорушень та вчинення нових злочинів. Слідчий суддя врахував доводи сторони обвинувачення, що оскільки умислом співучасників охоплювалось заволодіння ще значною кількістю земельних ділянок у м. Києві за аналогічним злочинним механізмом, про що свідчить зміст їх систематичних нарад за напрямком «Торгівля», опрацювання значної кількості списків відібраних земельних ділянок та обговорення їх комерційної привабливості, а також залучення на відповідні проекти партнерів з числа великих забудовників.
З урахуванням сукупності вищенаведених обставин, слідчий суддя вважає підтвердженим продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
З огляду на доведення прокурором наявності обґрунтованої підозри та продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя, з урахуванням характеру та обставин справи, особи підозрюваного та його поведінки, дійшов висновку, що необхідним є продовження строку дії покладених на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язків, які на цій стадії кримінального провадження є необхідними й достатніми для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, а вказане втручання є розумним і співмірним для цілей цього кримінального провадження.
Водночас, врахувавши доводи підозрюваного про його потребу відлучатись з міста Києва та Київської області, слідчий суддя приходить до висновку про можливість покладення на підозрюваного обов'язку, передбаченого п. 2 ч. 5 ст. 194 КПК України, саме у такій редакції: не відлучатись за межі України без дозволу детектива, прокурора, або суду.
Положення ч. 7 ст. 194 КПК України, з урахуванням ч.ч. 4, 5 ст. 115 КПК України, передбачають покладення обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, на підозрювану особу на строк не більше двох місяців.
З огляду на вищевикладене, слідчий суддя вбачає підстави для продовження строку дії обов'язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4 , на два місяці, тобто до 28.01.2026 включно, але в межах строку досудового розслідування.
За таких обставин, клопотання прокурора слід задовольнити частково.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 9, 176-178, 182, 194, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
Клопотання задовольнити частково.
Продовжити на два місяці строк дії обов'язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;
- не відлучатись за межі України без дозволу детектива, прокурора, або суду;
- повідомляти детектива, прокурора, чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;
- здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області усі наявні паспорти для виїзду за кордон, в т.ч. паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 23.06.2018, а також інші документи, що дають право на виїзд за межі України, окрім паспорта громадянина України;
- утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними у цьому кримінальному провадженні №52023000000000154, а саме з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , а також ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 щодо обставин, відображених у повідомленні про підозру ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №52023000000000154;
- утримуватися від спілкування (як особисто, так і через третіх осіб) з такими особами: ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_64 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 щодо обставин кримінального провадження.
Визначити термін дії обов'язків, покладених судом на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 28.01.2026, в межах строку досудового розслідування у кримінальному проводженні №52023000000000154 від 03.04.2023.
Контроль за виконанням покладених на підозрюваного обов'язків покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №52023000000000154 від 03.04.2023.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1