Номер провадження 22-ц/821/1849/25Головуючий по 1 інстанції
Справа № 709/904/24 Категорія: 304090000 Романова О. Г.
Доповідач в апеляційній інстанції
Сіренко Ю. В.
02 грудня 2025 року
м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів :
Сіренка Ю.В., Гончар Н.І., Карпенко О.В.,
секретар: Любченко Т.М.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк»;
відповідач - ОСОБА_1 ;
особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_1 ;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 11 серпня 2025 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення 3 % річних, нарахованих на суму простроченого боргу за кредитним договором,
У травні 2024 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 3 % річних, нарахованих на суму простроченого боргу за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 17.01.2008 між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 21-1/08, згідно з яким позичальник отримав кредит в сумі 15 000,00 євро на строк до 16.01.2020 на задоволення споживчих потреб.
У забезпечення повернення кредиту укладено договір іпотеки № ДІ-21-1/08 від 17.01.2008, згідно з яким відповідач передав в іпотеку банку нерухоме майно - трикімнатну квартиру житловою площею 66,4 кв.м., загальною площею 37,9 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
У зв'язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору ПАТ АБ «Укргазбанк» звернувся із зустрічним позовом до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором № 21-1/08 від 17.01.2008 з позичальника.
Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 30.04.2014 у справі № 2322/395/11 позовні вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволені в повному обсязі, стягнуто із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 15 009,77 євро та 26 810,07 грн.
Позивач вказував, що рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 30.04.2014 у справі № 2322/395/11 залишається не виконаним, а заборгованість в повному обсязі - не погашеною.
Зазначає, що зобов'язання позичальником не виконуються вже тривалий період, тобто таке прострочення є триваючим порушенням і право на стягнення 3 % річних виникає з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
У зв'язку з чим, банком було нараховано, враховуючи загальну суму непогашеної заборгованості 14379,51 євро, 3% річних у розмірі 2137,70 євро за період з 12.03.2017 до 23.02.2022, що підлягають сплаті відповідачем за прострочення виконання зобов'язання.
Таким чином, позивач просив суд стягнути з відповідача 3 % річних, нарахованих на суму простроченого боргу за кредитним договором № 21-1/08 від 17.01.2008, які станом на 23.02.2022 становлять 2137,70 євро, а також стягнути суму понесених судових витрат.
Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 11.08.2025 позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» 3 % річних, нарахованих на прострочену заборгованість за кредитним договором № 21-1/08 від 17.01.2008, за період з 02.04.2017 до 23.02.2022 в сумі 2112,93 євро.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» судовий збір у розмірі 2992,88 грн.
В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
Мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції зазначив, що оскільки боржник зазначене зобов'язання по сплаті боргу, визначене рішенням суду, не виконує, чим допускає прострочення виконання грошового зобов'язання, позивач правомірно заявив до суду вимоги про нарахування на суму заборгованості на підставі приписів ст. 625 ЦК України 3 % річних. Однак, помилився щодо періоду нарахування 3 % річних, оскільки не врахував те, що початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом України № 540-IX, яким на території України запроваджено карантин.
Таким чином, суд зазначив, що період стягнення має розпочатися з 02 квітня 2017 року, а не 12 березня 2017 року, як помилково вказав у позові позивач, а тому до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 3 % річних, нарахованих за період з 02 квітня 2017 року до 23 лютого 2022 року в розмірі 2112,93 євро.
Не погодившись з рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 11.08.2025, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив вказане рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував припинення договірних відносин між сторонами та не з'ясував, з якого часу спірні правовідносини трансформувалися в охоронні.
Суд першої інстанції не визначився з характером спірних правовідносин та помилково стягнув з ОСОБА_1 за договірними зобов'язаннями по валютному кредитному договору від 17.01.2008 суму штрафних санкцій в розмірі 3 % річних, яка не була передбачена умовами вказаного кредитного правочину, оскільки виконання кредитних зобов'язань було забезпечене процентами, неустойкою та майновою порукою.
Скаржник вказує, що застосовуючи штрафні санкції у вигляді 3 % річних до боржника за невиконання кредитного договору, судом не враховано валютний характер споживчого кредитування та гарантування матеріальних втрат кредитора з прив'язкою до іноземної валюти - євро. З часу кредитування і до моменту прийняття судового рішення про стягнення 3 % річних, офіційний курс євро до української гривні зріс на 643 %, що виключає будь-які припущення щодо «фінансових втрат» ПАТ АБ «Укргазбанк» від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в Україні.
Скаржник також вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності. Так, в апеляційній скарзі зазначено, що право в ПАТ АБ «Укргазбанк» щодо стягнення штрафних санкцій за ст. 625 ЦК України виникло не з 12.03.2017, а від дати первинного пред'явлення виконавчого листа Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 06.11.2014 у справі № 2322/395/11 до виконавчої служби.
02.10.2025 до Черкаського апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» від ПАТ АБ «Укргазбанк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що з ухваленням рішення суду від 30.04.2014 про стягнення боргу, зобов'язання відповідача сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося та триває до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання. Відтак, кредитор має право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за увесь час прострочення. Невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Щодо строків позовної давності у відзиві на апеляційну скаргу зазначено, що під час дії карантину та воєнного стану строки позовної давності продовжувалися. Відтак, звернення до суду з позовними вимогами про стягнення трьох процентів річних, нарахованих саме за період з 02.04.2017 до 23.02.2022, тобто без обмеження останніми трьома роками, що передували подачі позову, є обґрунтованими.
З урахуванням викладеного, сторона позивача у відзиві на апеляційну скаргу просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши доповідь судді, учасників справи та їх представників, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Із матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що 17.01.2008 між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 21-1/08, згідно якого позичальник отримав кредит в сумі 15000 євро на строк до 16.01.2020 на задоволення споживчих потреб (т. 1 а.с. 64-66).
Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 30.04.2014 позовні вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволені в повному обсязі, стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 15009,77 євро, 26810,07 грн та судові витрати в сумі 1700 грн (т. 1 а.с. 67-69).
Згідно з випискою по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 17.01.2008 до 20.05.2024 заборгованість за кредитним договором не погашена, а рішення суду не виконано (т. 1 а.с. 71-99).
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 21-1/08 від 17.01.2008 заборгованість ОСОБА_1 за несвоєчасне погашення кредиту та процентів (3 % річних) за період з 12 березня 2017 по 23 лютого 2022 (включно) становить 2137,70 євро, враховуючи залишок заборгованості в розмірі 14 379,51 євро (т. 1 а.с. 70).
Відповідач у суді першої інстанції заявив про застосування строків позовної давності.
Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини п'ятої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, норми розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Норми цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Такий правовий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), у якій відступлено від правових висновків, зроблених Верховним Судом України у постановах від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України); та від 02 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, який полягав у тому, що дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п'ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов'язальних правовідносин.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що норми статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Встановивши, що рішення суду про стягнення боргу в повному обсязі відповідач не виконав, суд першої інстанції правильно зазначив про наявність у позивача права на стягнення, відповідно до статті 625 ЦК України, трьох процентів річних внаслідок прострочення виконання грошового зобов'язання, що виникло на підставі рішення суду.
Посилання скаржника на те, що стягнення 3 % річних не було передбачено умовами кредитного договору колегія суддів вважає безпідставними, оскільки право на таке стягнення чітко визначене законодавством, незалежно від того, чи передбачена така відповідальність договором.
Доводи скаржника про те, що виконання кредитних зобов'язань було забезпечене процентами, неустойкою та порукою, а відтак відсутні підстави для стягнення 3 % річних за ст. 625 ЦК України є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки 3% річних є самостійними компенсаційними, а не штрафними виплатами. Така компенсація стягується за сам факт користування боржником грошима кредитора протягом строку прострочення, незалежно від збитків. У свою чергу, неустойка є штрафною санкцією і нараховується за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання. Оскільки 3% річних і пеня мають різну правову природу (компенсаційна та штрафна відповідно), суд може стягувати їх одночасно, якщо це передбачено законом або договором.
Щодо застосування строків позовної давності, колегія суддів зазначає таке.
Невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.
Вказаний висновок корелюється з правовими висновками, наведеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/190/18.
З матеріалів справи вбачається, що заборгованість, стягнута рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області 30.04.2014 з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк», боржником повністю не погашена, залишок боргу складає 14379,51 євро, відтак його боргове зобов'язання перед позивачем, як кредитором за кредитним договором, продовжує існувати.
Згідно із приписами ст.ст. 260, 261 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно з п. 12 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, яким було доповнено ЦК України відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-ІХ (набрав чинності 02.04.2020), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки, визначені, у тому числі, статтями 257 та 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 з 24:00 год 30 червня 2023 року скасовано карантин, установлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Отже, строк позовної давності у зв'язку з дією карантину було призупинено з 02.04.2020 до 30.06.2023.
Крім того, на підставі Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено, зокрема, пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».
Законом України від 08.11.2023 № 3450-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450), у розділі «Прикінцеві та перехідні положення» пункт 19 викладено в такій редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».
Законом України № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено. Вказаний закон набрав чинності 04.09.2025, тому саме із цієї дати відновлено обчислення строків позовної давності.
Таким чином, загальний строк позовної давності, визначений ст. 257 ЦК України, був призупинений у період з 02.04.2020 до 03.09.2025.
Разом з тим, згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Як вбачається з матеріалів справи ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулося до суду з цим позовом 30.05.2024 та просило стягнути з відповідача на свою користь 3 % річних за невиконання грошового зобов'язання за період з 12.03.2017 до 23.02.2022.
Оскільки перебіг строку позовної давності призупинився 02.04.2020, то стягнення трьох процентів річних в судовому порядку можливе за період з 02.04.2017 до 23.02.2022, тобто без обмеження останніми трьома роками, що передували подачі позову, про що правомірно зазначив суд першої інстанції.
Розрахунок 3 % річних здійснюється за формулою:
Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де
С - сума заборгованості,
Д - кількість днів прострочення.
Таким чином, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних, нарахованих за період з 02.04.2017 до 23.02.2022, в розмірі 2112,93 євро.
Посилання скаржника на те, що валютний характер кредитного договору, унеможливлює стягнення 3 % річних, колегія суддів вважає помилковими.
Так, якщо сума зобов'язання визначена в іноземній валюті, то нарахування за ст. 625 ЦК України не можуть здійснюватися лише в частині індексу інфляції, оскільки індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку зростання рівня цін на товари та послуги, а тому сплата заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, яке визначене договором в національній валюті - гривні.
Близький за змістом правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц.
Разом з тим, вимога про стягнення інфляційний втрат за ст. 625 ЦК України позивачем не заявлялася.
Однак, нарахування 3% річних, у випадку прострочення грошових зобов'язань за кредитним договорами, предметом яких є іноземна валюта, можлива і здійснюється також в іноземній валюті. Крім того, рішенням суду за позовом банка до ОСОБА_1 стягнуто заборгованість саме в іноземній валюті - євро.
Вказаний висновок корелюється з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц.
Відтак, аргументи скаржника, у даній справі, свого підтвердження при апеляційному перегляді не знайшли.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, не виявлено.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів висновує, що рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 11 серпня 2025 року є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування скаржником не доведено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 11 серпня 2025 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення 3 % річних, нарахованих на суму простроченого боргу за кредитним договором, залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і підлягає касаційному оскарженню в порядку і строках, визначених ЦПК України.
Повний текст постанови виготовлено 03 грудня 2025 року.
Судді Ю.В. Сіренко
О.В. Карпенко
Н.І. Гончар