Номер провадження 22-ц/821/1393/25 Справа № 705/1759/25 Категорія: 310010000 Головуючий по 1 інстанції Єщенко О.І. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н.І.
02 грудня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Новікова О.М., Сіренка Ю.В.
секретар Широкова Г.К.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
представник позивача - адвокат Гуравська Валентина Юріївна
відповідач - ОСОБА_2 ;
представник ОСОБА_2 - адвокат Іванов Анатолій Анатолійович (повноваження як представника відповідача припинено згідно заяви від 12 серпня 2025 року)
особа, що подала апеляційну скаргу: представник ОСОБА_2 - адвокат Іванов Анатолій Анатолійович,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Іванова Анатолія Анатолійовича на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу в якому просив суд розірвати шлюб між сторонами, який зареєстрований 31 грудня 2024 року Уманським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 865.
В обгрунтування позовних вимог вказано, що 31 грудня 2024 року сторони зареєстрували шлюб, який зареєстрований Уманським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 865.
Сторони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з відповідачем та перебувають на утриманні позивача.
Підставою для розірвання шлюбу є те, що сторони подружніх стосунків не підтримують, мають різні погляди на життя та різні життєві інтереси, разом не проживають.
Сім'я припинила своє існування, шлюб існує лише формально. Позивач переконаний, що поновлення їх сімейних стосунків, подальше збереження шлюбу, примирення та спільне проживання неможливі. Вважає, що їх подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить його інтересам, у зв'язку з чим наполягає на розірванні цього шлюбу, тому просить не надавати строк на примирення.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 травня 2025 року позов задоволено.
Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 31 грудня 2024 року Уманським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 865.
Рішення суду обгрунтовано тим, що відповідно до положень СК України примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. На даний час сторони разом не проживають, спільного господарства не ведуть, позивач наполягає на розірванні шлюбу, оскільки збереження шлюбу суперечить його інтересам. Відповідач будь-яких заперечень проти розірвання шлюбу не надала.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що судом першої інстанції під час розгляду справи не було з'ясовано всі обставини справи, не надано належну оцінку доказам, не вказано мотиви, з яких суд визнав збереження сім'ї неможливим. Крім того, розірвання шлюбу суперечитиме інтересам дітей сторін у справі. Також вказала, що вона не була належним чином повідомлена про розгляд справи, що є процесуальним порушенням і підставою для скасування рішення суду.
У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від представника ОСОБА_1 - адвоката Гуравської В.Ю. вказано, що доводи апеляційної скарги є необгрунтованими та не дають підстав для скасування рішення суду. Судом першої інстанції було враховано, що подружні стосунки між сторонами припинені, а подальше існування шлюбу між сторонами суперечитиме інтересам позивача.
До початку розгляду справи в суді апеляційної інстанції від ОСОБА_2 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі для надання сторонам строку на примирення терміном чотири місяці.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 14 жовтня 2025 року клопотання ОСОБА_2 задоволено частково, надано сторонам строк на примирення подружжя строком один місяць до 14 листопада 2025 року.
13 листопада 2025 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Гуравської В.Ю. надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, в якому зазначено, що подружі відносини між сторонами у наданий судом строк на примирення не відновилися, сім'я розпалася остаточно і подальше юридичне існування шлюбу суперечитиме інтересам позивача та порушуватиме його права.
У вказаному клопотанні представник ОСОБА_1 - адвокат Гуравська В.Ю. просить поновити провадження у справі та стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати. До клопотання додано ордер № 1204872 від 25 червня 2025 року на представництво інтересів ОСОБА_1 - адвокатом Гуравською В.Ю. в Черкаському апеляційному суді, договір № 01-33/25 про надання правової (професійної правничої) допомоги від 30 квітня 2025 року, укладений між Бондарем О.А. та адвокатським об'єднанням «Валентини Гуравської», Акт наданих послуг (звіт про надану правничу допомогу) № 5 від 17 вересня 2025 року та рахунок на оплату № 0076/25 від 17 вересня 2025 року на оплату ОСОБА_1 коштів в сумі 8 000 грн. за надану АБ «Валентини Гуравської» правову (професійно-правничу допомогу) у справі № 705/1759/25 в суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 17 листопада 2025 року поновлено апеляційне провадження у справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилися в судове засідання, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Частиною 3 ст. 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що 31 грудня 2024 року між позивачем та відповідачем зареєстрований шлюб Уманським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 865.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частиною 1 ст. 55 СК України встановлено, що дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ст.ст. 36, 51 СК України шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановленні Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.
Згідно із ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Відповідно до ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя. Дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Звертаючись до суду з позовною заявою (а.с. 1) ОСОБА_1 в обґрунтування своїх доводів зазначив, що спільне життя з відповідачем не склалось, оскільки вони мають різні погляди на сімейне життя та обов'язки, в зв'язку з чим продовження шлюбних стосунків є неможливим. Вони проживають окремо один від одного та не ведуть спільного господарства. За таких обставин, збереження шлюбу вважає неможливим. Строк на примирення просив не надавати та розглядати справу у його відсутність.
Розглядаючи спір, суд першої інстанції врахувавши позицію позивача, положення СК України про те, що примушування чоловіка та жінки до шлюбу не допускається, дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.
ОСОБА_2 оскаржуючи рішення суду надала Черкаському апеляційному суду заяву про зупинення провадження у справі та надання сторонам строку на примирення, оскільки суд першої інстанції такого строку не надавав.
Суд апеляційної інстанції під час вирішення спору враховує, що статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
За змістом ст. 111 СК України заходи щодо примирення подружжя вживаються судом за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов'язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення.
Надання строку для примирення подружжя є правом суду, а не обов'язком.
При розгляді справи в суді апеляційної інстанції суд враховує, що шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
Враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, а саме заперечення проти надання строку на примирення, підстав для надання сторонам такого строку за умов категоричного заперечення позивача проти цього, суд апеляційної інстанції також не вбачає.
Встановивши, що шлюб між сторонами носить формальний характер, суперечить правам та інтересам позивача, сімейне життя сторін не склалось, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, враховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою, дійшов правильного висновку, що відповідає вимогам ст.ст. 24, 56 СК України.
Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що суд не вжив всіх належних заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи відхиляються колегією суддів, оскільки з матеріалів справи, а саме рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 14) вбачається, що ОСОБА_2 отримала копію ухвали про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою та додатками та була обізнана про наявність судового спору щодо розірвання шлюбу.
Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, їм дана належна оцінка судом апеляційної інстанції і висновків суду вони не спростовують.
Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції з'ясував узагальнені причини фактичного припинення шлюбу та мотиви, на підставі яких дійшов правильного висновку про те, що збереження сім'ї є неможливим.
Згідно зі ст. 111 СК України суд апеляційної інстанції вжив заходів щодо примирення подружжя та у відповідності до ч. 7 ст. 240 ЦПК України зупинив розгляд справи, призначивши подружжю строк на примирення один місяць.
Згідно наданого представником позивача клопотання про поновлення провадження у справі (а.с. 96-97), позивач категорично заперечив проти примирення та вказав, що шлюбні відносини не відновилися і подальше юридичне існування шлюбу суперечитиме інтересам позивача та порушуватиме його права.
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.
У заяві про поновлення провадження у справі представником позивача заявлено вимогу про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесених ним судових витрат.
Статтею 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (як у даній справі).
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такі висновки містяться в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц. Крім того, аналогічні висновки щодо співмірності розміру витрат на правничу допомогу зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг містяться в додатковій постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 2040/6747/18.
Апеляційним судом встановлено, що представництво інтересів позивача ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанцій здійснювала адвокат Гуравська В.Ю., підтверджується ордером № 1204872 від 25 червня 2025 року (а.с. 98) та договором № 01-33/25 про надання правової (професійної правничої) допомоги від 30 квітня 2025 року (а.с. 99-100).
З акту наданих послуг (звіт про надану правничу допомогу) № 5 від 17 вересня 2025 року вбачається, що позивачу ОСОБА_1 була надана професійна правнича допомога у справі № 705/1759/25 під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, в тому числі: юридична консультація, ознайомлення з апеляційною скаргою, ухвалами суду, складання та подання відзиву на апеляційну скаргу, участь в судових засіданнях з розгляду справи в суді апеляційної інстанції, подання до суду клопотань, заперечень, пояснень.
Розмір судових витрат на правничу допомогу визначено в сумі 8 000 грн.
Ознайомившись з поданими до суду документами на підтвердження витрат на правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку, що заявлена до стягнення сума в розмірі 8 000 грн. за виконану адвокатом роботу є надміру завищеною, виходячи з наступного.
Колегія суддів вважає, що на стадії апеляційного перегляду справи правова позиція сторони є вже сформованою, спір про розірвання шлюбу не відноситься до категорії справ зі значною складністю, всі докази, подані сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень, досліджені в суді першої інстанції, відзив на апеляційну скаргу ґрунтується на доводах, викладених в суді першої інстанції та зроблених судом першої інстанції висновках, отже стверджувати про істотну складність в його підготовці адвокатом не можна.
З урахуванням вищевикладеного, керуючись положеннями ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути витрати на правничу допомогу при апеляційному перегляді справи в розмірі 3 000 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду від 23 травня 2025 року без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Іванова Анатолія Анатолійовича залишити без задоволення.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 травня 2025 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 03 грудня 2025 року.
Судді