Справа № 638/20690/23 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження апел.суду №11-кп/818/166/25 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч. 4 ст. 402, ч.5 ст. 407 КК України
01 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Харкова апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 на вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 березня 2024 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 402, частиною 5 статті 407 КК України у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 62023170020002299 від 12.10.2023, -
Вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 березня 2024 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Дубов'язівка Конотопського району Сумської області, українця, громадянина України, який перебуває у фактичних шлюбних стосунках, військовослужбовця на посаді водія 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти в/ч НОМЕР_1 , в силу статті 89 КК України є таким, що не має судимості, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , інвалідності, хронічні захворювання спростовує, визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 407, частиною 4 статті 402 КК України, та призначено йому покарання:
- за частиною 5 статті 407 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 1 (один) місяць;
- за частиною 4 статті 402 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі частини 1 статті 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_8 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 1 (один) місяць.
Згідно вироку, солдат ОСОБА_8 , 17.07.2023 наказом № 197 командира військової частини НОМЕР_1 призначений на посаду водія 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти в/ч НОМЕР_1 .
Таким чином, відповідно до статей 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», останній вважається військовослужбовцем військової служби за мобілізацією.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який на теперішній час продовжено.
Відповідно до вимог статей 17, 65 Конституції України, статей 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, статей 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України солдат ОСОБА_8 під час проходження військової служби повинен свято та непорушно дотримуватись Конституції України і законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки та бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших, про все, що сталося з ним і стосується виконання службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження зобов'язаний доповідати безпосередньому начальникові.
Крім цього, згідно вищевказаних положень нормативно-правових актів, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 3 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Так, солдат ОСОБА_8 15.08.2023 у ранковий час доби (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлений), перебуваючи у тимчасовому місці дислокації підрозділу у смт. Борова, Борівської територіальної громади, Ізюмського району, Харківської області, у порушення статей 17, 65 Конституції України, статей 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, статей 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, а саме, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів і начальників, без поважних причин, в умовах воєнного стану самовільно залишив місце служби у смт. Борова, Борівської територіальної громади, Ізюмського району, Харківської області та у період часу з 15.08.2023 по 28.08.2023 перебував поза службою, проводячи час на власний розсуд.
28.08.2023 солдат ОСОБА_8 прибув до місця дислокації в/ч НОМЕР_1 , заявив про себе про свій намір продовжити військову службу.
У зв'язку з викладеним вище, солдат ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України, а саме: самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, вчиненому в умовах воєнного стану тривалістю понад три доби.
Також солдат ОСОБА_8 , 17.07.2023, наказом № 197 командира військової частини НОМЕР_1 призначений на посаду водія 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти в/ч НОМЕР_1 .
Таким чином, відповідно до статей 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», останній вважається військовослужбовцем військової служби за мобілізацією.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який на теперішній час продовжено.
Відповідно до вимог статей 17, 65 Конституції України, статей 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, статей 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України солдат ОСОБА_8 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки та бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших. Крім цього, згідно вищевказаних положень нормативно-правових актів, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до статті 28 Статуту внутрішньої служби єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
За статтею 29 Статуту внутрішньої служби за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.
Відповідно до статті 30 Статуту внутрішньої служби начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника.
Згідно зі статті 31 Статуту внутрішньої служби начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Як вбачається з статті 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, за своїми військовими званнями начальниками є: військовослужбовці сержантського і старшинського складу - для військовослужбовців рядового складу однієї з ними військової частини; військовослужбовці молодшого офіцерського складу - для військовослужбовців молодшого сержантського і старшинського складу однієї з ними військової частини та військовослужбовців рядового складу; майори, капітани 3 рангу, підполковники, капітани 2 рангу - для військовослужбовців рядового, молодшого і старшого сержантського і старшинського складу; полковники, капітани 1 рангу, бригадні генерали, коммодори, генерал-майори, контр-адмірали, генерал-лейтенанти, віце-адмірали - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу та молодшого офіцерського складу; генерали, адмірали - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу.
Відповідно до статті 37 Статуту внутрішньої служби військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.
Відповідно до статті 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Відповідно до статті 6 Дисциплінарного статуту право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати.
Відповідно до пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення), право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам органів військового управління, з'єднань, військових частин, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Однак, солдат ОСОБА_8 під час проходження військової служби на вказаній посаді військової частини НОМЕР_1 , 09.10.2023 вирішив стати на злочинний шлях, та діючи умисно, в умовах воєнного стану, вчинити непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника.
Так, 09.10.2023 близько 17 год. 00 хв. т.в.о командира 2 стрілецької роти в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_10 вишикувано особовий склад підрозділу, в тому числі солдата ОСОБА_8 , в АДРЕСА_2 з метою доведення бойового розпорядження №1254 від 09.10.2023 командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_11 .
Під час шикування т.в.о командира 2 стрілецької роти в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_10 в усному порядку доведено бойове розпорядження № НОМЕР_2 командира 1 осб - командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_12 від 09.10.2023 до підлеглого ОСОБА_8 щодо утримання опорного пункту та призначення військовослужбовців на позиції.
Однак, солдат ОСОБА_8 , будучи невдоволеним наказом щодо утримання опорного пункту та призначення військовослужбовців на позиції, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи, що він зобов'язаний виконувати наказ начальника та маючи об'єктивну можливість його виконати, відкрито відмовився виконувати наказ начальника - бойове розпорядження №1254 від 09.10.2023 командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_12 , а саме 09.10.2023 близько 17 год. 00 хв., перебуваючи на території АДРЕСА_2 відкрито відмовився виконувати наказ начальника - бойове розпорядження, а саме: утримувати опорний пункт та вийти на позиції.
У подальшому, особовий склад підрозділу направився для виконання бойового розпорядження № 1254 від 09.10.2023 командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_12 щодо утримання опорного пункту та призначення військовослужбовців на позиції, а солдат ОСОБА_8 залишився в смт. Борова, Борівської територіальної громади Ізюмського району Харківської області, чим вчинив непокору, тобто відкрито відмовився виконати наказ начальника, вчинене в умовах воєнного стану, - злочин, передбачений частиною 4 статті 402 КК України.
Не погодившись з зазначеним вироком, захисник подав апеляційну скаргу в якій просить вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 березня 2024 року скасувати, у зв'язку з неповнотою судового розгляду, та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник вказує на те, що судом першої інстанції було порушено вимоги частини 3 статті 349 КПК України, оскільки під час судового розгляду захиснику ОСОБА_8 - адвокату ОСОБА_9 не були надані для ознайомлення матеріали кримінального провадження в повному обсязі, за виключенням матеріалів судової справи, в якій містилися лише обвинувальний акт з реєстром, супровідні листи, ухвала суду від 22.12.2023 про призначення кримінального провадження до розгляду та журнал судового засідання, у зв'язку з чим, були порушені права ОСОБА_8 на захист.
Також захисник зазначає, що стороною обвинувачення до суду були надані не всі документи, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_8 , а тому, вказані докази судом були досліджені не в повному обсязі.
Вважає, що судом першої інстанції були порушені вимоги статті 410 КПК України, а саме: був проведений неповний судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обгрунтованого та справедливого судового рішення, а саме: в повній мірі не були досліджені документи, харектеризуючі особу обвинуваченого та стан його здоров'я.
Обвинувачений ОСОБА_8 будучи належним чином повідомленим про дату та час апеляційного розгляду в судове засідання не прибув, телефоном повідомив про неможливість прибуття до суду апеляційної інстанції, у зв'язку з проходженням військової служби та перебуванням в іншій області України, просив судове засідання провести без його участі.
Враховуючи, що апеляційна скарга захисника не містить вимог щодо погіршення становища обвинуваченого ОСОБА_8 , останній належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, колегія суддів вважає за можливе провести судовий розгляд за відсутності обвинуваченого.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення захисника, яка підтримала подану апеляційну скаргу та просила її задовольнити, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши оскаржуваний вирок, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 задоволенню не підлягає, зважаючи на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі статтею 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до частини 1,2 статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Перевіряючи вирок в межах доводів апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 , суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів судового провадження судовий розгляд судом першої інстанції було здійснено відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України, зазначені положення були роз'ясненні головуючим - суддею, встановлено порядок судового розгляду, а саме: допитати обвинуваченого, дослідити матеріали, які характеризують особу обвинуваченого, вирішити клопотання, за їх наявності, та перейти до судових дебатів, проти такого порядку не заперечували учасники судового розгляду.
Обвинувачений ОСОБА_8 повністю визнав вину в інкримінованих кримінальних правопорушеннях, не заперечував фактичних обставин їх вчинення, надав послідовні покази, та щиро розкаявся у скоєному, що відображено в журналі судового засідання та технічному звукозаписі до нього від 11.03.2024.
Прокурор заявив клопотання про приєднання до матеріалів судового провадження доказів, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_8 та їх дослідження під час судового розгляду. Вказане клопотання судом першої інстанції задоволено, при дослідженні та оголошенні письмових доказів головуючим - суддею було запропоновано захиснику обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокату ОСОБА_9 ознайомитись з наданими прокурором матеріалами, однак захисник відмовився від їх ознайомлення.
Крім того, будь-яких доповнень або клопотань щодо необхідності дослідження додаткових обставин, з'ясування яких, на думку захисника, могли б мати істотне значення для ухвалення судом першої інстанції законного, обгрунтованого та справедливого судового рішення, а саме документів, які харектеризують особу обвинуваченого та стан його здоров'я, захисником заявлено не було.
На думку суду апеляційної інстанції захисником обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокатом ОСОБА_9 не наведено в своїй апеляційній скарзі обставин, які б були підставами для скасування вироку Шевченківського районного суду м. Харкова від 12 березня 2024 року та призначення нового судового розгляду.
У зв'язку із наведеним, за наслідками апеляційного перегляду оскаржуваного вироку, судом апеляційної інстанції не встановлено істотних порушень вимог кримінального - процесуального закону на які посилався захисник в поданій апеляційній скарзі, у зв'язку з чим його апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 405; пунктом 1 частини 1 статті 407; 418; 419 КПК України, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 березня 2024 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: