03 грудня 2025 року
м. Харків
справа № 638/17131/25
провадження № 22-ц/818/5416/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.,
суддів: Тичкової О.Ю., Пилипчук Н.П.
розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом в.о. керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов'язання знести об'єкт самочинного будівництва, припинення володіння правом власності на нежитлову будівлю та скасування державної реєстрації права власності,
за апеляційною скаргою Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Кравцова Віктора Ігоровича на ухвалу Шевченківського районного суду м.Харкова від 25 вересня 2025 року, постановлену суддею Гребенюк В.В.-
У вересні 2025 року в.о. керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова звернувся із позовом до ОСОБА_1 з вищезазначеним позовом.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Харкова від 08 вересня 2025 року відкрито провадження у справі.
23 вересня 2025 року позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов шляхом встановлення ОСОБА_1 заборони на відчудження нежитлової будівлі літ. "АА-1", загальною площею 24,0 кв.м., розташованої за адресою АДРЕСА_1 .
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Харкова від 25 вересня 2025 року заяву про забезпечення позову повернуто заявникові.
В апеляційній скарзі Керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Кравцов В.І. просить скасувати ухвалу першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для розгляду заяви про забезпечення позову.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; зазначає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про повернення заяви про забезпечення позову з підстав невідповідності її нормам ЦПК України, а також у зв'язку з відсутністю доказів належності майна відповідачу.
Перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, відповідно до вимог ч. 1ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам закону, з огляду на таке.
Повертаючи заяву про забезпечення позову заявникові, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність оформлених прав на земельну ділянку під вищеозначеним спірним об'єктом визначено на дати листів Департаменту земельних відносин Виконавчого комітету Харківської міської ради від 04.11.2024 та Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 07.10.2024. Форма і зміст заяви про забезпечення позову визначається ст. 151 ЦПК України. Положення даної статті передбачають, що така заява, крім іншого, має містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення. При цьому дана вимога не ставиться в залежність від наявності чи відсутності підстав для обов'язкового застосування зустрічного забезпечення. Разом з тим, в заяві про забезпечення позову пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення не наведено.
Такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Нормою ч. 1ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до вимог ст. 151 ЦПК України: заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Відповідно до ч. 6ст. 151 ЦПК України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розміру.
Відповідно до ч. 2ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно із ч.10 ст.153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Відсутність доказів належності відповідачу майна не є підставою для повернення заяви про забезпечення позову. А цим обставинам має бути надано оцінку під час розгляду заяви про забезпечення позову по суті.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 154 ЦПК України, суд зобов'язаний застосувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Аналіз п. 1 ч. 3 ст. 154 ЦПК України свідчить про те, що для його застосування необхідно встановити сукупність таких обставин:
1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України;
2) позивач або взагалі не має на території України майна або розмір (вартість) його майна на території України недостатній для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Тобто, на суд покладається обов'язок застосувати зустрічне забезпечення лише за наявності одночасного встановлення зазначених обставин у їх сукупності.
Аналогічний за змістом правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 295/940/20, від 01 квітня 2020 року у справі № 318/854/18.
У відповідності до ч. 6, 7 та 8 ст. 154 ЦПК України, питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення.
В ухвалі про забезпечення позову або про зустрічне забезпечення зазначаються розмір зустрічного забезпечення або інші дії, що повинен вчинити заявник у порядку зустрічного забезпечення.
Строк надання зустрічного забезпечення визначається судом та не може перевищувати десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову або ухвали про зустрічне забезпечення, якщо інше не випливає зі змісту заходів зустрічного забезпечення.
Відсутність у заяві про забезпечення позову пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення не позбавляє відповідача права звернутися з клопотанням про зустрічне забезпечення окремо у встановленому законом порядку.
Подібні висновки висловлено у постановах Верховного Суду від 21 грудня 2020 року у справі № 487/5726/19, від 30 червня 2021 року у справі № 752/2342/19, від 23 грудня 2022 року у справі № 760/34352/21, від 02 березня 2023 року у справі № 643/14180/21.
Тлумачення ст. 154 ЦПК України свідчить, що в ній розмежовано випадки за яких застосування зустрічного забезпечення є: правом суду (ч. 1 ст. 154 ЦПК України); обов'язком суду (ч. 3 ст. 154 ЦПК України).
Отже, суд першої інстанції повертаючи заяву про забезпечення позову, залишив поза увагою, що відсутність зустрічного забезпечення на час подання заяви про забезпечення позову не є перешкодою для забезпечення позову, якщо для цього існують правові підстави.
За таких обставин вказана заява про забезпечення позову підлягала вирішенню по суті без застосування наслідків, передбачених ч. 10 ст. 153 ЦПК України, оскільки заява не містить недоліків, при яких суд повинен її повернути заявнику.
Згідно із вимогами ст.379ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню, а справа поверненню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Керуючись ст. ст.367,368,374,379,381,382,383,384ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Кравцова Віктора Ігоровича задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м.Харкова від 25 вересня 2025 року скасувати з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: О.Ю. Тичкова
Н.П. Пилипчук