Єдиний унікальний номер 631/977/21
Номер провадження 22-ц/818/2552/25
03 грудня 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Кружиліної О.А., Маміної О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 16 травня 2024 року в складі судді Муратової С.О. по справі за позовом ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах свого сина ОСОБА_1 , до ОСОБА_3 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Гриб Надії Миколаївни про визнання заповіту недійсним,
У жовтні 2021 року ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах свого сина ОСОБА_1 , звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Гриб Надії Миколаївни про визнання заповіту недійсним.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 16 травня 2024 року позовну заяву ОСОБА_2 , подану інтересах свого сина ОСОБА_1 , - визнано неподаною та повернуто заявнику з підстав п.1 ч. 4 ст.185 ЦПК України.
Продовжено розгляд справи за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Гриб Надії Миколаївни про визнання заповіту недійсним.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що до позовної заяви не додано підтверджуючих документів на представництво інтересів ОСОБА_1 , а тому, на підставі положень п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, позовна заява, подана ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах свого сина ОСОБА_1 є неподаною та підлягає поверненню.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.
Постановою Харківського апеляційного суду від 05 вересня 2024 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 16 травня 2024 року.
Закриваючи апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , апеляційний суд виходив із того, що Данилкіною В.І. до апеляційної скарги надано довіреність на представництво інтересів ОСОБА_1 від 02 вересня 2021 року, посвідчену виконуючим обов'язки начальника державної установи «Темнівська виправна колонія №100» Арзумановим В. С., водночас представник не надала документів, що посвідчують її повноваження на надання правничої допомоги як адвоката. Оскільки після відкриття апеляційного провадження у справі виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати, суд визначив наявними підстави для закриття апеляційного провадження у справі з підстав, визначених пунктом 2 частини 1 статті 362 ЦПК України.
Постановою Верховного Суду від 12 лютого 2025 року постанову Харківського апеляційного суду від 05 вересня 2024 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Направляючи справу для продовження розгляду суд касаційної інстанції виходив з того, що апеляційна скарга була підписана у тому числі й особисто ОСОБА_1 , у зв'язку чим апеляційний суд дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі з підстав, визначених пунктом 2 частини 1 статті 362 ЦПК України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просила ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована відсутністю підстав для повернення позовною заяви, оскільки ОСОБА_2 здійснює представництво його інтересів на підставі довіреності. Вказаною довіреністю уповноважено представника здійснювати представництво інтересів довірителя в усіх без винятку установах, організаціях та підприємствах; подавати різного роду документи та заяви.
Зазначав, що у разі, якщо заяву підписано неналежним чином, суд першої інстанції мав надати строк для усунення недоліків, передбачений статтею 185 ЦПК України.
Згідно з частиною 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9,10, 14, 19, 37- 40 частини 1 статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на те, що апеляційна скарга подана на ухвалу суду про повернення позовної заяви, яка входить до переліку ухвал суду зазначених у частині 2 статті 369 ЦПК України і апеляційні скарги на які розглядаються без повідомлення учасників справи, дана справа підлягає розгляду за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 16 травня 2024 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що у жовтні 2021 року ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах свого сина ОСОБА_1 , звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Гриб Надії Миколаївни про визнання заповіту недійсним.
Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 27 жовтня 2021 року відкрито загальне позовне провадження у вказаній справі (том 1, а.с.15-19).
Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 23 жовтня 2023 року справу з єдиним унікальним № 631/977/21 (провадження № 2/631/139/23) передано на розгляд до Київського районного суду міста Харкова з підстав належності її до виключної територіальної юрисдикції цього суду (том 1, а.с. 166- 178).
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 29 листопада 2023 року прийнято до свого провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах свого сина ОСОБА_1 , до ОСОБА_3 із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Гриб Надії Миколаївни про визнання заповіту недійсним. Визначено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження (том 1, а.с. 185).
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 16 травня 2024 року позовну заяву ОСОБА_2 , подану в інтересах сина - ОСОБА_1 , визнано неподаною та повернуто заявникові з підстав, визначених пунктом 1 частини 4 статті 185 ЦПК України.
Продовжено розгляд справи за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Гриб Н. М., про визнання заповіту недійсним (том 2, а.с. 18-19).
Відповідно до частини 1статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа не може бути безпідставно позбавлена права на захист свого порушеного права, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, наданих сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
У справі «Bellet v. France» («Белле проти Франції», рішення від 04 грудня 1995 року), Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним із аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.
У пункті 55 рішення у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року Європейський суд з прав людини підкреслив, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.
У справі Perez de Rada Cavanilles v. Spain («Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії», рішення від 28 жовтня 1998 року) та у справі Miragall Escolano and others v. Spain («Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», рішення від 13 січня 2000 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).
Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253-В).
Таким чином, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 175 ЦПК України, позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Згідно з ч. 7 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, заява повертається у випадках, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Частиною 1 статті 58 ЦПК України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 60 ЦПК України представником в суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових правовідносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
Відповідно до частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За частиною 4 статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: щодо спадкування.
Частиною 4 статті 62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Частиною 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що документами, які посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Предметом спору в даній справі є визнання заповіту недійсним. Тобто дана справа не є малозначною.
Частиною 4 статті 62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 10 серпня 2022 року в справі № 592/7206/21 (провадження № 61-19869св21).
Як зазначено в ухвалі Київського районного суду м. Харкова від 16 травня 2024 року, 01 жовтня 2021 року ОСОБА_2 , яка діє в інтересах свого сина ОСОБА_1 , звернулася до Нововодолазького районного суду Харківської області з цим позовом.
На підтвердження повноважень на представництво ОСОБА_1 в суді Данилкіна В.І. до позову долучила довіреність, посвідчену виконуючим обов'язки начальника державної установи «Темнівська виправна колонія №100» Арзумановим В. С.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що вказаною довіреністю Власовим О.С. не надано права ОСОБА_2 на представництво його інтересів в судових органах та відповідно на звернення до суду із позовною заявою, що є підставою для застосування положень частини 4 статті 185 ЦПК України.
Між тим, як вбачається з матеріалів справи, провадження по справі відкрито ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 27 жовтня 2021 року та справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження (том 1, а.с. 15 - 19).
Відповідно до частини 2 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.
Отже, у разі, якщо позов подано неуповноваженою особою після відкриття провадження, він має бути залишений без розгляду на підставі частини 2 статті 257 ЦПК України, а не повернутий за частиною 4 статті 185 ЦПК України.
Однак, суд першої інстанції на вказане належної уваги не звернув, в зв'язку з чим допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З огляду на наведене ухвала Київського районного суду м. Харкова від 16 травня 2024 року підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Також, колегія звертає увагу, шо в даній категорії справи представництво має здійснювати виключно адвокат, проте у матеріалах справи відсутні документи, що посвідчують повноваження Данилкіної В.І. на надання правничої допомоги як адвоката.
Оскільки наразі розглядається лише процесуальне питання, а не справа по суті спору, питання щодо стягнення судових витрат не вирішується.
Керуючись ст. 367, ч. 2 ст. 369, п. 6 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст. ст. 381, 382, 384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 16 травня 2024 року скасувати, справу направити до Київського районного суду м. Харкова для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст судового рішення складено 03 грудня 2025 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді О.А. Кружиліна
О.В. Маміна