Справа № 953/1256/25 (1-кс/953/6827/25) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/818/1347/25 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: застава
04 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів: - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора, захисників підозрюваного ОСОБА_8 адвокатів ОСОБА_9 та ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду міста Харкова від 14 жовтня 2025 року про обрання запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваній ОСОБА_8 , -
Вказаною ухвалою суд застосував до підозрюваної ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 302800 грн.
Покладено на підозрювану наступні обов'язки - прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою; не відлучатись з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватись від спілкування із потерпілими ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , свідком ОСОБА_16 , здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Підозра за ч. 5 ст. 190 КК України, тобто у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, організованою групою.
В обґрунтування прийнятого рішення судом зазначено, що вважає встановленим існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, ч.1ст. 177 КПК України.
Ризики передбачені п.п.2,5 ч.І ст. 177 КПК України слідчий суддя вважав такими, що не доведені.
З урахуванням пред'явленої підозри у вчинені 6 епізодів кваліфікованих як особливо тяжкі злочини, встановлених ризиків, даних про особу підозрюваної, зокрема те що вона має постійне місце проживання, раніше не судима, є інвалідом 1 групи, слідчий суддя дійшов до висновків про необхідність застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді застави.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та обрати ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Вказує, що ОСОБА_8 інкримінується вчинення трьох особливо тяжких кримінальних правопорушень у складі організованої групи, що свідчить про систематичність її злочинної діяльності.
На даний час органами досудового розслідування встановлюються факти щодо інших епізодів злочинної діяльності організованої групи.
Таким чином, на думку прокурора, для досягнення цілей, визначених ст. 177 КПК України, підозрюваній має бути обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
В своїй апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нову ухвалу, якою обрати щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання або домашнього арешту або застави у меншого розміру.
Вважає, що обраний запобіжний захід є занадто суворий, а сума є непомірно великою для підзахисної, яка є інвалідом 1 групи, потребує стороннього догляду та має місячний дохід, що не перевищує 5000 гривень.
Жодний ризик слідчим та прокурором не доведений.
Підозрювана не має на меті впливати на свідків, вчиняти інші протиправні дії, у зв'язку зі станом здоров'я вона не має можливості покинути місце проживання.
При цьому сплатити розмір застави підозрювана не має можливості.
В своїй апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить оскаржувану ухвалу змінити та знизити розмір застави.
Вказує, що підозрювана не працює, єдиним джерелом доходу є соціальні виплати по інвалідності, за місцем обшуку жодні кошти не було знайдено.
Застава, яка є надто високою, унеможливлює для особи сплату коштів для звільнення з під варти, що фактично позбавляє її альтернативи, а тому застава перетворюється на покарання.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу і просив її задовольнити, думку захисників, які підтримали свої апеляційні скарги та заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що Слідчим управлінням ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025220000000004 від 03.01.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 4, 5 ст. 190 КК України.
Згідно положень ч. 2 ст. 132 КПК України клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судці подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
СУ ГУНП в Харківській області знаходить на території Київського району м.Харкова, отже клопотання підлягає розгляду Київським районним судом м.Харкова.
09.10.2025 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190 КК України, тобто у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, організованою групою.
Як встановлено під час досудового розслідування ОСОБА_17 , володіючи якостями лідера, організаторськими здібностями, керуючись корисливим мотивом і прагненням до наживи, достовірно знаючи про велику кількість громадян України, зокрема похилого віку, які здійснюють замовлення біологічно активних добавок (далі БАДів), препаратів, які містять вітаміни, мінерали та інші корисні поживні речовини, лікарських засобів, спортивного харчування, тощо, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, не пізніше 26.09.2022, більш точний час досудовим слідством встановити не виявилось за можливе, проаналізувавши вразливе становище людей, їх морально-емоційний стан, та дослідивши форми, методи і способи злочинної діяльності, дійшов до висновку, що найкращим способом протиправного заробітку є заволодіння грошовими коштами шляхом обману довірливих осіб, яке полягає у виробництві та збуті громадянам України імітації БАДів, які не містять у своєму складі заявлених компонентів, однак фактично містять речовини, що не зазначені у складі продукту, та які можуть мати негативний вплив на здоров'я людини, під виглядом нібито державної програми, позиціонуючи себе при їх продажу кваліфікованими медичними фахівцями, повідомляючи особам про необхідність відмови від лікування, яке вони проходили у той час, наполягаючи та переконуючи про необхідність придбання та вживання таких БАДів, для нібито лікування наявних у них хвороб.
ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_8 у складі організованої групи, реалізуючи злочинний план, умисно, з корисливих мотивів, вчинили шість епізодів заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), організованою групою, спричинивши потерпілим матеріальну шкоду на загальну суму 85442 грн.
Звертаючись до слідчого судді з клопотанням про обрання запобіжного заходу, слідчий обґрунтовував своє клопотання тим, що існують ризики, передбачені п. п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Слідчий вважав, що більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, не зможе запобігти вищевказаним ризикам, у зв'язку з чим просив задовольнити клопотання та обрати підозрюваній запобіжний захід у вигляді тримання під вартою , з можливістю визначення розміру застави.
Оцінюючи в сукупності всі наявні в матеріалах справи докази, слідчий суддя частково погодився з наявністю вказаних у клопотанні ризиків та дійшов висновку про застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 302800 грн.
Колегія суддів погоджується з вказаним рішенням слідчого судді з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Частиною 3 ст. 176, ч.1 ст. 183 КПК України передбачено, що найбільш суворим запобіжним заходом є тримання під вартою, який є винятковим та застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
При цьому, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, відповідно до вимог ст.178 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого, його майновий стан, наявність у нього судимостей та інше.
Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому, законодавцем в ч. 2 ст. 194 КПК України передбачено підстави для відмови у застосуванні запобіжного заходу, які визначені ч.1 ст.194 КПК України та доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На думку колегії суддів, вказані обставини слідчим та прокурором не доведені в повному обсязі.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював. що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства. Визначення таких прав, які підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Слідчий суддя, врахував в повній мірі підстави та обставин, передбачених статтями 177 та 178 цього Кодексу, та прийняв обґрунтоване рішення щодо визначення підозрюваній запобіжного заходу у вигляді застави.
Слід врахувати, що ОСОБА_8 : раніше не судима, не працює, має постійне місце проживання, є інвалідом 1 групи за загальним захворюванням, не має міцних соціальних зв'язків.
При цьому прокурором ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції не доведено існування ризиків передбачених п.п.2,5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, щодо існування ризиків передбачених п.п. 1, 3, ч.1 ст. 177 КПК України, а саме можливість підозрюваної: переховуватись від органів досудового розслідування або суду; незаконний вплив на потерпілих, свідків.
За вказаних обставин, з урахуванням пред'явленої підозри у вчинені 6 епізодів кваліфікованих як особливо тяжкі злочини, встановлених ризиків, даних про особу підозрюваної, зокрема те що вона має постійне місце проживання, раніше не судима, є інвалідом 1 групи, слідчий суддя дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді застави саме в розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 302800 грн.
Відповідно до ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За положенням ч.5 ст. 185 КПК України розмір застави не може бути завідомо непомірним для підозрюваного.
Згідно рішень ЄСПЛ «Мангурас проти Іспанії» органи зобов'язані належним чином виправдати суму застави, та прийняти до уваги фінансовий стан обвинуваченого та його спроможність сплатити необхідну суму.
За рішенням ЄСПЛ «Хрістова проти Болгарії» національні суди повинні приводити достатні аргументи, щоб виправдати суму встановленої застави. Так, серйозність обвинувачення не тільки не може бути єдиним фактором, що обґрунтовує розмір застави, вона не може бути вирішальним фактором. Так само небезпека переховування від правосуддя не може бути оціненою виключно на основі міркувань, що стосуються тяжкості покарання, яке ймовірно буде накладено.
Мета застави полягає не в тому, щоб визначити такий її розмір, що підозрюваний не міг її сплатити, оскільки запобіжний захід не є покаранням. Мета застави полягає у визначені такого її розміру, який гарантує виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Слідчий суддя врахував матеріальний стан підозрюваної, факт отримання нею пенсійних виплат та обставини перебування у власності підозрюваної частини нерухомого майна.
За вказаних обставин, колегія суддів вважає розмір застави таким, що гарантує виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків та не є завідомо непомірним для ОСОБА_8 .
Обраний запобіжний захід буде в повній мірі відповідати меті його застосування - забезпеченню виконання підозрюваною покладних на неї процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а також буде слугувати дотриманню вимог ч.2 ст.28 КПК України, щодо проведення досудового розслідування у розумні строки.
Виходячи з наведеного та з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, особи підозрюваної, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, оскільки рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст.ст. 376, 392, 393, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги прокурора, захисників підозрюваного ОСОБА_8 адвокатів ОСОБА_9 та ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду міста Харкова від 14 жовтня 2025 року про обрання запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваній ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді