Справа № 645/7161/25 (1-кс/645/1382/25) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/818/1361/25 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: арешт майна
04 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів: - ОСОБА_3 ,, ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
представника власника
майна - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження в режимі відеоконференції за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_7 поданої в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Немишлянського районного суду міста Харкова від 15 жовтня 2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025221190001351 від 09.10.2025 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, -
Вказаною ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання прокурора.
Накладено арешт на мобільний телефон ТМ «Apple» моделі «iPhone 11» ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , який було поміщено до спеціального сейф пакету № PSP1226654;
-мобільний телефон ТМ «Apple» моделі «iPhone 12 Pro» ІМЕІ 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 , який було поміщено до спеціального сейф пакету № PSP1226653;
мобільний телефон ТМ «Apple» моделі «iPhone 15 Pro Мах» ІМЕІ 1: НОМЕР_5 , ІМЕІ 2: НОМЕР_6 , який було поміщено до спеціального сейф пакету № CRI1075896.
В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначив, що доведено, що вказані у клопотанні речі, мають значення для забезпечення даного кримінального провадження, оскільки існують розумні підозри вважати, що це майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, і не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 просить оскаржувану ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно відмовити.
Вказує, що матеріали кримінального провадження не містять відомостей про повноваження прокурора у цьому кримінальному провадженні, відповідна постанова про групу прокурорів відсутня в матеріалах справи.
Більш того, слідчий суддя проігнорував вказане та не перевірив повноваження прокурора.
Щодо самого рішення суду, наголошує на тому, що протягом розгляду клопотання так і не було з'ясовано, яке ж значення для даного кримінального провадження мають речі на які необхідно накласти арешт.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши доводи апеляційної скарги, вислухавши думку представника власника майна адвоката ОСОБА_7 , який підтримав свою апеляційну скаргу, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів провадження вбачається, що в провадженні СВ ВП № 2 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221190001351 від 09.10.2025 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
08 жовтня 2025 року у період часу з 20 год. 00 хв. до 21 год. 30 хв. було проведено огляд місця події в приміщенні відділення банку АТ «А-Банк» № А454 за адресою: м. Харків, пр-т Петра Григоренка, буд. 3. В ході огляду місця події за вищевказаною адресою касир відділення банку АТ «А-Банк» № А454 ОСОБА_8 добровільно надала належні їй мобільний телефон ТМ «Apple» моделі «iPhone 11» IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , який поміщено до спеціального сейф пакету № PSP1226654, та мобільний телефон ТМ «Apple» моделі «iPhone 12 Pro» IMEI 1: НОМЕР_3 IMEI 2: НОМЕР_4 , який поміщено до спеціального сейф пакету №PSP1226653. Також, в ході огляду місця події керуюча відділенням банку АТ «А-Банк» №А454 ОСОБА_9 добровільно надала свій мобільний телефон ТМ «Apple» моделі «iPhone 15 Pro Max» IMEI 1: НОМЕР_5 , IMEI2: НОМЕР_6 , який поміщено до спеціального сейф пакету №CRI1075896.
Постановою слідчого СВ ВП № 2 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області ОСОБА_10 від 09.10.2025 року, мобільні телефони, зазначені вище, визнано речовими доказами.
Відповідно до ст. 98 КПК України матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом є речовими доказами по справі. Якщо документи містять зазначені вище ознаки, вони теж є речовими доказами.
З клопотання прокурора, який є процесуальним керівником у справі, про арешт майна вбачається, що арештоване майно в повному обсязі відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України і може мати доказове значення у кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Так, ч.2ст.170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1)збереження речових доказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1)правову підставу для арешту майна; 2)можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3,4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1)можливість спеціальної конфіскації майна(якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4)розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5)розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Задовольнивши клопотання слідчий суддя прийшов до висновку, про наявність підстав вважати, що майно, на яке посилається прокурор, має значення для забезпечення даного кримінального провадження, оскільки існують розумні підозри вважати, що це майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, і не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню.
Як вбачається з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Слідчим суддею було встановлено і з цим погоджується колегія суддів, що в межах даного кримінального провадження в ході огляду місця події за вищевказаною адресою касир відділення банку АТ «А-Банк» № А454 ОСОБА_8 добровільно надала належні їй мобільний телефон ТМ «Apple» моделі «iPhone 11» IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , який поміщено до спеціального сейф пакету № PSP1226654, та мобільний телефон ТМ «Apple» моделі «iPhone 12 Pro» IMEI 1: НОМЕР_3 IMEI 2: НОМЕР_4 .
Вказане майн обуло визнано речовими доказами у справі.
За вказаних обставин, прокурор довів необхідність арешту майна у відповідності до положень ст. 170 КПК України, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України
Не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню.
Що стосується посилання апелянта на те, що прокурором не доведено, що вилучене майно має значення для даного кримінального провадження, то такі доводи є необґрунтованими та передчасними, оскільки саме після проведення слідчих дій, що є повноваженнями слідчого, і буде встановлено чи містять вилучені телефони інформацію, яка має значення для кримінального провадження.
Решта доводів, на які посилається в апеляційній скарзі представник власників майна також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки вони не спростовують правильність висновків зазначених в ній, а ґрунтуються лише на суб'єктивних оціночних судженнях.
При розгляді клопотання про арешт майна, слідчим суддею дотримані вимоги ч. ч. 2, 4 ст. 173 КПК України та ст. 172 КПК України, зміст ухвали слідчого судді в цілому відповідає вимогам ч. 5 ст. 173 КПК України.
Мотиви прийнятого рішення слідчим суддею викладені в мотивувальній частині ухвали, з чим погоджується і апеляційний суд.
Також, Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.
Відповідно до пунктів 69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
Крім того, відповідно до порядку, передбаченого ст.174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне оскаржувану ухвалу залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 поданої в інтересах ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого Немишлянського районного суду міста Харкова від 15 жовтня 2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025221190001351 від 09.10.2025 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України- залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді