Справа № 623/2535/18 Номер провадження 11-кп/814/192/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
18 січня 2024 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського
апеляційного суду в складі:
Головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава матеріали кримінального провадження №12017220000001227 від 25 вересня 2017 року за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 07.07.2021 відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Тернова, Чугуївського району, Харківської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не працюючого, розлученого, який має на утриманні двох малолітніх дітей, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
Цим вироком ОСОБА_8 засуджено за ч.2 ст.286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки зі звільненням від відбуванням основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 до ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_8 , на користь ОСОБА_10 , моральну шкоду в розмірі 200 000 гривень.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_11 до ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_8 , на користь ОСОБА_11 , моральну шкоду в розмірі 100 000 гривень.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_12 до ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди - задоволено та стягнуто з ОСОБА_8 , на користь ОСОБА_12 , моральну шкоду в розмірі 200 000 гривень 00 копійок.
Відповідно до ст.100 КПК України вирішено долю речових доказів.
Згідно вироку суду, 25 вересня 2017 року, приблизно о 18 годині 15 хвилин, ОСОБА_8 керував технічно справним автомобілем «МАN-14.272», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_13 , та рухався по автодорозі «Київ-Харків-Довжанський» в місті Ізюм, Харківської області, в напрямку вулиця Закузнечна зі швидкістю приблизно 55 км/г.
Керуючи автомобілем «МАN-14.272», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись позаду автомобіля «ВАЗ-2121», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та автобусу «І-vаn», реєстраційний номер НОМЕР_3 , які рухалися попереду в попутному напрямку по тій же смузі, в районі виїзду з вулиці Наддонецької в місті Ізюм, Харківської області, ОСОБА_8 своєчасно не застосував заходів для зниження швидкості та не обрав безпечну дистанцію до них, чим грубо порушив вимоги пунктів 12.3 та 13.1 Правил дорожнього руху України, та допустив зіткнення з автомобілем «ВАЗ-2121», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_14 , з подальшим зіткненням з автобусом «I-vаn», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_15 , що рухались у попутному напрямку.
Внаслідок дорожньо-транспортної події пасажир автобусу «І-vаn», реєстраційний номер НОМЕР_3 , - ОСОБА_12 отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому лівої плечової кістки, який за ступенем тяжкості відноситься до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень за критерієм тривалості розладу здоров'я; пасажир автобусу «І-van» ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому лівої сідничної кістки, який за ступенем тяжкості відноситься до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень за критерієм тривалості розладу здоров'я; пасажир автобусу «І-vаn» ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження у вигляді: відкритого уламкового перелому кісток лівої гомілки у верхній її третині, рвана рана лівої підколінної ямки, який за ступенем тяжкості відноситься до тяжкого ступеню тяжкості тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 просить вирок суду скасувати в частині задоволення цивільних позовів потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 щодо стягнення з обвинуваченого ОСОБА_8 моральної шкоди, відмовивши у задоволені цих позовів. Також захисник просить не призначити додаткове покарання обвинуваченому.
На підтвердження своїх вимог захисник зазначає, що цивільним відповідачем у даному провадженні має бути власник автомобілю МАN-14.272 ФОП ОСОБА_13 , так як він є відповідальною особою за технічний стан автомобіля. Крім того захисник вважає що розмір стягнутої моральної шкоди не підтверджується наявними у справи доказами.
Щодо необхідності незастосування до обвинуваченого ОСОБА_16 додаткового покарання захисник зазначає, що обвинувачений під час ДТП був тверезий, грубих порушень ПДР не допускав, визнав вину, співпрацював зі слідством та має основний дохід від роботи водія.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого та його захисника на підтримку апеляційної скарги, заперечення проти апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції дійшов до наступного висновку.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_16 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, відповідають фактичним обставинам провадження, правильність правової кваліфікації його дій в апеляційній скарзі не оскаржуються, а тому, відповідно до ст. 404 КПК України, апеляційним судомне переглядаються.
Щодо апеляційних вимог сторони захисту про необхідність стягнення моральної шкоди з власника транспортного засобу колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.1187 ЦКУ джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Так, із наданих суду матеріалів вбачається, що між ФОП ОСОБА_13 та обвинуваченим ОСОБА_8 було укладено договір підряду №12/09-1 від 12.09.2017 (т.2, а.с.109), відповідно до якого обвинувачений виступав у ролі підрядника. Додатковою угодою №1 до даного договору (а.с.112) встановлено, що підрядник ОСОБА_8 виконує роботи у вигляді перевезення вантажу.
Таким чином, хоча власником автомобілю MAN дійсно є ОСОБА_13 , проте в момент ДТП саме ОСОБА_8 використовував транспортний засіб як підрядник на відповідній правовій підставі (за договором підряду) тобто володів джерелом підвищеної небезпеки та має відшкодувати шкоду, завдану його використанням.
Крім того, доводи апеляційної скарги захисника про необґрунтованість стягнення із обвинуваченого на користь потерпілих ОСОБА_10 - 200 000 грн, ОСОБА_11 - 100 000 грн, ОСОБА_12 - 100 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди також не є слушними.
Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями, зокрема, підозрюваного або обвинуваченого.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Так, за ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Частиною 3 цієї статті встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала через протиправну поведінку щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, установлених ч. 2 цієї статті.
При цьому розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має навести в рішенні відповідні мотиви.
Таким чином, законодавець визначив загальні критерії щодо меж судової дискреції у вирішенні питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди. Тобто визначення розміру такого відшкодування становить предмет оціночної діяльності суду.
Визначаючи розмір моральної шкоди, яку слід стягнути з ОСОБА_8 на користь потерпілих суд першої інстанції врахував погіршення здоров'я останніх і встановив на вимогах розумності та справедливості її у розмірі щодо ОСОБА_10 - 200 000 грн, щодо ОСОБА_11 - 100 000 грн, щодо ОСОБА_12 - 100 000 грн.
Апеляційний суд погоджується з такими висновком суду першої інстанції. При цьому засади розумності, виваженості та справедливості судами було дотримано.
Торкаючись виду та розміру призначеного судом покарання ОСОБА_8 за вчинене кримінальне правопорушення, колегія суддів вважає його таким, що відповідає вимогам ст.65 КК України і не суперечить приписам ст. 50 КК України.
Всупереч доводів сторони захисту, покарання ОСОБА_8 призначене у відповідності до ст.65 КК України, з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання.
Із мотивувальної частини вироку видно, що суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_8 злочину, конкретні обставини провадження, дані про особу винного, відсутність обставин що пом'якшують та обтяжують покарання.
Матеріали провадження свідчать, що ОСОБА_8 допустив грубе порушення правил дорожнього руху, внаслідок якого настали непоправні наслідки у вигляді отримання тілесних ушкоджень декількома особами, двоє з яких стали інвалідами
Таким чином, на переконання колегії суддів, саме призначене судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_8 додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами за ч.2 ст. 286 КК, є справедливим, достатнім і необхідним у даному випадку для виправлення обвинуваченого та запобіганню вчиненню ним нових злочинів, не є надмірно суворим, а тому підстав для зміни вироку та пом'якшення призначеного покарання в цій частині, про що поставлено питання в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 07.07.2021 відносно ОСОБА_8 - залишити без змін.
ухвала суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений безпосередньо до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4