Справа № 546/784/25 Номер провадження 11-кп/814/1735/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
27 листопада 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,
з участю прокурора ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
представника органу пробації ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Решетилівського районного суду Полтавської області від 18 серпня 2025 року,-
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою суду щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого 05.04.2021 Новосанжарським районним судом Полтавської області за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки, ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 28.03.2024 умовно-дострокового звільненого від відбування основного покарання на 1 рік 08 місяців 08 днів із залишенням додаткової міри покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на 2 роки, уродженця с. Тури, Решетилівського району, Полтавської області, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей - доньку ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
відмовлено в задоволенні клопотання захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_7 від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, призначеного вироком Новосанжарського районного суду Полтавської області від 05.04.2021.
Приймаючи вказане рішення, суд послався на те, що засуджений не працює та з його тверджень у судовому засіданні не має жодного наміру офіційно працевлаштовуватися. При цьому, на думку суду, ОСОБА_7 не позбавлений можливості працевлаштування та доведення свого ставлення до праці. Окрім того, засуджений не позбавлений можливості виконувати роботи по підсобному господарству, чим за його твердженням і займається, тобто виконувати будь-яку роботу, не пов'язану з керуванням транспортними засобами.
Суд дійшов висновку, що жодними належними і допустимими доказами суду не доведено сумлінну поведінку засудженого та взагалі його ставлення до праці, у тому числі задля відшкодування завданої потерпілим шкоди, тобто усунення наслідків вчиненого тяжкого злочину.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу районного суду та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання захисника засудженого та звільнити ОСОБА_7 умовно-достроково від відбування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, призначеного йому вироком Новосанжарського районного суду Полтавської області від 05.04.2021 за ст. 286 ч. 2 КК України.
На обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що висновки місцевого суду, що поведінка засудженого не свідчить про його бажання відшкодувати шкоду потерпілим, спростовується тим, що часткове відшкодування шкоди потерпілим у вироку Новосанжарського районного суду Полтавської області від 05 квітня 2021 року зазначено як обставину, що пом'якшує покарання обвинуваченого.
Вказує, що в судовому засіданні 18.08.2025 засуджений вказував, що хоче відшкодувати шкоду потерпілим, однак на даний час не має такої можливості, оскільки на його утриманні перебувають 2 неповнолітніх дітей, він витрачає додаткові кошти щоб дістатись з с. Тури до м. Полтави для реалізації продукції та вказував, що у разі поновлення права керування транспортними засобами він зможе отримувати додатковий заробіток, який буде спрямовувати на відшкодування шкоди потерпілим, а тому це буде сприяти виконанню вироку в частині задоволених цивільних позовів.
Зазначає, що ОСОБА_7 не притягувався до відповідальності за порушення правил дорожнього руху, а постановою Решетилівського районного суду Полтавської області від 26.09.2024 притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства відносно дружини. ОСОБА_7 щиро розкаявся у вчиненому, примирився із дружиною з якою продовжує спільно проживати, постанову виконав у повному обсязі, штраф сплачений та більше до адміністративної відповідальності не притягувався.
Вказує, що місцевим судом не в повній мірі враховано, що засуджений позитивно характеризується по місцю реєстрації, де займається особистим селянським господарством, за місцем фактичного проживання компрометуючих матеріалів відносно нього не має, у навчальному закладі характеризується позитивно, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, у зв'язку з чим ОСОБА_7 має гостру потребу у наявності посвідчення водія, задля забезпечення потреб родини і дітей, а також повного відшкодування завданої шкоди, оскільки на даний час у нього відсутня можливість відшкодовувати завдану шкоду.
Також зазначає, що місцевим судом безпідставно не врахована думка представника органу пробації, який зазначив, що засуджений під час перебування на обліку в органі пробації зарекомендував себе позитивно, порушень правил відбування покарання не допускав та дотримується порядку відбування покарання.
Окремо зазначає, що засуджений навчається на тракториста - машиніста сільськогосподарського виробництва, водія автотранспортних засобів, а тому йому необхідне право на керування транспортними засобами, щоб у подальшому влаштуватись на роботу по даній спеціальності та мати змогу відшкодовувати завдану потерпілим шкоду.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_7 та його захисник - адвокат ОСОБА_8 підтримали вимоги апеляційної скарги засудженого та просили її задовольнити з підстав у ній наведених. Прокурор ОСОБА_6 заперечила проти задоволення апеляційних вимог засудженого та просила ухвалу суду залишити без змін. Представник органу пробації ОСОБА_9 при вирішенні апеляційної скарги поклався на розсуд суду.
Мотиви суду.
Згідно зі ст. 81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
У відповідності до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» від 26.04.2002, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання того, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
Як вбачається з матеріалів провадження, суд першої інстанції в повній мірі дотримався вимог вказаного закону та дійшов правильного висновку про недоведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів можливість його умовно-дострокового звільнення від відбування додаткового покарання.
Застосування умовно-дострокового звільнення вимагає обов'язкової наявності двох підстав: матеріальної (ч. 2 ст. 81 КК України) та формальної (ч. 3 ст. 81 КК України). Єдність цих підстав є основою, за наявності якої суд отримує можливість ухвалити рішення про зміну правового статусу засудженого.
Судом встановлено наявність формальних підстав для звільнення ОСОБА_7 , що полягає у вимозі до засудженого відбути певну частину покарання.
Висновки суду першої інстанції про відсутність матеріальних підстав для звільнення ОСОБА_7 є правильними з огляду на таке.
Показниками, за якими суд може констатувати, що людина виправилася, є чітко визначені у ч. 2 ст. 81 КК України критерії: сумлінна поведінка засудженого та його сумлінне ставлення до праці.
При визначенні сумлінності в поведінці засудженого та його ставленні до праці мають значення не окремі вчинки, а стабільна, постійна лінія поведінки та спосіб життя засудженого.
Аналізуючи наявні матеріали щодо ОСОБА_7 в цілому, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Вироком Новосанжарського районного суду Полтавської області від 05.04.2021 ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. Цивільні позови ОСОБА_12 та ОСОБА_13 задоволено частково. Стягнуто матеріальну шкоду з АТ «Страхова компанія «Країна». Стягнуто моральну шкоду з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_12 у розмірі 300 000 гривень. Стягнуто моральну шкоду з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_13 у розмірі 100 000 гривень.
Відповідно до вказаного вироку суду, засуджений свою провину визнав частково, його злочинними діями внаслідок порушення ПДР постраждали три особи. Потерпілому ОСОБА_14 та ОСОБА_13 завдано тілесні ушкодження середньої тяжкості, а потерпілій ОСОБА_12 тяжкі тілесні ушкодження.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 06.06.2022 вирок Новосанжарського районного суду Полтавської області від 05.04.2021 в частині покарання та цивільних позовів потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_13 про стягнення із засудженого ОСОБА_7 моральної шкоди залишено без змін. Змінено вирок суду в частині вирішення цивільного позову до АТ «Страхова компанія «Країна».
Постановою Верховоного Суду від 27.10.2022 вирок Новосанжарського районного суду Полтавської області від 05.04.2021 та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 06.06.2022 залишено без змін.
Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 28.03.2024 ОСОБА_7 умовно-достроково звільнено від відбування основного покарання на 1 рік 08 місяців 08 днів із залишенням додаткової міри покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на 2 роки.
Згідно з довідкою про звільнення від 05.04.2024 зазначено, що засуджений ОСОБА_7 відбував покарання у ДУ «Крюківська виправна колонія (№29)», звільнений умовно-достроково на підставі ухвали Полтавського районного суду Полтавської області від 28.03.2024 і прямує до місця проживання АДРЕСА_2 .
Відповідно до характеристики Виконавчого комітету Решетилівської міської ради компрометуючих матеріалів на ОСОБА_7 виконавчий комітет не має, депутатом Решетилівської міської ради не являється.
Потічанським старостинським округом Виконавчого комітету Решетилівської міської ради Полтавської області ОСОБА_7 , який зареєстрований у АДРЕСА_1 , характеризується виключно позитивно.
Відповідно до витягу з автоматизованої системи виконавчого провадження, щодо ОСОБА_7 було відкрито ряд виконавчих проваджень, серед яких є незавершеними виконавчі провадження № 70873956 та № 70874046, які відкриті 30.01.2023 та стягувачами у яких є ОСОБА_12 та ОСОБА_13 (потерпілі у кримінальному провадженні).
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ОСОБА_7 постановою Решетилівського районного суду Полтавської області від 26.09.2024 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства відносно дружини.
Крім того, судом встановлено, що посвідчення водія у ОСОБА_7 вилучено 22.04.2024, що підтверджується актом про вилучення посвідчення водія. А тому, починаючи з 22.04.2024, ОСОБА_7 відбуває додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
В даному випадку, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про неможливість звільнення ОСОБА_7 умовно-достроково від відбування додаткового покарання, оскільки протилежне рішення, з огляду на відомості про особу засудженого в цілому, не буде сприяти виправленню ОСОБА_7 , а також не матиме виховного впливу на засудженого та інших осіб, з тим, щоб запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень.
В той же час, стороною захисту не зазначено переконливих доказів гострої потреби ОСОБА_7 у наявності посвідчення водія, що на думку захисника обов'язково забезпечить потреби родини та дітей засудженого, а також повне відшкодування завданої шкоди. Так, ОСОБА_7 ніде не працює, хоча і займається особистим селянським господарством. Перешкод працевлаштуватися на роботу не пов'язану із використанням транспортних засобів, апеляційному суду не наведено.
Крім того, засудженим шкода, стягнута на користь потерпілих, не відшкодована та ОСОБА_7 після звільнення умовно-достроково від основного покарання, не намагався її відшкодувати, виконавчі провадження щодо виконання вироку суду на користь потерпілих, які є стягувачами, перебувають на примусовому виконання та не завершені.
Надана стороною захисту довідка про те, що за виконавчими провадженнями № 70873956, 70874046 з виконання виконавчого листа № 546/526/18, виданого 12.12.2022 Решетилівським районним судом про стягнення з ОСОБА_7 моральної шкоди, станом на 26.11.2025 на користь стягувачів стягнено кошти в сумі 1280, 66 грн., не свідчить про те, що ОСОБА_7 ставився сумлінно до виконання обов'язку про відшкодування шкоди потерпілим з 2022 року по теперішній час. А доводи захисника про те, що ОСОБА_7 навчається у ДУ "Решетилівський професійний аграрний ліцей імені І.Г. Боровенського" на очній формі навчання, де характеризується позитивно, враховуються колегією суддів, проте не пояснюють причин не вживання заходів зі сторони засудженого для відшкодування шкоди потерпілим за вироком суду.
Наявність постанови Решетилівського районного суду Полтавської області від 26.09.2024, якою ОСОБА_7 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства відносно дружини, свідчить про те, що його поведінка не є сумлінною.
Отже, суд дійшов правильного висновку, що жодними належними і допустимими доказами суду не доведено сумлінну поведінку засудженого та його ставлення до праці, у тому числі задля відшкодування завданої потерпілим шкоди, тобто усунення наслідків вчиненого тяжкого злочину.
На підставі викладеного, після повного та об'єктивного дослідження даних про характер вчиненого злочину, особу засудженого, його поведінки, ставлення до вчиненого злочину та його наслідків, колегія суддів вважає передчасними вимоги апеляційної скарги про можливість звільнення засудженого ОСОБА_7 від призначеного додаткового покарання, а тому не знаходить підстав для задоволення апеляційних вимог.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів апеляційного суду ,-
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Решетилівського районного суду Полтавської області від 18 серпня 2025 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4