Справа № 2-2545/11 Головуючий у 1 інстанції: Грушицький А. І.
Провадження № 22-ц/802/1461/25 Доповідач: Осіпук В. В.
02 грудня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Осіпука В. В.,
суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.,
вивчивши апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 грудня 2011 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення коштів та звернення стягнення на заставне (іпотечне) майно ,
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 грудня 2011 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором № 45/08-Ж/02 від 01 квітня 2008 року в сумі 114799 доларів США, що станом на 14 грудня 2011 року згідно курсу НБУ становить 917234 грн 21 коп. та пеню в сумі 76530 грн 45 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 21 листопада 2025 року подав апеляційну скаргу, в якій заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Волинським апеляційним судом 24 листопада 2025 року постановлено ухвалу про витребування з Луцького міськрайонного суду Волинської області матеріалів вказаної справи.
27 листопада 2025 до Волинського апеляційного суду з Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшла довідка, якою повідомлено, що згідно правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених Наказом Міністерстава юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5, вказана цивільна справа за позовом ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення коштів та звернення стягнення на заставне (іпотечне) майно, знищена в зв'язку із закінченням терміну зберігання та надано копію рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 грудня 2011 року ухваленого у даній справі.
Дослідивши матеріали справи, беручи до уваги доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на зазначене вище рішення місцевого суду слід відмовити, з таких підстав.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, та кожна сторона несе ризик настання наслідків пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтями 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Суд зобов'язаний запобігати зловживанню учасниками процесу їхніми права та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків (пункт 5 частини п'ятої статті 12 цього Кодексу).
При цьому, суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06, від 16.02.2017).
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).
При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
У статті 354 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
У пункті 1 частини другої статті 129 Конституції України однією із засад судочинства також проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
За приписами частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Апелянтом при зверненні до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 грудня 2011 року, не було наведено поважних причин пропуску строку на звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою та обставини, які унеможливлювали звернення ОСОБА_1 до апеляційного суду з апеляційною скаргою упродовж встановленого законодавством строку на апеляційне оскарження з дня ухвалення оскаржуваного рішення, який, як убачається зі змісту оскаржуваного рішення, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи у судове засідання не з'явився.
Відповідно до ч. 2 ст. 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Аналіз наведеної правової норми дає підстави для висновку, що сплив річного строку з дня складання повного тексту рішення суду, у випадку подання апеляційної скарги особою повідомленою належним чином про розгляд справи, якщо суд ухвалив рішення про її права, є підставою для відмови у відкритті провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, крім випадку пропуску цього строку за обставин непереборної сили.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Дія 97» проти України від 21 жовтня 2010 року).
Аналогічний висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах зроблено в постанові Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року в справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).
З огляду на викладене та враховуючи не наведення апелянтом обставин непереборної сили, які б протягом 14 років завадили його довірителю ОСОБА_1 реалізувати своє право на апеляційне оскарження судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що у відкритті апеляційного провадження у цій справі слід відмовити.
Керуючись ч. 2 ст. 358, ч. 1 ст. 381 ЦПК України, суд
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 грудня 2011 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення коштів та звернення стягнення на заставне (іпотечне) майно.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду впродовж тридцяти днів з дня її постановлення.
Головуючий
Судді