Справа № 761/15995/25
Провадження № 2/761/6580/2025
(заочне)
26 листопада 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Волошина В. О.
при секретарі: Харечко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У квітні 2025р. позивач ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» звернувся Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просив суд:
- стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за договором про надання кредиту № 500817786 від 05 червня 2019р. (далі по тексту - кредитний договір) в розмірі 310938,88 грн.; судовий збір в розмірі 4664,08 грн.; витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9200,0 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 05 червня 2019р. між АТ «Альфа Банк», правонаступником якого є позивач та відповідачем було укладено кредитний договір, за умовами якого кредитором надано позичальнику кредит у розмірі 229718,3 грн., строком на 48 місяців, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 23,0 % річних, а позичальник зобов'язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.
Так, АТ «Альфа-Банк» свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі шляхом перерахування на рахунок відповідача безготівковим шляхом грошові кошти. У зв'язку із невиконанням позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, відповідач має заборгованість у розмірі 310938,88 грн., яка складається з: 229718,3 грн. - заборгованість по кредиту; 81220,58 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам.
20 вересня 2021р. між АТ «Альфа-Банк» та позивачем було укладено договір факторингу № 3, за умовами якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором.
З огляду на те, що відповідач не виконує зобов'язання за кредитним договором і має прострочену заборгованість у розмірі 310938,88 грн., позивач вимушений був звернутись до суду за захистом свого порушеного права.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 29 квітня 2025р. відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження, і призначено справу в підготовче засідання.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15 липня 2025р. закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.
До судового засідання сторона позивача клопотала перед судом про розгляд справи у відсутність свого представника, заявлені позовні вимоги сторона позивача підтримує в повному обсязі, з підстав, зазначених в позові та не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач, про час та місце розгляду справи оповіщався в установленому законом порядку, в судове засідання не з'явився, поважності причин неявки суду не повідомив, у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження строк, відповідач відзив на позов не подавав.
Оскільки сторона позивача не заперечувала проти проведення заочного розгляду справи і відповідно до ст. ст. 223, 280 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що 05 червня 2019р. між АТ «Альфа Банк», правонаступником якого є позивач (на підставі договору факторингу № 3 від 20 вересня 2021р.) та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого кредитором надано позичальнику кредит у розмірі 264153,9 грн., строком на 48 місяців, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 23,0 % річних, а позичальник зобов'язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.
Судом встановлено, що кредитодавцем були виконані зобов'язання за кредитним договором, шляхом надання відповідачці суми кредиту, що підтверджується випискою з банківського рахунку відповідача, в сумі 264153,9 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором, що підтверджується випискою з особового рахунку за кредитним договором, станом на 20 вересня 2021р. заборгованість відповідача за кредитним договором становить 310938,88 грн., з яких сума боргу за кредитом (тілом кредиту) - 229718,3 грн.; проценти за користування кредитом - 81220,58 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Тобто належним виконанням зобов'язання з боку відповідачки є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними Кредитним договором.
На підставі п. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. ст. 627-629, 638 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами і є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ст. 95 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Судом не встановлено належного виконання умов кредитного договору відповідачем та на спростування розміру заборгованості за кредитним договором належних доказів суду не надано.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, а отже заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 137, 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 4664,08 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9200,0 грн., при цьому судом враховано, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020р. у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зазначила, що суд повинен оцінювати необхідність та розумність судових у вигляді «гонорару успіху», саме в контексті компенсації цих витрат за рахунок іншої сторони судової справи.
Аналогічним чином тлумачить це питання і Європейський суд з прав людини, висновки якого, зокрема, у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000р. у справі «Іатрідіс проти Греції» (latridis v. Greece, заява № 31107/96) свідчать, що договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом, може підтверджувати, що у клієнта дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові, якщо така угода є юридично дійсною. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли між адвокатом і клієнтом, не може зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але ураховуючи також те, чи були вони розумними.
Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
В питанні критеріїв також слід згадати висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020р. у справі № 755/9215/15-ц).
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006р. у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014р. у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015р. у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Також, у пункті 154 рішення Європейський суд з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі ст. 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20 травня 2019р. у справі № 916/2102/17, від 25 червня 2019р. у справі № 909/371/18, у постановах від 05 червня 2019р. у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019р. у справі № 911/739/15 та від 01 серпня 2019р. у справі № 915/237/18).
Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Проаналізувавши вартість і обсяг наданих адвокатом позивачу юридичних послуг та виконаних робіт у даній цивільній справі, зважаючи на її складність в контексті пред'явлених вимог та кількість поданих представником процесуальних документів, розмір суми заборгованості за кредитним договором, яка підлягала стягненню з відповідача, а також час, який необхідний адвокату на їх підготовку та прийняття участі у розгляді справи, суд дійшов до висновку, що сума витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованою та відповідає дійсним і необхідним витратам, які змушена була понести сторона позивача у цій справі, при цьому судом враховано, що заявлена стороною позивача сума витрат на професійну правничу допомогу є співмірною із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт в інтересах позивача, відповідає критеріям розумності їхнього розміру та справедливості розміру стягнутих зі сторони відповідача коштів.
Керуючись ст.ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 81, 89, 133, 137, 141, 223, 258-261, 263-268, 280, 282, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 525, 526, 533, 554, 610, 612, 624, 1054 ЦК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанова компанія «Еліт Фінанс» (код ЄДРПОУ: 40340222, місцезнаходження: м. Київ, площа Солом'янська, 2) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанова компанія «Еліт Фінанс» суму заборгованості за договором про надання кредиту № 500817786 від 05 червня 2019р. в розмірі 310938 /триста десять тисяч дев'ятсот тридцять вісім/ грн. 88 коп.; судовий збір в розмірі 4664 /чотири тисячі шістсот шістдесят чотири/ грн. 08 коп.; витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9200,0 /дев'ять тисяч двісті/ грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 03 грудня 2025р.
Суддя: