Справа №760/22161/25 2/760/12938/25
(З А О Ч Н Е)
03 грудня 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Верещінської І.В., за участю секретаря судового засідання Негари А., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 (надалі за текстом - відповідач), про розірвання шлюбу.
В обґрунтування свого позову позивач зазначила, що 17.11.2007 року вони з відповідачем уклали шлюб. Від шлюбу сторони мають дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач посилається на те, що подружнє життя у них не склалося, шлюбні відносини фактично припинені, спільне господарство вони не ведуть, подальше спільне проживання та примирення між ними є неможливим. У зв'язку з чим, просить розірвати шлюб у судовому порядку.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 26.08.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача подала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, проти винесення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про причин неявки суд не повідомив, про день, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку.
Враховуючи викладене та вимоги ст. 279, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, у відсутності учасників справи, що не з'явились, та за наявними у справі матеріалами, з ухваленням у справі заочного рішення.
Враховуючи, що у судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 17.11.2007 року між позивачем та відповідачем був укладений шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Виконкомом Гостомельської селищної ради міста Ірпеня Київської області, Україна, актовий запис № 125 (а.с. 18).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 2512, у шлюбі у сторін народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 11).
Згідно зі ст. 24 Сімейного кодексу України (надалі за текстом - СК України),шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Положеннями ч.ч. 3 та 4 ст. 56 Сімейного кодексу України визначено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Отже, одним із принципів побудови сімейних та шлюбних відносин є принцип вільної згоди та добровільності їх існування. Шлюбні відносини тривають доти, доки існує бажання подружжя і надалі виконувати сімейні функції і надалі реалізовувати завдання сім'ї. Кожен з подружжя у будь-який час за наявності підстав, які унеможливлюють подальше шлюбне життя, має право висловити своє бажання розірвати шлюбні відносини. Реалізація цього права, яким наділений кожен з подружжя, повинна відбуватися з чіткім дотриманням матеріальних та процесуальних норм, для запобігання порушення інтересів іншого з подружжя або прав та інтересів дітей.
Згідно з ч. 2 статті 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті по цього Кодексу.
Статтею 112 СК України передбачено, що суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Причиною розірвання шлюбу є те, що між сторонами фактично припинені шлюбні відносини, сторони мають різні погляди на життя, не підтримують шлюбно-сімейні стосунки та не ведуть спільного господарства, а позивач категорично наполягає на розірванні шлюбу, а відтак, суд приходить до висновку про те, що шлюб має формальний характер та підлягає розірванню у судовому порядку. Перешкод для розірвання шлюбу в судовому порядку судом не встановлено.
Таким чином, суд, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного наданого доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Як передбачено ст. 113 СК України, позивач має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Згідно позовної заяви, позивач бажає надалі іменуватися шлюбним прізвищем " ОСОБА_4 ", тому вказана вимога також підлягає до задоволення.
Приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-81, 141, 206, 265-267, 352-355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 17.11.2007 року Виконкомом Гостомельської селищної ради міста Ірпеня Київської області, Україна, актовий запис № 125.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) 20 копійок.
Повне найменування сторін:
позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );
відповідач - ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя І.В.Верещінська