02.12.2025 Справа № 756/5727/25
Справа №756/5727/25
Провадження №3/756/2442/25
02 грудня 2025 року суддя Оболонського районного суду м. Києва Тиха О.О., ознайомившись з матеріалами про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , громадянина України, який не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ,
за ч. 3 ст. 51 КУпАП,
25.03.2025 року о 13 год. 50 хв. ОСОБА_1 , якого протягом року було піддано адміністративному стягненню за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 51 КУпАП, перебуваючи в магазині «Сільпо», розташованому за адресою: м. Київ, пр. Оболонський, буд. 19 здійснив дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки на загальну суму 164,97 грн. з ПДВ та 122,62 грн. без ПДВ, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 51 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Будучи обізнаним про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, не вжив заходів для явки до суду, не подав письмових заперечень проти протоколу, тому суд вважає, що наведена поведінка учасника процесу є такою, що направлена на затягування розгляду справи. Приводом через органи поліції у судове засідання не доставлений.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов'язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об'єкта і цілі ст. 6 ЄСПЛ, оскільки здійснення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.
Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаному Рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики ЄСПЛ вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.
Отже, обставини неявки у судові засідання ОСОБА_1 , якому було відомо про складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення та направлення складених матеріалів до суду, дають підстави стверджувати про неналежне здійснення ним своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків.
Постанова суду від 02.06.2025 про привід ОСОБА_1 для забезпечення його участі у судовому засіданні Дарницького УП ГУНП у м. Києві не виконана.
За зазначених обставин, суд вважає, що можливим розглянути справу на підставі наявних у справі матеріалів.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить наступного.
Положеннями ч. 3 ст. 51 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення дрібного викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (ч. 1 ст. 51 КУпАП) або якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 2 ст. 51 КУпАП), за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Факт адміністративного правопорушення підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ГП № 522700 від 25.03.2025; довідкою про ціни, наданою магазином «Сільпо» №259; копією постанови Дарницького районного суду м. Києва від 10.09.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 51 КУпАП; заявою ОСОБА_2 від 25.03.2025, а також відеозаписом.
Таким чином, у діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 51 КУпАП, його винуватість доведена і підтверджується всією сукупністю доказів по справі.
Разом з тим, згідно з п. 7 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Відповідно до ч.4 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 51, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
Як вбачається з протоколу про адміністративні правопорушення серії ГП № 522700 від 25.03.2025, правопорушення було вчинено 25.03.2025, тобто з моменту його вчинення минуло більш ніж шість місяців, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку про закриття провадження по справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення.
Керуючись ст. 38, ч.3 ст. 51, 280, 283, 284 КУпАП, суддя
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст. 51 КУпАП закрити у зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її постановлення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя О.О. Тиха