Справа № 755/14484/25
Провадження №: 3-в/755/119/25
"25" листопада 2025 р. Суддя Дніпровського районного суду м. Києва Федосєєв С.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, про розстрочку виплати штрафу за постановою Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про розстрочку виплати штрафу за постановою Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП. Відповідно до якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три місяці та стягнуто судовий збір у розмірі 605, 60 грн. в дохід держави.
У вказаній заяві просить розстрочити виплату штрафу строком на один рік.
Перевіривши доводи заяви, матеріали справи, суддя приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви з таких підстав.
Суд встановив, що постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 21 серпня 2025 року, та постановою Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три місяці та стягнуто судовий збір у розмірі 605, 60 грн. в дохід держави..
Порядок провадження по виконанню постанови про накладення штрафу визначено главою 27 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до положень статті 307 КпАП України штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Доказом виконання постанови, а саме сплати штрафу, являється квитанція банківської установи, оригінал якої необхідно надати до суду, у разі добровільної сплати штрафу.
Згідно з частиною 1 статті 308 КпАП України у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною 1 статті 307 КпАП України, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби, за місцем проживання порушника, роботи або за місцем знаходження його майна.
Згідно з частиною 2 статті 308 КпАП України у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:
- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП України та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;
- витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Тобто, після закінчення строку для добровільної сплати штрафу, суд, яким винесено постанову, звертається до виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу, шляхом надсилання для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби, за місцем проживання порушника, роботи або за місцем знаходження його майна, а відділ державної виконавчої служби уповноважений приступити до примусового стягнення подвійного розміру накладеного штрафу.
Відповідно до статті 304 КУпАП, питання, пов'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадою особою), який виніс постанову.
Відповідно до частини 2 статті 301 КУпАП, відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу (за винятком стягнення штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення) здійснюється в порядку, встановленому законом.
Відстрочення виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення є винятком із загального правила.
Воно можливе, наприклад, у зв'язку з тяжкою хворобою особи, яку притягнуто до відповідальності, якщо цей факт підтверджено документом лікувальної установи; у зв'язку зі складними сімейними обставинами або іншими серйозними причинами, що об'єктивно перешкоджають невідкладній реалізації постанови.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 912/3514/20 зазначив, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі ст. 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване ст. 8 зазначеного Закону, норма якої є спеціальною.
Відповідно до ч. 1 ст. 8. ЗУ «Про судовий збір» , враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
В матеріалах заяви відсутні докази будь-яких обставин, які могли б свідчити про поважну причину, яка унеможливлює виконання постанови заявником.
Крім того, штраф як вид адміністративного стягнення полягає в грошовому стягненні й накладається судом у випадках і розмірі, установлених законом, з урахуванням законодавчо визначених його розмірів.
По суті штраф є заходом примусу, що застосовують від імені держави за постановою суду до особи, визнаної винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні її права власності на певну суму грошових коштів, цей вид стягнення спричиняє істотні матеріальні наслідки, невигідні для винуватої особи.
Відтак, призначене стягнення у виді штрафу спрямовано саме на створення істотних матеріальних наслідків для винуватої особи, який за змістом клопотання хоче їх уникнути шляхом сплати у вигідний для нього спосіб, що зводить нанівець саму суть такого стягнення, запропонований засудженим механізм розстрочки штрафу взагалі протирічить приписам КУпАП щодо строків його сплати.
Відповідно до положень статті 17 Закону України" Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, виконання судових рішень розглядається як невід'ємна частина судового розгляду в розумінні ст. 6 Конвенції. Європейський суд неодноразово робив висновок про те, що це право стало б ілюзорним у разі, коли б правова система держави допускала, щоб остаточне, обов'язкове, судове рішення залишалося невиконаним.
За таких обставин, задоволення заяви ОСОБА_1 про безпідставне розстрочення сплати штрафу та судового збору допускає можливість невиконання судового рішення, що протирічить приписам статті 23 КУпАП про те, що адміністративне стягнення застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, запобігання вчиненню нових правопорушень.
Керуючись статтями 33-35, 301-304 КУпАП, ЗУ "Про судовий збір, суддя
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочку виконання постанови Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2025 року у справі про притягнення останньої до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122-2 КУпАП - відмовити.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя: