Номер провадження 2/754/9515/25
Справа №754/15213/25
Іменем України
03 грудня 2025 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді - Панченко О.М.,
за участю секретаря - Сарнавського М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (КМДА) "Київтеплоенеро" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
Позивач Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі по тексту КП «Київтеплоенерго») звернулося до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості, та просить стягнути заборгованість у загальному розмірі 106 831,95 грн.
В обґрунтування позову зазначено про те, 01.05.2018 року Позивач є виконавцем комунальних послуг, а саме: з 01.05.2018 до 31.10.2021 є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води; з 01.11.2021 у зв'язку із зміною законодавства, Позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. На виконання вимог законодавства КП "Київтеплонерго" на підставі типових договорів, підготовлені та опубліковані/оприлюднені: 1) договір про надання послуг з ЦО/ЦПГВ опублікований в газеті "Хрещатик"від 28.03.2018 №34 (5085). Щодо договору про надання послуг з тЕ/ПГВ повідомляє, що відповідно до ч.5 ст.13 Закону України "Про житлово комунальні послуги" від 09.11.2017, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Свідоцтвом повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов як договору про надання послуг ЦО/ЦПГВ, так і договору про надання послуг з ТЕ/ПГВ є, у тому числі, факт отримання послуг споживачем. Відповідачі проживають та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачами послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, які постачає КП «Київтеплоенерго». Позивач вказує, що відповідачі користуються послугами, але свої зобов'язання по сплаті за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води належним чином не виконують, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2025 року справу передано головуючій-судді Панченко О.М.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 16.09.2025 року цивільну справу прийнято до провадження та справу постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
21.11.2025 року на адресу суду від відповідачки ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву в якому визнає позовну вимоги частково, а також просила суд про розстрочку виконання рішення суду.
Також, 25.11.2025 року на адресу суду від відповідачки ОСОБА_1 надійшло клопотання з долученням до матеріалів справи квитанції про часткову сплату заборгованості у розмірі 3 000,00 грн.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, в позовній заяві просив розгляд справи проводити у його відсутність.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, від відповідачки ОСОБА_1 надійшов відзив та клопотання про розстрочку рішення суду на 12 місяців, а також доказ часткової оплати заборгованості.
Враховуючи обставини справи та достатність часу для реалізації відповідачами своїх права на захист, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних доказів.
Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з'явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно п. 1 Правил користування електричною енергією, затвердженою постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04.05.2006 року № 562 врегульовані відносини між громадянами та енергопостачальниками. Правила обов'язкові для виконання всіма споживачами і енергопостачальниками незалежно від форм власності.
Судом встановлено, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 року № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Відтак, з 01.05.2018 року надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».
З 01.05.2019 року введено в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року №2189. Відповідно до ч. 1 ст. 12 цього Закону, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Правовідносини з постачання фізичними особами центрального опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21.07.2005 року № 630 (далі Правила).
Відповідно до п. 8 Правил, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі договору про надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води.
Відповідно до ч. 7 статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року, договір про надання послуг з центрального опалення, послуг з центрального постачання холодної води, послуг з центрального постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 року № 34 (5085). Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору, затвердженого Правилами. Такі договори є договорами приєднання, а може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови.
Відповідно до норм ЦК України встановлено, якщо особа вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, то договір вважається укладеним.
Підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води свідчить про надання послуг позивачем.
Відповідачі від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялись (не відключались).
Тому виникнення цивільних прав та обов'язків підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачає гарячу воду, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату послуг, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року, п.п. 18, 20, 30 Правил, споживач зобов'язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Відповідно до статей 19, 25 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.
У даній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані відповідачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відповідачі є споживачами послуг з центрального опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до поданих до суду квитанцій про часткову сплату заборгованості Відповідачами було сплачено: заборгованість у розмірі 3 000 грн. за постачання централізованого опалення за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 року (платіжна інструкція від 24.11.2025 року №ХКА5-1Х90-8Р4А-АТ46).
Відповідно Договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 року № 602-18 укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго», набув право вимоги до відповідачів з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення у розмірі 0,00 грн. та централізованого постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн.
Відповідно до положення ч. 4 ст. 319 ЦК України встановлено, що власність зобов'язує. Відповідно до ч. 5 ст. 319 ЦК України власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Згідно до ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначено відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг отриманих ним до укладання відповідного договору.
Відповідно до ст. 68 ЖК України, наймачі (власники) зобов'язані своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Так, стаття 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначає, що комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреб фізичних та юридичних осіб у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів.
Згідно статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
Відповідно до ст. 541 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором, актами цивільного законодавства.
Відповідно до положень ст. 360 ЦК України визначено, що співвласник зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном, відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону відповідачі як споживачі послуг, що надавалися ПАТ «Київенерго», зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги.
Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Суд звертає увагу і на те, що відповідачами вчинялися конклюдентні дії, а саме проводилась часткова оплата за надані позивачем послуги.
Вирішуючи питання щодо розміру сум, що підлягають до стягнення з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд зазначає наступне.
Так, відповідно до часткової сплати заборгованості, за вказаною квартирою мається заборгованість, що складається із: заборгованості за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року - заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 15 295,73 грн., за послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 17 743,34 грн.; за період з 01.11.2021 року заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 28 987,60 грн. та за послуги з постачання гарячої води у розмірі 21 065,65 грн.
Згідно ст. 360 ЦК України, що співвласник зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном, відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності.
Згідно статті 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 88 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).
Окрім того, щодо вимог Позивача про стягнення з Відповідачів інфляційної складової боргу та 3% річних суд приходить до наступного.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.
Оскільки, сума заборгованості Відповідачів за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 за послуги централізованого опалення була зменшена згідно часткової оплати Відповідачів та становить 15 295,73 грн., то відповідно інфляційна складова боргу становитиме - 2 646,16 грн. та 3% річних - 648,70 грн.
Перевіривши нарахування Позивача щодо індексу інфляції та 3 % річних щодо стягнення заборгованості за спожиті за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 за послуги централізованого постачання гарячої води, за період з 01.11.2021 за послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води на суму заборгованості, суд приходить до висновку про правомірність застосування та задоволення позовних вимог у цій частині у повному обсязі.
Окрім того, Позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з Відповідачів заборгованості за плату абонентського обслуговування з постачання теплової енергії у розмірі 1 477,24 грн.; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 783,32 грн.; заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 75,32 грн., що на думку суду підлягає задоволенню, оскільки зворотного стороною Відповідачів на спростування даної заборгованості до суду не надано.
Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і з відповідачів солідарно на користь КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» підлягає стягненню:
- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 15 295,73 грн.; - інфляційну складову боргу у розмірі 2 646,16 грн. та 3% річних у розмірі 648,70 грн.;
- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 17 743,34 грн.; - інфляційну складову боргу у розмірі 3 069,60 грн. та 3% річних у розмірі 752,51 грн.
- заборгованість за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 28 987,60 грн.; - інфляційну складову боргу у розмірі 4 070,05 грн., 3% річних у розмірі 983,46 грн. та пеня у розмірі 1 196,54 грн.
- заборгованість за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 21 065,65 грн.; - інфляційну складову боргу у розмірі 2 874,55 грн., 3% річних у розмірі 683,69 грн. та пеня у розмірі 831,82 грн.
- заборгованості за плату абонентського обслуговування з постачання теплової енергії у розмірі 1 477,24 грн.;
- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 783,75 грн.;
- заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 75,32 грн.
А всього: 102 311,96 грн.
Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Позивача та солідарне стягнення із Відповідачів заборгованості на загальну суму 102 311,96 грн.
Щодо вимоги заяви Відповідача про розстрочку виконання рішення суду, суд приходить до наступного.
Згідно ч.ч.1, 3, 4 ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка - спосіб виконання зобов'язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.
Закон пов'язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об'єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.
Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.
В той же час, згідно з ч.5 ст.435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 10постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім'ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.
Водночас відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов'язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Така правова позиція сформована Великою Палатою ВС у постанові від 04 06.2019 року у справі №916/190/18.
Відповідно до положень ч. 1ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Так, відповідачка на підтвердження неможливості сплати заборгованості за рішенням суду, надала до заяви про визнання позовних вимог та розстрочку виконання рішення суду - довідку про відомості про доходи (форма ОК-5) від 28.10.2025 року ; Акт проживання від 12.11.2025 року; засвідчені копії документів про отримання тимчасового захисту у Польщі із нотаріально засвідченим перекладом на українську мову.
Проаналізувавши всі обставини справи, враховуючи бажання боржника повернути заборгованість стягувачу, шляхом розстрочення виконання судового рішення, суд вважає за можливе заяву відповідачки ОСОБА_1 задовольнити та розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог у розмірі 2 899,88 грн. (102 311,96 *3 028/106 831,95) а саме з кожного по 1 449,94 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Частиною 5 передбачено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись статями 10, 12, 19, 43-44, 49, 76-83, 133, 141, 258-260, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, статями 526, 625, 610, 714 ЦК України, -
Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути солідарно із ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (ЄДРПОУ 40538421, адреса: м.Київ, площа І.Франка, 5) заборгованість у розмірі 102 311,96 грн., що складається з:
- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 15 295,73 грн.; - інфляційну складову боргу у розмірі 2 646,16 грн. та 3% річних у розмірі 648,70 грн.;
- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 17 743,34 грн.; - інфляційну складову боргу у розмірі 3 069,60 грн. та 3% річних у розмірі 752,51 грн.
- заборгованість за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 28 987,60 грн.; - інфляційну складову боргу у розмірі 4 070,05 грн., 3% річних у розмірі 983,46 грн. та пеня у розмірі 1 196,54 грн.
- заборгованість за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 21 065,65 грн.; - інфляційну складову боргу у розмірі 2 874,55 грн., 3% річних у розмірі 683,69 грн. та пеня у розмірі 831,82 грн.
- заборгованості за плату абонентського обслуговування з постачання теплової енергії у розмірі 1 477,24 грн.;
- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 783,75 грн.;
- заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 75,32 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 40538421, адреса: м.Київ, площа І.Франка, 5) судовий збір у розмірі 1 449,94 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 40538421, адреса: м.Київ, площа І.Франка, 5) судовий збір у 1 449,94 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Розстрочити виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 01 грудня 2025 року у справі № 754/15213/25 за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості у сумі 102 311,96 грн. на дванадцять (12) місяців за наступним графіком:
- часткове погашення заборгованості у розмірі 8 525,99 грн. до 01.01.2026 р.;
- часткове погашення заборгованості у розмірі 8 525,99 грн. до 01.02.2026 р.;
- часткове погашення заборгованості у розмірі 8 525,99 грн. до 01.03.2026 р.;
- часткове погашення заборгованості у розмірі 8 525,99 грн. до 01.04.2026 р.;
- часткове погашення заборгованості у розмірі 8 525,99 грн. до 01.05.2026 р.;
- часткове погашення заборгованості у розмірі 8 525,99 грн. до 01.06.2026 р.;
- часткове погашення заборгованості у розмірі 8 525,99 грн. до 01.07.2026 р.;
- часткове погашення заборгованості у розмірі 8 525,99 грн. до 01.08.2026 р.;
- часткове погашення заборгованості у розмірі 8 525,99 грн. до 01.09.2026 р.;
- часткове погашення заборгованості у розмірі 8 525,99 грн. до 01.10.2026 р.;
- часткове погашення заборгованості у розмірі 8 525,99 грн. до 01.11.2026 р.;
- часткове погашення заборгованості у розмірі 8 525,99 грн. до 01.12.2026 р.;
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 03.12.2025 у відповідності до ч.5 ст.268 ЦПК України.
Суддя: О.М. Панченко