ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/24830/25
провадження № 2-н/753/1140/25
"03" грудня 2025 р. суддя Дарницького районного суду міста Києва Шаповалова К.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за електричну енергію,
17 листопада 2025 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшла заява ТОВ "Київська обласна енергопостачальна компанія" про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за електричну енергію.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи № 753/24830/25 між суддями від 18 листопада 2025 року головуючим суддею обрано Шаповалову К.В.
02 грудня 2025 року до суду з електронного реєстру територіальної громади м. Києва "ГІОЦ/КМДА" надійшла інформація про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 .
Вивчивши заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов наступного висновку.
Згідно із частиною другою статті 161 ЦПК України особа має право звернутися до суду з передбаченою частиною третьою статті 161 ЦПК України вимогою в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Відповідно до статті 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності , встановленими цим Кодексом.
Як вбачається із заяви про видачу судового наказу, ТОВ "Київська обласна енергопостачальна компанія" звернулося до суду з вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з постачання електричної енергії, яка надавалася за адресою місця знаходження об'єкта нерухомості: Київська обл, Києво-Святошинський р-н, с. Святопетрівське, кадастровий номер земельної ділянки № 3222485800:02:007:5038.
Відповідно до правової позиції, викладених у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року № 638/1988/17, 4 грудня 2019 року № 489/2055/19 правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно. Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 30 ЦПК України). Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 провадження № 12-73гс20 висловила наступні правові позиції:
«7.15. Приписами цивільного судочинства (частина перша статті 114 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України; в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року, частина перша статті 30 ЦПК України в чинній редакції) передбачено виключну підсудність позовів, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцем знаходження майна або його основної частини.
7.16. Забезпечуючи єдність у застосуванні процесуального законодавства, суди цивільної юрисдикції стало застосовували це положення таким чином, що у цьому випадку виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Враховуючи положення статті 181 ЦК України, зазначали, що такими є, наприклад, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини (така позиція викладена, наприклад, у пункті 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», а також в подальшому Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постанові від 25 лютого 2018 року у справі № 201/12876/17 та від 11 липня 2019 року у справі № 426/7217/18).
7.22. Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
З урахуванням наведеного, заява про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги має пред'являтися за місцем знаходження об'єкту нерухомості, по якому виникла заборгованість, за правилами виключної підсудності.
Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до частини першої статті 30 ЦПК України (виключна підсудність), позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Земельна ділянка під кадастровим номером № 3222485800:02:007:5038., власником якої є ОСОБА_1 , розташована в територіальних межах Київської області, таким чином, дану заяву про видачу судового наказу подано із порушенням правил підсудності.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності.
Керуючись статтями 165 ЦПК України, суддя, -
відмовити у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за електричну енергію.
Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1,2,8,9 частини першої статті 165 ЦПК України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня складання повного тексту ухвали суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Шаповалова К.В