ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/6787/17
провадження № 1-кп/753/577/18
"05" квітня 2018 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого-судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 187 КК України,
У Дарницькому районному суд м. Києва на розгляді знаходиться обвинувальний акт по обвинуваченню ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , обвинувачених у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 187 КК України.
Прокурор просив суд продовжити обвинуваченим запобіжні заходи у виді тримання під вартою з урахуванням ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та, виходячи із тяжкості вчинених злочинів.
Захисник ОСОБА_6 , думку якого підтримав обвинувачений ОСОБА_7 просив змінити запобіжний захід на домашній арешт, оскільки обвинувачений ОСОБА_7 тривалий час перебуває під вартою, не має на меті уникнути кримінальної відповідальності, ризики наведені прокурором необґрунтовані.
Обвинувачений ОСОБА_8 підтримав думку захисника ОСОБА_6 ..
Вирішуючи питання про доцільність продовження строку запобіжного заходу, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладеним на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження; незаконно впливати на потерпілих, свідків, які ще не допитані; перешкоджати іншим чином кримінальному провадженню.
Судом приймається до уваги наявність підстав для розумної підозри щодо причетності обвинувачених у вчиненні інкримінованих правопорушень, що на думку суду свідчить про правомірність затримання обвинувачених. При цьому, суд розглядає тривалість періоду затримання не абстрактно, а оцінюючи в даному конкретному випадку відповідно до особливостей такого затримання. Також суд враховує практику Європейського суду з захисту прав людини, а саме те, що ризик втечі обвинуваченого може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку і тому оцінка ризику проводиться з посиланням на ряд інших факторів (Панченко проти Росії, Бекчиєв проти Молдови).
Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні злочинів, один з яких відноситься до особливо тяжких злочинів. У даному кримінальному провадженні не допитано потерпілих та свідків, що не виключає незаконного впливу на них зі сторони обвинувачених, не досліджені речі та документи, що дає можливість перешкоджати обвинуваченим кримінальному провадженню іншим чином.
Водночас, ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. П.1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості» (п. 79 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 у справі «Харченко проти України»).
На думку суду, при вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обставинами, що підтверджують наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості, є те, що інкриміновані обвинуваченим злочини вчинені у формі складної співучасті, у випадку доведеності винуватості їм загрожує покарання понад 10 років, дані про їх особи, їх віку та стану здоров'я, а головне, що дії обвинувачених були направлені на посягання на суспільні відносини, що охороняють життя та здоров'я особи, які відповідно до ст. 3 Конституції України є найвищою соціальною цінністю.
Суд враховує, що відповідно до правової позиції викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України» при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів та бере до уваги доводи захисника ОСОБА_6 , однак не вважає їх беззаперечно достатніми для зміни запобіжного заходу.
Відтак, суд, керуючись ст. ст. 179, 194 КПК України, вважає за необхідне залишити без змін запобіжний захід у виді тримання під вартою, продовживши його строк.
На підставі викладеного, керуючись ст. 331 КПК України, суд,
Продовжити обвинуваченим ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ "Київський слідчий ізолятор" строком до двох місяців, тобто до 03.06.2018 року включно.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - відмовити.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Головуючий :
Судді: