Справа № 752/5164/25
Провадження по справі № 1-кп/752/1687/25
"02" грудня 2025 р. Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
в ході судового розгляду кримінального провадження № 22025101110000162, дані про яке 25.02.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань стосовно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Самара Білопільського району Сумської області, громадянина України, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 114-1, ч.2 ст. 28 ч.2 ст. 194 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Новолутківка Добровеличківського району Кіровоградської області, громадянина України, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 114-1, ч.2 ст. 28 ч.2 ст. 194 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинувачених - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_6 (в режимі ВКЗ), ОСОБА_7 ,
представника потерпілого - ОСОБА_8 ,
встановив:
02.12.2025 під час судового розгляду вищезазначеного кримінального провадження, прокурор заявила клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 строку тримання під вартою на 60 днів. В обґрунтування вимог вказала, що ризики, які існували під час застосування запобіжних заходів, продовжують існувати, зокрема ризик переховування, вчинення нових злочинів. Такі ризики не зменшилися, а судовий розгляд неможливо завершити у граничний строк дії запобіжних заходів.
В судовому засіданні прокурор просила також врахувати обставини, за яких ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчинили інкриміновані їм кримінальні правопорушення, їх наслідки у вигляді невідшкодованої майнової шкоди, тяжкість можливого покарання, дані щодо осіб обвинувачених. Вважає, що такі обставини свідчать про підвищений ступінь суспільної небезпеки останніх, а тому лише такий запобіжний захід як тримання під вартою без визначення розміру застави зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та запобігти вищезазначеним ризикам.
Захисник ОСОБА_6 проти задоволення клопотання прокурора заперечував, посилаючись на те, що лише тяжкість можливого покарання не є підставою для продовження його підзахисному ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказував, що останній не має наміру ухилятися від суду, вчиняти незаконний вплив на свідків, та продовжувати злочинну діяльність. Просив врахувати позицію його підзахисного, який надав суду показання, відповідно до яких останній частково визнає винуватість у пред'явленому обвинувачені. Також просив врахувати, що ОСОБА_3 співпрацював із слідством під час досудового розслідування, йому може бути надано житло для проживання та робота.
Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав позицію захисника. Просив врахувати, що він зробив висновки щодо вчинених ним діянь та щиро розкаюється. Він частково визнає пред'явлене йому обвинувачення. Не має наміру переховуватися від суду. Якщо його буде звільнено з-під варти, бере на себе зобов'язання працевлаштуватися та відшкодувати шкоду потерпілим.
Захисник ОСОБА_7 також заперечував проти задоволення клопотання. На йому думку зазначені прокурором ризики є недоведеними та безпідставними. Просив змінити його підзахисному запобіжний захід на більш м'який, не пов'язаний із триманням під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію захисника.
Представника потерпілого ОСОБА_8 вирішення даного клопотання покладав на розсуд суду.
Заслухавши клопотання прокурора, думку сторони захисту з приводу заявленого клопотання, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення, або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Строк дії раніше обраного запобіжного заходу стосовно ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався, востаннє ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 06.10.2025 закінчується 04.12.2025. Завершити судовий розгляд у межах строку дії запобіжного заходу не можливо, оскільки не допитаний обвинувачений ОСОБА_4 .
Згідно фактичних обставин, як вони викладені у обвинувальному акті, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачується у вчинені спільних діянь, направлених на перешкоджанні законній діяльності ЗСУ в особливий період, шляхом підпалу транспортних засобів їх представників, що відбулося 18.08.2024 о 2 год 50 хв по АДРЕСА_1 , коли вони підпалили автомобіль, який належав військовослужбовцю ОСОБА_9 , та 05.09.2024, о 3 год 49 хв. повторно, на АДРЕСА_2 , коли вони підпалили автомобіль, який перебував у володінні військовослужбовця ОСОБА_10 . Такі їх діяння органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст.28 ч.1 ст.114-1 КК України як перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань, вчинене за попередньою змовою групою осіб, та за ч.2 ст.28 ч.2 ст.194 КК України як умисне знищення або пошкодження майна шляхом підпалу, за попередньою змовою групою осіб.
Враховуючи вищевикладене, дані про обвинувачених ОСОБА_4 , та ОСОБА_3 , які не мали офіційних джерел доходів, обставини, за яких були вчиненні інкриміновані діяння, їх тяжкість, спрямованість їх умислу, який відповідно до обвинувачення був направлений проти основ національно безпеки, суд приходить до висновку, що ризик переховування обвинувачених від суду продовжує існувати.
Наведене у сукупністю із відомостями про обставини за яких були вчинені інкриміновані обвинуваченим діяння, зокрема і щодо корисного мотиву, про який було повідомлено під час допиту обвинуваченим ОСОБА_11 , дають підстави для продовження строку тримання під вартою на 60 днів. Суд вважає, що більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту про який вказувала просила сторона захисту, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених на даній стадії судового розгляду. Доводи про часткове відшкодування шкоди потерпілим на даній стадії, не доводять того, що ризики зменшилися або перестали існувати. Злочини. у вчинені яких обвинувачуються ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , не є злочинами приватного обвинувачення, тому бажання обвинувачених відшкодувати завдану їх діянням шкоду. а саме відшкодування вартості пошкодженого майна потерпілим, не може нівелювати ризик переховування.
Такий запобіжний захід також відповідає положенням ч.4 ст. 176 КПК України, яка передбачає, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2 КК України зокрема, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Згідно із частиною 4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177, 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2 КК України зокрема.
Враховуючи стадію судового розгляду, ризики, про які було зазначено вище, дані про осіб обвинувачених, суд не вбачає підстав на даній стадії для визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Керуючись ст. 132, 176-178, 183, 194, 197, 199, 201, ч.1 ст. 331, 350 КПК України, суд
постановив:
клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_12 строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 30 січня 2026 року (включно).
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_13 строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 30 січня 2026 року (включно).
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченим, захисникам та направити до Державної установи «Київський слідчий ізолятор».
Ухвала суду в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена протягом 5 днів з дня її оголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Суддя ОСОБА_1