Справа № 752/21349/25
Провадження по справі № 1-кп/752/2291/25
"03" листопада 2025 р. Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
розглянувши клопотання представника власника майна ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12025100010002328, дані про яке 23.07.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Червона Гірка Біляївського району Одеської області, громадянина України, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_6 ,
представника власника майна - ОСОБА_3 ,
встановив:
Голосіївським районним судом міста Києва здійснюється судовий розгляд обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12025100010002328 від 23.07.2025 щодо ОСОБА_5 .
В ході судового розгляду представник власника майна ОСОБА_3 заявив клопотання про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 01.08.2025 (справа № 752/18010/25, провадження № 1-кс/752/6393/25) на автомобіль марки «Fiat», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 .
В обґрунтування клопотання представник власника майна ОСОБА_3 зазначив, що вищезазначеним автомобілем керував ОСОБА_5 , під час вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, та він був вилучений за наслідками проведеного огляду місця подій та визнаний речовим доказом та з метою його збереження ухвалою слідчого судді від 01.08.2025 на автомобіль накладено арешт. Між тим, ухвала слідчого судді й постанова слідчого не містять обґрунтування за яким саме критерієм, які визначені у ст. 98 КПК України, він був визнаний речовим доказом. З реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що жодних слідчих дій, у тому числі і проведення експертних досліджень щодо вилученого транспортного засобу органом досудового розслідування не проводилось. На автомобілі відсутні сліди злочину. Представник вважає, що потреба в утриманні органом досудового розслідування належного ОСОБА_4 автомобіля наразі відпала. Його довіритель на є стороною кримінального провадження, а арешт перешкоджає мирному володінню майном.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 , яка підтримує державне обвинувачення у вищезазначеному кримінальному провадженні, заперечувала проти скасування арешту з транспортного засобу марки «Fiat», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 , вважаючи, що він є речовим доказом у даному кримінальному провадженні та потреба у його арешті не відпала.
Представник власника майна ОСОБА_3 клопотання підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у клопотанні та просив його задовольнити.
Обвинувачений та власник майна у судове засідання не з'явилися.
Розглянувши клопотання, дослідивши матеріали судового провадження, вислухавши доводи представника власника майна, думку прокурора з приводу заявленого клопотання, суд дійшов до наступних висновків.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому КПК України порядку.
З огляду на положення ч. 2, 3ст. 170 КПК УКраїни, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Під час досудового розслідування постановою слідчого СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_7 транспортний засіб «Fiat», н.з. НОМЕР_1 та ключі від нього визнані речовими доказами у кримінальному провадженні №12025100010002328 від 23.07.2025.
З метою забезпечення збереження вказаних речових доказів ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 01.08.2025 (справа № 752/18010/25, провадження № 1-кс/752/6393/25) на вказаний транспортний засіб накладено арешт. Слідчий суддя дійшов висновку, що вищезазначений автомобіль і ключі від нього відповідали критеріям речових доказів відповідно до вимог ст. 98 КПК України.
Абзацом 2 ч. 1 ст. 174 КПК України передбачено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
У зв'язку з цим, суд має оцінити не лише мету подальшого утримання майна, але й розумність строку, протягом якого вони перебувають у розпорядженні сторони обвинувачення.
Водночас, будь-який тривалий строк має бути об'єктивно виправданий завданнями кримінального провадження та збалансований з правами та інтересами власника відповідного майна.
Так, згідно обвинувального акта, ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що 23.07.2025 умисно здійснив наїзд керованим ним автомобілем, яким транспортний засіб марки «Fiat», н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 , на працівника поліції.
Відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування, який доданий до клопотання а також пояснень прокурора, наданих під час розгляду даного клопотання, встановлено, що автомобіль не мав на собі слідів наїзду, не оглядався (не досліджувався) під час досудового розслідування. Під час вступної промови прокурор, обвинувачений, потерпілий не вказували на те, що мають намір звертатися із клопотаннями щодо призначення будь-яких досліджень вказаного речового доказу під час судового розгляду.
На даний час, судом долучено та досліджено письмові докази, допитано потерпілого. Також було встановлено, що неявка обвинуваченого у судове засідання пов'язана з тим, що його було мобілізовано у зв'язку із чим буде вирішуватися питання про зупинення судового розгляду до звільнення ОСОБА_5 з військової служби.
З копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 встановлено, що власником транспортного засобу «Fiat», н.з. НОМЕР_1 є ОСОБА_4 , причетність якого до вчинення кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні не встановлена.
Вищезазначені обставини дають суду підстави дійти висновку, що подальше утримання органом досудового розслідування належного третій особі майна порушить право ОСОБА_4 на мирне володіння майном на невизначений термін.
Сторона обвинувачення в ході розгляду клопотання не довела законність підстав подальшого утримання транспортного засобу «Fiat», н.з. НОМЕР_1 , органом досудового розслідування. Сам лише факт визнання вказаного майна речовим доказом не є підставою для подальшому тримання майна під арештом і обмеження власника у реалізації належних йому прав щодо користування та розпорядження майно.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що представником власника майна доведено, що на даний час відпала потреба у подальшому арешті належного його довірителю ОСОБА_4 майна.
За таких обставин, суд вважає, що клопотання представника власника майна ОСОБА_3 підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 170, 174, 372 КПК України, -
постановив:
клопотання представника власника майна ОСОБА_3 задовольнити.
Скасувати арешт у кримінальному провадженні № 12025100010002328, дані про яке 23.07.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, накладений ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 01.08.2025 (справа № 752/18010/25, провадження № 1-кс/752/6393/25) на транспортний засіб автомобіль марки «Fiat», д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_8 та який поміщено на зберігання до штрафмайданчику, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Пухівська, 3.
Ухвала набирає законної сили після її оголошення, окремому оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1