Справа № 727/14470/25
Провадження № 2-а/727/289/25
03 грудня 2025 року Шевченківськийрайонний суд м. Чернівці в складі головуючого судді Смотрицького В.Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом представника ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
встановив:
Представник позивача ОСОБА_1 - Пилип'юк О.М. звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про скасування постанови посилаючись на те, що 06.11.2025 року позивач дізнався про існування вказаної постанови через мобільний додаток «Приват24» у зв'язку із накладенням виконавчою службою арешту на грошові кошти у виконавчому провадженні №79505357, яке відкрите 05.11.2025. Цього ж дня він особисто звернувся до Заставнівського ВДВС у Чернівецькому районі Чернівецької області Івано-Франківського МУМЮУ, де йому надали копію постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 №4299 від 22 жовтня 2024 року.
Зазначив, що згідно з оскаржуваною постановою позивач в період з 05.01.2023 по 08.10.2024 не повідомив до ІНФОРМАЦІЯ_2 про зміну своїх облікових даних, а саме зміну прізвища з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 . Водночас, позивач змінив прізвище 07 липня 2022 року, а тому незрозуміло чому в оскаржуваній постанові вказано, що ОСОБА_1 не повідомив про це ІНФОРМАЦІЯ_3 в період з 05.01.2023. Тому вважає, що оскаржувана постанова винесена поза межами встановленого нормами КУпАП строку для накладення адміністративного стягнення.
Крім того, вказує, що Міністерство оборони України (в даному випадку ІНФОРМАЦІЯ_3 ), як держатель такого реєстру може отримати відомості про особу шляхом синхронізації з іншими державними електронними реєстрами, то особу не може бути притягнуто до відповідальності за неповідомлення таких відомостей. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки мають доступ та взаємодіють із різними державними реєстрами, а тому відповідно до примітки ст. 210 КУпАП, ОСОБА_1 не міг бути притягнутий до адміністративної відповідальності.
Вважає, що неповідомлення відповідного ТЦК та СП про зміну своїх облікових даних підпадають під склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Водночас, ІНФОРМАЦІЯ_3 не ставиться в провину ОСОБА_1 порушення законодавства про мобілізацію, що є безальтернативною підставою для закриття провадження у справі.
В той же час, ОСОБА_1 користується правом на відстрочку за п. 10 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тобто він є опікуном особи, визнаної судом недієздатною.
А тому представник позивача, діючи в його інтересах просив поновити строк для оскарження постанови, визнати незаконною та скасувати постанову №4299 від 22.10.2024 про накладення на позивача штрафу у розмірі 17000 гривень за адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП та провадження у даній справі закрити та стягнути з відповідача судові витрати.
Ухвалою суду від 19.11.2025 року провадження по справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду.
Представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Відзив обґрунтовано тим, що відповідно до п.п.10-1 п.1 Порядку організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженогоПостановою КМУ від 30.12.2022 №1487у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану, військовозобов'язаний ОСОБА_3 зобов'язаний, зокрема, уточнити протягом 60 днів (з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року) з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані (адресу фактичного місця проживання, місце роботи, отримання освіти, номер телефону, адресу електронної пошти та ін.) через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Можливості отримати інформацію про місце фактичного проживання та місце перебування, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти в установах ТЦК та СП відсутня, оскільки відповідних реєстрів не існує.
Вказав, що позивач не з'являвся вчасно до ІНФОРМАЦІЯ_4 , персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста вчасно не уточнив.
Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що Позивач в період з 05.01.2023 по 08.10.2024 не повідомляв до ІНФОРМАЦІЯ_2 про зміну своїх облікових даних, а саме про зміну прізвища з РУДИЙ на ШЕВЧУК, тобто порушив правила військового обліку під час особливого періоду, а тому у задоволенні адміністративного позову просив відмовити.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явились.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи. Надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову за безпідставністю та розгляд справи провести без участі представника відповідача.
Згідно з ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За змістом ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
За положеннями частин 1, 4 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до матеріалів позову та клопотання про поновлення строків на звернення до суду, суд вважає, що оскільки оскаржувана постанова винесена без участі позивача, копію постанови ІНФОРМАЦІЯ_5 №4299 від 22.10.2024 р. отримано 06.11.2025 р., а матеріали позову подані до суду 13.11.2025 р., то наявні підстави для поновлення строку на оскарження постанови.
Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що 22.10.2024 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_6 полковником ОСОБА_4 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина(нки) ОСОБА_1 виніс постанову №4299 про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП (зв.а.с. 7- а.с. 8).
В постанові зазначено, що громадянин ОСОБА_1 , будучи військовозобов'язаним та перебуваючи на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з 05.01.2023 р. по 08.10.2024 р. не повідомив до ІНФОРМАЦІЯ_2 про зміну своїх облікових даних, а саме - про зміну прізвища з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 , тобто порушив правила військового обліку в особливий період. Своїми протиправними винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги абзацу 7 ч. 3 ст. 1, абзацу 5 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 р. та підпункту 8 пункту 1 Додатку 2 Порядку організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, що призвело до порушення ним правил військового обліку, вчиненого в особливий період. Тобто, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до свідоцтва про зміну імені від 07 липня 2022 року серія НОМЕР_1 , позивач змінив прізвище 07 липня 2022 року, про що складено відповідний актовий запис №28 (а.с. 9).
Згідно з витягом, сформованим за допомогою за стосунку «Резерв +» 06.11.2025 р., ОСОБА_1 користується правом на відстрочку за п. 10 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», дата уточнення даних 25.02.2025 р. (зв. а.с. 9).
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон від 25.03.1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу».
Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженим постановою КМУ №921 від 07.12.2016 року (далі - Порядок).
За змістом цих нормативно-правових актів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.
За визначенням у Законі України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Відповідно до п.п. 2-3 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. №1487, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людськихмобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст.ст. 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Частиною 5 ст. 258 КУпАП визначено, що протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з'явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.
Як вбачається з матеріалів справи, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП.
Згідно з ч. 1 ст. 210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку - тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 3 статті 210 КУпАП передбачено, що вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Диспозиція статті 210 КУпАП має бланкетний характер, тобто охоронюваних законом правил поведінки вона не встановлює, а спрямовує до інших актів законодавства, котрі визначають відповідні правила, на порушення яких існує заборона.
Отже, у кожному конкретному випадку повинно бути встановлено, які саме правила військового обліку, встановлені конкретними нормативно-правовими актами порушено особами, які є призовниками, військовозобов'язаними, резервістами порушено у період особливого стану.
За змістом оскаржуваної постанови, позивача притягнуто до відповідальності за порушення вимог абзацу 7 ч. 3 ст. 1, абзацу 5 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 р. та підпункту 8 пункту 1 Додатку 2 Порядку організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487.
Абзац 7 ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачає, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно з абзацом 5 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до п.п. 8 п. 1 Додатку 2 до Порядку, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487 призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів", а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Відомості Реєстру - це інформація про персональні та службові дані призовника, військовозобов'язаного та резервіста.
До персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать, зокрема, відомості про стан здоров'я, що збираються з метою визначення придатності для виконання військового обов'язку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач змінив прізвище з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 » 07 липня 2022 року.
Водночас, згідно з постановою, яку оскаржує позивач, вчинене ним правопорушення полягає в тому, що він в період з 05.01.2023 по 08.10.2024 не повідомив до ІНФОРМАЦІЯ_2 про зміну своїх облікових даних, чим порушив п.п. 8 п. 1 Додатку 2 до Порядку, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487.
Разом з тим, за правилами статті 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Таким чином, сама подія зміни прізвища відбулась 07 липня 2022 року, Додаток 2 до Порядку, затвердженопостановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487, а тому позивач не міг своїми діями чи бездіяльністю порушити вищевказані норми законодавста, оскільки станом на 07 липня 2022 року (час зміни прізвища) їх не існувало.
Про існування триваючого правопорушення у постанові не вказано, так як в ній чітко зазначено період з 05.01.2023 по 08.10.2024 р., в який ОСОБА_1 , не повідомив про зміну прізвища.
Вказане вище свідчить, що ОСОБА_1 жодних із вказаних норм не порушував.
Отже, притягнення позивача 22 жовтня 2024 року до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП за викладених в оскаржуваній постанові обставин суперечить закону, оскільки закон, за яким він притягується до адміністративної відповідальності, не має зворотної дії в часі, законодавства, яке згідно оскаржуваної постанови порушив позивач, в період часу, за який він притягується до адміністративної відповідальності, не існувало.
Отже, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що ОСОБА_1 не порушив Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, що в свою чергу виключає наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210 КУпАП.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена відповідно до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.
Відповідно до ст.248 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Згідно ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Отже саме на відповідача як орган, який уповноважений розглядати справи про адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачена ст. 210-1 КУпАП покладено обов'язок щодо встановлення всіх фактичних обставин та дотримання процедури розгляду визначеної ст. 278 КУпАП.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.
За змістом ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення дляправильного вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У цій справі до предмету доказування входить, зокрема, встановлення наявності обов'язку ОСОБА_1 в період з 05.01.2023 р. по 08.10.2024 р. повідомити шостий відділ ІНФОРМАЦІЯ_4 про зміну своїх облікових даних, а саме прізвища з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 , яке він змінив ще 07 липня 2022 року.
Крім того, до предмету доказування також входить застосування п.п. 8 п. 1 Додатку 2 до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487 до спірних правовідносин, з урахуванням факту відсутності правового регулювання станом на час зміни прізвища.
У зв'язку із застосуванням принципу презумпції невинуватості, саме уповноважена посадова особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинна зібрати докази наявності події і складу адміністративного правопорушення, винуватості особи, тобто «поза розумним сумнівом» довести наявність законних підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відтак, саме відповідач несе тягар доказування правомірності своїх дій та рішень, і саме відповідач не надав жодних доказів законності й обґрунтованості оскаржуваної Постанови.
Суд зауважує, що відповідач, як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення.
Сам лише факт складання постанови без обґрунтування її доказами не дає підстав для висновку про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Отже, суд, з урахуванням положень пункту 4 частини третьої статті 2, частини другої статті 77 та частини четвертої статті 159 КАС України вважає, що доводи позивача щодо незаконності винесеної ІНФОРМАЦІЯ_7 постанови є обґрунтованими. Відповідач доказів на спростування наведеного не надав. Неподання останнім відзиву на позов без поважних причин у цьому випадку кваліфікується як визнання позову.
Згідно зі ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Так, відповідачем допущено порушення при складанні адміністративних матеріалів щодо ОСОБА_1 . Оскільки постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, суд вважає, що згідно з приписами вищенаведеної норми, виникає необхідність закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
Ухвалюючи це судове рішення суд керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною першою ст. 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст. 139 КАС України).
Враховуючи, що позов підлягає задоволенню, то за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати з оплати судового збору у розмірі 484,48 гривень.
Враховуючи вищенаведене, керуючись,ст.ст. 19, 58 Конституції України, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», Законом України «Про оборону», ст.ст.7, 9, 38, 210, 235, 245, 247, 251, 268, 279 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 72-77, 121, 122, 139, 243-246, 250-251, 286, 295 КАС України, суд,-
Ухвалив:
Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Позов задовольнити.
Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22 жовтня 2024 року №4299 винесену начальник ІНФОРМАЦІЯ_6 , якою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210 та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн.
Справу про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, а саме з ІНФОРМАЦІЯ_8 ( АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: