Справа № 715/3819/25
Провадження № 1-кп/715/257/25
03.12.2025 селище Глибока
Глибоцький районний Чернівецької області в складі:
судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
за участю:
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченої ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Глибоцького районного суду Чернівецької області обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025262020003085 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Чернівців, зареєстрована в АДРЕСА_1 , фактично проживає в с. Михайлівка, Чернівецького району, Чернівецької області, громадянка України, розлучена, має на утриманні двох малолітніх дітей, перебуває в декретній відпустці, раніше не судима, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, -
ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів за попередньою змовою з іншими невстановленими особами, відносно яких матеріали виділено в окреме провадження, вчинила дії, спрямовані на незаконне переправлення осіб через державний кордон України поза встановленими пунктами пропуску.
Так, у період з 20 по 31 серпня 2025 року невстановлена особа, діючи умисно, з корисливих мотивів та у попередній змові з іншими невідомими особами, з метою незаконного переправлення осіб через державний кордон України, підшукала двох громадян України - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які бажали перетнути кордон. За організацію їх переправлення невстановленою особою обумовлено грошову винагороду у сумі 15 000 доларів США з кожного.
25 серпня 2025 року у м. Вишгород Київської області ОСОБА_6 та ОСОБА_7 передали невстановленій особі по 15 000 доларів США кожний у якості оплати за вказані незаконні послуги. У подальшому невстановлена особа надавала ОСОБА_6 та. ОСОБА_7 інструкції щодо перетину кордону, підтримуючи зв'язок за допомогою інтернет-месенджерів.
31 серпня 2025 року на: виконання злочинного плану, до місця збору у м. Вишгород Київської області прибув автомобіль «Фольксваген» сірого кольору під керуванням невстановленої особи. Відповідно до отриманих від даної особи вказівок ОСОБА_6 та ОСОБА_7 сіли до цього автомобіля, який перевіз їх до м. Київ. Там, також за вказівками невстановленої особи, вони пересіли у автомобіль «Лексус» чорного кольору під керуванням іншої невстановленої особи, яка перевезла ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з м. Київ до с. Мамаївці Чернівецького району Чернівецької області.
31 серпня 2025 року, після доставлення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 невстановленими особами до с. Мамаївці Чернівецької області, на парковці у с. Мамаївці їх зустріла ОСОБА_4 , яка діяла відповідно до заздалегідь узгодженого з іншими невстановленими особами злочинного плану. Після зустрічі ОСОБА_4 надала ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вказівку сісти до автомобіля «Фольксваген Гольф» темно-синього кольору, державний номер НОМЕР_1 , яким вона керувала, попередивши їх про необхідність дотримуватись тиші, та повідомила, що прямує ближче до державного кордону для реалізації узгодженого плану незаконного переправлення.
Керуючи зазначеним транспортним засобом, ОСОБА_4 , оминаючи офіційні контрольно-пропускні пункти, перевезла вказаних осіб до с. Михайлівка Чернівецького району Чернівецької області, де розмістила їх у житловому будинку, у якому також перебувала інша невстановлена особа, яка проводила ОСОБА_6 та ОСОБА_7 інструктаж щодо способу та порядку здійснення незаконного перетину державного кордону України, а також надала технічні засоби для подолання перешкод - інструменти для розрізання сітки загороджувальних споруд, ковдри для укриття від дронів, за допомогою яких працівники ДПСУ здійснюють спостереження за місцевістю на прикордонній території.
03 вересня 2025 року ОСОБА_4 , продовжуючи свої умисні дії, відповідно до узгодженого із невстановленими особами плану, на автомобілі «Фольксваген Гольф», д.н.з. НОМЕР_1 , приїхала до будинку в с. Михайлівка, звідки перевезла ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до околиці с. Багринівка Чернівецького району у безпосередній близькості від державного кордону. Після зупинки транспортного засобу вона наказала їм вийти, вказала напрямок руху до лісосмуги та повідомила, що там їх чекатиме інша особа, яка здійснюватиме супровід безпосередньо до лінії розмежування державного кордону. Після вчинення зазначених дій ОСОБА_4 залишила місце події.
При цьому у діях ОСОБА_4 вбачається наявність корисливого мотиву, оскільки за свої послуги вона розраховувала на отримання грошових коштів від невстановлених осіб, проте конкретну суму не обумовили.
У подальшому, 03 вересня 2025 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 під час спроби незаконного перетину державного кордону України затримано прикордонним нарядом Державної прикордонної служби України поблизу АДРЕСА_2 .
Таким чином, ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 332 КК України - сприяння у незаконному переправленні осіб через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів, вчинене щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
Обвинувачена ОСОБА_4 свою вину в інкримінованого їй кримінальному правопорушенні визнала повністю та підтвердила факти та обставини, які викладені в обвинувальному акті. При цьому вказала, що дійсно її малознайомий, який перебуває за кордон, попросив її забрати двох чоловіків з с. Мамаївці та довести до с. Михайлівка, а через деякий час попросив забрати цих хлопців з с. Михайлівка та довести до околиць с. Багринівка біля лісу, залишити їх там та вказати їм напрямок в сторону кордону, де їх мала зустріти інша особа. Вона погодилась на це, оскільки їй обіцяли за ці послуги надати якусь грошову винагороду, проте не сказали суму. У зв'язку з тим, що вона сама виховує двох малолітніх дітей та перебуває у стані вагітності та необхідні кошти, погодилась на це. Вказала, що коштів за це так і не отримала. Також повідомила, що вона розуміла, що хлопці яких вона везе, мають намір незаконно перетнути кордон. Щиро розкаялася у вчиненому та просила не карати її суворо, запевнила, що такого більше не повториться.
Покази обвинуваченої повністю співвідносяться з обставинами викладеними в обвинувачені. Сумнівів у щирості позиції обвинуваченої не має. На даний обвинувачена щиро розкаються у вчиненому.
Прокурор в судовому засідання підтримав пред'явлене ОСОБА_4 обвинувачення, просив суд провести спрощений розгляд в порядку ч.3 ст.349 КПК України та з врахуванням всіх обставин справи та характеризуючих даних, призначити обвинуваченій покарання у виді реального позбавлення волі строком на сім років.
За згодою учасників судового провадження суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин інкримінованого ОСОБА_4 злочину, які ніким не оспорюються і на підставі ч.3 ст. 349 КПК обмежився допитом обвинуваченої та дослідженням доказів які характеризують особу обвинуваченого та обтяжують чи пом'якшують покарання. При цьому судом з'ясовано правильність розуміння обвинуваченою обставин щодо недоцільності дослідження доказів, добровільність її позиції та роз'яснено вимоги ч. 3 ст. 349 КПК, що у такому випадку вона буде позбавлена права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Таким чином, суд ухвалює вирок в особливому порядку без дослідження будь-яких доказів обставин, передбачених п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 91 КПК.
При цьому суд вважає правильним кваліфікацію дій обвинуваченої ОСОБА_4 за ч.3 ст. 332 КК України як сприяння у незаконному переправленні осіб через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів, вчинене щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують і обтяжують.
Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Вирішуючи питання про розмір і вид покарання, яке слід призначити обвинуваченій ОСОБА_4 і встановлюючи ступінь її вини у вчиненому злочині, суд дає оцінку не тільки окремому вчинку обвинуваченої, а також і її особистості, наскільки вона проявилася у її злочинних діях, наскільки вона має нахил до скоєння правопорушень, її мотиви скоєння злочину.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 , розлучена, має на самостійному утриманні двох малолітніх дітей, 13-ти річну доньку ОСОБА_8 та 1,5 річного сина ОСОБА_9 , на даний час перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною до 3-ох років, раніше до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувалась, на обліку у лікарів нарколога чи психіатра не перебуває, відсутні негативні характеризуючи дані на неї. На даний час обвинувачена перебуває на 9-ми місяці вагітності, а на 05.12.2025 року запланована її госпіталізація у зв'язку з пологами.
Обставинами які пом'якшують покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд визнає: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, вчинення кримінального правопорушення жінкою у стані вагітності.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої судом не встановлено.
Згідно ч.1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. У цьому випадку суд не має право призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
Виходячи з буквального змісту даної норми, підставою для призначення більш м'якого покарання в ч. 1 ст.69 КК України вказується на дві групи чинників, які певним чином характеризують вчинений злочин і особу винного: а) наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину; б) дані, що характеризують особу винного.
При цьому обставини, що пом'якшують покарання, як одна з підстав застосування статті 69 КК України, повинні мати певні кількісні та якісні характеристики, а відомості про особу винного, як самостійна підстава призначення більш м'якого покарання повинні оцінюватися судом, а в даному випадку і прокурором, в першу чергу з точки зору можливості досягнення таким (більш м'яким) покаранням тих цілей, які сформульовані в частині 2 статті 50 КК України.
Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, можливе лише за наявністю двох розглянутих підстав застосування статті 69 КК України в їх єдності і сукупності.
За наслідками проведеного аналізу вищезазначених правових норм, суд, приймає до уваги, що у обвинуваченої ОСОБА_4 наявні декілька обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, а саме те, що обвинувачена щиро розкаялася у вчиненому та активно сприяла у розкритті злочину, злочин вчинила перебуваючи в стані вагітності, вперше притягується до кримінальної відповідальності.
Таким чином, з врахуванням викладеного суд вважає за можливим при призначенні покарання застосувати ст.69 КК України.
Також з огляду на особистість обвинуваченої суд вважає, що вона не є особою суспільно небезпечною, яка здатна на системне вчинення кримінальних правопорушень. При цьому встановлено, що обвинувачена ОСОБА_4 розлучена, на даний час перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною до трьох років, має утриманні двох малолітніх дітей, меншому з яких трошки більше двох років, які перебувають на її самостійному утриманні, злочин вчинила перебуваючи у стані вагітності. У зв'язку з цим, маючи потребу у коштах погодилась на вчинення цього злочину. Проте очевидно, що обвинувачена не в повній мірі розуміла суспільну небезпеку скоєного нею діяння, а саме те, що безпосереднім об'єктом цього злочину є суспільні відносини з охорони суверенітету України, цілісності й недоторканності її кордонів, що є надзвичайно актуально в умовах війни. І саме нерозуміння обвинуваченою цих обставин в поєднанні з корисливим мотивом швидко заробити гроші, і привело її до вчинення такого тяжкого правопорушення.
Слід заначити, що суд також враховує обставини скоєного злочину обвинуваченою, а саме безпосередні дії обвинуваченої та її роль у вчиненні злочину, які проявились у транспортуванні двох осіб, які мали намір перетнути кордон з одного місця до іншого.
Переходячи до питання обрання конкретного покарання, суд враховуючи обставини правопорушення та особу обвинуваченої, її матеріальне становище, вважає за необхідне призначити основне покарання обвинуваченій, у відповідності до ст. 69 КК нижче від найнижчої межи, встановленої в санкції ч.3 ст.332 КК України, однак зв'язане з позбавлення волі та з позбавленнямзайматись певною дійльністю, проте без конфіскації майна.
Разом з тим, не погоджуючись з позицією обвинувачення, суд в даному конкретному випадку вважає, що є достатні підстави для застосування ст.79 КК та звільнення обвинуваченої від відбування покарання з випробуванням, оскільки переконаний, що її виправлення можливе без відбуття покарання у вигляді позбавлення волі з випробувальним терміном, на протязі якого обвинувачена буде перебувати під певним контролем держави та знаходитись у стані певного остраху за будь-які наступні життєві події. Поведінка такої піднаглядної людини, повинна бути більш виваженою, більш стриманою, більш контрольованою ніж звичайної людини, оскільки навіть незначне правопорушення може призвести особу до заміни покарання на реальне його відбуття.
Призначаючи покарання з випробуванням, суд вважає за необхідне застосувати положення ст. 76 КК і покласти на обвинувачену певні обов'язки.
Призначення вказаного покарання, буде відповідати загальним засадам кримінального провадження, тяжкості скоєного, обставинам правопорушення, особі обвинуваченого, а також не тільки меті покарання, передбаченого ст. 50 КК, а й меті правосуддя, невід'ємною частиною якого є справедливість та верховенство права.
Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 374, 377 КПК України суд,-
Визнати винною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України та призначити їй покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаної із наданням логістичних послуг з перевезення пасажирів у прикордонних районах та прикордонних зонах України строком на 3 (три) роки, без конфіскації майна.
На підставі ст.79 КК України звільнити ОСОБА_4 , від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком на 3 (три) роки, поклавши на неї обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, саме періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 з іспитовим строком обчислювати з моменту проголошення вироку.
Речові докази по справі: транспортний засіб марки «Volkswagen Golf», 2009 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_1 - залишити ОСОБА_4 , скасувавши арешт накладений на нього ухвалою слідчого судді Глибоцького районного суду від 17.10.2025 року.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
На вирок може бути подана апеляція до Чернівецького апеляційного суду через Глибоцький районний суд Чернівецької області протягом тридцяти діб з дня його проголошення.