про відмову у забезпеченні позову
03 грудня 2025 року ЛуцькСправа № 140/14949/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним відмови та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та зобов'язання надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
На момент розгляду заяви про забезпечення позову питання про відкриття провадження в даній справі судом не вирішено.
Одночасно з позовною заявою позивач подав до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_2 та іншим компетентним особам вчиняти дії, пов'язані з мобілізацією ОСОБА_1 до моменту набрання законної сили рішенням у даній справі.
В обґрунтування наявності підстав для забезпечення позову позивач вказує на ризик його мобілізації, при цьому у разі задоволення позову в цій справі і набрання судовим рішенням законної сили, неможливо буде виконати рішення суду, якщо він вже буде мобілізований і отримає статус військовослужбовця. З огляду на наведене, просить заяву про забезпечення позову задовольнити.
Суд при вирішенні заяви про забезпечення адміністративного позову виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відтак, заяву про забезпечення позову розглянуто судом без повідомлення учасників справи, у дводенний строк з дня її надходження.
Заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Згідно із частиною першою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно із пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
За правилами частини другої статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Надаючи оцінку вказаним аргументам позивача, суд вказує наступне.
На думку суду, наведені у заяві доводи ОСОБА_1 не можуть бути визнані переконливими та достатніми для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки сформульовані як можливість/ймовірність вчинення дій, ґрунтуються на припущеннях. Наведені заявником твердження про можливе (а не реальне) настання негативних для позивача наслідків (у цьому випадку, за твердженням заявника, такі негативні наслідки та порушення прав позивача полягають саме у призові на військову службу під час мобілізації, при тому, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України) не зумовлюють необхідність забезпечення поданого у цій справі адміністративного позову.
Суд також враховує, що за приписами пункту 63 Порядку №560 військовозобов'язані, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіональних органів СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів) із заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, крім тих, що були раніше визнані обмежено придатними або тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на строк від шести до 12 місяців відповідно до висновку військово-лікарської комісії, у разі закінчення строку дії довідки (постанови) військово-лікарської комісії, за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю.
У разі ухвалення комісією рішення про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаний, який підлягає призову на військову службу під час мобілізації, направляється на медичний огляд для визначення придатності до військової служби.
За змістом пункту 72 Порядку №560 рішення щодо придатності резервіста та військовозобов'язаного для проходження військової служби за станом здоров'я визначається військово-лікарською комісією при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. У разі незгоди громадянина з рішенням військово-лікарської комісії при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки на підставі його заяви громадянин направляється для проходження військово-лікарської комісії при обласному (Київському та ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Тобто, в розумінні пункту 63 Порядку №560 правовим наслідком ухвалення комісією рішення про відмову у наданні відстрочки є направлення військовозобов'язаного, який підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на медичний огляд для визначення придатності до військової служби.
Сам факт ухвалення комісією рішення про відмову у наданні відстрочки автоматично не зумовлює призову особи на військову службу під час мобілізації і цьому обов'язково передує направлення військовозобов'язаного на медичний огляд для визначення придатності до військової служби. Мобілізаційне розпорядження вручається лише придатним до військової служби військовозобов'язаним.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд не встановив обставин направлення позивача на медичний огляд чи вручення останньому мобілізаційного розпорядження.
Матеріали заяви про забезпечення позову не містять доказів того, що відповідач здійснює щодо позивача мобілізаційні заходи, тому відсутні підстави вважати, що до розгляду цієї справи позивача буде неминуче мобілізовано, зараховано до складу військової частини, а виконання рішення суду, в разі якщо воно буде прийняте на користь позивача, неможливо буде виконати.
Отже, станом на день постановлення цієї ухвали відсутні підстави для висновку, що існуватиме неможливість захисту прав, свобод та інтересів заявника після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття заходів забезпечення позову, а також, що існуватиме необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому, оскільки заявником не обґрунтовано невідворотність настання стверджуваних наслідків без застосування заходів забезпечення позову.
Крім того, суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Будь-яких фактичних даних, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову в обов'язковому порядку матиме наслідком прийняття рішення про призов заявника на військову службу під час мобілізації, суду не надано.
Беручи до уваги характер спірних правовідносин, зміст позовних вимог та заяви позивача про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви та вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб.
Керуючись статтями 150-154, 248, 256, 293-295 КАС України, суд
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Р.С. Денисюк