03 грудня 2025 року ЛуцькСправа № 140/9757/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Ксензюка А.Я.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ЗХ/ВЛ/11030/03-20-07-05/3731811754-ФС від 05.06.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, із наступними КВЕД: 47.11 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 47.91 -роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет.
Головним управлінням ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області) проведено фактичну перевірку за місцем провадження господарської діяльності позивача ( АДРЕСА_1 ), за наслідками якої складено акт від 17.04.2025 №11030/03-20-07-05/ НОМЕР_1 .
Відповідно до рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №3Х/ВЛ/ДПС-№11030/03-20-07-05/ НОМЕР_1 від 02.05.2025, розглянувши вказаний акт перевірки, у ході якої були виявлені порушення законодавства про працю, а саме: за фактичним місцем провадження господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , зафіксовано допущення до роботи ОСОБА_2 , без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, заступником начальника Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Вакулою А.Я. було вирішено здійснити розгляд справи про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 05.06.2025.
Постановою заступником начальника Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Вакулою А.Я. від 05.06.2023 №3Х/ВЛ/11030/03-20-07-05/3731811754-ФС на підставі статті 265 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) вирішено накласти на ФОП ОСОБА_1 штраф за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (а саме вимог частини 4 статті 24 К3пП України) у розмірі 80000 грн.
Із вказаною постановою позивач не погоджується та вважає її протиправною виходячи з наступного.
Позивач вказує, що відомості, які зазначені у акті перевірки від 17.04.2025 №11030/03-05/ НОМЕР_1 не відповідають дійсності, оскільки станом на 17.04.2025 ОСОБА_2 не була допущена до роботи, починаючи з 13.11.2023 остання зареєстрована як фізична особа - підприємець із основним КВЕД 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах та уклала з позивачем договір суборенди від 31.03.2025 №1 щодо об?єкта оренди по АДРЕСА_1 та цивільно-правову угоду від 15.04.2025 №1 про надання послуг, а саме: послуги з прибирання торгового залу, коридору, підсобного приміщення магазину с. Литовеж, подвір?я біля магазину; послуги з перегляду контролю товарів на термін придатності; послуги з продажу товарів за відсутності ОСОБА_1 .
Згідно акту виконаних робіт від 31.04.2025 вбачається, що саме 17.04.2025 ОСОБА_2 надавала послуги з прибирання магазину
Окрім того, посилаючись на статтю 16 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», позивач вказує, що на період воєнного стану законодавець, з метою забезпечення умов належного функціонування підприємств, оперативного залучення працівників для усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили скасував штраф (відповідальність), передбачені статтею 265 КпАП України за умови усунення порушень виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю).
При цьому позивач наголошує, що до моменту винесення оскаржуваної постанови усунув виявлені порушення, а саме: видав наказ №1 від 27.05.2025 про прийняття на роботу на посаду, продавця продовольчих товарів ОСОБА_2 , уклав з останньою трудовий договір, подав повідомлення про прийняття працівника на роботу до органів ДПС.
Відтак, станом на 05.06.2025 підстави для застосування до позивача штрафу були відсутні з огляду на норми статті 16 Закону України «Про організацію трудових відноси» в умовах воєнного стану».
Так, на переконання позивача, зміст частини третьої статті 16 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» чітко вказує на те, що у період дії воєнного стану у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк приписів про усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю), штрафи, передбачені статтею 265 КЗпП України, не застосовуються. При цьому законодавець жодним чином не конкретизував, ким має бути проведено позаплановий захід і ким виявлено порушення в сфері праці. Вирішальним в даному випадку є вчинення порушення законодавства про працю, виявлення якого тягне за собою накладення штрафу, передбаченого статтею 265 КЗпП України.
З наведених підстав позивач вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувану постанову діяв недобросовісно, нерозсудливо та необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, вирішено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.27).
У відзиві на позовну заяву (а.с.28-33) представник відповідача позовних вимог не визнав та в обґрунтування такої позиції вказав, що 16.04.2025 посадовими особами ГУ ДПС у Волинській області відповідно до наказу від 10.04.2025 №1261-п, направлень від 10.04.2025 №1888/03-20-07-05, №1895/03-20-07-05, проведено фактичну перевірку, зокрема, з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) ФОП ОСОБА_1 , за адресою здійснення господарської діяльності - АДРЕСА_1 .
30.04.2025 Міжрегіональним управлінням отримано матеріали фактичної перевірки ГУ ДПС у Волинській області, про що листом від 02.05.2025 вих. №3X/3.1/7604-повідомлено позивача.
02.05.2025 Міжрегіональним управлінням на адресу позивача скеровано рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу від 02.05.2025 №3Х/ВЛ/ДПС-11030/03-20-07-05/ НОМЕР_1 , яким ФОП ОСОБА_1 повідомлено, що розгляд справи про накладення штрафу відбудеться 05.06.2025.
Як вбачається із акту фактичної перевірки від 17.04.2025 №11030/03-20-07-05/ НОМЕР_1 , перевіркою встановлено, що в господарській одиниці за адресою АДРЕСА_1 , станом на 14:21 год. 16.04.2025 ФОП ОСОБА_1 використовував працю найманої особи ОСОБА_2 .
Перед початком фактичної господарської одиниці ФОП ОСОБА_1 16.04.2025 о 14:21 год. посадовими особами ГУ ДПС у Волинській області здійснено придбання товару на суму 412,00 грн.
Вищезазначена розрахункова операція проведена ОСОБА_2 , яка у письмових поясненнях зазначила, що працює у ФОП (продавець) ОСОБА_1 із 16.04.2025, заробітну плату ще не отримувала.
До перевірки не надано наказу про прийняття ФОП ОСОБА_1 найманого працівника ( ОСОБА_3 ) на роботу та укладеного трудового договору з даною особою.
Згідно наявної у ГУ ДПС у Волинській області податкової інформації повідомлення про прийняття вказаного працівника ФОП ОСОБА_1 до органів ДПС станом на 16.04.2025 не подавалось.
Таким чином, працівник ОСОБА_3 була допущена до роботи (реалізація товару на суму 412,00 грн.) без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Стосовно доводів позивача про те, що між ним та громадянкою ОСОБА_4 було укладено цивільно-правовий договір, відповідно до умов якого остання, окрім виконання інших передбачених ним зобов'язань, мала право здійснювати реалізацію товару у випадках, коли ОСОБА_1 був відсутній, представник відповідача зазначає наступне.
Міжрегіональне управління з метою об'єктивного розгляду всіх обставин щодо встановлення факту використання ФОП ОСОБА_1 праці неоформлених працівників, аналізувало подані пояснення ФОП ОСОБА_1 від 04.06.2025 вх. №8459/3X/1-25 в сукупності з наданою цивільно-правовою угодою №1 від 15.04.2025 укладеною між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
Так, аналізуючи положення цивільно-правової угоди №1 від 15.04.2025 наявні підстави стверджувати, що вказаний договір цивільно-правового характеру, містить ознаки трудового договору.
Зі змісту наданого договору на виконання робіт №31/10 від 31.10.2024 слідує, що договором не передбачено надання завдань замовником виконавцю з детальними вимогами щодо виконуваних робіт, що свідчить про регламентацію процесу роботи та певне підпорядкування виконавця замовнику.
Таким чином в даному випадку виконання роботи ОСОБА_4 має систематичний характер виконання, могло відбуватись лише після належного оформлення трудових відносин.
Також цивільно-правові договори застосовуються, як правило, для виконання разової конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів і у разі досягнення цієї мети, договір вважається виконаним і дія його припиняється.
Предметом укладеного договору цивільно-правового характеру був не кількісний результат (обсяг робіт), а власне праця, яка не була юридично самостійною, а здійснювалася у межах діяльності магазину.
Умовами наведеного вище договору, укладеному між сторонами, визначено, що виконавець надає послуги (виконує роботи) з прибирання торгового залу, коридору, підсобного приміщення магазину «Смак» с. Литовеж, подвір?я біля магазину, послуги з перегляду та контролю товарів на термін придатності та послуги з продажу товарів за відсутності ОСОБА_1 . Перелічені завдання свідчать про те, що предметом цих договорів є процес праці, а не її кінцевий результат.
З своїм характером такі правовідносини фактично є трудовими, оскільки не містять конкретних фізичних величин або ж об?ємів робіт; в свою чергу, працівник виконує певні функції за конкретною посадою, а не індивідуально-визначену роботу.
Отже, враховуючи вищевикладене, ОСОБА_4 була допущена ФОП ОСОБА_1 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Також представник відповідача зауважує, що заходи щодо притягнення відповідальності за вчинення порушення, передбаченого абзацом другим частини другої статті 265 КпАП України застосовуються незалежно від факту усунення порушень, які виявлені при проведенні перевірки податковим органом.
Враховуючи вищезазначене, представник відповідача вважає, що постанова №3Х/ВЛ/11030/03-20-07-05/3731811754-ФС від 05.06.2025 була винесена посадовими особами Міжрегіонального управління, діючи на підставі, у межах наданих законом повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством. Просить в задоволенні позову відмовити.
Інші заяви по суті спору на адресу суду від учасників справи не надходили.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4, частини другої, пункту 10 частини шостої статті 12, частин першої - третьої статті 257, частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) дану справу, як справу незначної складності, розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Дослідивши письмові докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, із основним видом діяльності - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (КВЕД 47.11).
Посадовими особами ГУ ДПС у Волинській області на підставі наказу від 10.05.2025 №1261-п (а.с.38 зворот.) та направлень на перевірку від 10.04.2025 №1888/03-20-07-05 та №1888/03-20-07-05 (а.с.39 зворот.) проведено фактичну перевірку магазину, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює господарську діяльність позивач.
За результатами фактичної перевірки складено акт від 16.04.2025 бланк №003625 (реєстраційний номер від 17.04.2025 №11030/03-05/ НОМЕР_1 ), яким встановлено, що станом на 14:21 год. 16.04.2025 в господарський одиниці ФОП ОСОБА_1 використовувалась праця найманої особи громадянки ОСОБА_2 . Разом з тим до перевірки не надано наказу про прийняття ФОП ОСОБА_1 найманого працівника укладеного трудового договору з даною особою.
Згідно наявної у ГУ ДПС у Волинській області податкової інформації, повідомлення про прийняття на роботу працівника ОСОБА_2 в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фізичною особою підприємцем ФОП станом на 16.04.2025 до органів ДПС не подавалося.
Таким чином в порушення статті 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу», ОСОБА_2 було допущено до роботи ФОП ОСОБА_5 16.04.2025 без укладання трудового договору, оформленого наказу чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінстом Міністрів України (а.с.36-38).
Листом ГУ ДПС у Волинській області від 17.04.2025 №3641/5/03-20-07-05-05 відповідачу було надіслало копію матеріалів фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 для розгляду та вжиття відповідних заходів в межах компетенції (а.с.47).
Відповідно до рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №11030/03-20-07-05/ НОМЕР_1 від 02.05.2025 відповідач вирішив здійснити розгляд справи про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 05.06.2025 (а.с.22), про що повідомив позивача листом від 02.05.2025 №ЗХ/3.1/7604-25 (а.с.48, 53).
У зв'язку із вказаним, позивач надав відповідачу письмові пояснення (заперечення) щодо обставин справи, в яких зазначив, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачено частиною другою статті 265 КЗпП України (а.с.18-19, 51-52).
Розглянувши справу про накладення штрафу, на підставі акту перевірки ГУ ДПС у Волинській області від 17.04.2025 №11030/03-20-07-05/ НОМЕР_1 , відповідач прийняв постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ЗХ/ВЛ/11030/03-20-07-05/3731811754-ФС від 05.06.2025, якою на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України, вирішив накласти на ФОП ОСОБА_1 штраф у сумі 80 000 грн (а.с.20-21, 50).
Копію вказаної постанови була надіслана позивачу разом листом Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 06.06.2025 №ЗХ/3.1/9904-25 (а.с.44).
Позивач, вважаючи винесену постанову протиправною, звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Згідно з приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення № 96).
Згідно із пунктом 1 Положення № 96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Першого віце-прем'єр-міністра України - Міністра економіки, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
За змістом підпунктів 6, 9 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює: державний контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю; державний контроль за додержанням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи.
Відповідно до пункту 7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що Держпраці та утворені в установленому порядку її територіальні органи наділені контролюючими функціями за дотриманням роботодавцями законодавства про працю.
При цьому, суд також враховує, що згідно із частиною другою статті 259 КЗпП України центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, а органи місцевого самоврядування - на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад.
Отже, право здійснювати контроль за додержанням законодавства про працю на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з метою перевірки дотримання податкового законодавства закріплено за податковими органами згідно з частиною другою статті 259 КЗпП України.
За змістом норм пункту 80.10 статті 80, пункту 86.1 статті 86 ПК України, якими регламентовано порядок оформлення результатів фактичної перевірки, результати такої перевірки у разі встановлення під час її проведення порушень оформлюються у формі акта, який складається та підписується посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності), є документом, що підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.
Висновки, щодо застосування зазначених положень, а також стосовно того, що акт перевірки є документом, що підтверджує факт її проведення, викладені у постановах Верховного Суду від 28.01.2021 у справі № 380/1116/20, від 21.04.2021 у справі №260/586/20, від 17.04.2024 у справі № 560/3981/23.
Відповідальність за порушення законодавства про працю для фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, зокрема в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), передбачена нормами абзацу другого частини другої статті 265КЗпП України.
Тому суд констатує, що повноваження на проведення перевірки щодо дотримання фізичними особами-підприємцями вимог законодавства про працю, виявлення, оформлення і фіксацію відповідних порушень (зокрема в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) належать податковому органу відповідно до закону.
Одночасно з цим повноваження щодо притягнення до відповідальності за вищевказані правопорушення у спосіб накладення штрафу за законом (частина четверта статті 265 КЗпП України) надані центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, є Державна служба України з питань праці (Держпраці). Відповідні приписи про це наведені у пункті 1 Положення № 96, яке процитовано судом вище.
Пунктом 8 цього ж Положення передбачено, що Держпраці під час виконання покладених на неї завдань взаємодіє в установленому порядку з іншими державними органами, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, тимчасовими консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами, утвореними Кабінетом Міністрів України, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, громадськими спілками, профспілками та організаціями роботодавців, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, а також підприємствами, установами та організаціями.
На цій підставі, суд зазначає, що у разі виявлення податковим органом фактів порушення вимог законодавства про працю та фіксації їх у складеному цим органом акті перевірки і надання останнього Держпраці в порядку взаємодії цих органів для виконання покладених на них завдань, Держпраці, відповідно до закону, наділена повноваженнями притягати до відповідальності суб'єктів таких правопорушень, зокрема накладати штрафи у розмірі та в порядку, визначеному законодавством.
У спірних правовідносинах розмір штрафу та суб'єкт, уповноважений його накладати, прямо визначені у нормах статті 265 КЗпП України.
Відповідно до частини першої статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Відповідно до частин першої, другої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Згідно із частинами першою-четвертою статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим:
1) при організованому наборі працівників;
2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я;
3) при укладенні контракту;
4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;
5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);
6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;
61) при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу;
62) при укладенні трудового договору з нефіксованим робочим часом;
7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.
При укладенні трудового договору громадянин, який вперше приймається на роботу, має право подати вимогу про оформлення трудової книжки.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту другого частини п'ятої статті 50 Закону України від 05.07.2012 № 5067-VI «Про зайнятість населення» роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.
Абзацом першим постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації) та/або резидентом Дія Сіті до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором та/або до початку виконання робіт (надання послуг) гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті засобами електронного зв'язку з використанням електронного підпису відповідальних осіб, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу.
Аналіз наведених норм КЗпП України дає підстави дійти висновку про те, що трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права неодноразово викладався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16.06.2020 у справі № 815/5427/17, від 04.07.2018 у справі № 820/1432/17, від 13.06.2019 у справі № 815/954/18, у справі №1840/2507/18, у справі № 824/896/18-а, від 03.03.2020 у справі № 1540/3913/18, від 27.06.2024 у справі №380/761/20, від 17.09.2024 у справі № 460/13803/21.
Водночас працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Вчинення фізичною особою-підприємцем, яка використовує найману працю, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) є порушенням законодавства про працю та має наслідком застосування до такої особи відповідальності у вигляді штрафу відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України.
Верховний Суд у постанові від 05.10.2020 у справі №560/407/19 вказав, що відповідальність настає в разі, якщо особа виконує певні роботи чи здійснює окремі повноваження з відома, за дорученням та в інтересах, зокрема, фізичної особи-підприємця. При цьому, має бути встановлений факт використання фізичною особою-підприємцем найманої праці.
Факт допуску особи до роботи без оформлення трудового договору має бути підтверджений достатнім обсягом доказів, що характеризують відносини особи та суб'єкта господарювання, який його наймає, як трудові, від таких осіб повинно бути відібрано пояснення.
У акті, складеному за наслідками перевірки, мають фіксуватись лише ті порушення, які достеменно підтверджені доказами (документами, поясненнями тощо) у обсязі, що дозволяє беззаперечно стверджувати про виявлені факти. При цьому, такі докази не мають носити суперечливий характер, допускати неоднозначне тлумачення.
Важливість відображення (фіксації) у акті, складеному за наслідками проведеної уповноваженим органом перевірки, достовірної і повної інформації обумовлено тим, що такий документ є підставою для застосування фінансових санкцій та становить основну частину доказової бази при розгляді справи про накладення штрафу.
Отже, контролюючий орган, під час здійснення фактичної перевірки в межах наданої компетенції, зобов'язаний був перевірити і з'ясувати усі обставини, які охоплювались предметом перевірки, зокрема, в частині факту допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту), а також підтвердити такі належними та допустимими доказами.
Матеріалами справи підтверджується, що з метою перевірки питань дотримання суб?єктом господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, перед початком фактичної перевірки податковим органом була проведена контрольна розрахункова операція, а саме: 16.04.2025 о 14:21 год. придбано: шоколадку millennium за ціною 150грн., сигарети Winsion x Style одна пачка за ціною 125 грн та настоянка Жан-жак медовий 0,25 л за ціною 137 грн. на загальну суму 412 грн, про що свідчить копія фіскального чека від 16.04.2025 (а.с.39). Особою яка провела розрахунок була ОСОБА_2 .
Згідно із підпунктом 20.1.11 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій.
Відповідно до пункту 80.4 статті 80 ПК України перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.
З урахуванням зазначено, сама суть контрольно розрахункової операції покликана перевірити дотримання порядку здійснення розрахункових операцій саме перед початком фактичної перевірки і у даному випадку проведена відповідачем контрольна розрахункова операція підтвердила факт прийняття ОСОБА_2 грошових коштів від покупців, тобто остання здійснювала трудові функції в інтересах позивача.
З урахуванням зазначеного, актом фактичної перевірки від 17.04.2025 №11030/03-20-07-05/ НОМЕР_1 встановлено, що 16.04.2025 позивачем було допущено до роботи ОСОБА_2 без укладання трудового договору, оформленого наказу чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (а.с.36-38).
Як вбачається із прикінцевих положень вказаного акту перевірки, ОСОБА_2 до перевіряючих зауважень не має та з висновками акту перевірки погоджується, про що свідчить підпис останньої.
У письмових поясненнях від 16.04.2025 по суті встановлених перевіркою порушено ОСОБА_2 повідомила, що заробітної плати від ФОП ОСОБА_1 ще не отримувала, так як працює тільки з 16.04.2025. При розрахунку 16.04.2025 о 14.21 год нею було здійснено реалізацію шоколад міленіум «Veri chocolate» 285 грам за ціною 150,00 грн та сигарети «Winsion x Style» за ціною 125 грн та настоянка « ІНФОРМАЦІЯ_1 » вміст спитру 37,5 оборотів за ціною 137 грн. на загальну суму 412 грн. Також вказала, що вона як ФОП ОСОБА_1 в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 », за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 16.04.2025 діяльності не здійснює, а здійснює діяльність за вищезазначеною адресою лише один ФОП ОСОБА_1 (а.с.41 зворот.-42).
В спростування виявлених порушень, позивач надав суду цивільно - правову угод від 15.04.2025 (а.с.16-17, 44), укладену між ФОП ОСОБА_1 (замовник) та ФОП ОСОБА_2 (виконавець), за умовами замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати послуги (виконати роботи), а саме: послуги з прибирання торгового залу, коридору, підсобного приміщення магазину «Смак» с. Литовеж, подвір?я біля магазину; послуги з перегляду контролю товарів на термін придатності; послуги з продажу товарів за відсутності ОСОБА_1 згідно з умовами цієї угоди.
Згідно із наявним в матеріалах справи актом виконаних робіт №1 від 31.04.2025 вбачається, що виконавець виконав, а замовник прийняв наступні роботи (послуги): з прибирання приміщення магазину 17.04.2025, 21.04.20.25, 24.04.2025, 27.04.2025, 30.04.2025; послуги з перевірки товару на терімін придатності 18.04.2020, 22.04.2025, 25.04.2025, послуги з ведення бухгалтерії 28.04.2025 та 29.04.2025 (а.с.17, 44 зворот.).
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує, що саме 17.04.2025 ОСОБА_2 надавала послуги з прибирання магазину, однак суд зауважує, що фактична перевірка магазину, за результатами якої встановлено факт допущення до роботи ОСОБА_2 без укладання трудового договору була проведена податковим органом 16.04.2025, а не 17.04.2025, а відтак вищезазначені письмові докази не можуть слугувати підставою для задоволення позовних вимог.
У свою чергу, відповідно до статті 24 КЗпП України, трудові відносини між працівником та роботодавцем виникають лише за умови укладення трудового договору, який оформлюється, як правило, у письмовій формі.
Згідно статті 21 КЗпП України, трудовий договір є основною правовою формою оформлення трудових відносин між працівником і роботодавцем. За цим договором працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену трудовим договором, дотримуючись правил внутрішнього трудового розпорядку, а роботодавець - виплачувати заробітну плату і забезпечувати належні умови праці.
Залучення працівників одного підприємства до виконання роботи на іншому підприємстві можливе лише за умови офіційного переведення працівника відповідно до статті 32 КЗпП України або оформлення роботи за сумісництвом згідно зі статтею 102-1 КЗпП України.
У випадку, якщо працівник фактично виконує трудові функції на користь іншого роботодавця, але без укладення трудового договору, це може свідчити про наявність прихованих трудових відносин, що є порушенням трудового законодавства і, відповідно до статті 265 КЗпП України, є підставою для застосування до такого суб'єкта відповідальності у вигляді штрафу.
Відтак, трудове законодавство України вимагає офіційного оформлення трудових відносин відповідно до норм КЗпП України. У зв'язку з цим обмін персоналом (працівниками) між підприємствами (юридичними особами або фізичними особами-підприємцями) на підставі цивільно - парових договорів є неприпустимим і може свідчити виключно про використання роботодавцем способу обходу вимог трудового законодавства про обов'язкове оформлення трудових відносин.
Таким чином, наявність цивільно - правової угоди від 15.04.2025, укладеної між позивачем та ФОП ОСОБА_2 (виконавець), яка передбачає, що остання надає послуги з продажу товарів за відсутності ОСОБА_1 , на думку суду, не є достатньою правовою підставою для залучення самої ФОП ОСОБА_2 до виконання роботи на користь іншої сторони без належного оформлення трудових відносин відповідно до положень КЗпП України.
Встановлений під час фактичної перевірки і підтверджений відповідним актом від 17.04.2025 №11030/03-05/ НОМЕР_1 факт здійснення розрахункових операцій ФОП ОСОБА_2 та продаж нею товару, що належить ФОП ОСОБА_1 без укладення трудового договору достеменно свідчить про обхід законодавчих вимог щодо оформлення трудових відносин і суперечить нормам трудового законодавства.
Аналогічна правова позиція, викладена в постанові від 06.03.2025 у справі №260/4202/24.
В обґрунтування заявлених вимог позивач також вказує, що ще до моменту винесення оскаржуваної постанови усунув виявлені порушення, а саме: видав наказ №1 від 27.05.2025 про прийняття на роботу на посаду, продавця продовольчих товарів ОСОБА_2 , уклав з останньою трудовий договір, подав повідомлення про прийняття працівника на роботу до органів ДПС, а відтак підстави для застосування до позивача штрафу були відсутні з огляду на норми статті 16 Закону України «Про організацію трудових відноси» в умовах воєнного стану».
Так, відповідно до частини третьої статті 16 Закону України «Про організацію трудових відноси» в умовах воєнного стану» позапланові заходи державного нагляду (контролю) у період дії воєнного стану здійснюються: за наявності підстав, визначених абзацами п'ятим, восьмим, дев'ятим, десятим частини першої статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"; за зверненням Київської міської військової адміністрації або обласної військової адміністрації; у зв'язку з невиконанням суб'єктом господарювання приписів про усунення порушень вимог законодавства, виданих після 1 травня 2022 року.
У період дії воєнного стану у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк приписів про усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю), штрафи, передбачені статтею 265 КЗпП України, не застосовуються.
Таким чином, суд вважає, що вказана норма передбачає звільнення від відповідальності за статтею 265 КЗпП України виключно у разі виконання приписів про усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та його територіальними органами, а не порушень виявлених податковими органами в ході проведення фактичних перевірок.
На думку суду, ті обставини, до моменту винесення оскаржуваної постанови позивач усунув виявлені порушення, а саме: видав наказ №1 від 27.05.2025 про прийняття на роботу на посаду, продавця продовольчих товарів ОСОБА_2 (а.с.46) та уклав з нею трудовий договір №1 від 28.05.2025 (а.с.13 зворот.-14, 45), не можуть спростувати, того факту, що 16.04.2025 ОСОБА_3 була допущене до роботи без укладення трудового договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами, зокрема актом фактичної перевірки та письмовими поясненнями останньої.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З урахуванням встановлених обставин та проведеного аналізу чинного законодавства, суд доходить висновку, що оскаржувана постанова Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 05.06.2025 №ЗХ/ВЛ/11030/03-20-07-05/3731811754-ФС є правомірною, а тому підстави для визнання її протиправною та скасування відсутні.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 137, 139, 243, 245, 246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (79000, Львівська область, місто Львів, площа Міцкевича, 8, код ЄДРПОУ 44778105).
Суддя А.Я. Ксензюк