03 грудня 2025 року ЛуцькСправа № 140/2768/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Ксензюка А.Я.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Державної податкової служби України (далі - ДПС України, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення №27612/99-00-06-02-01-06 від 12.09.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.09.2024 позивач отримала оскаржуване рішення ДПС України №27612/6/99-00-06-02-01-06 від 12.09.2024, згідно із яким штрафні санкції та пеня нараховано за недоїмку, яка виникла на підставі невчасно сплачених сум ЄСВ за період з 22.01.2013 до 21.06.2019.
Так, на підставі розділу 1 частини шостої статті 1 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI), сума нарахована суб?єктом владних повноважень не є недоїмкою, а складається виключно із штрафу та пені.
При цьому, рішення винесено без розмежування періодів застосованих штрафних санкцій у розмірі 10 та 20 відсотків за сплачені несвоєчасно суми єдиного внеску, також не вказано порядку календарної черговості їх виникнення, розрахунку штрафних санкцій та пені, що є порушенням підпункту 2 пункту 2 розділу VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 № 508/26953 (далі - Інструкція №449) та норм підпунктів 58.1.1, 58.1.2 пункту 58.1. статті 58 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Окрім того, позивач зазначає, що відповідачем порушені строки давності протягом яких контролюючий орган вправі застосовувати фінансові санкції, що є вагомою підставою для скасування такого рішення.
Позивач також звертає увагу, що на момент винесення оскаржуваного рішення, не взято до уваги чинне рішення ДПС України №7507/6/99-00-06-02-01-06 від 15.03.2024, яким скасовано первинне рішення ГУ ДПС у Волинській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 26.01.2024 №1557/03-20-24-06-06 ГУ ДПС у Волинській області та вирішено вважати його відкликаним з дня прийняття даного рішення.
На думку позивача, приймаючи оскаржуване рішення про відмову у скасуванні необґрунтованої та безпідставної вимоги, яка створена на підставі скасованого рішення, яке винесено з порушенням строків давності і без розрахунку суми стягнення, без зазначення періоду виникнення сум штрафу та нарахування пені, відповідач порушив її права, свободи та інтереси.
З наведених підстав позивач вважає, рішення ДПС України №27612/6/99-00-06-02-01-06 від 12.09.2024 незаконним, необґрунтованим, невмотивованим, таким, що винесено з порушенням строків давності. Просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 21.03.2025 прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, вирішено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.22).
У відзиві на позовну заяву (а.с.35-38, 44-48) представник відповідача позовних вимог не визнав та зазначив що згідно із даними інтегрованої картки платника ОСОБА_1 станом на 31.07.2024, сума заборгованості становила 6563,10 грн, яка виникла внаслідок занесення до інтегрованої картки платника сум штрафної санкції та пені згідно рішення №8697/03-20-24-06-06, яке не оскарженого в адміністративному або судовому порядку. На підставі цих даних ГУ ДПС у Волинській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.08.2024 №Ф-10400-0320 на суму 6563,10 грн згідно вимог чинного законодавства.
Враховуючи зазначене, ДПС України вирішила вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Волинській області від 06.08.2024 №Ф-10400-0320 залишити без змін, а скаргу - ОСОБА_1 без задоволення.
Представник відповідача вказує, що законодавцем закріплено право платника податків на оскарження рішення податкового органу, прийнятого за результатами розгляду його скарги, до суду.
Водночас обов?язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб?єктом владних повноважень прав, свобод або інтересі особи на момент її звернення до суду.
Так, рішення суб?єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свобод особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб?єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб?єктивні права та обов??язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов?язку.
Рішення про результати розгляду скарги не має безпосереднього впливу на суб?єктивні права та обов?язки платника шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов?язку, а, відтак, підстави скасування такого рішення та для задоволення позовних вимог відсутні.
Платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб?єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. Втім, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, я відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.
Вказане, на думку відповідача, дає підстави для висновку, що рішення ДПС України про відмову в задоволенні скарги не є юридично значимим для платника податків, оскільки не створює жодних правових наслідків, на відміну від податкової вимоги.
Враховуючи вищезазначене, представник відповідача вважає, що ДПС України діяла виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просить в задоволенні позову відмовити.
Інші заяви по суті спору на адресу суду від учасників справи не надходили.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01.04.2025 відмовлено у задоволенні ОСОБА_1 про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін (а.с.31-32).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29.05.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до ДПС України про визнання протиправним та скасування рішення залишено без розгляду (а.с.63-65).
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 29.05.2025 про залишення позовної заяви без розгляду у справі №140/2768/25 скасовано та прийнято постанову якою справу №140/2768/25 направлено на продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с.125-129).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 розгляд даної справи продовжено (а.с.134).
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4, частини другої, пункту 10 частини шостої статті 12, частин першої - третьої статті 257, частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) дану справу, як справу незначної складності, розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Дослідивши письмові докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить наступних висновків.
Судом встановлено, що згідно із рішенням ГУ ДПС у Волинській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 26.01.2024 №1557/03-20-24-06-06 до позивача застосовано штраф в розмірі 2608,66 грн та нараховано пеню в розмірі 6069,10 грн (а.с.10).
Вказане рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку шляхом подання до ДПС України скарги від 23.02.2024 (а.с.11-12).
Рішенням ДПС України від 15.03.2024 №7507/6/99-00-06-02-01-06 рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 26.01.2024 №1557/03-224-06-06 скасовано та вирішено вважати відкликаним з дня прийняття даного рішення, скаргу позивача - задоволено частково та зобов?язано ГУ ДПС у Волинській області винести і направити нове рішення згідно вимог чинного законодавства (а.с.13-14).
У зв'язку із тим, що станом на 31.07.2024 у позивача була наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску, відповідно до статті 25 Закону №2464-VI та на підставі даних інформаційної системи податкових органів, ГУ ДПС у Волинській області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.08.2024 №Ф-10400-0320 на загальну суму 6563,10 грн, в тому числі: штрафи - 28 874,67 грн, пеня - 3954,44 грн (а.с.15).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06.08.2024 №Ф-10400-0320 була оскаржена позивачем в адміністративному порядку шляхом подання до ДПС України скарги від 22.08.2024 (а.с.16-18).
Рішенням ДПС України від 12.09.2024 №27612/6/99-00-06-02-01-06 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.08.2024 №Ф-10400-0320 залишено без змін, а скаргу ОСОБА_1 - без задоволення (а.с.6-7).
Вказане рішення було надіслано позивачу 12.09.2024 та отримано останньою 17.09.2024, про що свідчить копія конверту та трекінг відстеження Укрпошти (а.с.9-10).
Позивач, вважаючи оскаржуване рішення протиправним, звернулася із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові і організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом №2464-VI.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2464-VI у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:
єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;
недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до частин другої-третьої статті 25 Закону №2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Нормами частини четвертої статті 25 Закону №2464-VІ визначено, що податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.
Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 ПК України.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до податкового органу вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це податкового органу, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. Не підлягають оскарженню зобов'язання зі сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником.
Податковий орган, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 20 календарних днів з дня отримання скарги на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Керівник (його заступник або уповноважена особа) податкового органу може прийняти рішення про подовження строку розгляду скарги платника єдиного внеску понад встановлений строк, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника єдиного внеску до закінчення 20-денного строку. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платнику єдиного внеску не надсилається протягом 20-денного строку або протягом строку, подовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) податкового органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску з дня, наступного за останнім днем закінчення строків.
Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
У разі якщо згоди з податковим органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного податкового органу або оскаржити вимогу до податкового органу вищого рівня чи в судовому порядку.
Питання оскарження рішень контролюючих органів також регулює стаття 56 ПК України.
Відповідно до пунктів 56.1., 56.2 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня.
Згідно із пунктом 56.3. статті 56 ПК України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій або електронній формі засобами електронного зв'язку (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
Згідно із пунктом 56.8. статті 56 ПК України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків засобами поштового зв'язку (з повідомленням про вручення) чи електронного зв'язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу) або надати йому під розписку.
Відповідно до пункту 56.9. статті 56 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово або в електронній формі засобами електронного зв'язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу) повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.
Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.
Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.
Згідно із пунктом 56.20. статті 56 ПК України вимоги до оформлення скарги, порядок подання та розгляду скарг встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Так, процедуру подання та розгляду апаратом ДПС скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - вимога) та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу та скарг банків на рішення про накладення фінансових санкцій (далі - рішення) визначено Порядком розгляду податковим органом скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09.12.2015 №1124 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 30.08.2021 №489), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.02.2016 за №178/28308 (далі - Порядок №1124).
Відповідно до пункту 1 розділу І Порядку №1124 процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
Згідно із пунктом 1 розділу ІІІ Порядку №1124 скарга подається у паперовій та/або електронній формі, у тому числі через електронний кабінет, до апарату ДПС протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги та/або рішення податкового органу, що оскаржується
Нормами пункту 2 розділу VII Порядку №1124 передбачено, що апарат ДПС зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом двадцяти календарних днів з дня отримання скарги на адресу платника єдиного внеску відділенням поштового зв'язку з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.
Вмотивованим є рішення, яке відповідає таким ознакам: зазначені конкретні посилання на статті Закону та інші нормативно-правові акти, на яких воно ґрунтується, з урахуванням матеріалів скарги; по суті вимог чи заперечень платника єдиного внеску апарат ДПС висловив свою позицію.
Рішення надсилається на адресу, зазначену платником єдиного внеску у скарзі, а в разі не зазначення такої адреси - на податкову адресу платника єдиного внеску.
Відповідно до пункту 1 розділу VIIІ Порядку №1124 за результатами проведення процедури адміністративного оскарження апарат ДПС приймає рішення, яке оформляється на бланку ДПС.
Згідно із пунктами 1, 2 розділу IX Порядку №1124 апарат ДПС у разі розгляду скарги перевіряє правомірність та обґрунтованість рішення, що оскаржується, та приймає рішення про результати розгляду скарги за формою згідно з додатком 2 «Рішення про результати розгляду скарги» до цього Порядку.
За результатами розгляду скарги апарат ДПС приймає одне з таких рішень:
1) повністю задовольняє скаргу платника єдиного внеску та скасовує вимогу та/або рішення податкового органу, що оскаржується;
2) частково задовольняє скаргу платника єдиного внеску та в окремій частині скасовує вимогу та/або рішення податкового органу, що оскаржується;
3) залишає скаргу без задоволення, а вимогу та/або рішення податкового органу, яке оскаржується, без змін;
4) збільшує суму єдиного внеску, пені та штрафів, які належать до сплати, або недоїмки, раніше надісланих вимог та/або рішень.
У разі збільшення апаратом ДПС суми єдиного внеску, пені та штрафів, які належать до сплати, або недоїмки раніше надіслані вимоги та/або рішення не відкликаються, а на суму такого збільшення податковим органом надсилається окремо вимога та/або рішення.
Як установлено судом, не погоджуючись із вимогою про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Волинській області від 06.08.2024 №Ф-10400-0320, позивач оскаржила її в адміністративному порядку шляхом подання скарги до ДПС України. скарги від 22.08.2024 (а.с.16-18).
Рішенням ДПС України від 12.09.2024 №27612/6/99-00-06-02-01-06 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.08.2024 №Ф-10400-0320 залишено без змін, а скаргу ОСОБА_1 - без задоволення (а.с.6-7).
Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, під час розгляду скарги та з'ясування фактичних обставин встановлено, на виконання рішення ДПС про результати розгляду скарги від 15.03.2024 №7507/6/99-00-06-02-01-06 ГУ ДПС у м. Києві винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 16.04.2024 №8697/03-20-24-06-06, яке направлено позивачу рекомендованим листом з поштовим повідомленням про вручення (штрихкодовий ідентифікатор 0600911794400) та повернуте 08.05.2020 зворотною адресою з поміткою «за закінченням терміну зберігання».
Згідно з даними інтегрованої картки платника, станом на 31.07.2024, сума заборгованості становила 6563,10 грн, яка виникла внаслідок занесення інтегрованої картки платника сум штрафної санкції та пені згідно із рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 16.04.2024 №8697/03-20-24-06-06, яке не оскарженого в адміністративному або судовому порядку. На підставі цих даних ГУ ДІС у Волинській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.08.2024 №Ф-10400-0320.
Предметом позову у даній справі є саме рішення ДПС України від 12.09.2024 №27612/6/99-00-06-02-01-06, прийняте за результатами розгляду скарги позивача на вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.08.2024 №Ф-10400-0320.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи та інтереси інших осіб.
Виходячи із положень статті 17 КАС України предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства є рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Із наведених норм права вбачається, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Проте ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
У свою чергу неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.
Отже, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.
При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень є таким, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, таке рішення прийнято владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюване рішення є юридично значимим, тобто таким, що має безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.
За таких обставин, суд доходить висновку, що саме по собі рішення ДПС України від 03.07.2023 №53985/31572294/2 за результати розгляду скарги прийняте за наслідками вирішення податкового спору в досудовому порядку не є актом реалізації контролюючими органами повноважень у сфері управлінської діяльності та не є юридично значимими для позивача, оскільки не мають безпосереднього впливу на його суб'єктивні права та обов'язки, шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право, а тому безпосередньо не порушують права та інтереси позивача.
Аналогічна правова позиція, викладена в постановах Верховного Суду від 31.05.2023 у справі № 640/15530/19, від 18.12.2024 у справі № 810/107/16, від 13.10.2022 у справі № 810/4667/15.
Також суд зауважує, що за своєю правовою природою відповідно до норм чинного законодавства повноваження ДПС України щодо прийняття рішень за результатами розгляду скарг платника податків є дискреційними повноваженнями та визначаються виключною компетенцією органу, внаслідок чого суд не наділений правом оцінювати повноту дослідження контролюючим органом обставин, викладених платником податків у скарзі.
Належність такого висновку підтверджується змістом Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суд не може оцінювати повноту розгляду ДПС України скарги позивача, вмотивованість і обґрунтованість рішення про результати їх розгляду з огляду на положення конституційного принципу розподілу влади, який заперечує надання адміністративному суду, ключовим завданням якого є здійснення правосуддя, адміністративно-дискреційних повноважень.
Так, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим в статті 2 КАС України критеріям, суд не втручається у дискреційні повноваження (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
При цьому, запроваджені ПК України способи оскарження рішень податкових органів - адміністративний та судовий повною мірою дають можливість платнику податків захистити порушене права, при цьому за механізмом їх реалізації вони не є тотожними.
Наведена позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним в постановах 10.01.2023 у справі № 810/1410/16, від 23.12.2022 у справі №810/109/16, від 11.06.2019 у справі №826/24656/15, від 24.06.2019 у справі №826/11001/15, від 18.06.2019 у справі №826/7961/16, які підлягають врахуванню при вирішенні спірних правовідносин.
Окремо, суд відхиляє доводи позивача про порушення строку давності протягом яких контролюючий орган вправі застосовувати фінансові санкції, оскільки вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06.08.2024 №Ф-10400-0320 була сформована у зв'язку із наявністю боргу по єдиному соціальному внеску, тоді як відповідно до частини шістнадцятої статті 25 Закону №2464-VІ строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ДПС України про визнання протиправним та скасування рішення №27612/99-00-06-02-01-06 від 12.09.2024 є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 137, 139, 243, 245, 246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Державна податкова служба України (04053, місто Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 43005393).
Суддя А.Я. Ксензюк