03 грудня 2025 р. Справа № 120/14744/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у письмовому провадженні в м. Вінниці за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом 11 Регіональної військово-лікарської комісії до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,
20.10.2025 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла позовна заява 11 Регіональної військово-лікарської комісії (далі по тексту - 11 РВЛК) до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (натепер - Перший відділ державної виконавчої служби у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, далі по тексту - Перший ВДВС у м. Вінниці) про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця № ВП 79231313 від 02.10.2025 про стягнення виконавчого збору у сумі 32 000,00 грн.
Позивач вважає оскаржувану постанову неправомірною, посилаючись на те, що рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 у справі № 340/8324/24 було виконано 11 РВЛК добровільно без участі державного виконавця та ще до отримання постанови про відкриття відповідного виконавчого провадження. Крім того, в умовах дії воєнного стану вчинення будь-яких виконавчих дій щодо органів військового управління зупинено, що також свідчить про незаконність рішення відповідача.
Ухвалою суду від 24.10.2025 вказану позовну заяву залишено без руху, водночас позивачу встановлено десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії ухвали для усунення виявлених судом недоліків, а саме надання документа про сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 3028,00 грн.
29.10.2025 до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано квитанцію № 4103 від 27.10.2025 про сплату судового збору у вищезазначеному розмірі.
Ухвалою суду від 03.11.2025 відкрито провадження у справі за позовом 11 РВЛК, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження).
Цією ж ухвалою:
1) відповідачу встановлено п'ятиденний строк з дня отримання ухвали для подання відзиву на позовну заяву в порядку, визначеному статтею 162 КАС України;
3) витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 79231313.
07.11.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні.
Відповідач зазначає, що за приписами статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Водночас державний виконавець зобов'язаний одночасно з відкриттям виконавчого провадження також вирішити питання про стягнення виконавчого збору.
Крім того, відповідач звертає увагу на те, що постанова від 02.10.2025 про відкриття виконавчого провадження № 79231313 була доставлена до електронного кабінету позивача 02.10.2025 об 11:12:42, що підтверджується даними з АСВП. Разом з тим вимоги виконавчого документу було виконано 11 РВЛК лише 07.10.2025, тобто вже після відкриття виконавчого провадження, чим спростовуються твердження позивача про фактичне повне виконання рішення до винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження.
Разом з відзивом на позовну заяву відповідач надав засвідчені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження № 79231313.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали справи та оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив таке.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 у справі № 340/8324/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2025, частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до 11 РВЛК про визнання незаконним та скасування протоколу, зобов'язання вчинити певні дії.
Визнано незаконним та скасовано протокол № 2031 від 03.07.2024 засідання штатної військово-лікарської комісії 11 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, яке одержав солдат ОСОБА_2 , в частині формулювання: "... захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, ТАК пов'язані з проходженням військової служби".
Зобов'язано 11 РВЛК змінити протокол засідання штатної військово-лікарської комісії, повторно розглянути документи та вирішити питання по встановленню причинного зв'язку захворювань ОСОБА_2 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою КАС ВС від 14.10.2025 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою 11 РВЛК на вищезазначені судові рішення відмовлено.
23.09.2025 Кіровоградським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 340/8324/24 з виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 у зобов'язальній частині.
01.10.2025 поштою на адресу Першого ВДВС у м. Вінниці надійшла заява стягувачки ОСОБА_1 від 26.09.2025 про примусове виконання вказаного виконавчого листа.
02.10.2025 старшим державним виконавцем Першого ВДВС у м. Вінниці Савіною К.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 79231313 з виконання виконавчого листа, виданого Кіровоградським окружним адміністративним судом у справі № 340/8324/24 про зобов'язання 11 РВЛК змінити протокол засідання штатної військово-лікарської комісії, повторно розглянути документи та вирішити питання по встановленню причинного зв'язку захворювань ОСОБА_2 .
Відповідно до пункту 3 зазначеної постанови з боржника стягнуто виконавчий збір у розмірі 32 000,00 грн.
Також одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем прийнято постанову від 02.10.2025 про стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 32 000,00 грн у виконавчому провадженні № 79231313 та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, загальна сума яких склала 300,00 грн.
Супровідними листами від 02.10.2025 за №№ 161070/36, 161072, 161073 відповідач направив зазначені постанови позивачу для відома та виконання.
Поряд з цим, як видно з даних АСВП, наданих суду разом з відзивом на позовну заяву, електронна копія постанови від 02.10.2025 про відкриття виконавчого провадження № 79231313 була доставлена до електронного кабінету 11 РВЛК у підсистемі ЄСІТС 02.10.2025 об 11:12:42.
Водночас поштовими засобами зв'язку позивач отримав копію вказаної постанови 13.10.2025.
07.10.2025 відбулося засідання штатної військово-лікарської комісії 11 РВЛК, на якому за результатами виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 у справі № 340/8324/24 встановлено причинний зв'язок захворювання, що призвело до смерті солдата ОСОБА_2 , із захистом Батьківщини (оформлено протоколом № 2025-1007-0918-1980-7 від 07.10.2025).
Листом 11 РВЛК від 14.10.2025 за № 1461 копію відповідного протоколу надіслано Першому ВДВС у м. Вінниці.
Водночас позивач не погоджується із законністю постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору у розмірі 32 000,00 грн, а тому звернувся до суду з позовом про її скасування.
Вирішуючи справу по суті, суд керується такими мотивами.
Спірні правовідносини передусім регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).
Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом положень ст. 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення, зокрема, на підставі таких виконавчих документів як виконавчі листи, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII).
Частиною першою статті 26 Закону № 1404-VIII визначено, що державний виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Статтею 27 Закону № 1404-VІІІ надано визначення поняття "виконавчий збір" та унормовано питання щодо його розміру, порядку та підстав стягнення.
Так, згідно з ч. 1 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника-фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника-юридичної особи.
За вимогами ч. 4 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (ч. 9 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ).
Окремі питання організації виконання судових рішень визначені Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802.
Пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 встановлено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.
Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.
Отже, аналіз наведених норм чинного законодавства свідчать про те, що стягнення виконавчого збору пов'язується з початком примусового виконання, оскільки державний виконавець одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження виносить постанову про стягнення виконавчого збору. При цьому стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження, незалежно від здійснених виконавчих дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання (додатково див. постанову КАС ВС від 28.04.2020 у справі № 480/3452/19).
Крім того, з процитованих нормативних приписів можна дійти висновку, що про стягнення виконавчого збору державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. Також одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем приймається постанова про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
Водночас в розумінні положень Закону № 1404-VIII примусове виконання виконавчого документу розпочинається з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Таким чином, стягнення виконавчого збору зумовлюється лише фактом початку примусового виконання (відкриттям виконавчого провадження) та не ставиться у залежність від фактично вчинених дій щодо примусового виконання. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов'язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження. Крім того, на момент відкриття виконавчого провадження державний виконавець не зобов'язаний самостійно з'ясовувати будь-яку інформацію щодо виконання судового рішення боржником, оскільки вчинення будь-яких дій до відкриття виконавчого провадження Законом №1404-VIII не передбачено.
Аналогічна правова позиція також наведена у постановах КАС ВС від 28.04.2020 у справі № 480/3452/19, від 26.06.2020 у справі № 360/3324/19 та від 23.12.2020 у справі № 620/334/20.
Крім того, у постанові від 11.10.2023 у справі № 140/1126/23 Верховним Судом зроблено такі висновки:
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (ч. 6 ст. 26 Закону № 1404-VIII).
Тобто, у разі виконання рішення немайнового характеру виконавець зобов'язує боржника виконати рішення протягом 10 робочих днів.
Виконання боржником рішення немайнового характеру у такий строк не є добровільним виконанням, оскільки відбувається у порядку процесуального примусу.
З дня винесення виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження починається відлік примусового виконання рішення, а тому можливість виконати боржником його у добровільному порядку втрачається.
Судом встановлено, що 02.10.2025 державним виконавцем Першого ВДВС у м. Вінниці винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 79231313 з примусового виконання виконавчого листа Кіровоградського окружного адміністративного суду № 340/8324/24 від 23.09.2025 про зобов'язання 11 РВЛК вчинити певні дії.
Одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем прийнято постанову про стягнення з боржника (позивача у справі) виконавчого збору в розмірі 32 000,00 грн.
При цьому з матеріалів виконавчого провадження видно, що на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 у справі № 340/8324/24 виконано не було, оскільки засідання штатної військово-лікарської комісії 11 РВЛК з цього приводу відбулося лише 07.10.2025 та його результати оформлені відповідним протоколом за № 2025-1007-0918-1980-7 від 07.10.2025.
Зважаючи на це, суд відхиляє посилання позивача на фактичне повне виконання ним рішення до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
При цьому позивач помилково пов'язує момент виникнення у боржника обов'язку з виконання виконавчого документа моментом отримання ним постанови про відкриття виконавчого провадження.
Суд наголошує, що згідно з усталеною практикою Верховного Суду стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження виконавець повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. Водночас стягнення з боржника виконавчого збору у постанові про відкриття виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця.
Отже, той факт, що 11 РВЛК поштою отримала копію постанови від 02.10.2025 лише 13.10.2025 ніяк не впливає на правомірність рішення державного виконавця про стягнення виконавчого збору.
До того ж з наданих відповідачів доказів судом встановлено, що насправді електронну копію відповідної постанови 11 РВЛК отримала через електронний кабінет у підсистемі ЄСІТС 02.10.2025 об 11:12:42.
Звідси випливає, що на дату виконання рішення суду, тобто 07.10.2025, позивачу вже було відомо про відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання, що також спростовує твердження позивача про добровільне виконання ним рішення суду без участі державного виконавця та поза відкритим виконавчим провадження.
Водночас суд враховує, що згідно з ч. 2 ст. 28 Закону № 1404-VIII документи виконавчого провадження органам та особам, які мають електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), яка забезпечує обмін документами, надсилаються виключно в електронній формі.
За письмовим зверненням таких осіб документи виконавчого провадження їм додатково надсилаються за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі.
Тобто в силу приписів закону надіслання документів виконавчого провадження в електронній формі є обов'язковим та пріоритетним, тоді як із застосуванням поштових засобів зв'язку - факультативним та додатковим.
Щодо доводів позивача на те, що державним виконавцем не вчинено жодних дій з примусового виконання рішення, то такі суд вважає безпідставними, оскільки положеннями статті 27 Закону № 1404-VIII прямо передбачений обов'язок державного виконавця одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження винести постанову про стягнення виконавчого збору.
Ураховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що, приймаючи одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору, відповідач діяв правомірно та з дотриманням вимог ч. 4 ст. 27 Закону № 1404-VIII.
Розмір виконавчого збору, що визначений оскаржуваною постановою, відповідає ч. 3 ст. 27 Закону № 1404-VIII та ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" (чотири розміри мінімальної заробітної плати (4*8000,00 грн = 32 000,00 грн).
Водночас помилковими суд визнає посилання позивача на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 2540/3203/18, з огляду на те, що вказана постанова Великої Палати Верховного Суду стосується застосування частини 2 статті 27 та частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII при винесенні державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону (стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа).
При цьому Велика Палата сформулювала свої висновки на основі аналізу частини 2 статті 27 Закону № 1404-VIII в редакції, що була чинною до внесення змін на підставі Закону України № 2475-VIII від 03.07.2018, а висновки, зроблені Великою Палатою у справі № 2540/3203/18, поширюються на випадки застосування норм частини 2 статті 27 Закону № 1404-VIII, якими передбачалось стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків від фактично стягнутої з боржника суми боргу за виконавчим документом.
Крім того, суд зауважує, що відповідно до пункту 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404-VIII зупиняється у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом), боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України, рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, або якщо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги здійснюється щодо нерухомого майна, яке є місцем постійного проживання такої фізичної особи і було знищено або пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій.
Таким чином, за змістом наведених положень передбачено зупинення на період дії воєнного стану вчинення виконавчих дій у відкритих виконавчих провадженнях, у яких боржниками є, зокрема, органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України.
При цьому законом не заборонено відкриття виконавчого провадження щодо означених суб'єктів.
У свою чергу, предметом оскарження за цим позовом є рішення про стягнення виконавчого збору одночасно з відкриттям виконавчого провадження, винесення якого, як вже наголошувалося раніше, є обов'язком державного виконавця, виконання якого жодними умовами не обмежується.
Відтак, на думку суду, безпідставними є твердження позивача про недотримання відповідачем вищевказаних правових норм тимчасової дії.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За правилами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що постанова державного виконавця Першого ВДВС у м. Вінниці від 02.10.2025 ВП № 79231313 про стягнення з 11 РВЛК виконавчого збору в сумі 32 000,00 грн прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством. Аргументи позивача правомірності цієї постанови не спростовують та підстав для її скасування не дають.
Таким чином, оскільки під час розгляду справи не підтвердився факт порушення прав та інтересів позивача внаслідок прийняття оскаржуваного рішення, у задоволенні позову належить відмовити.
Враховуючи вимоги статті 139 КАС України, підстав для відшкодування позивачу витрат на сплату судового збору немає.
Керуючись ст.ст. 242, 245, 246, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ч. 6 ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
За змістом положень абз. 2 ч. 1 ст. 295 КАС України якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформація про учасників справи:
1) позивач: 11 Регіональна військово-лікарська комісія (код ЄДРПОУ 24979848, адреса місцезнаходження: вул. Князів Коріатовичів, буд. 185, м. Вінниця, 21018);
2) відповідач: Перший відділ державної виконавчої служби у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 40143408, адреса місцезнаходження: вул. Соборна, 15-А, м. Вінниця, 21050).
Повне судове рішення складено 03.12.2025.
Суддя Сало Павло Ігорович