м. Вінниця
03 грудня 2025 р. Справа № 120/15134/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог вказує на протиправність дій відповідача щодо відмови у наданні інформації на його запит від 14.10.2025 №11-25м.
Ухвалою від 03.11.2025 судом відкрито провадження у цій справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Крім того, вищезазначеною ухвалою встановлені сторонам строки для подання відзиву на позов.
28.11.2025 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог. Відповідач зазначив, що запитувана інформація щодо даних процесуального керівника у спірному кримінальному провадженні, який відповідно до ст. 217 КПК України прийняв процесуальне рішення про об'єднання кримінальних проваджень, на даному етапі досудового розслідування є службовою інформацією, доступ до якої регламентується статтею 222 КПК України.
Ухвалою суду від 03.12.2025 у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі відмовлено.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи позову та відзиву, встановив наступне.
14.10.2025 позивач подав письмовий запит до відповідача про отримання публічної інформації, у якому просив надати повну назву посад та прізвище, ім'я, по-батькові посадових осіб Жмеринської окружної прокуратури, які прийняли рішення про об'єднання кримінальних проваджень, що внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номерами №№12025020140000174, 12025020140000175, 12025020140000183, 12025020140000184 та 12025020140000185 з кримінальним провадженням, яке внесене до ЄРДР за номером 12025020140000155.
Інформацію просив надати по кожному кримінальному провадженню окремо і зазначити номер кримінального провадження внесеного в ЄРД та прізвище, ім'я, по-батькові посадової особи Жмеринської окружної прокуратури, яка прийняла рішення про об'єднання цього кримінального провадження з кримінальним провадженням внесеним до ЄРД за номером 12025020140000155.
Листом від 15.10.2025 №74-152-16 у відповідь на запит позивача Жмеринська окружна прокуратура Вінницької області зазначила, що інформація щодо назв посад та прізвищ, імен, по батькові посадових осіб Жмеринської окружної прокуратури, які прийняли рішення про об'єднання кримінальних проваджень, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №№ 12025020140000174, 12025020140000175, 12025020140000183, 12025020140000184, 12025020140000185, з кримінальним провадженням № 12025020140000155, безпосередньо пов'язана з конкретним процесуальним рішенням у межах досудового розслідування. Відповідно, такі відомості належать до службової інформації в розумінні Кримінального процесуального кодексу України та не підлягають розголошенню стороннім особам згідно зі статтею 222 КПК України. У зв'язку з цим повідомити прізвище, ім?я та по батькові прокурора, який прийняв рішення про об'єднання вищезазначених кримінальних проваджень, не вбачається можливим. Одночасно заявнику роз'яснено, що відповідно до статей 303-307 Кримінального процесуального кодексу України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно порядку судового розгляду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та фактичним обставинам справи суд враховує наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Статтею 5 Закону України «Про інформацію» встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначений Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI).
За змістом статей 1, 5 Закону № 2939-VI визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.
При цьому пунктом 1 частини першої статті 3 вказаного Закону передбачено, що право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до частини другої статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Такі випадки встановлені частиною першою статті 6 цього Закону, згідно з якою публічною інформацією з обмеженим доступом, є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.
Види та порядок обмеження доступу до інформації передбачено статтею 6 Закону № 2939-VI, в частині другій якої встановлено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
При цьому визначення таємної інформації міститься у статті 8 Закону № 2939-VI та означає інформацію, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську, розвідувальну таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.
Порядок доступу до таємної інформації регулюється цим Законом та спеціальними законами.
Відповідно до статті 12 Закону № 2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.
Пунктом 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI передбачено, що до розпорядників інформації належать суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання
Статтею 19 Закону № 2939-VI визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Відмова в задоволенні запиту на інформацію передбачена статтею 22 Закону № 2939-VI, відповідно до частини першої якої розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Частиною другою статті 22 Закону № 2939-VI передбачено, що відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
В силу вимог частини четвертої статті 22 Закону № 2939-VI у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.
Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв'язку незгодою позивача із змістом листа №74-152-16 від 15.10.2025 в якому йому повідомлялося, що інформація щодо назв посад та прізвищ, імен, по батькові посадових осіб Жмеринської окружної прокуратури, які прийняли рішення про об'єднання кримінальних проваджень, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №№ 12025020140000174, 12025020140000175, 12025020140000183, 12025020140000184, 12025020140000185, з кримінальним провадженням № 12025020140000155, безпосередньо пов'язана з конкретним процесуальним рішенням у межах досудового розслідування. Відповідно, такі відомості належать до службової інформації в розумінні Кримінального процесуального кодексу України та не підлягають розголошенню стороннім особам згідно зі статтею 222 КПК України. У зв'язку з цим повідомити прізвище, ім?я та по батькові прокурора, який прийняв рішення про об'єднання вищезазначених кримінальних проваджень, не вбачається можливим.
Для встановлення правомірності відмови відповідачем у наданні запитуваної позивачем інформації необхідно з'ясувати чи є запитувана інформація публічною у розумінні Закону № 2939-VI та визначити особливості порядку її надання.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовий, зафіксований на певному матеріальному носієві продукт, отриманий або створений суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків.
Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник не володіє запитуваною інформацією, але зобов'язаний нею володіти.
Варто зазначити, що законодавством визначено виключний перелік підстав, за наявності яких розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту та передбачено обов'язкові реквізити такої відмови, зокрема, у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено мотивовану підставу відмови.
Аналіз статті 6 Закону № 2939-VI свідчить, що конфіденційна, таємна та службова інформації мають обмежений доступ.
При цьому таємною в розумінні статті 8 Закону № 2939-VI визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.
З наведеного висновується, що таємниця досудового розслідування віднесена Законом № 2939-VI до таємної інформації. Водночас стаття 8 зазначеного Закону врегульовує особливості порядку доступу до таємної інформації, який визначається цим Законом та спеціальними законами.
Пунктом 5 частини першої статті 3 КПК України встановлено, що досудовим розслідуванням є стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Згідно з частиною першою статті 221 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор зобов'язаний за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надати їм матеріали досудового розслідування для ознайомлення, за виключенням матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню. Відмова у наданні для ознайомлення загальнодоступного документа, оригінал якого знаходиться в матеріалах досудового розслідування, не допускається.
Частиною першою статті 222 КПК України, відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.
У частині другій статті 214 КПК України, зокрема, передбачено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР.
За приписами частини третьої статті 290 КПК України відкриття матеріалів досудового розслідування, що містяться в інформаційно-телекомунікаційній системі досудового розслідування, здійснюється шляхом надання доступу до них або надання електронних копій таких матеріалів, засвідчених в установленому порядку.
Отже, інформацією, яка містить таємницю досудового розслідування, є та, яку було створено або одержано у кримінальному провадженні після внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення. Доступ до такої інформації мають учасники кримінального провадження та інші особи.
Так, КПК України регламентує спеціальний порядок доступу (ознайомлення) учасників кримінального провадження з інформацією, створеною (одержаною) у ході досудового розслідування та судового провадження відповідної кримінальної справи. Тому доступ учасників кримінального провадження до інформації, створеної (одержаної) у ході досудового розслідування, забезпечується в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством.
Відтак інформація, що містить таємницю досудового розслідування, може бути отримана виключно в порядку, визначеному КПК України.
До того ж внесенням відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань є юридичним фактом, з яким процесуальний закон пов'язує початок досудового розслідування. Ці правовідносини регулює, зокрема, КПК України та підзаконні акти, видані на підставі та на його виконання. Тому отримувати доступ до інформації, яка здобута чи створюється у зв'язку зі здійсненням досудового розслідування можна з дотриманням вимог спеціального для цих правовідносин законодавства.
Подібна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 826/7244/18 та у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2020 року та від 21 січня 2021 року у справах № 806/3155/17 та № 160/7938/19.
Суд наголошує, що у Рішенні від 23.05.2001 № 6-рп/2001 Конституційний Суд України виснував, що кримінальне судочинство це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому КПК України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості, не належить до сфери управлінської.
Суд погоджується із відповідачем, що доступ до інформації, яка отримана у рамках реалізації процесуальних функцій та матеріалів, які створюються в рамках кримінального процесуального реагування на заяву про вчинення кримінального правопорушення, регулюється виключно положеннями КПК України.
За таких обставин дії відповідача у відмові позивачу у наданні інформації на запит на інформацію №11-25 від 14.10.2025 вчинені на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що визначені законодавством України, у зв'язку з чим такі є правомірними.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час судового розгляду справи судом не встановлено ознак протиправності рішення відповідача в контексті спірних правовідносин. Натомість, доводи позивача, зазначені у позовній заяві є безпідставними та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм чинного законодавства, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити в повному обсязі.
Зважаючи на відмову у задоволенні позову, відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Жмеринська окружна прокуратура (вул. Національна, 6А, м. Жмеринка, код ЄДРПОУ 0290990923)
Суддя Мультян Марина Бондівна