м. Вінниця
03 грудня 2025 р. Справа № 120/300/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаними відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформленого протоколом від 21.11.2024 №29 в частині відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу та зобов'язати розглянути заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення про надання такої відстрочки.
В якості підстави для звернення до суду заявник вказує на протиправну, як на його думку, поведінку відповідача, який за наслідками розгляду заяви позивача про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з огляду на об'єктивну необхідність позивача здійснювати утримання трьох дітей віком до 18 років не врахував, що той не підлягає призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та відмовив у наданні відстрочки від призову.
Крім того, разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 14.01.2025 заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову залишено без задоволення.
Ухвалою від 17.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.
У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування відзиву посилається на те, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не підлягають призову під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці. Разом з цим, відповідно до Додатку 5 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, серед переліку документів, що додаються до заяви, необхідним є свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов'язаного. Позивачем, до заяви про надання відстрочки було надано копії документів, проте два свідоцтва про народження містили відомості про те, що батьком дітей є інша особа. Отже подані документи не відповідали вимогам додатку 5 до постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560. Відповідно у відповідача була достатня підстава відмовити у задоволенні заяви про надання відстрочки військовозобов'язаному ОСОБА_1
22.09.2025 відповідачем подано клопотання про закриття провадження.
Ухвалою суду відмовлено у задоволенні вказаного клопотання.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Військовозобов'язаний ОСОБА_1 14.11.2024 звернувся до голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою встановленої форми відповідно до Додатку 4 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, в якій повідомив, що він є особою, яка на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Просив розглянути його заяву та оформити йому у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Про результати розгляду заяви та прийняте рішення просив повідомити йому письмового за адресою, що зазначена у заяві.
До заяви позивач додав: копію паспорта та РНОКПП, копію військового квитка, копію свідоцтва про шлюб, копію посвідчення багатодітного, копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , копію свідоцтва про народження ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 , копію свідоцтва про народження ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 , згоду на обробку персональних даних.
Згідно з повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_3 від 27.11.2024 №9142, Комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянуто заяву ОСОБА_1 та подані документи щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до абзацу (за наявності) - пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". За результатами розгляду повідомлено, що протоколом від 21.11.2024 №29 Комісія ухвалила рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, а також повідомила, що позивач не має права на відстрочку, оскільки згідно п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у свідоцтвах про народження 3-х і більше дітей до 18 років має бути зазначене батьківство військовозобов'язаного. Не встановлено батьківство двох дітей. У свідоцтвах про народження ОСОБА_5 та ОСОБА_6 батьками відповідно зазначені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Позивач вважає дії відповідача щодо відмови у наданні йому відстрочки від мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" протиправними, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам в рамках окресленого предмету спору, суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Згідно з пунктом 4 Указу №69/2022, призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21.10.1993 №3543-ХІІ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (надалі - Закон №3543-ХІІ в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Мобілізація, за визначенням наведеним у ст. 1 Закону №3543-ХІІ, - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 23 Закону №3543-ХІІ визначені підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Зокрема, п. 3 ч. 1 ст.23 Закону №3543-ХІІ передбачає, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (надалі - Порядок №560), яким визначено, зокрема, процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Відповідно до п. п. 56, 57 Порядку №560 (у редакції, чинній станом на момент прийняття спірного рішення), відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Відповідно до п. 58 Порядку №560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16 - 23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відповідно до п. 60 Порядку №560, комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Предметом доказування у цій справі є обставини перебування на утриманні позивача трьох і більше дітей віком до 18 років.
Позивач звертаючись 14.11.2024 особисто із заявою до голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_7 просив оформити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
За результатами опрацювання поданих позивачем документів відповідач 21.11.2024 прийняв рішення, оформлене протоколом №29, про відмову у наданні відстрочки у зв'язку з тим, що за наявними документами батьком двох дітей вказано не заявника.
Про прийняте рішення позивача проінформовано повідомленням від 27.11.2024 №9142.
Перевіряючи обставини, які аналізувалися відповідачем та були покладені в основу висновку про відсутність підстав для надання відстрочки, суд встановив, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 15.09.2016 ОСОБА_1 та ОСОБА_9 є батьками ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Свідоцтвом серії НОМЕР_2 від 01.09.2015 підтверджується факт укладення 01.09.2015 шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_10 (після державної реєстрації шлюбу прізвище ОСОБА_11 ).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 26.05.2012 ОСОБА_7 та ОСОБА_10 є батьками ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 04.03.2008 ОСОБА_8 та ОСОБА_10 є батьками ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Тож дійсно, як і стверджує відповідач, ОСОБА_1 не є батьком дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , натомість батьком вказаний лише щодо ОСОБА_2 .
Як зазначалося вище, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Згідно з Додатком 5 до Порядку №560, документами, що підтверджують право на відстрочку на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", є свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов'язаного та один із документів: свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов'язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину.
Отже, вказана норма містить таку обов'язкову умову для надання відстрочки як наявність свідоцтва про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов'язаного.
Однак позивач до переліку документів, доданих до заяви на отримання відстрочки від мобілізації, надав свідоцтва про народження дітей ОСОБА_12 та ОСОБА_4 , батьками яких значаться інші особи.
Як встановлено судом, до позовної заяви позивачем надано копію трудової книжки, довідку ТОВ «Жмеринський вагоноремонтний завод «Експрес» від 07.01.2025, довідку Квартального комітету «Постройки» від 06.01.2025 про склад сім'ї.
Проте, жоден із наданих позивачем документів не підтверджує факту перебування на його утриманні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у порядку, визначеному Додатком 5 до Порядку № 560.
Факт спільного проживання, підтверджений довідкою про склад сім'ї , сам по собі не є достатнім для підтвердження факту утримання у розумінні статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Порядку № 560 для цілей надання відстрочки.
Вказані обставини свідчать, що позивачем не було дотримано вимог порядку №560 та не надано свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов'язаного.
З огляду на з'ясовані обставини справи суд доходить висновку про те, що оскільки позивач не надав відповідачу достатніх документів, у тому числі з урахуванням вимог Додатку 5 до Порядку №560, щодо підтвердження підстав для надання відстрочки відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", тобто документів на підтвердження факту його батьківства щодо усіх трьох дітей, то відповідач обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову, а тому рішення, оформлене протоколом №29 від 21.11.2024, у цій частині є законним та обґрунтованим.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши ключові доводи сторін, суд вважає заявлений адміністративний позов таким, в задоволенні якого необхідно відмовити.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати згідно ст. 139 КАС України присудженню на користь позивача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 )
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_9 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 )
Суддя Віятик Наталія Володимирівна