м. Вінниця
03 грудня 2025 р. Справа № 120/3058/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара Павла Анатолійовича, розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що проходив військову службу в Збройних Силах України та наказом командира військової частини НОМЕР_2 №207 від 26.11.2021 року його виключено зі списків особового складу військової частини.
На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10.01.2023 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2023 року в адміністративній справі №120/7781/22, відповідачем проведено перерахунок щомісячного грошового забезпечення позивача за період з 10.07.2020 року по 29.11.2021 року, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2020 Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", та 25.12.2023 року перераховано на картковий рахунок позивача недоплачене грошове забезпечення.
На переконання позивача, грошове забезпечення за період з 10.07.2020 року по 31.12.2020 року має встановлюватись та виплачуватись виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військове звання, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року - 2361,50 грн.), а з 01.01.2021 року по 29.11.2021 року встановленого законом на 01.01.2021 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року - 3000,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року, у зв'язку з чим звернувся з цим позовом до суду.
Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначає, що згідно висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права, що викладені у постанові від 11.12.2019 року у справі №240/4946/18, а саме щодо застосування пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 року №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", - після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів, які передбачали обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати, - застосуванню не підлягають.
Вказав, що оскільки норма пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 року №1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення пункту 4 постанови №704 (у редакції до внесення змін пунктом 6 постанови №103), а також вищою за роз'яснення, викладені у додатках 1,12,13,14 постанови №704, а тому не вбачається правових підстав для обчислення розміру посадового окладу позивача та його окладу за військовим званням із застосуванням такої складової формули, як величина мінімальної заробітної плати.
З огляду на викладене, відповідач вважає, що підстави для задоволення даного адміністративного позову відсутні.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши надані сторонами докази, суд встановив, що позивач проходив військову службу в Збройних Силах України та наказом командира військової частини НОМЕР_2 №207 від 26.11.2021 року його виключено зі списків особового складу військової частини як такий, що звільнений з військової служби в запас наказом Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 22.11.2021 №743..
На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10.01.2023 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2023 року в адміністративній справі №120/7781/22, відповідачем проведено перерахунок щомісячного грошового забезпечення позивача за період з 10.07.2020 року по 29.11.2021 року, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2020 Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", та 25.12.2023 року перераховано на картковий рахунок позивача недоплачене грошове забезпечення.
Позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати розрахунок грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення суду у справі №120/7781/22.
Листом за вихідним №1533/118/660/пс від 21.02.2024 віддповідач надав позивачу письмовий перерахунок грошовго забезпечення, зі змісту якого стало відомо, що перерахунок грошового забезпечення на виконання рішення суду проведено виходячи з розрахункової величини - прожитковий мінімум для працездатних осіб, що склав 2102 грн.
На переконання позивача, грошове забезпечення за період з 10.07.2020 року по 31.12.2020 року має встановлюватись та виплачуватись виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військове звання, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року - 2361,50 грн.), а з 01.01.2021 року по 29.11.2021 року встановленого законом на 01.01.2021 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року - 3000,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року.
Вважаючи дії відповідача щодо нарахування та виплати йому грошового забезпечення у заниженому розмірі протиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991 року (далі-Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців-діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Згідно з частинами 1-4 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
30.08.2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №704, якою, зокрема, затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1, а також схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 4 Постанови №704 (в редакції чинній до 24.02.2018 року) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Однак, Постановою №103 (яка набрала чинності 24.02.2018 року) до Постанови №704 внесено зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 викладено у новій редакції:
"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
Разом із тим, слід врахувати, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови КМ України від 21.02.2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким, зокрема, в пункт 4 постанови Кабінету міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" були внесені зміни.
Таким чином, відповідно до редакції пункту 4 постанови №704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток Додатку 1 та пункту Примітки Додатку 14 до Постанови №704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29.01.2020 року мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
Із наведеного вище слідує, що саме з 29.01.2020 року-дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін.
Відтак, з 29.01.2020 року розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
Поряд із цим, суд зауважує, що пунктом 3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 року №1774-VIII, який набрав чинності 01.01.2017 року установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Таким чином, згідно з Постановою №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
З огляду на викладене, підстави для врахування такого показника, як "не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року", для обрахунку посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, на переконання суду, відсутні.
Крім цього, суд зауважує, що питання щодо обчислення та виплати позивачу в заниженому розмірі грошового забезпечення за період з 10.07.2020 року по 29.11.2021 року без врахування розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 постанови №704 вже вирішено Вінницьким окружним адміністративним судом при розгляді адміністративної справи №120/1159/23, за результатами якої прийнято рішення від 30.05.2023 року, залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2023 року.
З огляду на викладене, вимоги даного адміністративного позову є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 )
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 )
Суддя Комар Павло Анатолійович