м. Вінниця
02 грудня 2025 р. Справа № 120/14776/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов"язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України (далі - військова частина НОМЕР_1 , відповідач ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що в періоди з 01.08.2022 по 31.08.2022, з 01.09.2022 по 06.09.2022, з 19.09.2022 по 30.09.2022, з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 31.12.2022 приймав участь у бойових діях на території Чернігівської та Сумської області, відтак, має право на збільшення додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Однак, відповідачем виплачено додаткову винагороду в розмірі лише 30000 грн.
Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін. Також, даною ухвалою встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи, витребувано додаткові докази.
26.11.2024 до суду надійшли письмові пояснення від військової частини НОМЕР_2 , в яких зазначається, що ОСОБА_1 , який проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , в період з 01.08.2022 по 31.12.2022 року у відповідності до бойового наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 02.04.2022 №56-гриф (володільцем даного бойового наказу є Адміністрація Державної прикордонної служби України) у складі зведеного загону у складі прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) був направлений в оперативне підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_2 . Бойові накази (розпорядження) видавалися стосовно зведеного загону у складі прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (в цілому без зазначення прізвищ військовослужбовців).
Відповідно до Довідки про безпосередню участь в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії від 02.03.2023 №5012 ОСОБА_1 , який проходить військову службу в військовій частині НОМЕР_1 , приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей з 01.08.2022 по 31.08.2022, з 01.09.2022 по 06.09.2022, з 19.09.2022 по 30.09.2022, з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022 та з 01.12.2022 по 31.12.2022 року. Дана Довідка була видана на підставі п.5 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби №392/0/8-22-АГ від 30.07.2022 «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168. Довідка вказує про період участі у бойових діях, однак підтвердженням безпосередньої участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії є журнал бойових дій в якому фіксуються саме, які бойові дії чи заходи були здійснені даним військовослужбовцем та в яких подіях він приймав участь.
Також зазначено, що копії з журналу бойових дій, книги оперативно-службової діяльності та журналу надходження розпоряджень по підрозділу (докази виконання бойових завдань ОСОБА_1 ) надати не має можливості так як їх облік та ведення безпосередньо здійснювався у прикордонній комендатурі швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову вказуючи, що дійсно позивач у 2022 році проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону № 7-вв від 09.04.2022 позивача направлено у службове відрядження до оперативного угрупування військ “ ІНФОРМАЦІЯ_3 », з 09.04.2022 року, з метою прийняття участі у заходах. Наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону № 31-ос від 13.01.2023 позивача направлено у службове відрядження до НОМЕР_4 прикордонного загону, з 13.01.2023 року, з метою прийняття участі у заходах. Наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 24.04.2023 №270-ОС позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення НОМЕР_3 прикордонного загону, який вибуває для подальшого проходження військової служби у розпорядження начальника НОМЕР_5 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України, з 24 квітня 2023 року. Таким чином, відповідач зазначає, що позивач перебував у службовому відрядженні у НОМЕР_6 прикордонному загоні (військовій частині НОМЕР_2 ), який входить в оперативне угрупування військ “ ІНФОРМАЦІЯ_3 », зокрема в період з 01.08.2022 по 31.12.2022 року, що також підтверджується інформацією, відображеною в довідці Військової частини НОМЕР_2 №5012 від 02.03.2023.
Також відповідач зазначає, що 10.01.2023 за вх.№ 244-23-Вх на адресу військової частини НОМЕР_1 з військової частини НОМЕР_2 надійшов супровідний лист за № 22/188-23-Вих. від 10.01.2023 з Довідкою військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , які приймали безпосередню участь у бойових діях або заходах в грудні 2022 року у складі військової частини НОМЕР_2 у формі, визначеній додатком 2 до Наказу № 628-АГ, які являлись основною підставою для здійснення військовою частиною НОМЕР_1 виплати вказаним у зазначеній Довідці військовослужбовцям додаткової винагороди у збільшеному розмірі.
Вказаним списком підтверджена участь у бойових діях або заходах у складі військової частини НОМЕР_2 позивача за періоди з 01.12.2022 по 31.12.2022. На підставі вказаної Довідки з підтвердженням участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168, видано наказ начальника НОМЕР_3 прикордонного загону №50-ОС від 25.01.2023 “Про виплату додаткової винагороди», яким визначено виплатити додаткову винагороду військовослужбовцям прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_3 прикордонного загону за періоди безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, у грудні 2022 року в розмірі згідно додатків, із розрахунку 70 000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях або заходах. На підставі вказаного наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 25.01.2023 року, позивачу за належним чином підтверджений період участі у бойових діях та заходах нарахована та в січні 2023 року виплачена додаткова винагорода у розмірі 70000,00 грн. - за грудень 2022 року, що підтверджується Інформацією про грошове забезпечення позивача, наданою фінансово-економічним відділом (бухгалтерською службою) військової частини НОМЕР_1 .
Інших листів, до яких додатком були б Довідки із підтвердженням безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах за серпень-листопад 2022 року у складі військової частини НОМЕР_2 у формі, визначеній наказами Адміністрації Державної прикордонної служби України, не надходило.
Представником позивача подано відповідь на відзив, відповідно до якої зазначає, що оформлена стосовно позивача довідка військової частини НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України від 02.03.2023 р. № 5012 підтверджує його право на виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі за вказані у ній періоди.
Суд, з'ясувавши доводи сторін, викладені в поданих заявах по суті справи, дослідивши матеріали справи, встановив такі фактичні обставини.
ОСОБА_1 був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період на підставі Указу Президента України № 69/22 "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 та у 2022 році проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону № 7-вв від 09.04.2022 позивача направлено у службове відрядження до НОМЕР_6 прикордонного загону, який перебуває в оперативному угрупуванні військ “ ІНФОРМАЦІЯ_3 », з 09.04.2022 року, з метою прийняття участі у заходах. Наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону № 31-ос від 13.01.2023 позивача направлено у службове відрядження до НОМЕР_4 прикордонного загону, з метою прийняття участі у заходах. Таким чином, позивач перебував у службовому відрядженні у НОМЕР_6 прикордонному загоні (військовій частині НОМЕР_2 ), який входить в оперативне угрупування військ “ ІНФОРМАЦІЯ_3 », в період з 09.04.2022 по 13.01.2023.
Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_2 від 02.03.2023 № 5012 молодший сержант ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області та Сумської областей з 01.08.2022 по 31.08.2022, з 01.09.2022 по 06.09.2022, з 19.09.2022 по 30.09.2022, з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 31.12.2022. Підстава: бойове розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 02.04.2022 року № 56 гриф.
На переконання позивача військовою частиною НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та не виплати йому в повному обсязі додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської і Сумської областей за періоди з 01.08.2022 по 31.08.2022, з 01.09.2022 по 06.09.2022, з 19.09.2022 по 30.09.2022, з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 31.12.2022, в розрахунку 100000 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, а тому, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Також судом встановлено, що відповідно до наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону №50-ОС від 25.01.2023 “Про виплату додаткової винагороди» позивачу нарахована та в січні 2023 року виплачена додаткова винагорода у розмірі 70000,00грн. - за грудень 2022 року, що підтверджується Інформацією про грошове забезпечення позивача, наданою фінансово-економічним відділом (бухгалтерською службою) військової частини НОМЕР_1 .
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 24 Конституції України гарантується рівність конституційних прав і свобод та рівність всіх громадян перед законом.
Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби.
Статтею 2 Закону № 2232-XII встановлено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Положеннями статті 3 Закону № 2232-XII передбачено, що правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
У частині другій статті 9 цього Закону установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Абзацом другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до п. 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Згідно з Інструкцією “Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 25 червня 2018 року № 558, грошове забезпечення означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України постановлено ввести в Україні воєнний стан.
Цього ж дня (24.02.2022) Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України зобов'язаний невідкладно: 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 “Про загальну мобілізацію» Кабінету Міністрів України доручено забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
На виконання цих указів Кабінет Міністрів України видав постанову “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.
Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у редакції, чинній з моменту прийняття цієї постанови до змін, внесених постановою від 09.08.2023 № 836) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми “єПідтримка» виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (з 19.07.2022 з набранням чинності постановою від 07.07.2022 № 793 (застосовується з 01.06.2022) - в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
У цій постанові Кабінет Міністрів України визначив перелік військовослужбовців за видами військових формувань, на яких поширено дію цієї постанови, та розмір вищевказаної додаткової винагороди.
Конкретизація умов, передбачених цитованим положенням пункту 1 Постанови №168, залежить від типу військового формування (роду військ), в якому проходить службу військовослужбовець, у зв'язку з чим подальшими змінами, внесеними Постановою від 07.07.2022 № 793 (застосовується з 24.02.2022), Постанова № 168 доповнена пунктом 2-1, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів».
З метою виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (із змінами) та з метою врегулювання виплат військовослужбовцям Державної прикордонної служби України Адміністрацією Державної прикордонної служби України було видано наказ від 31.03.2022 №164-АГ “Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» (Наказ № 164).
Пунктом 1 Наказу №164 (який діяв до 31 липня 2022 року) визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби, які проходять військову службу в органах охорони державного кордону (прикордонних загонах) виплачується додаткова винагорода (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірі 30000 гривень, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Крім того, Адміністрацією Державної прикордонної служби України був виданий наказ №392/0/8122-АГ від 30.07.2022 "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168", що застосовувався з 01.08.2022 по 31.12.2022 (далі - наказ № 392).
Пунктом 1 наказу № 392 визначено що, військовослужбовцям, крім випадків, передбачених цим наказом, які проходять військову службу в Адміністрації Державної прикордонної служби України, регіональних управліннях, органах охорони державного кордону, загонах морської охорони (у тому числі строкову), навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення (далі - органи Держприкордонслужби) з дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу oргaну Дeржприкордонcлvжби (у зв'язку із звільненням з військової cлyжби) на період дії воєнного стану щомісячно здійснюється виплата додаткової винагороди в розмірі до 30 тисяч гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідно до законодавства України обов'язків військової служби. Додаткова винагорода збільшується до 100 тисяч гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях a6o забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки i оборони, відсічі i стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.
Пунктом 2 наказу №392 встановлено, що заходами, передбаченими абзацом другим пункту 1 цього наказу, визначається виконання у відповідні дні військовослужбовцем: 1) бойових завдань із ведення pyxy опору на тимчасово окупованій території України; 2) бойових завдань з пошуку, виявлення i знешкодження диверсійно - розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами; 3) бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей; 4) польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій aбo ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту; 5) бойових (спеціальних) завдань у районах безпосереднього ведення бойовибезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
Відповідно до п. 4 наказу АДПСУ №392 підтвердження безпосередньої участі вiйcькoвocлyжбoвцiв у бойових діях aбo заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:
1) бойового наказу (бойового розпорядження);
2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) a6o постової відомості (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів i кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих a6o оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях у виконанні бойових (спеціальних) завдань із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.
Згідно з пунктом 10 Наказу № 392-АГ облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, та підготовку проекту наказу про виплату додаткової винагороди, передбаченої пунктом цього наказу, в органах Держприкордонслужби покласти на штаб органу, а у випадку відсутності штабу на підрозділ (посадову особу), який веде облік бойових дій. Надання військовослужбовцям довідок про участь у зазначених заходах здійснює підрозділ, який веде облік особового складу.
Пунктом 11 Наказу № 392-АГ передбачено, що склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України.
Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу.
Пунктом 12 Наказу № 392-АГ встановлено, що виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби на підставі наказів вищих начальників (командирів).
До наказу про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру до 100 тисяч гривень на місяць, в обов'язковому порядку додаються узагальнені дані, отримані з документів, передбачених пунктами 4 - 6 цього наказу.
Спірним у цій справі є право позивача на отримання виплати збільшеної додаткової винагороди в розмірі до 100000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі, відповідно до Постанови № 168.
Відповідач не заперечує, що позивач приймав безпосередню участь у бойових діях в період з 01.08.2022 по 31.08.2022, з 01.09.2022 по 06.09.2022, з 19.09.2022 по 30.09.2022, з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 31.12.2022.
Водночас, відповідач зазначає, що видана позивачу Військовою частиною НОМЕР_2 довідка від 02.03.2023 № 5012 про участь у бойових діях є лише персональним підтвердженням для конкретного військовослужбовця його участі у бойових діях і необхідна для формування матеріалів, пов'язаних із отриманням статусу учасника бойових дій. Підставою для виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі є саме Списки військовослужбовців. Вказана довідка не відповідає формі, встановленій наказом № 392-АГ.
Також відповідач зазначає, що Військова частина НОМЕР_1 тільки в одному випадку отримала інформацію від військової частини НОМЕР_2 за відповідною формою, внаслідок чого ОСОБА_1 за період з 01.12.2022 по 31.12.2022 нарахована та виплачена додаткова винагорода. Іншої інформації до військової частини НОМЕР_1 не надходило, а тому наказ на виплату збільшеної додаткової винагороди до 70000 грн щодо військовослужбовця ОСОБА_1 за період з 01.08.2022 по 30.11.2022 не видавався.
Відповідно до наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону №50-ОС від 25.01.2023 “Про виплату додаткової винагороди» позивачу нарахована та в січні 2023 року виплачена додаткова винагорода у розмірі 70000,00грн. - за грудень 2022 року, що підтверджується Інформацією про грошове забезпечення позивача, наданою фінансово-економічним відділом (бухгалтерською службою) військової частини НОМЕР_1 .
При цьому представник відповідача у відзиві вказує, що інших листів, до яких додатком були б Довідки із підтвердженням безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах за серпень - листопад 2022 року у складі військової частини НОМЕР_2 у формі, визначеній наказами Адміністрації Державної прикордонної служби України, не надходило.
Відповідачем до відзиву долучено довідку ІНФОРМАЦІЯ_1 №02.5/672/25-Вн, зі змісту якої встановлено, що за результатами перевірки наявності інформації про безпосередню участь у бойових діях або заходах в журналі службово-бойових дій приккшр НОМЕР_3 прикз № НОМЕР_7 , в журналі службово-бойових дій приккшр НОМЕР_3 прикз № НОМЕР_8 , в журналі службово-бойових дій приккшр НОМЕР_3 прикз № НОМЕР_9 за період з 01.08.2022 по 30.11.2022, відносно ОСОБА_2 відповідних відомостей не обліковано.
Проте, суд вважає за необхідне наголосити, що не надходження на адресу відповідача листів, до яких додатком були б Довідки із підтвердженням безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах за серпень - листопад 2022 року у складі військової частини НОМЕР_2 у формі, визначеній наказами Адміністрації Державної прикордонної служби України, не свідчить про те, що позивач не приймав в спірний період участі у бойових діях або заходах.
Суд зауважує, що Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу, є лише способом інформування відповідних органів, в яких ці військовослужбовці проходять службу.
Таким чином, суд констатує, що є необґрунтованими доводи відповідача, що відносно позивача є підтвердженою інформація про участь у бойових діях лише за період з 01.12.2022 по 31.12.2022.
При цьому суд наголошує, що неналежне з'ясування відповідачем всієї інформації, або неналежне ведення документації іншою військовою частиною ( журналів службово - бойових дій тощо ) не може бути підставою та не свідчить про відсутність права у позивача на виплату додаткової винагороди у підвищеному розмірі.
Суд також наголошує на тому, що відповідач - суб'єкт владних повноважень, на якого відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, не спростував доводів позивача та не надав відповідних доказів на підтвердження своєї правової позиції, ні в обґрунтування відзиву, ні на виконання вимог ухвали суду.
Суд зауважує, що оформлена відносно позивача Військовою частиною НОМЕР_2 довідка від 02.03.2023 № 5012 про участь у бойових діях чинна, не відкликана та не скасована, а тому є допустимим, належним, достовірним та достатнім доказом безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах, а відтак і підтверджує його право на виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі у вказані у такій довідці періоди.
Зміст такого документу може ставитися під сумнів лише за наявності доказів недобросовісного чи зловмисного спотворення фіксації реальної участі конкретного військовослужбовця у бойових діях чи відповідних заходах.
При цьому, невідповідності зазначеного доказу критеріям належності, достовірності та допустимості, визначених статтями 73-75 КАС України, судом не встановлено.
В свою чергу, порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не свідчить про відсутність права у позивача на збільшену винагороду.
Недотримання органами Держприкордонслужби вимог наказів № 164-АГ та № 392-АГ в частині обміну інформацією про участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, не може мати негативні наслідки для такого військовослужбовця, а отже, й не може впливати на його особисті права, в тому числі на право отримання спірної додаткової винагороди. Позивач набув право та дотримався усіх умов для виплати йому додаткової винагороди, однак реалізація цього права обмежена діями військових частин щодо дотримання ними формальних процедур для прийняття остаточного рішення про виплату, а тому на позивача не може бути покладено тягар негативних наслідків за недотримання однією із військових частин встановленого ДПС України порядку, позаяк цим порушуватиметься суть гарантованого законом права позивача на отримання належного йому грошового забезпечення.
Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 23.05.2024 р. у справі № 120/4387/23, від 24.05.2024 у справі № 120/4967/23.
Отже, зважаючи на наявність довідки військової частини НОМЕР_2 та бойового розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 02.04.2022 року № 56 гриф., суд доходить висновку, що позивач брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей в період з 01.08.2022 по 31.08.2022, з 01.09.2022 по 06.09.2022, з 19.09.2022 по 30.09.2022, з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 31.12.2022.
Відповідно, позивач має право на отримання збільшеної виплати додаткової винагороди до 100000 грн. у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, відповідно до Постанови №168, за вказані вище періоди.
Разом з цим, суд враховує, що відповідно до витягу з додатку 7 до наказу ІНФОРМАЦІЯ_4 від 25.01.2023 № 50-ОС "Про виплату додаткової винагороди" позивачу за період з 01.12.2022 по 31.12.2022 нараховано та в січні 2023 року виплачено 70000 грн додаткової винагороди.
Таким чином, у даному випадку наявні підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 в повному обсязі додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168, за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за періоди з 01.08.2022 по 31.08.2022, з 01.09.2022 по 06.09.2022, з 19.09.2022 по 30.09.2022, з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022 у розмірі 100000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, а також зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 зазначеної додаткової винагороди за вказані періоди, з урахуванням вже виплачених сум.
Окремо, суд вказує, що відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України, основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є верховенство права. При цьому, принцип правової визначеності є невід'ємною, органічною складовою принципу верховенства права. Про це у низці своїх рішень зазначає зокрема Європейський Суд з прав людини. У своїх рішеннях Конституційний Суд України також посилається на принцип правової визначеності, наголошуючи на тому, що він є необхідним компонентом принципу верховенства права. Принцип правової визначеності (певності) - загальний принцип права, який гарантує забезпечення легкості з'ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності.
Так, Конституційний Суд України сформулював у Рішенні від 22 вересня 2005 р. № 5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками, в якому зазначається, що “із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі» (абзац другий підпункту 5.4 п. 5 мотивувальної частини) [14]. Цим Конституційний Суд України наголосив, що невизначеність, нечіткість правової норми призводить до її неоднакового розуміння та тлумачення, що в практичній площині призводить до різного застосування
У справі “Sunday Times v. United Kingdom» Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції термін “передбачено законом» передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін “передбачено законом» має на увазі не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія (ЄСПЛ аналогічної позиції дотримується у справі “Steel and others v. The United Kingdom»)
Також у рішенні в справі “The Sunday Times v. United Kingdom» Європейський суд зазначив, що закон повинен бути досить доступним, він повинен служити для громадянина відповідним орієнтиром, достатнім у контексті, в якому застосовуються певні правові норми у відповідній справі; норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка дає можливість громадянинові регулювати свою поведінку.
При цьому ЄСПЛ у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі “Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу “якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, надавши оцінку наявним в справі доказам, суд доходить висновку, що з вищенаведених мотивів і підстав позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд не встановив факту понесення позивачем витрат зі сплати судового збору, адже від його сплати позивача звільнено в силу Закону України “Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI.
В той же час, вирішуючи питання про відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).
Приписами частини 4-6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Судом встановлено, що в підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача надано договір про представництво в адміністративній справі від 29 жовтня 2024 року, квитанцію від 30 жовтня 2024 року про отримання адвокатом гонорару в сумі 5000 грн. та ордер на надання правничої (правової) допомоги.
За умовами зазначеного договору ( п. 1 ) адвокат зобов'язується надати правову допомогу та представляти інтереси клієнта в суді у адміністративній справі за його позовом до військової частини про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії. Згідно з п. 1.4 договору клієнт доручає адвокату вивчити та скласти необхідні документи для захисту інтересів клієнт, оскаржувати судові рішення ( ухвали ) до апеляційних та касаційних судових інстанцій.
Відповідно до п. 4.2 договору гонорар адвоката складає суму обумовлену сторонами - 5000 грн.
Проте, суд зауважує, що стороною позивача не надано акту приймання - передачі наданих послуг.
Проаналізувавши надані документи на підтвердження наданих позивачу послуг правничої допомоги та докази на понесення позивачем відповідних витрат на оплату послуг адвоката суд зауважує, що предмет договору про представництво в адміністративній справі передбачає також оскарження судових рішень до апеляційних та касаційних судових інстанцій, що включається в фіксовану суму гонорару.
Відтак, вирішуючи питання про розподіл судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, обсяг наданих адвокатом послуг та їх необхідність.
Таким чином, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача - військової частини НОМЕР_1 на користь позивача коштів в сумі 3000 грн., що буде відповідати принципам обґрунтованості та співмірності.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частин НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 в повному обсязі додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 р., за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за періоди з 01.08.2022 по 31.08.2022, з 01.09.2022 по 06.09.2022, з 19.09.2022 по 30.09.2022, з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022 у розмірі 100000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 р. “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за періоди з 01.08.2022 по 31.08.2022, з 01.09.2022 по 06.09.2022, з 19.09.2022 по 30.09.2022, з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022 у розмірі 100000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з урахуванням вже виплачених сум винагороди за цей період.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн. (три тисячі гривень).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_10 )
Суддя Заброцька Людмила Олександрівна