Справа № 646/12144/25
№ провадження 1-кп/646/1755/2025
03 грудня 2025 року м. Харків
Основ'янський районний суд міста Харкова у складі колегії суддів : головуючого - судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за участю секретаря ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження, внесеного 04.09.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221100002002 з обвинувальним актом щодо ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України,
сторін кримінального провадження : прокурора ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_7 , представника потерпілої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9
25.11.2025 до Основ'янського районного суду міста Харкова з Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону надійшов обвинувальний акт щодо ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України.
У підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого заявив клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, оскільки в порушення вимог п. 9 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт не містить дати його складення та затвердження, власноручного підпису прокурора; перелік процесуальних керівників не відповідає постанові про групу прокурорів, оскільки в тексті обвинувального акта вказано, що процесуальне керівництво здійснювалось групою прокурорів, до складу якої входить заступник керівника Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_10 , однак постанова про призначення групи прокурорів віл 04.09.2025 не містить повноважень ОСОБА_10 у цьому кримінальному провадженні. Крім того, обвинувальний акт не містить обов'язкового реквізиту, передбаченого п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України, а саме належності до громадянства потерпілої; у обвинувальному акті не зазначено будь-якої шкоди, що завдана кримінальним правопорушення, що має наслідком виключення ОСОБА_8 з кримінального провадження як потерпілої або констатація в обвинувальному акті завданої шкоди; неправильне зазначення обтяжуючої обставини - вчинення злочину з використанням умов воєнного стану, проте виклад фактичних обставин кримінального правопорушення не містить згадки про те, як обвинувачений ОСОБА_5 вчинив злочин з використанням умов воєнного стану. Також вказує на те, що обвинувальний акт містить неправильне зазначення витрат, оскільки вказана в обвинувальному актів сума 12 033, 90 грн. не є витратами на залучення експерта, а є вартістю проведеної експертизи в спеціалізованій державній установі на підставі постанови слідчого, яка проведена за рахунок коштів Державного бюджету і не підлягає відшкодуванню обвинуваченим.
Обвинувачений підтримав клопотання захисника.
Прокурор просив відмовити в задоволенні клопотання, пояснивши, що обвинувальний акт складено з дотриманням вимог ст. 291 КПК України, обвинувальний акт містить дату, місце складення та затвердження обвинувального акту прокурором, а саме 24 листопада 2025 року, а незазначення такої дати на першій сторінці є технічним недоліком. Щодо підпису підтвердив, що особисто затверджував обвинувальний та власноруч поставив свій підпис. Крім того, у день затвердження обвинувального акту направив його до суду через систему «Електронний суд», підписавши кваліфікованим електронним підписом.
Представник потерпілої підтримав думку прокурора та заперечував проти клопотання захисника обвинуваченого.
Оцінюючи доводи сторони захисту в контексті можливості повернення обвинувального акта прокурору, суд виходить з такого.
Обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України (ч. 3 ст. 110 КПК України).
Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, а тому значення обвинувального акта як процесуального рішення сторони обвинувачення полягає у тому, що він формалізує правову позицію обвинувачення, ініціює судовий розгляд і тим самим відкриває особі доступ до правосуддя. Тож саме сформульованим обвинуваченням визначаються межі судового розгляду (ч. 1 ст. 337 КПК України).
У підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України (п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України). Тобто, виключною підставою для повернення обвинувального акта прокурору є його невідповідність вимогам закону, а саме наявність таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.
Оскільки п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України визначає можливість повернення обвинувального акта як право, а не обов'язок суду, то підставою для такого повернення не може слугувати будь-яка його невідповідність вимогам КПК України, а лише та, яка дійсно перешкоджає призначенню судового розгляду, і в кожному конкретному випадку суд має перевірити чи дійсно створює перешкоди для судового розгляду певна невідповідність та недоліки обвинувального акта вимогам КПК. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року (справа № 520/8135/15-к, провадження № 51-203 км 17).
За змістом вищевказаної норми для ухвалення рішення про повернення обвинувального акта суд має встановити невідповідність відомостей, що фактично наявні у обвинувальному акті тим відомостям, які він має містити, згідно з вимогами КПК України. Таким чином, з урахуванням задач підготовчого провадження, суд здійснює перевірку обвинувального акта на наявність невідповідності кримінальному процесуальному закону, яка б перешкоджала призначенню судового розгляду.
Частиною 2 статті 291 КПК України закріплено перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт. Також за змістом ч. 4 ст. 291 КПК України до обвинувального акта додається: реєстр матеріалів досудового розслідування; цивільний позов, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування; розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу); розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації. Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється (ч. 4 ст. 291 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 291 КПК України обвинувальний акт складається слідчим, дізнавачем, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим, дізнавачем.
Колегія суддів, дослідивши обвинувальний акт, дійшла висновку про відсутність підстав для його повернення прокурору з огляду на таке.
Щодо аргументів захисту про не зазначення дати його затвердження, суд звертає увагу на таке. До відомостей, які мають бути зазначені в обвинувальному акті належить дата та місце його складення та затвердження (п. 9 ч. 2 ст. 291 КПК України).
Дійсно, в оригіналі обвинувального акта, який був направлений до суду, на першій сторінці відповідні поля з датою затвердження обвинувального акта не заповнені, а лише зазначено, що «Затверджую - прокурор Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 «___» листопада 2025 року».
Однак, незважаючи на пропуск вказаного поля на першій сторінці акта, датою складення і затвердження обвинувального акта є 24 листопада 2025 року, оскільки цю інформацію вказано на останній сторінці обвинувального акта. Не зазначення такої інформації ще першій сторінці не є суттєвим порушенням вимог кримінального процесуального закону, що не дозволяє здійснити судовий розгляд на підставі обвинувального акта.
Обвинувальний акт є затвердженим прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 , підписаний прокурором та слідчим, містить дату та місце складення та затвердження на його восьмій сторінці , що надає йому статусу офіціального документу, а відсутність дати затвердження обвинувального акта на першій сторінці не є підставною, визначеною КПК України, для повернення обвинувального акта.
Крім того, обвинувальний акт 24.11.2025 направлено прокурором ОСОБА_6 через систему «Електронний суд» та підписано кваліфікованим електронним підписом.
Обставина відсутності дати затвердження обвинувального акту на першій його сторінці, з урахуванням наявності в матеріалах кримінального провадження розписок про отримання копії обвинувального акту підозрюваним та захисником, а також даних, відображених в реєстрі матеріалів досудового розслідування, не перебуває у площині невідповідності обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України.
З огляду на вищевикладене, можна безумовно визначити, що датою складення і затвердження обвинувального акта є 24 листопада 2025 року.
Щодо незазначення у обвинувальному акті особистих даних потерпілої, а саме її належність до громадянства, не впливає на суть пред'явленого обвинувачення в цілому.
Системний аналіз ст. 91 КПК України та ст. 291 КПК України дає можливість зробити висновок, що обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, втілюються у такій частині обвинувального акту як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 91 КПК України доказування визначається як інтелектуальний процес, що полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. І якщо відповідно до ст. 92-94 КПК України сторона обвинувачення, а саме слідчий та прокурор мають право як збирати, перевіряти та оцінювати докази, то суд має право лише оцінювати зібрані у кримінальному провадженні докази на підтвердження чи спростування обставин, що визначені у ст. 91 КПК України.
Оскільки доказова діяльність суду у кримінальному провадженні починається лише під час судового розгляду обвинувачення по суті та полягає лише в оцінці зібраних доказів, то під час підготовчого судового засідання суд в жодному разі не може встановлювати, спростовувати, підтверджувати, перевіряти по суті ту частину обвинувального акту, в якій прокурор викладає фактичні обставини кримінального правопорушення, правову кваліфікацію та формулювання обвинувачення. Під час підготовчого судового засідання суд перевіряє лише те, щоб у відповідності до ст. 291 КПК України обвинувальний акт містив відповідну частину, яка при цьому не мала б зайвої натуралізації правопорушення та суттєвих суперечностей, що перешкоджають призначенню обвинувального акту до судового розгляду.
Враховуючи, що кримінальне провадження здійснюється на засадах змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, то суд доходить до висновку, що прокурор як сторона кримінального провадження, є самостійним у визначені фактичних обставин кримінального правопорушення, правової кваліфікації та формулювання обвинувачення, розкриття характеру дій обвинувачення та суті злочину. Такий висновок, зокрема, підтверджується і тим, що відповідно до ст. 291 КПК України в обвинувальному акті зазначаються ті фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, які «прокурор вважає встановленими».
Суд, маючи повноваження лише щодо вирішення обвинувачення по суті і лише в межах висунутого обвинувачення, не має права втручатися у дискреційні повноваження прокурора, вказуючи на факти та обставини, що потрібно встановити чи спростувати, змінювати у будь-якій спосіб зміст та обсяг обвинувачення, правової кваліфікації.
Отже, встановлення та виклад фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, формулювання обвинувачення та здійснення правової кваліфікації кримінального правопорушення є дискреційними повноваженнями прокурора, а тому викладаються в обвинувальному акті у такому виді, як це вважає за необхідне саме прокурор.
На додаток до цього, ККС ВС у Постанові від 03.07.2019 у справі № 273/1053/17 зазначив, що кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов'язувати його змінювати цей обсяг та повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв'язку з неправильною або неповною кваліфікацією дій обвинуваченого, визначення ж обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акту до суду належить виключно до повноважень прокурора.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що визначення повноти формулювання обвинувачення, розкриття характеру дій обвинуваченого та суті злочину, підтвердження або спростування обставин та фактів вчиненого кримінального правопорушення на основі зібраних доказів, вирішення питання про достатність доказів на підтвердження ознаки та елементів складу кримінального правопорушення здійснюється судом лише під час судового розгляду по суті шляхом оцінки доказів, зібраних у змагальному кримінальному провадженні. Вирішення цих питань під час підготовчого судового засідання суперечить призначенню цієї стадії кримінального провадження.
Самі по собі обставини, на які посилається захисник, в частині визначення завданої кримінальним правопорушенням шкоди, обтяжуючих обставин, є фактичними обставинами вчинення кримінального правопорушення, а тому їх встановлення, визначення та формулювання, збирання та надання доказів на їх підтвердження, як було зазначено вище, є дискреційними повноваженнями прокурора, який викладає їх в такий спосіб та в такій формі, в яких вважає встановленими, та надає на підтвердження цього докази, які вважає належними, допустимими та достатніми для підтвердження відповідних обставин. Суд, особливо під час підготовчого судового засідання, не має повноважень повертати обвинувальний акт прокурору з мотивів неповноти, неправильності, недостовірності фактичних обставин кримінального правопорушення, встановлення та визначення яких в обвинувальному акті є виключним повноваженням прокурора, а перевірка яких здійснюється судом лише під час розгляду справи по суті.
Питання процесуальних витрат за проведені експертизи підлягає вирішенню судом в порядку ст. 124 КПК України за наслідками розгляду кримінального провадження, а зазначення у обвинувальному акті у переліку складу групи прокурорів прокурора ОСОБА_10 не може бути підставою для повернення обвинувального акта, оскільки вказана особа не підтримує обвинувачення у кримінальному провадженні та не затверджувала обвинувальний акт.
Крім того, захисник заявив клопотання про виключення ОСОБА_8 зі складу учасників кримінального провадження, оскільки на момент визнання її потерпілою, на момент подання нею цивільного позову та на момент проведення підготовчого судового засідання, існує рішення суду про розірвання шлюбу між нею та загиблим ОСОБА_11 , у зв'язку з чим вона не є потерпілою в розумінні ст. 55 КПК України.
Обвинувачений підтримав клопотання захисника.
Прокурор заперечував проти задоволення клопотання сторони захисту, посилаючись на його безпідставність.
Представник потерпілої - адвокат ОСОБА_9 заперечував проти виключення ОСОБА_8 зі складу учасників кримінального провадження, посилаючись на те, що потерпіла та загиблий ОСОБА_11 перебували у зареєстрованому шлюбі, мають неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак після розірвання шлюбу вони продовжували проживати однією сім'єю та разом виховувати дітей.
За положеннями частини першої статті 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Відповідно до ч. 6 ст. 55 КПК України, якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви, положення частин першої - третьої цієї статті поширюються на близьких родичів чи членів сім'ї такої особи. Потерпілим визнається одна особа з числа близьких родичів чи членів сім'ї, яка подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого, а за відповідним клопотанням - потерпілими може бути визнано кілька осіб.
Частиною другою статті 3 Сімейного кодексу України визначено, що дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Враховуючи, що розгляд кримінального провадження не розпочато, суд дійшов висновку про передчасність цього клопотання, оскільки вказані стороною захисту обставини будуть встановлені під час судового розгляду.
Крім того, з метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, впливати на потерпілу та свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи обґрунтовану підозру у вчиненні ним особливо тяжкого злочину та реальність зазначених ризиків, які на цей час не зменшилися та продовжують існувати, прокурором заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки строк дії раніше обраного запобіжного заходу спливає 04.12.2025. При цьому, прокурор вважає, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти вищевказаним ризикам, оскільки обвинувачений обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, вчиненому у період воєнного стану, покарання за яке передбачено виключно у виді позбавлення волі до п'ятнадцяти років, може спонукати його до втечі та унеможливлює контроль за його процесуальною поведінкою, що у своїй сукупності свідчить про те, що він може перешкодити встановленню істини по даному кримінальному провадженню, судовий розгляд якого на цей час не розпочато.
Захисник обвинуваченого заперечував проти клопотання прокурора, посилаючись на те, що копія клопотання з додатками до нього у порушення вимог ч. 2 ст. 184 КПК України не вручена обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання; прокурором не дотримано вимог ч. 1 ст. 199 КПК України щодо направлення такого клопотання не пізніше, ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали; клопотання підписано неуповноваженим прокурором, оскільки постанова про визначення (зміну) групи прокурорів від 26.11.2025 підписана заступником керівника Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, а не керівником відповідного органу прокуратури; клопотання не містить обґрунтування ризиків і відсутні докази, що вони не зменшились.
Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, з урахуванням обставин справи, тяжкості пред'явленого обвинувачення, особи обвинуваченого, вважає клопотання прокурора таким, що підлягає задоволенню з таких підстав.
За положеннями ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу, відповідно до яких запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Ухвалою слідчого судді Основ'янського районного суду міста Харкова від 05.09.2025 ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який ухвалою від 29.10.2025 продовжено в межах строку досудового розслідування на строк до 04.12.2025 включно.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також, наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, тобто обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення може вдатися до відповідних дій.
Враховуючи характер обставин та спосіб вчинення кримінального правопорушення, а саме те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні ним особливо тяжкого злочину проти найвищої соціальної цінності - життя людини, з урахуванням можливого строку покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років, яке йому може бути призначене, в разі визнання винуватості, може свідчити про те, що обвинувачений може переховуватись від суду. При цьому, тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не залишивши особу під варту.
При оцінці ризику можливого впливу на потерпілу та свідків, суд приймає до уваги, положення частини четвертої статті 95 КПК України, відповідно до яких суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо отримав під час судового засідання, тому враховуючи, що розгляд кримінального провадження на цей час не розпочато, потерпіла та свідки не допитані, докази сторони обвинувачення та захисту не досліджені,ризик можливого впливу на них її актуальним, що не виключає можливості поза процесуального впливу на них, та вважає за необхідне застосувати один із важелів реагування на так звані можливі процесуальні диверсії зі сторони обвинуваченого з метою схилити їх у будь-який спосіб до зміни або відмови від раніше наданих ними показань.
Щодо посилань сторони захисту на необґрунтованість підозри та те, що ОСОБА_5 був жертвою від насильства потерпілого, суд зазначає, що остаточна кваліфікація дій та доведеність вини обвинуваченого у вчиненні злочину, що йому інкримінуються, підлягають з'ясуванню в процесі судового розгляду та оцінка їм у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні буде надана судом з урахуванням достатності та взаємозв'язку під час ухвалення вироку.
Зокрема, ризик втечі оцінюється судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти.
У Рішенні Конституційного Суду України від 23.11.2017 у справі № 1-28-/2017 зазначено, що коли кримінальна справа знаходиться у провадженні суду першої інстанції, то тепер уже суд має перебирати на себе як ризики можливої втечі обвинуваченого, так і забезпечення його участі в судових засіданнях.
Враховуючи, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання до п'ятнадцяти років позбавлення волі, за відсутності будь-яких стримуючих факторів запобігання ризиків, зазначених прокурором, суд доходить висновку про наявність високого ступеня ймовірності позапроцесуальних дій обвинуваченого та реально існуючий ризик неправомірної поведінки обвинуваченого, у зв'язку з чим клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання підлягає задоволенню, оскільки саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення виконання ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків та судового розгляду кримінального провадження. Більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти цим ризикам.
З урахуванням того, що внаслідок кримінального правопорушення настала смерть людини, підстави для визначення застави відсутні.
Посилання сторони захисту на недотримання прокурором порядку та строків звернення до суду з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу заслуговують на увагу, однак вони не є тими істотними порушеннями, які унеможливлюються розгляд такого клопотання та нівелюють вищевказані ризики.
У підготовчому судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про можливість призначення її до судового розгляду.
Прокурором дотримані вимоги територіальної підсудності, з урахуванням Рішення Вищої Ради Правосуддя ?Про зміну територіальної підсудності судових справ окремих судів Харківської області? за № 399/0/15-23 від 20.04.2023, яким з 1 травня 2023 року територіальну підсудність судових справ Куп'янського міськрайонного суду Харківської області змінено на Основ'янський районний суд міста Харкова
Угод про визнання винуватості чи про примирення, у порядку ст. ст. 468-475 КПК України, суду надано не було.
Будь-яких клопотань, які перешкоджають призначенню справи у судове засідання, не надійшло, проти відкритого розгляду справи заперечень немає.
Керуючись ст. ст. 291, 314 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строк тримання його під вартою на 60 днів, тобто до 31.01.2026 включно.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному 04.09.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221100002002 з обвинувальним актом щодо ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України, - відмовити.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про виключення потерпілої ОСОБА_8 зі складу учасників кримінального провадження відмовити.
Призначити судовий розгляд кримінального провадження, внесеного 04.09.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221100002002 з обвинувальним актом щодо ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України, колегіальним складом суду у відкритому судовому засіданні, яке відбудеться 11 грудня 2025 року об 11 год 15 хв у приміщенні Основ'янського районного суду міста Харкова, розташованого за адресою: місто Харків, майдан Героїв Небесної Сотні, 36, 3 під'їзд.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».
Ухвала в частині продовження строку дії запобіжного заходу може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а ОСОБА_5 - у той же строк з моменту вручення йому копії цього судового рішення.
Головуючий ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_3
Суддя ОСОБА_2