Справа № 635/12252/24
Провадження № 1-кп/635/ 397/2025
03 грудня 2025 року с-ще. Покотилівка Харківської області
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання: ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченої ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5 у режимі ВКЗ
розглянувши у судовому засіданні в залі Харківського районного суду Харківської області кримінальні провадження, які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024226190000294 від 08.08.2024 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка смт. Високий, Харківського району, Харківської області, громадянка України, не працюючої, інвалід третьої групи, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає: АДРЕСА_2
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,
07.08.2024 приблизно о 20:00, ОСОБА_4 знаходилась на дитячому майданчику, який розташований за адресою: вул. Літня (Ломоносова), біля будинку №19, смт. Високий, Харківський район, Харківська область, разом із іншими громадянами. На грунті давнього конфлікту у ОСОБА_4 виник раптовий, злочинний умисел, направлений на спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень невизначеного ступеня тяжкості.
В подальшому, реалізуючи свій раптовий, злочинний умисел, направлений на спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень невизначеного ступеня тяжкості, ОСОБА_4 усвідомлюючи протиправність своїх дій, взяла в руки пластиковий костиль та несла ним два удари в область тім'яної ділянки голови ОСОБА_6 .
Умисними протиправними діями, ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_6 спричинено згідно з висновком судово-медичної експертизи №09-1265/2024 від 12.08.2024, забиті рани в лівій тім'яній ділянці та в лівій скроневій ділянці, що відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили за собою викликала незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів, і за цією ознакою відповідно до п.п. 2.3.1 «а», 2.3.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17 січня 1995 року.
Суд визнає винуватою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я на підставі нижченаведеного.
Обвинувачена ОСОБА_4 свою вину визнала повністю, обставин вчинення нею кримінального правопорушення не заперечувала.
З огляду на те, що обвинувачена ОСОБА_4 у судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення визнала повністю, фактичні обставини події не заперечувала, а прокурор та інші учасники судового провадження погодилися з викладом обставин у обвинувальному акті, суд, керуючись ч. 3 ст. 349 КПК України, роз'яснив сторонам, що у разі визнання таких обставин доведеними суд може обмежитися дослідженням лише тих доказів, які стосуються особи обвинуваченої, підстав та розміру цивільного позову, виду та розміру покарання, а в подальшому ці неоспорювані обставини не зможуть бути предметом оскарження. Переконавшись, що обвинувачена, її захисник, прокурор правильно розуміють зазначені наслідки і не заперечують проти такого порядку судового розгляду, суд ухвалив здійснювати провадження у спрощеному порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.
Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 показала, що ввечері 08 серпня 2024 року на дитячому майданчику завдала два улари потерпілому милицею свого чоловіка. Підставою для цього стало завданням ударів потерпілим її чоловіку в ході конфлікту, який виник на підґрунті стосунків між дітьми потерпілого та обвинуваченої та її чоловіка. ОСОБА_4 також пояснила, що на теперішній момент вона б не стала вчиняти удари, а намагалася б вирішити суперечки у інший спосіб, про здійснене жалкує.
Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений. Суд ураховує, що потерпілий подав письмову заяву про згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні відповідно до ч. 2 ст. 302 КПК України. Таке волевиявлення охоплює також випадок, коли ініціатива призначення та проведення розгляду у судовому засіданні виходить від суду, а не лише від прокурора. Отже, зазначена заява є достатньою та придатною правовою підставою для проведення судового розгляду без обов'язкової участі потерпілого, за умови належного повідомлення його про дату, час і місце судового засідання, одночасно з цим в матеріалах справи наявна заява від потерпілого ОСОБА_6 про проведення розгляду справи за його відсутності.
Прокурор зазначив, що вина обвинуваченої доведена у повному обсязі та просила призначити покарання із урахування особи у виді штрафу у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч.2 статті 125 КК України.
Захисник також просив призначити мінімальне покарання, враховуючи особу обвинуваченої.
Дослідивши у судовому засіданні документи, що характеризують обвинувачену, суд встановив, що ОСОБА_4 на обліку у психіатричних та наркологічних закладах не перебуває, до кримінальної відповідальності притягується вперше, за місцем мешкання характеризується виключно позитивно, є інвалідом 3 групи, не працює, має дитину 8 років
Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_4 відповідно ст. 66 КК України, є її щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 відповідно ст. 67 КК України не встановлено. Правова кваліфікація та призначення покарання
Оцінивши встановлені обставини, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Призначаючи покарання, суд виходить із вимог ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, форму вини та спосіб дій обвинуваченої, дані про її особу, пом'якшуючі та відсутність обтяжуючих обставин, а також вплив покарання на виправлення обвинуваченої та умови життя її сім'ї.
ОСОБА_4 вчинила кримінальний проступок проти здоров'я особи, спричинивши потерпілому легкі тілесні ушкодження, що викликали короткочасний розлад здоров'я, без більш тяжких наслідків. Водночас суд бере до уваги, що дії обвинуваченої не були випадковими: вони були вчинені умисно, у контексті тривалого конфлікту, з використанням предмета (костиля), яким було завдано два удари в ділянку голови потерпілого. Такі дії є суспільно небезпечними та потребують кримінально-правової реакції.
Разом із тим суд враховує, що ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, характеризується позитивно, має на утриманні малолітню дитину, є інвалідом третьої групи, на обліку у психіатричних та наркологічних закладах не перебуває, свою вину визнала повністю, щиро розкаялася, у судовому засіданні не намагалася применшити свою роль у конфлікті, висловила жаль із приводу вчиненого та змінила ставлення до способу вирішення конфліктних ситуацій у майбутньому.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що мета покарання може бути досягнута шляхом призначення найменш суворого з передбачених санкцією ч. 2 ст. 125 КК України видів покарання - штрафу. Такий вид покарання є адекватним характеру і ступеню суспільної небезпеки вчиненого проступку, дозволяє забезпечити як превентивний, так і виховний вплив на обвинувачену, не пов'язаний із її ізоляцією від суспільства та відповідає інтересам її малолітньої дитини.
Беручи до уваги наведені пом'якшуючі обставини, позитивні дані про особу обвинуваченої та відсутність обтяжуючих обставин, суд вважає можливим призначити ОСОБА_4 штраф у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 2 ст. 125 КК України,
Підстав для застосування ст. 69 КК України (призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом), звільнення від покарання або його відстрочки суд не вбачає, оскільки призначений штраф уже є найменш суворим видом покарання в межах санкції.
Запобіжний захід щодо обвинуваченої під час досудового розслідування та судового розгляду не обирався, підстав для його обрання на час ухвалення вироку суд не встановив.
Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлявся.
Процесуальні витрати, пов'язані з кримінальним провадженням, відсутні.
Керуючись ст.ст. 373-376 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, і призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст.394 КПК України.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Роз'яснити учасникам кримінального провадження право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
Суддя: ОСОБА_1