Справа № 645/8281/25
Провадження № 2/645/3972/25
03 грудня 2025 року м. Харків
Немишлянський районний суд міста Харкова у складі судді Алтухової О.Ю., перевіривши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі-ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості: за Договором позики № 76847134 від 11.10.2023 в розмірі 34034,70 грн; за Договором позики № 4952164 від 06.10.2023 в розмірі 10945,60 грн, що у сукупності складає заборгованість на суму 44980,30 грн; судові витрати просить покласти на відповідача.
Ознайомившись із вказаною позовною заявою суд дійшов висновку що позов підлягає залишенню без руху, про що 26.11.2025 року було постановлено відповідну ухвалу, а позивачу надано строк на усунення недоліків.
Для усунення недоліків позовної заяви позивачу необхідно було сплатити судовий збір у сумі 6056,00 грн та надати суду документи, що підтверджують сплату судового збору.
01.12.2025 року від представника позивача Миколаєнко В.М., через підсистему «Електронний суд», надійшла заява про усунення недоліків.
У своїй заяві представник, посилаючись на п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» вказує, що позовні вимоги кількох осіб до одного й того ж відповідача або позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні. Роз'єднання кількох поєднаних в одному провадженні вимог може мати місце лише за умови, що їх сумісний розгляд ускладнює вирішення справи. Вказав, що по справі позивачем подано 1 позовну заяву, в якій об'єднано позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідача за всіма кредитними договорами, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, а саме: всі два правочини укладені з одним відповідачем; право вимоги заборгованості до відповідача за всіма кредитними договорами перейшло до одного позивача; всі позовні вимоги подані одним позивачем до одного й того самого відповідача; всі позовні вимоги мають однорідний характер (стягнення кредитної заборгованості) та регулюються одними і тими ж нормами чинного законодавства України. Тому, позивач звернувся до суду з позовною заявою до одного і того ж відповідача, в якій об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення, однорідністю позовних вимог та поданими доказами. Окрім того, представник позивача звертає увагу суду про можливість з власної ініціативи виділити в окреме провадження позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Щодо платіжної інструкції № 84304 від 15.10.2024 представник позивача зазначила, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» у 2024 році сплатило судовий збір у розмірі 3028,00 грн за первісне звернення до суду. Позовну заяву було повернуто, однак сума судового збору позивачу не поверталась. При повторному зверненні у 2025 році до позовної заяви додано оригінал платіжної інструкції. Тому, посилаючись на листа ВССУ від 27.09.2012; ч.4 ст. 6 Закону «Про судовий збір» вважає, що законом не встановлено заборони повторного використання документа про сплату судового збору, якщо збір не повернуто, а тому вимога п.4 ч.1 ст.177 ЦПК виконана.
Однак суд, не приймає вказану заяву представника позивача як належне виконання недоліків, вказаних в ухвалі суду від 26.11.2025.
Так, зі змісту позовної заяви та її вимог встановлено, що предметами спору у даній справі є стягнення заборгованості за двома окремими договорами, укладеними з відповідачем, а саме: Договором позики № 76847134 від 11.10.2023 укладеним між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» в розмірі 34034,70 грн; за Договором позики № 4952164 від 06.10.2023 укладеним між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» в розмірі 10945,60 грн.
Кожен з вказаних договорів має самостійну заборгованість, сукупний розмір якої позивачем визначено у ціні позову в сумі 44980,30 грн.
Разом з тим, стягненню на корить позивача підлягатиме заборгованість за кожним кредитним договором окремо.
У теорії цивільного процесуального права під позовом розуміють матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, звернену через суд у встановленій законом процесуальній формі, про захист його невизнаних, оспорюваних або порушених прав, свобод або інтересів. Виокремлюють три елементи позову: предмет, підставу та зміст. Під предметом позову розуміють матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, звернену через суд та стосовно якої останній має ухвалити рішення. Під підставою позову розуміють ті обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача. Під змістом прийнято розуміти спосіб судового захисту, за яким позивач звертається до суду.
Разом з тим, суд звертає увагу, що для визначення тотожності вимог враховуються три компоненти: тотожність предмету, тотожність підстави та тотожність сторін.
Відповідно до частини першої статті 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Можливість пред'явлення кількох окремих позовів є одним з аргументів, який дозволяє виснувати, що у цій справі має місце не одна вимога, а кілька вимог щодо одного відповідача. Також, якщо б позивач подавав окремі позови про стягнення заборгованості за кожним кредитним договором, то мав би сплатити судовий збір за кожний із них.
Також, Верховний Суд у своїй постанові від 15.02.2019 у справі №910/11811/18 зауважив, що кожна кредитна операція є самостійним правовідношенням, що є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків. У випадку наявності порушень, які були допущені як під час укладення відповідного договору, так і при його виконанні, утворюють окремий склад цивільно-правового правовідношення, що характеризуються самостійними цивільно-правовими наслідками. Встановлення обставин вчинення кожної з цих операцій засвідчується доказами, які не є пов'язаними між собою (кредитні договори, договори забезпечення, тощо).
Згідно з абз. 3 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» позовні вимоги кількох осіб до одного й того ж відповідача або позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, коли відсутня спільність предмета позову (наприклад, позови кількох осіб про стягнення зарплати чи про поновлення на роботі).
Суд звертає увагу, що заявлені позовні вимоги не пов'язані між собою підставою виникнення та поданими доказами, хоча й стосуються одного відповідача (позичальника). Вимоги за вказаними договорами не є основними або похідними позовними вимогами. При цьому, при вирішенні спору підлягають встановленню обставини щодо виконання кожного договору у відповідності до умов, визначених у договорах.
Тобто, заявлено по суті дві самостійні вимоги майнового характеру по двом окремим самостійним договорам, об'єднаними позивачем в одному позові, за яким позивачем сплачено судовий збір як за одну вимогу майнового характеру.
Згідно з положеннями абз. 1 п. 10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 10 від «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» (далі Постанова), подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об'єктом справляння судового збору.
За змістом абз. 2 п.13 цієї Постанови, якщо в позовній заяві об'єднано кілька самостійних вимог майнового характеру, пов'язаних між собою, то, враховуючи, що об'єктом справляння судового збору є позовна заява, максимальний розмір судового збору має відповідати загальній сумі всіх вимог.
Суд не ставить під питання об'єднання справ, а зазначає, що судовий збір повинен бути сплачений окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами.
До позовної заяви позивачем додано платіжну інструкцію №84304 від 15.10.2024 року про сплату судового збору у розмірі 3028,00 грн.
При цьому, судом встановлено, що судовий збір за вищезазначеною квитанцією не може бути приєднаний до справи № 645/8281/25, оскільки платіжну інструкцію №84304 від 15.1.02024 була долучена до позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у справі №645/6439/24 (провадження № 2/645/2709/24) та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України, тобто вже використана позивачем.
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір», якою не встановлено звільнення особи від сплати судового збору в разі подання повторно позову після визнання його неподаним та повернення позивачу.
Водночас, відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
В ухвалі від 26.11.2025 суд роз'яснив порядок повернення судового збору, який врегульовано наказом Мінфіну «Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів» від 03.09.2013 року № 787 (далі - Порядок № 787).
Питання повторного використання платіжного документа при повторному поданні позовної заяви за умови повернення без розгляду попередньо поданої позовної заяви вже розглядалося Верховним Судом.
Так, у постанові від 13 лютого 2019 року у справі №1540/3297/18 Верховний Суд звернув увагу, що певний час редакція частини четвертої статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачала таке право, що якщо сума судового збору підлягала поверненню у зв'язку із залишенням позову без розгляду, але не була повернута, до повторно поданого позову додається первісний документ про сплату судового збору (друге речення цієї норми закону). Проте Законом України від 22 травня 2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» це речення було виключено з цієї норми (підпункт 4 пункт 4 цього Закону) і станом на час ухвалення оскаржуваних у цій справі судових рішень стаття 6 Закону України «Про судовий збір» передбачала, що за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах. Тому, позивач, коли подає повторно позовну заяву, має сплати судовий збір за її розгляд і не вправі використовувати первісний документ про сплату цього платежу, доданий до первинної позовної заяви, яку суд залишив без розгляду. Запроваджене законодавче нововведення не обмежує і не порушує прав позивача в частині обов'язку нести додаткові майнові витрати у зв'язку зі зверненням до суду, оскільки за законом такий позивач має право на повернення суми судового збору, сплаченого за подання первісної позовної заяви, яка була залишена без розгляду.
Таким чином, позивач також має право повернути сплачений ним судовий збір відповідно до квитанції від №84304 від 15.10.2024 року про сплату судового збору у розмірі 3028,00 грн. При цьому, така квитанція не може бути врахована як належний доказ сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі у цій справі, так як судовий збір за нею сплачений та зарахований при поданні іншого позову.
Враховуючи викладене судом було встановлено термін у 5 діб з моменту отримання ухвали про усунення недоліків, для сплати судового збору у розмірі 6056,00 грн за кожну вимогу майнового характеру з обов'язком надати суду документи, що підтверджують таку сплату, та роз'яснено наслідки невиконання даної ухвали. При цьому, суд не роз'єднував окремо позовні вимоги.
Проте, ухвала суду від 26.11.2025 не виконана, недоліки позовної заяви не усунуті.
Згідно з ч.1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до п.п. 6, 7 ч.2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строк та виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви в строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Відповідно до положень ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Враховуючи зазначене, повернення позовної заяви не перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя після усунення недоліків заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 185, 260, 261 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - вважати неподаною та повернути позивачу.
Роз'яснити, що повернення позову не перешкоджає повторному зверненню із позовною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позову.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Харківського апеляційного протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо вона не скасована, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст ухвали складено 03.12.2025 року.
Суддя О.Ю. Алтухова